ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2014 р. Справа № 922/1191/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Крестьянінов О.О., суддя Плахов О.В.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників:

апелянта: Марченко О.П за довіреністю від 24.05.2013р.

боржника: Ямпольський Ю.А. за довіреністю від 16.07.2014р.

Інноваційно-комерційної товарної біржі: Гаврильченко О.І. за довіреністю від 01.01.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Харків, (вх. №2189Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 21.07.2014р. у справі № 922/1191/13

за заявою Приватного акціонерного товариства "Акко-Інвест", м. Харків,

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області (суддя Міньковський С.В.) від 21.07.2014р. об'єднано розгляд заяви ПАТ "ОТП Банк" та клопотання АТ "Райффайзен Банк Аваль" про забезпечення вимог кредиторів в одне провадження в межах справи про банкрутство №922/1191/13; відмовлено ПАТ "ОТП Банк" в задоволенні заяви про забезпечення вимог кредиторів; відмовлено ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у задоволенні клопотання про забезпечення вимог кредиторів.

Ухвала місцевого господарського суду з посиланням на ст. ст. 18, 37, 49-76 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мотивована тим, що в ліквідаційній процедурі є недопустимим накладення арешту та заборони ліквідатору на відчуження майна банкрута, оскільки процедура ліквідації передбачає реалізацію майна банкрута з метою задоволення сукупності вимог кредиторів.

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" з ухвалою місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 21.07.2014р. та прийняти нове рішення, яким клопотання про забезпечення вимог задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що 20.06.2014р. аукціон призначено з невірно визначеною початковою вартістю майна, яке втретє виставляється на продаж, що суперечить вимогам ст. ст. 43-44, 64-66 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якими передбачено можливість зниження початкової вартості майна, яке продається лише на повторному аукціоні.

До Харківського апеляційного господарського суду надійшов відзив (вх. 6934 від 26.08.2014р.) від боржника, в якому просить ухвалу господарського суду Харківської області від 21.07.2014р., якою відмовлено у задоволенні клопотання про забезпечення вимог кредиторів у справі №922/1191/13, залишити без змін, а відповідну апеляційну скаргу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - без задоволення.

Інноваційно-комерційна товарна біржа надала до суду відзив на апеляційну скаргу (вх. 6935 від 26.08.2014р.), в якому просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні 26.08.2014р. оголошено перерву до 14:30год. на 26.08.2014р.

Після оголошеної перерви судове засідання було продовжено.

У судовому засіданні 26.08.2014р. представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу - скасувати.

Представник боржника у судовому засіданні підтримав позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу та просив у задоволенні апеляційної скарги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відмовити, ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.

Представник інноваційно-комерційної товарної біржі підтримав свою позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу та просив ухвалу господарського суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів встановила наступне.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.03.2013р. прийнято заяву ПрАТ "АККО ІНВЕСТ" про порушення справи про банкрутство до розгляду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.04.2013р. у справі №922/1191/13, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.06.2013р. та постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2013р., порушено провадження у справі про банкрутство ПрАТ "АККО ІНВЕСТ", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; відмовлено ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у задоволенні заяви про порушення провадження у справі про банкрутство ПрАТ "АККО ІНВЕСТ" у порядку статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та у задоволенні клопотання про забезпечення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Харківської області від 17.04.2013р. визнано ПрАТ "АККО ІНВЕСТ" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором голову ліквідаційної комісії Колесникова О.М.

У червні 2014 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до господарського суду першої інстанції з клопотанням про забезпечення вимог кредиторів, в якому просить вжити заходи забезпечення вимог кредиторів шляхом накладення арешту на майно, а також заборони ліквідатору та організатору аукціону здійснювати будь-які дії щодо відчуження майна боржника до розгляду скарги на дії ліквідатора та організатора аукціону та проведення експертизи.

