У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

20.07.06                                                                                       Справа №7/210-26/150-12/351

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Коробка Н.Д. судді  Коробка Н.Д.    , Шевченко Т. М.  , Яценко О.М.

при секретарі: Акімова Т.М.

За участю представника:

позивача:      Кас`яненко  М.І., довіреність №3  від 01.02.2006р.

                            Фролов  М.П., довіреність №32 від 05.05.2005р.

відповідача:       Желєзняк  О.В., довіреність №15  від 12.12.2005р.

третьої  особи:   Кас`яненко  М.І., довіреність б/н  від 18.05.2005р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою  відповідальністю «Науково-виробничого підприємства «Спеценергосервіс», м. Мелітополь  

на рішення господарського суду Запорізької  області від 25.01.2006р. по справі   №7/210-26/150-12/351

про стягнення суми

встановив:

          Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.01.2006 року по справі №7/210-26/150-12/351 (суддя  Проценко О.А.)  позовні  вимоги Товариства з обмеженою  відповідальністю «Науково-виробничого підприємства «Спеценергосервіс», м. Мелітополь    задоволені  частково, суд  стягнув з  відповідача  на користь  позивача  4093грн. основного  боргу, 214,97грн.  річних, 830,24грн.  інфляційних, 51,38грн.  державного  мита  та 24,16грн.  витрат на інформаційно-технічне  забезпечення  судового  процесу. В решті  позову  відмолено.

          Висновки суду  першої  інстанції  ґрунтуються  на наступному: відповідно до укладеного   06.03.2004р.  договору поступки  права  вимоги позивач  у справі від  СПК «Корсак»  набув  права  кредитора  за  п.7.6 договору  купівлі-продажу  нерухомості №1237. Суд  відзначив, що  об’єм  зобов’язань  відповідача  як  покупця  безпосередньо  пов'язаний  з  вартістю  отриманого  по  договору  купівлі-продажу майна. Посилаючись на умови п.8  договору  купівлі-продажу,  суд  відзначив, що акт приймання-передачі  устаткування, в  тому  числі  електричного, що  розташоване  на  території  об’єкта  загальною  вартістю 80907грн.  сторони  у справі  не підписували, тобто  підтвердженим є  лише  факт передачі  нерухомості відповідачу  за  договором  купівлі-продажу  на суму 124093грн. В зв’язку  із  цим, обсяг  зобов’язань  відповідача  за  договором  №1237  від 03.10.2000р.   та  угодою  від 06.03.2004р.   складає  4093грн. (124093грн. – 120 000грн. платежів, які передують  зобов’язанню  по п.7.6 договору). Визначивши  за відповідачем  основне  зобов’язання  в сумі  4093грн. суд  відповідно  провів  нарахування  3%  річних  та  інфляційних.

          Не погоджуючись з рішенням господарського суду, Товариство з обмеженою  відповідальністю «Науково-виробничого підприємства «Спеценергосервіс», м. Мелітополь   звернулося із апеляційною скаргою  до  Запорізького  апеляційного  господарського  суду. Заявник  вважає, що  оскаржуване  рішення не відповідає  фактичним  обставинам справи, винесено  з  порушенням  норм  матеріального  та  процесуального  права, а  тому  підлягає  скасуванню  з наступних  підстав.

1) Порушення  норм  процесуального  права  на  думку  заявника  полягає  в тому, що приймаючи  рішення  суд  дійшов висновку про   фактичний  об’єм  зобов’язань  ТОВ «КОШ»  згідно  умов  договору  купівлі-продажу  №1237  від 03.10.2000р.  лише в сумі    4093грн., а саме 124093грн. – вартості об’єкта  нерухомості  за мінусом  120 000грн., яку  відповідач  нібито  сплатив СВК «Корсак»  в  рамках  договору  купівлі-продажу. Даний  висновок суду, на думку  заявника,  зроблено  з порушенням ст.ст. 33,34 ГПК України. Так, суд  прийняв  до уваги, подані  відповідачем  первинні  бухгалтерські  документи, в  яких  було  відсутнє  посилання  на те, що  товарно-матеріальні  цінності та  залік  з  податку  на додану  вартість проводилися   відповідачем  в  рахунок  погашення  заборгованості за  договором  купівлі-продажу. Отже, вказані  документи, не є  доказами в розумінні  ст. 34 ГПК України.  

          Також  заявник  вважає, що  в  оскаржуваному  рішенні  відсутнє  правове  обґрунтування  і  ті фактичні  обставини справи, на підставі  яких,  суд  прийняв  до уваги  доводи  відповідача.

