ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" серпня 2014 р. Справа № 920/701/14
Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Білоусової Я.О., судді Лакізи В.В.,
при секретарі Мальченко О.О.,
за участю представників сторін:
від позивача -Михно С.А. - за довіреністю від 03.04.2014р. та Брик Л.В. - за довіреністю від 07.07.2014р.;
від відповідача - Хижняк О.В. - директор ПСП «УкрРосХим» на підставі наказу від 09.02.2012р. №4;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Обрій» LTD, с. Харкове Чернігівської області,
на рішення господарського суду Сумської області від 23.06.2014р.
у справі № 920/701/14
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Обрій» LTD
до відповідача: Приватного спеціалізованого підприємства «УкрРосХим», м. Суми
про визнання недійсною додаткової угоди від 30.04.2013р. до договору постачання від 08.02.2013р. №ДР-141
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням господарського суду Сумської області від 23.06.2014р. у справі №920/701/14 (суддя Зайцева І.В.) відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Обрій» LTD до Приватного спеціалізованого підприємства «УкрРосХим» про визнання недійсною додаткової угоди від 30.04.2013р. №1 до договору постачання від 08.02.2013р. №ДР-141. Рішення місцевого господарського суду з посиланням на статті 207,215 ЦК України мотивоване тим, що позивачем фактично отримано товар у кількості визначеній у специфікації та здійснено його оплату, що свідчить про волевиявлення ТОВ Агрофірми «Обрій» LTD і виконання договору постачання від 08.02.2013р. та всіх додатків до нього, а отже відсутні підстави для визнання недійсною додаткової угоди від 30.04.2013р. до договору постачання.
Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Обрій» LTD (позивач у справі) з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 23.06.2014р. у справі №920/701/14 та прийняти нове рішення, яким визнати недійсною укладену між ТОВ Агрофірмою «Обрій» LTD та ПСП «УкрРосХим» додаткову угоду від 30.04.2013р. до договору постачання від 08.02.2013р. №ДР-141.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник вказує на те, що додаткова угода від імені ТОВ Агрофірми «Обрій» LTD підписана неуповноваженою особою, а саме, ОСОБА_4, який на дату підписання спірної додаткової угоди не був генеральним директором та не мав повноважень на її підписання, однак працював на підприємстві позивача. Також зазначає, що для підписання угоди на суму, що перевищує 1000000грн. необхідна згода учасників товариства, яка надана не була. Також зазначає, що отримання товару та його оплата свідчить лише про добровільне виконання договору постачання від 08.02.2013р. та не свідчить про схвалення спірної додаткової угоди, якою лише збільшено розмір штрафних санкцій щодо позивача, що з точки зору господарської діяльності є економічно невигідним. Жодних дій по схваленню спірної додаткової угоди позивачем вчинено не було. Вказані обставини не були досліджені судом першої інстанції, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення.
Приватне спеціалізоване підприємство «УкрРосХим» (відповідач у справі) заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду Сумської області від 23.06.2014р. у справі №920/701/14 - без змін з підстав дотримання судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що позивачем не доведено здійснення підпису генерального директора на спірній додатковій угоді попри його волі та, що печатка позивача викрадена та поставлена без згоди генерального директора. Також зазначає, що наступне схвалення юридичною особою додаткової угоди, вчиненої від імені скаржника (ТОВ Агрофірми «Обрій» LTD) з перевищенням посадових повноважень, шляхом оплати товару у відповідності до вимог Цивільного кодексу України унеможливлює визнання такого спірного правочину недійсним.
Розпорядженням секретаря судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 12.08.2014р. у зв'язку з відпусткою судді Гетьмана Р.А. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О. (а.с.115).
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги і просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги з підстав, наведених в апеляційній скарзі. При цьому зазначив, що спірна додаткова угода підписана ОСОБА_4, який відповідно до його повноважень не мав права на її підписання та ця додаткова угода не була схвалена позивачем.
Представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві, та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Та зазначив, що посадові особи відповідача не перевіряли повноваження особи, яка підписувала спірну додаткову угоду та яка отримала товар відповідно до специфікації.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
08.02.2013р. між Приватним спеціалізованим підприємством «УкрРосХим» (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірмою «Обрій» LTD (покупцем) укладений договір постачання №ДР-141, який скріплений печатками і підписаний зі сторони ПСП «УкрРосХим» директором Хижняк О.В. та з боку ТОВ Агрофірми «Обрій» LTD - директором Брезицьким Ф.Г. (а.с.6,7).
Відповідно до пункту 1.1 цього договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець сплатити мінеральні добрива урожаю 2013року згідно виставлених і підписаних сторонами специфікацій.
Ціна на товар вказується в рахунках з урахуванням ПДВ. Також в рахунках встановлюється термін, до якого дана ціна товару є дійсною (п.1.2 договору постачання).
Згідно із пунктом 3.1 договору постачання доставка товару згідно цього договору здійснюється на підставі та згідно умов, обумовлених сторонами у специфікаціях.
У пункті 5.1 даного договору зазначено, що у разі прострочення платежу за договором покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% простроченого платежу за кожен день прострочення, але не менше 3% вартості простроченого платежу за кожен місяць прострочення. У разі прострочення постачання товару за договором постачальник сплачує пеню у розмірі 0,5% вартості товару за кожен день прострочення, але не більше 3% вартості товару, поставленого з простроченням за кожен місяць прострочення.
Згідно із пунктом 8.2 договору постачання усі доповнення до договору є невід'ємною частиною, мають переважну силу перед його положеннями раніше укладених доповнень (чи відміняють їх), і набувають чинності, якщо здійснені у письмовій формі, мають порядковий номер, дату прийняття і підписи повноважних представників сторін, завірені печаткою.
30.04.2013р. між тими ж сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору постачання від 08.02.2013р. №ДР-141, яка зі сторони постачальника підписана директором ПСП «УкрРосХим» - Хижняк О.В., а зі сторони ТОВ Агрофірми «Обрій» LTD ОСОБА_4, замість директора Брезицького Ф.Г. (а.с.8).
Відповідно до пункту 1 цієї додаткової угоди сторони домовились внести зміни до договору постачання від 08.02.2013р. №ДР-141, розділи 2 та 5 виклали в іншій редакції. Так, відповідно у пункті 2.3 додаткової угоди зазначено, що якщо у специфікації вказаний інший вид розрахунків (відстрочка платежу) за товар, то покупець зобов'язаний сплатити постачальнику окрім вартості товару, зазначеного в специфікації , 24 відсотки річних від вартості товару за період відстрочки платежу.
Відстрочка платежу діє до 17.11.2013р. від початку відстрочки платежу, вказаного в специфікації (п.2.4 додаткової угоди).
Згідно з пунктом 5.1 спірної додаткової угоди у разі прострочення платежу за договором покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі 0,5% простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 3% вартості простроченого платежу за кожен місяць прострочення. У разі прострочення постачання товару за договором постачальник сплачує пеню у розмірі 0,5% вартості товару за кожен день прострочення, але не більше 3% вартості товару, поставленого з простроченням за кожен місяць прострочення.
У пункті 5.2 додаткової угоди зазначено, що у разі прострочення платежу за договором покупець сплачує постачальникові штраф у розмірі 20 відсотків від вартості товару, зазначеного у специфікації (а.с.8).
30.04.2013р. між тими ж сторонами укладено доповнення №4 до договору постачання від 08.02.2013р. №ДР-141 - «специфікація №4», яка, як зазначає позивач, підписана зі сторони ТОВ Агрофірми «Обрій» LTD ОСОБА_4 замість директора Брезицького Ф.Г. (а.с.31).
На підставі видаткової накладної від 07.05.2013р. №2027 ТОВ Агрофірмою «Обрій» LTD отримані добрива рідкі азотні КАС у кількості 475,92т на суму 1639544,40грн. У даній видатковій накладній є посилання саме на договір від 08.02.2013р. №ДР-141 та відсутні посилання на додаткову угоду від 30.04.2013р. №1 (а.с.32).
