УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2014 р. Справа № 876/1842/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Кухтея Р. В., Яворського І. О.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Фермерського господарства «Бурка В. В.» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 січня 2013 року по справі №2а - 7163/11/1370 за адміністративним позовом Фермерського господарства «Бурка В. В.» до Голови Вищої ради юстиції України Колесниченка В. М. про встановлення наявності чи відсутності повноважень, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

УСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «Бурка В. В.» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Голови Вищої ради юстиції України Колесниченка В. М., в якому просило: встановити наявність чи відсутність повноважень Голови Вищої ради юстиції України по здійсненню дисциплінарного провадження щодо судді, зокрема: чи належить до повноважень голови Вищої ради юстиції України на підставі ст. 131 Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про Вищу раду юстиції» одноосібний розгляд скарг про випадки поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України, а також одноосібне прийняття рішення про відмову у відкритті дисциплінарного провадження»; на підставі ст. 40, ч.3 ст. 131 Конституції України, ст. ст. 83, 84, пп. 2 п. 1 ст. 85, 86 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. ст. 1, 3, 21, 24, 27, 40 Закону України «Про Вищу раду юстиції» визнати дії голови Вищої ради юстиції України Колесниченка В. М. при розгляді його (позивача) скарги за вих. №112 від 14 березня 2011 року протиправними; зобов'язати голову Вищої ради юстиції України Колесниченка В. М. на підставі вимог ст. 40 Закону України «Про Вищу раду юстиції» довідку і всі матеріали перевірки по його скарзі за вих. №112 від 14 березня 2011 року передати до Вищої ради юстиції України, яка вирішує питання про доцільність порушення дисциплінарного провадження.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, посилається на ті обставини, що 14 березня 2011 року ним було направлено Вищій раді юстиції України скаргу на суддів, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14., ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, які зловживають своїм посадовим становищем, порушуючи присягу та порушуючи вимоги щодо неупередженого розгляду скарги, шляхом істотних порушень норм процесуального та матеріального права, відмовили йому у доступі до правосуддя з підстав, не передбачених законом. Голова Вищої ради юстиції Колесниченко В. М. своїм листом від 14 квітня 2011 року повідомив, що скарги не містять відомостей, які б могли слугувати підставою для призначення перевірки відносно зазначених суддів Вищого адміністративного суду України. Вважає, що відповідач, приймаючи одноособово рішення, порушив норми ст. ст. 40, 68, ст. 131 ч. 3 Конституції України, так як відповідно до ст. ст. 84, 85 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України, є Вища рада юстиції України. Тобто, відповідач перевищив свої повноваження.

Відповідачем подані письмові заперечення на адміністративний позов, згідно змісту яких звернення (скарги, заяви, клопотання) розглядаються посадовими особами Вищої ради юстиції в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян» в частині, що не суперечить Закону. Крім цього у структурі секретаріату Вищої ради юстиції діє управління по роботі із зверненнями, запитами на інформацію та забезпеченню особистого прийому громадян, до складу якого входить відділ по роботі із зверненнями. Відомості, викладені у зверненнях, є для Вищої ради юстиції лише інформацією щодо наявності в діях судді ознак дисциплінарного проступку чи порушення присяги, а не зверненням в розумінні Закону, яке має розглядати на своєму засіданні Рада. За дорученням Голови Вищої ради юстиції, скарги позивача були вивчені у відділі по роботі із зверненнями на предмет наявності чи відсутності відомостей, які б свідчили про наявність підстав для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. Так як за результатами вивчення скарг позивача Голова Вищої ради юстиції не вбачив викладенні позивачем обставин, які б свідчили про наявність підстав для звільнення суддів з посад, а також притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, відповідна перевірка не призначалась. Надавши відповідь на звернення позивача, відповідач виконав вимоги Закону України «Про звернення громадян».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08 січня 2013 року в задоволенні адміністративного позову Фермерського господарства «Бурка В. В.» до Голови Вищої ради юстиції України Колесниченка В. М. про встановлення наявності чи відсутності повноважень, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії відмовлено.