2) Порушенням  норм  матеріального  права  полягає  в  незастосуванні  судом до спірних  відносин ст.ст.526, 625  ЦК України.

          За  вказаних  обставин, заявник  просить  рішення  господарського суду   Запорізької    області у  справі №7/210-26/150-12/351  в  частині відмови в  задоволені позову  про  стягнення  15907грн. основного  боргу, 3225,76грн.  інфляційних, 835,03грн. річних  скасувати  та    постановити  нове  рішення  яким  повністю  задовольнити  позовні  вимоги.  

          Апеляційна  скарга  Товариства з обмеженою  відповідальністю «Науково-виробничого підприємства «Спеценергосервіс», м. Мелітополь  прийнята до  розгляду  та  призначена  слуханням  на 20.07.2006р.

Розпорядженням  Голови  Запорізького  апеляційного  господарського суду  №1975  від 19.07.2006р. розгляд  скарги  передано  колегії  суддів у складі:  головуючий – Коробка Н.Д. (доповідач), суддів – Шевченко Т.М., Яценко О.М.

Представники  заявника  в  судовому  засіданні  підтримали  вимоги  з  підстав, викладених в  апеляційній  скарзі.

Відповідач  відзив  на  апеляційну  скаргу не надав, повноважний  представник  в  судовому засіданні  доводи  заявника  не  визнав, вважає   скаргу  не обґрунтованою. Просить  апеляційну скаргу  залишити  без  задоволення, а  рішення  господарського суду  Запорізької  області  від 25.01.2006р.  у справі №7/210-26/150-12/351  – без  змін.   

Сільськогосподарський виробничий  кооператив «Корсак», с. Богданівка,   в судове  засідання  не  з’явився,  відзив на скаргу  не  надав, причини  неявки  суду не відомі.  Про  час  і місце  слухання  скарги  третя  особа  була  повідомлена належним  чином.

Сторони   від  здійснення  фіксації  судового  процесу  технічними  засобами відмовилися. За  їх  згодою  в судовому  засіданні  оголошено  вступну та резолютивну  частини постанови.

Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів не  знаходить  підстав, передбачених  ст. 104 ГПК України,  для  зміни  чи скасування  судового акту,  виходячи з наступного.

Між СПК “Корсак” (продавець) та ТОВ “КОШ” (покупець) 03.10.2000р. укладено договір купівлі – продажу нерухомості № 1237 (а.с. 9, Том І). Відповідно до п. 2 договору, предметом договору є комбінат по переробці овочів та фруктів, який знаходиться за адресою: вул. Леніна, 89-а, с. Богданівка Приазовського району Запорізької області. А саме: на земельній  ділянці   площею  18869,95кв.м.  розташовано: літ.А-1 – цех безалкогольних  напоїв (з пристройками)  кирпичний площею 422,50кв.м.; літ.Б-1 – склад залізний пл. 137,47кв.м., В-1 – компресорна  кирпична пл. 24,53кв.м., Г-1 – консервний  цех (з пристройками) кірпичний пл. 738,29кв.м.; Д-1 – допоміжний  цех з/бетон пл..791,76кв.м.; Е-1 – склад кирпичний пл. 195,87кв.м.; Ж-1 – склад залізний пл. 421,20 кв.м.; З-1 – прохідна кирпична пл. 12,0кв.м.; К-1 – холодильник кирпи пл. 470,27кв.м.; Л-1 – склад кирпичний  пл. 43,13кв.м.; М-1 – склад залізний пл.103,18кв.м.; Н-1 – очисні споруди кирпи пл. 79,39кв.м.; О-1 – вагова  кирпи пл..26,40кв.м.; П-1 – відстійник з/бетон пл..5,29кв.м.; Т- туалет кирпич, Т1 – туалет  кирпи, ПВ – пожежне  водоймище, СКВ – скважина; №1,3,4 – огорожа; №2,7,8 – водопровід, №5,6 – навіси пл.326,58кв.м.; 1- замощення пл. 3665,64кв.м.  

Об’єкт, визначений у п.2  вказаного договору та  промислове  устаткування, в тому  числі електричне, яке  знаходиться  на  території об’єкту, продані  за  250 000грн. З них – 124093грн.  – вартість  об’єкта, визначеного  в п.2  вказаного  договору, 80907грн. – вартість  устаткування, в  тому  числі  електричного, розташованого  на  території  об’єкту  (п.6 договору).

