У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.07.06                                                                                       Справа №1/134-06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Коробка Н.Д. судді  Коробка Н.Д.    , Хуторной В.М.  , Яценко О.М.

при секретарі: Шерник О.В.

За участю представника:

позивача:     Трачук Н.І., довіреність б/н  від 05.03.2006р.

відповідача:       не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою  відповідальністю „Роджерс”, м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Херсонської  області від 27.04.2006р. по справі №1/134-06

про стягнення суми

про визнання  недійсним п.3.2  договору від 06.10.2005р.

встановив:

          Рішенням господарського суду Херсонської області від 27.04.2006 року по справі №1/134-06 (суддя  Губіна  І.В.)  зустрічний  позов  задоволено. Визнано  недійсним  п.3.2  договору  купівлі-продажу від 06.10.2005р., укладеного  ТОВ „Роджерс”  м. Запоріжжя  та Центральною  районною  аптекою №114, м. Херсон  з  моменту  укладення  договору і  стягнуто  85грн.  держмита  та  118грн. витрат  на  інформаційно-технічне  забезпечення  судового  процесу. Первісний  позов  задоволено  частково. Стягнуто з Центральної  районної лікарні  на користь  ТОВ „Роджерс”  281,93грн.  пені, 102грн.  держмита  та 118грн.  витрат  на  інформаційно-технічне  забезпечення  судового  процесу. В решті  первісного  позову  відмовлено.  

Висновки  суду  першої інстанції  щодо  задоволення зустрічного  позову ґрунтуються  на тому, що  в силу  ч.6ст.231  ГК України, п.2ст.249  ЦК України  штрафом є  неустойка, яка  обчислюється  у  відсотках   від  суми  невиконаного  або  неналежно  виконаного  зобов’язання. Суд  відзначив, що вказані  норми  не  є  диспозитивними, тому  сторони  в  договорі  не мали  права  змінювати положення ст. 231 ГК України  та 549  ЦК України  і  встановлювати  в  договорі  штраф  або пеню у  вигляді  твердої  суми  або  у кратному  відношенні  до  суми  грошового  зобов’язання, або, як  зазначено  у  договорі, у  розмірі  50-ти  мінімальних  заробітних плат.

Оскільки   зустрічний  позов  визнаний  судом  обґрунтованим, тобто  п.3.2  договору  від 06.10.2005р.  визнаний  недійсним  з моменту  його  укладення, то у  задоволенні  вимог  позивача  по  первісному  позову  про стягнення  з Центральної  районної  аптеки №114  17500грн.  штрафу  відмовлено. Посилаючись на те, що  п.3.1  договору встановлює  розмір  пені у відповідності до  Закону України  „Про  відповідальність  за  несвоєчасне  невиконання  грошового  зобов’язання”  і  нарахована  продавцем  санкція  за  договором  правильно, то 281,93грн. пені було  стягнуто  за  первісним  позовом.  

          Не погоджуючись з рішенням господарського суду  в  частині  відмови  від  стягнення  штрафної  неустойки, Товариство з обмеженою  відповідальністю „Роджерс”, м. Запоріжжя  звернулося із апеляційною скаргою  до  Запорізького  апеляційного  господарського  суду. Заявник  вважає, що  оскаржуване  рішення прийняте внаслідок  неповного  з’ясування обставин, що  мають  значення  для  справи, недоведеністю  обставин, які  суд  визнав  встановленими, невірного  застосування  судом  норм  матеріального  права, а  також не відповідністю висновків фактичним  обставинам  справи. По  суті  спору, заявник  посилається  на  положення ст.ст.547, 550, 599, 612  ЦК України та  зауважує, що  договір  підписаний  сторонами без  зауважень, протоколів розбіжностей, тобто  у відповідності до ст. 638  ЦК України  вважається  укладеним з  моменту  підписання.   Крім  того, заявник заперечує  проти  висновку  суду першої  інстанції  щодо відсутності  у  особи, яка  підписала  договір із  сторони  відповідача, належних  на  те  повноважень. Як  зазначає  позивач  за  первісним  позовом,   на дату  укладення  договору  та  поставку  медикаментів, ТОВ „Роджерс” була  надана   довідка №2279  із  Головного управління  статистики в  Херсонській  області, згідно  якої, керівником  значився  саме  Шавалда  А.В. Проте, суд  прийняв  до уваги  протокол  зборів засновників, який  завірений  лише  зацікавленою  особою, а  тому міг  бути  зроблений  у  будь-який  день.    