21.07.2014р. господарським судом першої інстанції винесено оскаржувану ухвалу, якою залишено без задоволення вищезазначене клопотання, з підстав, зазначених вище.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком господарського суду Харківської області, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Тобто, за своїм змістом застосування заходів до забезпечення позову є процесуальною дією суду, спрямованою на запобігання подальшим перешкодам для реалізації чинного судового рішення, усунення можливості виникнення необхідності для сторони здійснити якісь додаткові заходи чи дії для захисту свого права після вирішення спору в межах даної справи. Застосування заходів до забезпечення позову не може ґрунтуватися на висновках щодо наявності чи відсутності порушеного права, на захист якого подано позов, змісту речового права сторін щодо спірного майна. Наявність відповідних висновків в обґрунтування заходів забезпечення позову в судових рішеннях є ознакою вирішення спору по суті до прийняття судом відповідного рішення у справі.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону про банкрутство господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи про банкрутство чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів.

Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику укладати без згоди арбітражного керуючого (розпорядника майна) правочини (договори), а також зобов'язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його нерухомим майном без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.

Згідно з п. 13 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013р. № 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI)" з винесенням ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство пов'язуються певні правові наслідки, зокрема: вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів; розгляд вимог конкурсних, забезпечених і поточних кредиторів та вирішення майнових спорів здійснюється в порядку, передбаченому Законом; арешт майна боржника чи інші обмеження щодо розпорядження майном боржника можуть застосовуватися виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Перелік таких заходів прямо передбачений Законом та стосується заборони боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави. При цьому вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів повинно бути вмотивовано.

У відповідності до ч. 3 ст. 18 зазначеного Закону заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією або до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до припинення провадження у справі.

Отже, положення даної статті можуть застосовуватися за результатами підготовчого засідання і лише після порушення стосовно боржника справи про банкрутство, тобто господарський суд застосовує заходи з забезпечення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном. У підготовчому засіданні господарський суд, дійшовши висновку про наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство, розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника.

Заходи, які забороняють відчуження майна боржника та арешти майна, діють до дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора.

Дія заходів щодо забезпечення вимог кредиторів у формі арешту або іншого обмеження дій боржника щодо розпорядження майном, припиняється в силу положень ст. 38 Закону про банкрутство, якою визначено наслідки прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

У відповідності до ч. 1 ст. 37 Закону про банкрутство, під ліквідацією розуміється припинення суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Згідно з ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Як вбачається, постановою господарського суду Харківської області від 17.04.2014р. ПрАТ "АККО ІНВЕСТ" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором ПрАТ "АККО ІНВЕСТ" голову ліквідаційної комісії Колесникова О.М, та зобов'язано ліквідатора виконати ліквідаційну процедуру, надати суду звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури.

Тобто, з моменту визнання ПрАТ "АККО ІНВЕСТ" банкрутом скасовано арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається (п. 4. резолютивної частини постанови про визнання боржника банкрутом від 17.04.2013р.).

Таким чином, здійснення заходів до забезпечення вимог кредиторів є не припустимим після визнання боржника банкрутом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що забезпечення вимог кредиторів, а саме накладення арешту та заборони ліквідатору відчуження майна банкрута, після винесення господарським судом першої інстанції постанови про визнання боржника банкрутом суперечить нормам чинного законодавства, а тому є необґрунтованими та суперечить Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Крім того, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що в межах ліквідаційної процедури не можуть бути вжиті заходи забезпечення вимог кредиторів, оскільки сама процедура ліквідації, перш за все, передбачає реалізацію майна банкрута з метою задоволення сукупності вимог кредиторів.

За таких обставин, колегія суддів вважає висновки місцевого господарського суду про відмову ПАТ "Райффайзен Банк Аваль»" в задоволенні заяви про забезпечення вимог кредиторів обґрунтованими та законними, у зв'язку з чим ухвала господарського суду Харківської області від 21.07.2014р. у справі 922/1191/13 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, п.1, ч.1 ст. 103, ст. 105, 106 колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 21.07.2014р. у справі №922/1191/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 01.09.2014 р.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

суддя О.О. Крестьянінов

суддя О.В. Плахов