В силу п.8  договору, продавець на протязі 14-ти  днів, з  моменту   укладення вказаного  договору  зобов’язався  передати у  власність покупця  устаткування, в тому  числі  електричне, розташоване   на території  об’єкту  згідно  акта  приймання-передачі.

До  матеріалів  справи  залучений  акт  приймання-передачі  майна від 10.10.2000р. (аркуш справи 69, Том І), згідно з яким, СВК «Корсак»  передав, а  ТОВ «Кош»  прийняв  у  відповідності  до умов  договору №1237  від 03.10.2000р.  об’єкт   нерухомості  - «Комбінат по  переробці овочів  та фруктів», що  складається  із  наступних  будівель  та споруд:  літ.А-1 – цех безалкогольних  напоїв (з пристройками)  кирпичний площею 422,50кв.м.; літ.Б-1 – склад залізний пл. 137,47кв.м., В-1 – компресорна  кирпична пл. 24,53кв.м., Г-1 – консервний  цех (з пристройками) кірпичний пл. 738,29кв.м.; Д-1 – допоміжний  цех з/бетон пл..791,76кв.м.; Е-1 – склад кирпичний пл. 195,87кв.м.; Ж-1 – склад залізний пл. 421,20 кв.м.; З-1 – прохідна кирпична пл. 12,0кв.м.; К-1 – холодильник кирпи пл. 470,27кв.м.; Л-1 – склад кирпичний  пл. 43,13кв.м.; М-1 – склад залізний пл.103,18кв.м.; Н-1 – очисні споруди кирпи пл. 79,39кв.м.; О-1 – вагова  кирпи пл..26,40кв.м.; П-1 – відстійник з/бетон пл..5,29кв.м.; Т- туалет кирпич, Т1 – туалет  кирпи, ПВ – пожежне  водоймище, СКВ – скважина; №1,3,4 – огорожа; №2,7,8 – водопровід, №5,6 – навіси пл.326,58кв.м.; 1- замощення пл. 3665,64кв.м.  

Вище перелічені  об’єкти є  складовими  частинами  об’єкту  нерухомості – «Комбінат  по  переробці  овочів  та фруктів», що  визначений  у  п.2 договору  купівлі-продажу  №1237. Інших  актів  приймання-передачі  сторони  не складали.

Посилання позивача  на те, що  обладнання  та  устаткування, в  тому  числі  електричне,  знаходилося  в  самому  приміщенні об’єкту  і  не могло  бути  водночас  відокремлене  від  об’єкту  нерухомості, а  тому вказана обставина  є  підтвердженням  його  передачі  покупцю, колегія  суддів спростовує. Як  вже  зазначалося, за  умовами  договору  сторони  самі  визначили  необхідність  складання  акту  приймання-передачі  саме  на обладнання  та  устаткування (в тому  числі  електричне). Оскільки  такого  акту  сторони  не уклали, то  в  даний  момент підтвердити  факт  передачі  обладнання  будь-яким  іншим  чином  не уявляється  можливим. Тому, колегія суддів  підтримує висновок  суду  першої  інстанції  про  те, що  документальне підтвердження  передачі  майна (обладнання) відповідачу  на  суму 80907грн.    відсутнє.

Отже, матеріалами справи підтверджується приймання  відповідачем у справі за  договором  купівлі-продажу майна  на  суму 124093грн.  

Пунктом 7 договору сторони передбачили, що 20 000грн. продавець отримав від покупця повністю до підписання договору в якості авансового платежу. Остання сума у розмірі 185 000,00 грн. буде виплачуватись до 17.05.2005 року відповідно до графіку погашення (по 20000грн.  п.п.7.1-7.8  та 25 000грн. по п.7.9).

Відповідно до п. 7.6. договору, відповідач у строк до 25.12.2003 року був зобов’язаний здійснити черговий платіж у сумі 20 000грн. на користь СПК “Корсак”.

Враховуючи той  факт, що за  договором  купівлі-продажу  об’єкту  нерухомості  було  передано  майно  на суму 124093грн., а  20 000грн. були  сплачені  відповідачем  при  укладенні  договору, то  залишок  суми (104  093грн.) згідно  із  графіком  розподілився  наступним  чином: до 25.06.2001р. – 20 000грн. (п.7.1); до  25.12.2001р. – 20 000грн. (п.7.2); до  25.06.2002р. – 20 000грн. (п.7.3); до 25.12.2002р. – 20 000грн. (п.7.4); до 25.06.2003р. – 20 000грн. (п.7.5), а до  25.12.2003р. – 4093грн. (п.7.6).    