Позивач не погодився із таким судовим рішенням суду першої інстанції і оскаржив його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Зазначаючи у поданій апеляційній скарзі про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що в оскаржуваній постанові суд першої інстанції не вказав, які саме норми закону дають право відповідачу одноособово відмовляти в розгляді направленої Вищій раді юстиції України скарги. Також, судом першої інстанції безпідставно залишено поза увагою факт порушення відповідачем його (позивача) прав, які гарантовані Конституцією і законами України. Зазначаючи в постанові, що відповідач, надаючи відповідь, здійснював свої повноваження відповідно до Закону України «Про вищу раду юстиції України» та Регламенту Вищої ради юстиції, суд першої інстанції безпідставно послався на статтю 21 вищевказаного Закону та Регламент, оскільки вони не передбачають права відповідача на одноособове вирішення скарги, направленої до Вищої ради юстиції України.

Особа, яка подала апеляційну скаргу (позивач) в судове засідання представника не направила, а також не прибув в судове засідання відповідач, хоча сторони належним чином та у встановленому законом порядку були повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

При цьому, від сторін відсутні клопотання про розгляд справи за їх участі та участі їх представників.

У зв'язку з цим та у відповідності до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційних скарг у їх сукупності, правильність правової оцінки судом першої інстанції обставин справи та застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що надаючи відповідь на звернення позивача, Голова Вищої ради юстиції здійснював свої повноваження, передбачені ст. 21 Закону «Про Вищу раду юстиції» та Регламентом Вищої ради юстиції. Не вбачаючи у зверненні позивача відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку, керівник Вищої ради юстиції в межах повноважень надавав йому письмову відповідь. При цьому, така відповідь на звернення позивача надана відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», і відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У зв'язку з цим суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача при розгляді його скарги є необґрунтованими та безпідставними. Відтак, за висновком суду першої інстанції, вимоги позивача про зобов'язання відповідача передати до Вищої ради юстиції довідку та всі матеріали перевірки по його скарзі не можуть бути задоволені. Крім цього, стосовно вимог позивача про встановлення наявності чи відсутності повноважень Голови Вищої ради юстиції щодо здійснення дисциплінарного провадження відносно судді, суд першої інстанції зазначив, що встановити наявність чи відсутність компетенції відповідача просить Фермерське господарство «Бурка В.В.», яке не є суб'єктом владних повноважень. Відтак за висновком суду, звертаючись з вимогою про встановлення наявності чи відсутності компетенції, позивач обрав неправильний спосіб захисту порушеного на його думку права, що у свою чергу є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із таким висновком суду першої інстанції з урахуванням наступного.

Як було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем 09 та 14 березня 2011 року надіслано Вищій раді юстиції України скарги за №112, які зареєстровані відповідно 11 березня 2011 року за №Б - 1503/0/7 - 11 та 18 березня 2011 року за №261/0/13 - 11, щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Вищого адміністративного суду України ОСОБА_18, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10 ОСОБА_11, ОСОБА_12. Також, позивач просив у прийнятих за скаргами рішеннях надати відповіді запитання, пов'язані з розглядом скарги.

На скарги позивача від 09 та 14 березня 2011 року відповідачем 14 квітня 2011 року направлено позивачу лист за №4996/0/9 - 11, згідно змісту якого в якому вказано, що дані скарг не містять відомостей, які б могли слугувати підставою для призначення перевірки відносно вказаних суддів Вищого адміністративного суду України.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам особи, яка подала апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного суду виходить із такого.

Повноваження Вищої ради юстиції визначені Конституцією України, Законами України «Про Вищу раду юстиції», «Про судоустрій і статус суддів», а організація роботи окрім вищевикладеного визначається також Регламентом Вищої ради юстиції.

Зокрема, до повноважень Вищої ради юстиції належить здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів та розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.

У відповідності до ст. ст. 20, 21 Закону України «Про Вищу раду юстиції» керівництво роботою Вищої ради юстиції здійснює її голова, до повноважень якого належить: організація роботи Вищої ради юстиції та головування на її засіданнях; координація роботи секцій і членів Вищої ради юстиції; призначення засідань Вищої ради юстиції; направлення подання Вищої ради юстиції про призначення суддів Президентові України і про звільнення їх з посади; загальне керівництво апаратом Вищої ради юстиції; розпорядження бюджетними асигнуваннями на утримання і забезпечення діяльності Вищої ради юстиції; здійснення інших повноважень, передбачених регламентом Вищої ради юстиції.

