У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.07.06                                                                                       Справа №17/305

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Коробка Н.Д. судді  Коробка Н.Д.    , Хуторной В.М.  , Яценко О.М.

при секретарі: Шерник О.В.

За участю:

представника позивача:   Смирнова  Ю.В., довіреність б/н  від 23.06.2006р.  

представника відповідача:   Лактіонов  А.А., довіреність б/н  від 14.02.2006р.

представника 3-ї  особи:        Фалілєєва  Ю.Д., довіреність №22/121  від 29.11.2005р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного  товариства «Наш  банк», м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької  області від 28.11.2005 року у справі №17/305

про стягнення суми

встановив,

                 Рішенням господарського суду Запорізької  області від 28.11.2005 року у справі №17/305 (суддя Шевченко Т.М.) у  задоволенні  позовних  вимог Акціонерного  товариства «Наш  банк», м. Запоріжжя  відмовлено.

          Судом  першої інстанції  встановлено, що  спір  виник  внаслідок  недодержання  сторонами  вимог  Закону України  «Про  заставу»  при   укладені  ними  у 2001р. договору  застави, а  саме  передання майна  під  заставу  без  відповідного   дозволу  органу  приватизації.   

          Висновки  суду  ґрунтуються  на тому, що  Порядок погодження  органами  приватизації  умов  договорів  застави  та  іпотеки  не  містить  приписів  щодо  строків  звернення  підприємства  із  заявою  для  отримання  рішення  про  погодження   умов  договорів застави, але  системний  аналіз   положень названого  Порядку  свідчить про те, що таке  погодження  повинно  отримуватися  при  передачі  майна  в  заставу, а не  через  4  роки  після  укладення  договору  застави, не  після  спливу  терміну  погашення  заборгованості  за  кредитним  договором, не  після  того, як  стало  відомо, що  підприємство не в змозі  виконати  умови  кредитного  договору.

          Не погоджуючись з прийнятим рішенням господарського суду, позивач – Акціонерне  товариство «Наш  банк», м. Запоріжжя  звернувся  із  скаргою  до  Запорізького  апеляційного  господарського суду. Вважає  ухвалене  рішення  суду  прийнятим  з  порушенням  норм  матеріального  та  процесуального  права  України  та  має  бути  скасоване  з наступних  підстав:

- судом  помилково  та необґрунтовано   застосовано  при  розгляді  спору ст. 11 Закону України «Про  заставу», оскільки  «отримання  дозволу на  укладення  договору  застави»  та «погодження  умов  договору  застави  або  його  проекту»  не є  ідентичними  за  своїм  змістом  та  юридичною  силою:  на  період  дії  договору  застави  по цій  справі ФДМУ  передбачено  можливість  отримати  рішення  про погодження  вже  укладеного  договору  застави, що  передбачає  іншу  дію, ніж  отримання  дозволу  за ст. 11 Закону України «Про  заставу»;

- суд  безпідставно  та необґрунтовано послався  на те, що  позивач  не  довів  свого  права  вимагати  виконання  певних дій  від  відповідача  в натурі, то він  по  суті  відмовив  позивачу  у  захисті  його  прав  і  інтересів, пов’язаних із  належним  виконанням   договору  застави  в  обсязі  зобов’язань, що  вимагаються  нормативно-правовими  актами.

          За  вказаних обставин, Акціонерне  товариство «Наш  банк», м. Запоріжжя просить рішення господарського суду Запорізької області від 28.11.2005р. по справі №17/305  скасувати  та  прийняти  нове, яким  задовольнити  позов  в  повному  обсязі.  

               Апеляційна скарга Акціонерного  товариства «Наш  банк», м. Запоріжжя    була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 19.01.2006 року.

          Ухвалою   Запорізького  апеляційного  господарського суду  від 19.01.2006р.  по справі №17/305 провадження  з розгляду  апеляційної  скарги  АТ «Наш  банк» м. Запоріжжя  на  рішення  господарського  суду Запорізької  області від 28.11.2005р.   було  зупинено  до  прийняття  рішення  у справі №48/37а  господарським  судом м. Києва (за  заявою  АТ «Наш  банк»  до Фонду державного  майна України  про  визнання  не чинними  підпунктів «б», «в», «г», п.1.2  та п.14  Порядку  погодження  органами  приватизації  умов  договорів  застави  майна, затвердженого  наказом  ФДМУ №163  від 06.02.2001р.).

          15  червня 2006р. провадження по  апеляційній  скарзі  АТ «Наш  банк»  на  рішення  господарського  суду Запорізької  області від 28.11.2005р.  у справі №17/305  поновлено  та   призначено  до слухання на 27.07.2006р.

Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду №2064 від 26.07.2006 року справа №17/305 передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючий:   Коробка Н.Д. (доповідач), суддів:    Хуторной  В.М., Яценко  О.М.

У  зв’язку із  зміною  колегії  суддів  розгляд  скарги  здійснювався  з початку.

Представник  заявника в  судовому  засіданні  підтримав  вимоги, викладені  в апеляційній  скарзі.

В додаткових  поясненнях від 25.07.2006р. заявник  зазначає, що  постановою  від 01.02.2006р.  у справі №48/37а  господарський  суд  м. Києва  встановив, що  Порядок погодження  органами  приватизації  умов  договорів  застави  майна  не  порушує  права  позивача (АТ «Наш  банк»), оскільки  ВАТ «Нестерянська  птахофабрика», як  господарське  товариство, засновником  якого є  держава, здійснює  самостійно  заставу  належного  йому  майна. Ухвалою  від 25.05.2006р.  у справі №48/37а  Київський  апеляційний  господарський  суд  залишив  без змін  постанову господарського  суду м. Києва  від 01.02.2006р.  у  цій  справі. Посилаючись на положення  ст. 35 ГПК України заявник  вважає, що  вказані  факти  не  повинні  доводитися  знову  при  розгляді  інших  спорів.

Відповідач  у відзиві  та його представник  в  судовому  засіданні  вимоги  заявника  не  визнав  та  вважає  їх   безпідставними  із  слідуючих  причин:   на  підставі  п.3.2  Порядку погодження, Фонд  державного майна України  не погоджує  умови  договору  застави, якщо  підприємство не в змозі  виконати   умови  кредитного  договору, який  забезпечується  заставою. В теперішній  час  ВАТ «Нестерянська  птахофабрика»  перебуває  в  процесі   банкрутства  і  тому  погашення  кредиту  є  неможливим. Відповідач   також  заперечує  проти  посилання  заявника  на  рішення  Конституційного Суду  України у  справі №1-10/2004  від 01.12.2004р., оскільки  зазначене  рішення  приймалось  стосовно  питання – «чи стосується  поняття  «охоронюваний  законом  інтерес»  інтересу  фізичної особи – акціонера  акціонерного  товариства, що  звертається  до суду  за  захистом  порушених прав  акціонерного  товариства, акціонером  якого  він є, враховуючи ту  обставину, що  внаслідок порушених  прав  акціонерного   товариства порушуються  також  права  акціонера  цього  товариства, закріплені у  чинному  законодавстві та /або  статуті  товариства». Тому, передбачені  ст. 11 Закону України «Про  заставу»  обмеження, щодо  розпорядження  майном  зазначених  статтею підприємств, встановлені в  інтересах  державного  органу  приватизації, отже   законні  інтереси  АТ «Наш  банк»  порушені  не були.  

На  підставі  викладених обставин, відповідач  вважає  прийняте  господарським  судом  рішення  по справі №17/305  повним  та об’єктивним, просить  залишити  оскаржуваний  судовий  акт  без  змін, а  апеляційну  скаргу  позивача  -  без  задоволення.

Представник Регіонального  відділення Фонду  державного  майна  України  по Запорізькій  області  проти  скарги  заперечив  і  вважає, що  позовні  вимоги  АТ «Наш  банк»  до  ВАТ «Нестерянська  птахофабрика» фактично  виконані  бути  не можуть, оскільки  суперечать  чинному  законодавству. Просить  суд  залишити  скаргу  без  задоволення, а рішення  суду без  змін.

За  клопотанням  сторін розгляд  скарги фіксувався  за допомогою  програмно-апаратного комплексу «Діловодство  суду».

За  згодою сторін  та третьої  особи в  судовому  засіданні  оголошено вступну  та  резолютивну  частини  постанови.

Суть спору.

                       27 грудня 2001 року між Акціонерним товариством «Наш банк» ( заставодержатель) та Відкритим акціонерним товариством «Нестерянська птахофабрика» ( заставодавець) був укладений договір застави №09/2001 ( надалі - Договір застави), згідно з яким Заставодавець ( відповідач у справі) передав заставодержателю ( позивачу у справі) в заставу майно (об'єкти нерухомості) загальною вартістю 11 954 798,00 грн. Заставою забезпечено виконання Відкритим акціонерним товариством «Нестерянська птахофабрика» зобов'язань перед АТ «Наш банк» за договором №09/2001 про надання кредитної ліній від 17.12.2001 р., за умовами якого позивач надав відповідачу ліміт   кредитування у розмірі 4500000,00 грн. з терміном повернення кредиту - не пізніше 17.12.2004 року ( пункт 1.2 Договору застави).