У зв’язку з тим, що СПК “Корсак” (фірма) був боржником ТОВ НВП “Спеценергосервіс” (підприємство), 06.03.2004 року між цими підприємствами укладено договір про уступку права вимоги (а.с. 10, Том І), відповідно до умов якого фірма передає, а підприємство приймає на себе право вимоги першого та стає кредитором  в частині угоди купівлі – продажу комбінату по обробці овочів та фруктів, а саме вимагати від боржника виконання п. 7.6. договору купівлі – продажу в частині сплати  20 000 грн. строком до 25.12.03р.         

          Відповідно до п. 3 цієї угоди, фірма зобов’язана на протязі 5 днів з моменту підписання даної угоди повідомити боржника про проведену уступку права вимоги. ТОВ «Кош» був  повідомлений  про  зміну  кредитора  щодо  виконання  п.7.6  договору  купівлі-продажу №1237.

          Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у  зобов'язанні  в  обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Таким чином, за  договором  поступки  вимоги до  позивача  у  справі, як  нового  кредитора  перейшло  право  вимоги лише  на суму 4093грн.

          Згідно статті 193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом не допускається (ст.193 Господарського кодексу України  та ст.525 ЦК України).

          Документального  підтвердження  факту виконання  зобов’язань  новому  кредитору на суму 4093грн. відповідач  суду  не  надав.

          На  підставі  викладеного, позовні вимоги  ТОВ «НВП «Спеценергосервіс» , м. Мелітополь підставно  задоволені  судом  першої інстанції  частково (в сумі 4093грн.).   

Відповідно до ст. 625  ЦК України  боржник, який  прострочив  виконання  грошового  зобов’язання, на вимогу кредитора  зобов’язаний  сплатити  суму  боргу  з  урахуванням  встановленого  індексу  інфляції  за  весь  час  прострочення, а  також  3% річних  від  простроченої суми, якщо  інший  розмір  процентів  не  встановлений  договором  або  законом. У  зв’язку  із  цим, грошовими  зобов’язаннями  боржника  перед  кредитором  є  грошова  сума, що  визначена  з  урахуванням  встановленого  індексу  інфляції  та  3 % річних.

          Враховуючи  прочстрочку  виконання  зобов’язання  лише  в сумі 4093грн., розміри  3%  річних (214,97грн.)  та  суми  інфляційних (830,24грн.) за  період з 01.01.2004р. по 30.09.2005р.  судом  першої  інстанції  перерахований  вірно.

          Твердження заявника про порушення  норм  процесуального  права  при постановлені  рішення, а  саме ст.ст. 33,34  ГПК України, не  знаходять свого  підтвердження.  Так, суд  першої  інстанції взагалі  не  приймав  до  розгляду докази  фактичного  виконання  відповідачем своїх  зобов’язань  за  договором купівлі-продажу №1237  перед  СВК «Корсак». Подані ТОВ «Кош»  первісні  бухгалтерські   документи  не  впливають на  зміст  переданого  за  договором  поступки  вимоги   зобов’язання, оскільки в них по-перше,  не має  посилань  на  виконання  саме  за договором  купівлі-продажу №1237, по-друге  предметом спору  у справі №7/210-26/150-12/351 є  вимоги  нового  кредитора лише  щодо  виконання  зобов’язань за п.7.6 договору №1237, а  вказані  документи свідчать про передачу  товару саме  СВК «Корсак» ,а не  новому  кредитору.

Враховуючи  зазначене  та з огляду на відповідність  висновків, викладених  у рішенні господарського  суду  Запорізької області, обставинам  справи та чинному  законодавству, колегія суддів дійшла висновку  про не обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою  відповідальністю «Науково-виробничого підприємства «Спеценергосервіс», м. Мелітополь   щодо скасування рішення господарського суду.

          Відповідно  до ст. 49  ГПК України  судові  витрати  за  подання  апеляційної  скарги  покладаються  на заявника – Товариство  з обмеженою  відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Спеценергосервіс», м. Мелітополь.

               На підставі викладеного, керуючись ст. ст.101, п.1ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ :

                 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою  відповідальністю «Науково-виробничого підприємства «Спеценергосервіс», м. Мелітополь  залишити  без  задоволення.

                 Рішення господарського суду Запорізької області від 25.01.2006р. по справі №7/210-26/150-12/351  –без змін.

  

Головуючий суддя Коробка Н.Д.

 судді  Коробка Н.Д.  

 Шевченко Т. М.  Яценко О.М.