          За  вказаних  обставин, заявник  просить  рішення  господарського суду   Херсонської    області у  справі №1/134-06 в  частині  відмови  у  стягненні  штрафної  неустойки скасувати  та  прийняти    нове  рішення, яким  задовольнити  позовні  вимоги  ТОВ „Роджерс”  у  повному  обсязі.  

          Апеляційна  скарга  Товариства з обмеженою  відповідальністю „Роджерс”, м. Запоріжжя

прийнята до  розгляду  та  призначена  слуханням  на 27.07.2006р.

Розпорядженням  Голови  Запорізького  апеляційного  господарського суду  №2063  від 26.07.2006р. розгляд  скарги  передано  колегії  суддів у складі:  головуючий – Коробка Н.Д. (доповідач), суддів – Хуторной В.М., Яценко О.М.

Представник  заявника  в  судовому  засіданні  підтримав  вимоги  з  підстав, викладених  в  апеляційній  скарзі.

Центральна  района аптека   №114, м. Херсон відзив  на  скаргу  не  надала, повноважного  представника в судове  засідання  не  направила. Заявою №86  від 18.07.2006р.  просить  перенести  розгляд  справи №1/134-06  в  зв’язку із  неотриманням апеляційної  скарги  та  неможливістю  подання  на  неї  відзиву.

Колегія суддів, розглянувши  заявлене  клопотання  не  знаходить  підстав  для  його  задоволення  в  силу  наступного.   Відповідно до ст. 22  ГПК України, „Сторони  користуються  рівними  процесуальними  правами. Сторони  мають право  знайомитися  з матеріалами справи, робити   з  них  витяги, знімати  копії, брати  участь  в  господарських  засіданнях, подавати  докази, брати  участь  у  дослідженні  доказів, заявляти  клопотання, давати  усні  та  письмові   пояснення  господарському  суду, наводити свої  доводи  і  міркування  з  усіх  питань, що  виникають у  ході  судового  процесу, заперечувати  проти  клопотань  і  доводів  інших учасників  судового  процесу....”. Враховуючи надані сторонам нормами  ГПК України  права, відповідач  за  первісним  позовом  у  разі  фактичного  неотримання  скарги, мав  право  ознайомитися  із її  змістом  до початку  судового  засідання  і  мав  змогу  належним  чином  захистити  свої  права. Центральна  районна  аптека  №114  таким  правом  не скористалася, але  це  не є  приводом  для відкладення  розгляду  апеляційної скарги.   

Позивач за  первісним позовом  від  здійснення  фіксації  судового  процесу  технічними  засобами відмовився. За  його  згодою  в судовому  засіданні  оголошено  вступну та резолютивну  частини постанови.

Суть спору.

Правовідносини  сторін  у справі  були  врегульовані  договором від 06.10.2005р. купівлі-продажу  медпрепаратів №05/10/110 (аркуш справи 11). Відповідно до п.1.1  договору продавець – ТОВ «Роджерс»  зобов’язалося  передати  у  власність, а  покупець – Центральна  районна  аптека №114  належним  чином  прийняти  та  оплатити  медичні  препарати за  ціною, зазначеною  у  накладній і в строк, визначений  у  договорі.

Пунктом  2.6  договору  сторони  передбачили, що  покупець  проводить   розрахунок  з  продавцем  за  отриманий  товар в  національній  валюті, шляхом  перерахування  грошових  коштів  на  розрахунковий  рахунок  продавця  в строк, визначений  у  видатковій  накладній.