                       Наказом Фонду державного майна України №163 від 06.02.2000р. «Про погодження органами приватизації умов договорів застави майна», зареєстрованим 26 лютого 2001р за №171/5362 в Міністерстві юстиції України, ( з наступними змінами від 20.06.02р, 06.10.04р), затверджено Порядок погодження органами приватизації умов договорів застави та іпотеки. Згідно пункту 1.4 зазначеного Порядку, Фонд державного майна України ( регіональне відділення) приймає рішення щодо погодження умов договорів застави до реалізації останньої належної державі акції підприємства.

                        Залученими до  справи документами підтверджується, що наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області № 968 від 26.06.1996р.  державне підприємство птахорадгосп «Нестерянський» перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Нестерянська  птахофабрика», затверджено план розміщення акцій ВАТ «Нестерянська птахофабрика». На час укладення спірного Договору застави і на час розгляду справи у суді державна частка в статутному фонді ВАТ «Нетерянська птахофабрика» складає 4,99%.

                      АТ «Наш банк» звернулось із  позовом  до суду про спонукання  відповідача виконати в натурі обов'язок, а саме, зобов'язати ВАТ «Нестерянська птахофабрика» звернутися до Регіонального відділення  ФДМУ по Запорізькій області з письмовою заявою щодо отримання рішення про погодження умов договору застави № 09/2001, який був укладений між позивачем та відповідачем, а також надати регіональному відділенню ФДМУ всі документи, перелічені у пункті 2 «Порядку погодження органами приватизації умов договорів застави майна підприємств», затвердженого Наказом ФДМ України від 06.02.2001 року №163, зареєстрованого в Міністерстві  юстиції  України 26.02.2001р за № 171/5362.          

Перевіривши  законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія не  знаходить  підстав, передбачених ст. 104 ГПК України,   для зміни чи скасування  судового  акту,    виходячи з наступного.

           Згідно  ч.5 ст.11 Закону України «Про  заставу», з  моменту  прийняття  рішення  про приватизацію  майна  державного  підприємства  або  відкритого  акціонерного  товариства, створеного  в  процесі  корпоратизації, застава  їх майна здійснюється   з дозволу відповідного  органу  приватизації.

          Пунктом 1.2 Порядку  погодження  органами  приватизації  умов  договорів   застави  майна  підприємств, затвердженого  наказом Фонду  державного  майна  України №163  «Про  погодження  органами  приватизації  умов  договорів  застави  майна», зареєстрованого  в  Міністерстві  юстиції України 26.02.2001р.   за №171/5362  визначено, що  дія, Порядку  погодження  поширюється  на  відкриті  акціонерні  товариства, створені в процесі  корпоратизації, щодо  яких  прийнято  рішення  про  приватизацію.

          Відповідно до  п.1.4  Порядку  погодження, Фонд  державного майна (регіональне  відділення)  приймає  рішення  щодо  погодження умов  договорів  застави  майна  підприємств з  моменту, визначеного  у  п.1.2  цього  Порядку, до  виконання  плану  приватизації (розміщення  акцій) підприємства.

          Отже,  ВАТ  «Нестерянська  птахофабрика»  є  підприємством, на  яке  поширюється  дія  ст. 11 Закону України «Про  заставу»  і  Порядок  погодження  органами  приватизації  договорів  застави  майна  підприємств, тому  заперечення  заявника  в цій  частині  слід  визнати  безпідставними.

          Крім  того, відповідно до ст. 35  ГПК України  факти, встановлені  рішенням  господарського суду (іншого  органу, який  вирішує  господарські  спори)  під  час  розгляду  однієї  справи, не  доводяться  знову  при  вирішенні  інших  спорів, в  яких  беруть  участь ті  самі  сторони.  

          Тобто, необхідною  умовою  для  застосування  статті 35 ГПК України є саме  ідентичність  суб’єктного  складу  під  час  розгляду  як  попередньої, так  і наступної, пов’язаної з нею  іншої  справи. В даному ж випадку,  сторони  у справах  17/305   та 48/37а  не  співпадають. Таким чином, заявник помиляється  щодо відсутності  необхідності  повторного  доведення  факту  розповсюдження  дії Порядку  погодження  на  ВАТ «Нестерянська  птахофабрика», крім  того, це  є  не  встановленням  фактів, а  наданням  правової  оцінки  суб’єктного  складу   на  який  розповсюджується  Порядок  погодження.   