Крім цього, згідно з пунктами 1, 3 параграфу 4 глави 1 розділу I Регламенту Вищої ради юстиції, затвердженого рішенням Вищої ради юстиції від 4 жовтня 2010 року №791/0/15 - 10, до повноважень Голови Вищої ради юстиції, серед інших, належить: в порядку, передбаченому цим Регламентом, доручення членові Ради провести перевірку відомостей, викладених у пропозиціях, зверненнях, скаргах, повідомленнях; координація діяльності членів Ради з виконання доручень та підготовки відповідними структурними підрозділами секретаріату матеріалів на засідання Ради; здійснення контролю за своєчасним і належним розглядом подань, скарг та інших звернень, поданих до Ради у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. ст. 38, 39, 40 Закону України «Про Вищу раду юстиції» підставою для відкриття дисциплінарного провадження є подання члена Вищої ради юстиції, внесене за результатами перевірки повідомлень, що надійшли до Вищої ради юстиції. Перевірка даних про дисциплінарний проступок здійснюється за дорученням Вищої ради юстиції або Голови Вищої ради юстиції одним із членів Вищої ради юстиції у спосіб шляхом одержання письмового пояснення від судді та інших осіб, витребування судових справ (їх копій), розгляд яких закінчено, та ознайомлення з судовими справами, розгляд яких не закінчено, одержання іншої інформації від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадян чи їх об'єднань. За наслідками перевірки складається довідка з викладенням фактичних обставин, виявлених під час перевірки, висновків і пропозиції.

Згідно ст. 84 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» право на звернення зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, має кожен, кому відомі такі факти. Дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за заявою чи повідомленням, що не містять відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами та повідомленнями.

Вищенаведені положення Законів України «Про Вищу раду юстиції» та «Про судоустрій і статус суддів» дають підстави для твердження, що стадіям дисциплінарного провадження передує вирішення питання про те, чи містить звернення, що надійшло до Вищої ради юстиції, відомості про наявність ознак дисциплінарного проступку судді.

Надаючи відповідь на звернення позивача, який скористався правом, передбаченим ст. 1 Закону України «Про звернення громадян», відповідач здійснював свої повноваження, передбачені Законом України «Про Вищу раду юстиції» та Регламентом Вищої ради юстиції. При цьому, не вбачаючи у зверненні позивача викладу відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку, відповідач, як керівник Вищої ради юстиції, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням встановлених судами фактичних обставин справи та доказів, представлених сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, положення вищевказаних нормативно - правових актів, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції прийшов до законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому, дії відповідача відповідають критеріям, визначеним ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому колегія суддів апеляційного суду вважає правильним і висновок суду першої інстанції щодо безпідставності вимог позивача про зобов'язання відповідача передати до Вищої ради юстиції довідку та всі матеріали перевірки по його скаргах у зв'язку з відсутністю у поданих скаргах відомостей, які б могли слугувати підставою для призначення перевірки відносно названих суддів Вищого адміністративного суду України.

Також, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції в частині вимог позивача про встановлення наявності чи відсутності повноважень Голови Вищої ради юстиції щодо здійснення дисциплінарного провадження відносно судді, а саме: «чи на підставі ст. 131 Конституції України, Законів України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду юстиції» до повноважень Голови Вищої ради юстиції належить одноосібний розгляд скарг про випадки поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України та одноосібне прийняття рішення про відмову у відкритті дисциплінарного провадження», оскільки у даному випадку позов пред'явлено не суб'єктом владних повноважень. Тобто, висновки суду першої інстанції щодо цієї частини позовних вимог узгоджуються з положенням ст. ст. 6. 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи апеляційної скарги позивача ґрунтуються на обставинах, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги і яким судом першої інстанції було дано належну правову оцінку, тому ці доводи не можуть бути покладені в основу судового рішення апеляційного суду.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, а також про порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 159, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Бурка В. В.» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 січня 2013 року по справі №2а - 7163/11/1370 за адміністративним позовом Фермерського господарства «Бурка В. В.» до Голови Вищої ради юстиції Колесниченка В. М. про встановлення наявності чи відсутності повноважень, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії ухвали особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Р. В. Кухтей

І. О. Яворський