ТОВ Агрофірма «Обрій» LTD звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до ПСП «УкрРосХим» про визнання додаткової угоди недійсною з підстав підписання її неуповноваженою особою, а саме: керівником агропроекту ОСОБА_4, який не був наділений повноваженнями на її підписання.
Рішенням господарського суду Сумської області від 23.06.2014р. у справі №920/701/14 позов задоволено з підстав, викладених вище (а.с.84-86).
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Предметом даного спору є визнання недійсним додаткової угоди від 30.04.2013р. №1 до договору постачання від 08.02.2013р. № ДР-141 на підставі ч.1 ст. 215 Цивільного Кодексу України через відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності у особи, яка вчинила спірні правочини, з боку ТОВ Агрофірми «Обрій» LTD (ч.2 ст.203 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
У частині 1 статті 207 ГК України зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
За приписами частини 1 статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ч.2 ст.207 ЦК України).
Отже, враховуючи вищевикладене, положеннями Цивільного кодексу України передбачено, що правочин (договір) (який вчиняється у письмовій формі юридичною особою) повинен бути підписаний уповноваженими сторонами, та скріплений печаткою юридичної особи.
За таких обставин, юридичні особи - сторони правочину (договору) при його укладенні зобов'язані встановити особу та її повноваження, яка підписує договір.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 203 ЦК України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Згідно зі статтею 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.
Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Статтею 97 ЦК України передбачено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про господарські товариства» у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.
Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора).
Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.
Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом.
Відповідно до п.1 статті 18 Статуту ТОВ Агрофірми «Обрій» LTD, виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є дирекція. В своїй діяльності дирекція керується діючим законодавством України, цим Статутом, рішенням зборів учасників.
У пункті 8 статті 18 вказаного Статуту зазначено, що генеральний директор товариства діє без довіреності від імені товариства в межах, встановлених чинним законодавством України.
Генеральний директор має право, зокрема, укладати від імені товариства господарські договори, з урахуванням обмежень, встановлених п.2.12 Статуту, та трудові (договори) контракти і забезпечує їх виконання ( п.9.4 Статуту, а.с.13-18).
З витягу із Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 30.04.2013р. (дата підписання спірної додаткової угоди до договору постачання від 08.02.2013р.) вбачається, що особами, які уповноважені представляти юридичну особу (ТОВ Агрофірму «Обрій» LTD) у правовідносинах з третіми особами, та особи, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори були - ОСОБА_6 - підписант, Брезицький Ф.Г. - керівник та підписант.
Отже, уповноваженими особами на виконання дій від імені товариства позивача, зокрема, на підписання договорів, додатків до них та додаткових угод згідно Статуту ТОВ Агрофірми «Обрій» LTD, чинного законодавства України та витягу з ЄДРПОУ станом на 30.04.2013р. були ОСОБА_6 - підписант та генеральний директор - Брезицький Ф.Г.
Обмеження повноважень цих осіб на підписання договорів встановлені п.2.12 ст.16 Статуту ТОВ Агрофірми «Обрій» LTD.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 прийнятий на посаду керівника агропроекту ТОВ Агрофірми «Обрій» LTD на підставі трудового договору від 01.02.2013р.; доручення на представництво інтересів позивача йому не надавались; 15.10.2013р. зборами учасників ТОВ Агрофірми «Обрій» LTD ОСОБА_4 був звільнений з того часу і не працює на підприємстві, що підтверджується довідкою ТОВ Агрофірми «Обрій» LTD від 04.08.2014р. №848.
Позивачем підтверджується, а відповідач не заперечує та не спростовує факт підписання додаткової угоди від 30.04.2013р. №1 до договору постачання від 08.02.2013р. №ДР-141 неуповноваженою особою зі сторони ТОВ Агрофірми «Обрій» LTD.
Крім того, в судовому засіданні директор ПСП «УкрРосХим» зазначив, що йому не відомо, ким підписана додаткова угода від 30.04.2013р. №1 до договору постачання від 08.02.2013р. №ДР-141 зі сторони ТОВ Агрофірми «Обрій» LTD та специфікація №4 (доповнення до договору постачання від 08.02.2013р. №ДР-141), оскільки він особисто з цією особою не зустрічався, повноваження особи на підписання спірної додаткової угоди працівниками підприємства відповідача не перевірялись.