За  видатковою  накладною №10-910  від 27.10.2005р. та №11-118  від 03.11.2005р.  Центральна  районна  лікарня №114 отримала  медичні  препарати  на  загальну  суму 8355,04грн.,  що  посвідчується  підписом  повноважної  особи  та не оскаржується  відповідачем  за  первісним  позовом.

Центральна  районна  лікарня №114  зобов’язання  щодо  оплати  отриманого товару  виконала  не належним  чином, сплативши  суму  із  запізненням.

Посилаючись  на  порушення  ст. 526  ЦК України, п.2.6  договору ТОВ «Роджерс»  звернулось  із  позовом  до  суду  про стягнення з Центральної  районної  лікарні   №114      17500грн.  штрафу  та  281,93грн.  пені  на  підставі  п.3.2 та п.3.1 договору  відповідно.

В   процесі  розгляду  справи №1/134-06  Центральна  районна  лікарня №114  подала   зустрічний  позов  про  визнання  недійсним  п.3.2  договору  від 06.10.2005р.,як  такого, що  суперечить  вимогам  закону.    

Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів не  знаходить  підстав, передбачених  ст. 104 ГПК України,  для  зміни  чи скасування  судового акту,  виходячи з наступного.

          Пунктом 3.1  договору, сторони  передбачили, що  за порушення  строків  оплати  товару, покупець  повинен  сплатити  продавцю  пеню  в  розмірі  подвійної  облікової  ставки  НБУ  на  день  розрахунку  від  вартості  отриманого товару, за  кожен  день  прострочки.  

          Крім  цього, у  випадку  порушення  покупцем  строків  оплати  за  отриманий  від  продавця  товар, покупець  виплачує  продавцю  штрафну  неустойку  у  розмірі  50  мінімальних  заробітних плат (п.3.2  договору).

          Статтею  179  ГК України  передбачено, що при  укладенні  господарських  договорів  сторони  можуть  визначати  зміст  договору  на основі  зокрема  вільного  волевиявлення, коли  сторони  мають  право  погоджувати  на  свій            розсуд  будь-які   умови  договору, що  не суперечать  законодавству.

          Пунктом 7  вказаної  норми  передбачено, що  господарські  договори  укладаються  за  правилами, встановленими Цивільним  кодексом  України  з  урахуванням  особливостей, передбачених  цим  Кодексом, іншими  нормативно-правовими  актами  щодо  окремих  видів  договорів.

          В силу п.1ст.216  ГК України, учасники  господарських відносин  несуть  господарсько-правову  відповідальність  за  правопорушення  у  сфері   господарювання  шляхом  застосування  до  правопорушників  господарських санкцій  на  підставі  і  в порядку, передбачених  цим Кодексом, іншими  законами  та   договором   

          Штрафними  санкціями у  ГК України визнаються  господарські  санкції  у  вигляді  грошово ї суми (неустойка, штраф, пеня), яку  учасник  господарських відносин  зобов’язаний  сплатити  у  разі  порушення  ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання  або  неналежного  виконання  господарського  зобов’язання.

          Пунктом 4 сттаті 231  ГК України передбачено, якщо  розмір  штрафних санкцій  законом  не визначено, санкції  застосовуються  в  розмірі, передбаченому  договором. При  цьому  розмір  санкцій  може  бути  встановлено  договором  у  відсотковому   відношенні  до  суми   невиконаної  частини  зобов’язання  або  у певній,  визначеній  грошовій  сумі, або  у відсотковому  відношенні  до  суми зобов’язання  незалежно  від  ступеня  його  виконання, або  у  кратному  розмірі  до  вартості  товарів (робіт, послуг).

Частина  6 ст.231 Господарського кодексу України конкретизує, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, не встановлюючи конкретний розмір штрафних санкцій, законодавець ч.6 ст.231 обумовив, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках.  