За таких обставин, посадові особи ПСП «УкрРосХим», на яких покладені обов'язки щодо укладення договорів з третіми особами, знехтували нормами цивільного та господарського законодавства та при підписанні спірної додаткової угоди не встановили особу, яка її підписала. Однак, відповідач не був позбавлений можливості встановити посадову особу, яка підписувала спірну додаткову угоду та наявність у неї відповідних повноважень на її підписання з офіційного веб-сайту розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що додаткова угода від 30.04.2013р. до договору постачання від 08.02.2013р. №ДР-141 підписана неуповноваженою особою, тобто не відповідає вимогам ч.2 ст. 203 ЦК України, що є підставою визнання її недійсною відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України.
Посилання відповідача на те, що позивачем схвалено спірну додаткову угоду, оскільки позивачем здійснено оплату за поставлений товар, не приймається до уваги та спростовується наступним.
Відповідно до ч.1 ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Перевищення повноважень може мати кількісний (вага, число, ціна, строк договору та інше) або якісний (характер правочину, властивості предмету правочину) вираз.
Отже, положення статті 241 ЦК України застосовуються лише при вчиненні правочину з перевищенням повноважень.
Проте, як зазначалось вище, матеріалами справи встановлено, що особа яка підписала спірну додаткову угоду, взагалі не мала права на їх укладення, оскільки Статутом ТОВ Агрофірми «Обрій» LTD вона не наділена такими правами і повноваженнями та довіреність на вчинення таких дій директором підприємства керівнику агропроекту ТОВ Агрофірми «Обрій» LTD не видавалась.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає,що місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про те, що оплата позивачем товару, вказаного в специфікаціях, свідчить про виконання договору поставки та всіх додатків до нього, тобто має місце наступне схвалення спірної додаткової угоди позивачем, з наступних підстав.
У п.3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» зазначено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.).
З видаткової накладної від 07.05.2013р. вбачається, що позивачу поставлено товар на підставі договору від 08.02.2013р. №ДР-141 та відсутні посилання на спірну додаткову угоду від 30.04.2013р., а отже оплата за поставлений товар здійснювалась на підставі договору від 08.02.2013р. №ДР-141, який підписаний уповноваженою особою, а саме директором ТОВ Агрофірми «Обрій» LTD, а не на підставі спірної додаткової угоди.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що спірна додаткова угода та специфікація №4 підписані 30.04.2013р. однією і тією ж самою неуповноваженою особою ОСОБА_4, що також свідчить про відсутність схвалення додаткової угоди №1 ТОВ Агрофірмою «Обрій» LTD.
Інших доказів, які б підтверджували схвалення позивачем додаткової угоди від 30.04.2013р. матеріали справи не містять та не надані представником відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання спірних правочинів недійсними.
Таким чином, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає доводи, викладені в апеляційній скарзі, обґрунтованими, апеляційну скаргу ТОВ Агрофірмою «Обрій» LTD - такою, що підлягає до задоволення. Рішення господарського суду Сумської області від 23.06.2014р. у справі №920/701/14 слід скасувати, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, визнати недійсною додаткову угоду від 30.04.2013р. №1 до договору постачання від 08.02.2013р. №ДР-141.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрРосХим».
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п.2 ст.103, п.4 ч.1 ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Обрій» LTD, на рішення господарського суду Сумської області від 23.06.2013р. у справі №920/701/14 задовольнити.
2.Рішення господарського суду Сумської області від 23.06.2013р. у справі №920/701/14 скасувати.
3.Позов задовольнити.
4.Визнати недійсною додаткову угоду від 30.04.2013р. №1, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірмою «Обрій» LTD та Товариством з обмеженою відповідальністю «УкрРосХим».
5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрРосХим» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Обрій» LTD витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1218грн. та за подання апеляційної скарги - у сумі 608грн.
Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складений 18.08.2014р.
Головуючий суддя Бородіна Л.І.
Суддя Білоусова Я.О.
Суддя Лакіза В.В.