Аналогічно  регулює положення  щодо  штрафу і  Цивільний  кодекс України. Вказане  підтверджується  п.2 ст.549 ЦК України, штрафом є  неустойка, що  обчислюється  у  відсотках  від суми  невиконаного  або  неналежно  виконаного  зобов’язання.   

          Як  вірно  відзначив  суд  першої  інстанції, положення  вказаних  норм  не є  диспозитивними, а  тому  визначення  штрафу у  п.3.2  договору у вигляді кратної  суми  є  порушенням  чинного  законодавства.

          Відповідно до  ст. 217  ЦК України, недійсність  окремої  частини  правочину  не  має  наслідком  недійсності  інших  його  частин  і  правочину  в цілому, якщо  можна  припустити, що  правочин  був  вчинений і  без  включення   до  нього недійсної  частини.           

          Враховуючи те, що закону  суперечать  не істотні  умови  правочину (умови  щодо  відповідальності), без  яких  він  міг  би  існувати, то він  є   недійсним  лише  в цій  частині з  моменту  укладення. Тому, недійсність  окремої  частини  правочину  не  виключає  дії  правочину  взагалі  лише  у випадках, коли  можна  припустити, що  правочин  був  би  укладений і  без  включення  цієї  недійсної  частини.

          На  підставі  викладеного, висновки  суду  першої інстанції  щодо  визнання  недійсним  п.3.2  договору купівлі-продажу №05/10/110  від 06.10.2005р. з  моменту  укладення  слід  визнати  законними та  обґрунтованими.

          В  зв’язку  з тим, що підстава  (п.3.2  договору) на  якій  позивач  за первісним  позовом  ґрунтував  свої  вимоги визнана  в  судовому  порядку є недійсною  з  моменту  укладення, то  юридичних  підстав  для  стягнення  штрафу  за  договором в  сумі  17500грн.   – не  має.

          Проте  вимоги  ТОВ «Роджерс» в  частині  стягнення  пені  за період з 15.11.2005р. по 22.02.2006р. на  підставі  п.3.1   договору  в  сумі  281,93грн. є  законними і  підставно  задоволені  судом.

          Проте,  колегія  суддів не  підтримує  висновки  суду  першої інстанції, що  договір з  боку  покупця  був  підписаний  не уповноваженою  особою.

          По-перше, згідно  наказу  №5-к  від 01.09.2004р. Шавалду І.В.  прийнято  на  посаду завідуючого  центральною  районною  аптекою №114  Дніпровського  району  м. Херсона і  даних  про  його  звільнення  з цієї  посади  на час  укладання  договору №05/10/110  від 06.10.2005р.  суду  не надано;  по-друге, висновки  суду  першої інстанції в  цій  частині  не обґрунтовані  будь-якими  доказами  і  не викладені  обставини, на  підставі  яких  суд  дійшов  таких  висновків. За  вказаних  обставин, вважати, що  договір  підписано  не уповноваженою  особою  з боку  Центральної  районної  аптеки №114  у суду  апеляційної інстанції  не має.

Враховуючи  зазначене  та з огляду на відповідність  висновків, викладених  у рішенні господарського  суду  Херсонської області, обставинам  справи та чинному  законодавству, колегія суддів дійшла висновку  про не обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою  відповідальністю „Роджерс”, м. Запоріжжя щодо скасування рішення господарського суду.

          Відповідно до ст. 49  ГПК України,  судові  витрати  за  подання  апеляційної скарги   покладаються  на заявника - Товариство з обмеженою  відповідальністю „Роджерс”, м. Запоріжжя .  

               На підставі викладеного, керуючись ст. ст.101, п.1ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ :

                 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою  відповідальністю „Роджерс”, м. Запоріжжя

залишити  без  задоволення.

                 Рішення господарського суду Херсонської області від 27.04.2006р. по справі №1/134-06 –без змін.

  

Головуючий суддя Коробка Н.Д.

 судді  Коробка Н.Д.  

 Хуторной В.М.  Яценко О.М.