Посилання  на лист Фонду  державного майна України №01-22/3357  від  18.10.2005р. також  є  неправомірним, оскільки він  носить   рекомендаційний  характер  і  не є  обов’язковим  для  застосування.

                          Також  колегія суддів  підтримує  зауваження  суду  першої  інстанції  про те, що для  отримання  рішення  про  погодження  договору  застави, до  регіонального  Фонду  державного  майна України слід подати перелік документів, що додаються до заяви і які повинні відображати - стан майна, що передається в заставу ( балансову вартість, оцінку майна, стислу характеристику), довідку про вільність предмету застави від інших зобов'язань, техніко-економічне обґрунтування залучення кредитних коштів, довідку про загальну вартість отриманих кредитів за останні три роки за станом на момент укладення договору застави, у тому числі непогашених у встановлені кредитними угодами терміни; пункту 3.2 Порядку, яким передбачені випадки, при яких фонд не погоджує умови договору застави, в тому числі якщо підприємство не в змозі виконати умови кредитного договору); розділу 3 , що закріплює порядок здійснення Фондом контролю за укладеними договорами застави) свідчить про те, що таке погодження повинно отримуватися при передачі майна в заставу , а не через 4 роки після укладення договору застави, не після спливу терміну погашення заборгованості за кредитним договором, не після того, як стало відомо, що підприємство не в змозі виконати умови кредитного договору.

Отже, хоча  в  Порядку  строк  звернення Підприємства і заявою для отримання рішення про погодження умов договорів застави не  визначено, але вище означене  дає  підстави  стверджувати, що  таке  звернення  має  відбутися  до  моменту  одержання  кредиту  та  укладення  договору  застави. В даному  випадку  ВАТ «Нестерянська  птахофабрика»  отримала  кредит  у  2003р.  і  не  має  змоги виконати  вимоги  Порядку  погодження.  

Крім  того, вимоги  заявника  щодо  виконання  ВАТ «Нестерянська  птахофабрика»  обов’язку  щодо  погодження   умов  договору  застави на  теперішній  час  реально  виконати  неможливо, оскільки  в силу п.3.2  Порядку  погодження, Фонд  державного  майна  України  не погоджує  умови  договору  застави, якщо  підприємство  не в змозі  виконати  умови  кредитного  договору, який  забезпечується  заставою. В теперішній  час  ВАТ «Нестерянська  птахофабрика»  перебуває  в  процесі  банкрутства  і тому  погашення кредиту  є  неможливим.

          Також  не  приймаються до  уваги  посилання  позивача  на рішення Конституційного суду України, оскільки   народні  депутати України  - звернулися до Конституційного Суду України з клопотанням  дати офіційне тлумачення поняття "охоронюваний  законом  інтерес",

що  вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України   (   1501-06   )   у  контексті  припису:  "Усяка заінтересована особа  вправі  в  порядку,  встановленому  законом, звернутись  до  суду за захистом порушеного або оспорюваного права

чи охоронюваного  законом  інтересу",  а  також  роз'яснення,  "чи стосується   це   поняття  інтересу  фізичної  особи  -  акціонера акціонерного  товариства,  що  звертається  до  суду  за  захистом порушених  прав  акціонерного товариства,  акціонером якого він є, враховуючи ту обставину,  що внаслідок порушених прав акціонерного товариства  порушуються  також  права  акціонера цього товариства, закріплені  у  чинному  законодавстві   України   та/або   статуті товариства». З цього  приводу  Конституційний  суд  роз’яснив, що поняття "охоронюваний законом інтерес",  що  вживається  в частині  першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України  та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку  з поняттям "права",  треба розуміти як прагнення  до  користування конкретним   матеріальним   та/або   нематеріальним   благом,   як зумовлений   загальним   змістом   об'єктивного   і    прямо    не опосередкований  у  суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є  самостійним  об'єктом  судового  захисту  та  інших  засобів  правової  охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних  потреб, які не суперечать Конституції  і  законам України,  суспільним інтересам,  справедливості,  добросовісності,  розумності та іншим загальноправовим засадам.  В  аспекті  поставленого у конституційному поданні питання положення  частини  першої  статті  4  Цивільного   процесуального  кодексу України  треба розуміти так,  що акціонер  може  захищати   свої  права  та  охоронювані  законом  інтереси  шляхом  звернення  до  суду  у  випадку  їх  порушення,   оспорювання   чи невизнання  самим акціонерним товариством,  учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства.    Порядок судового  захисту порушених будь-ким,  у тому числі й  третіми  особами,   прав   та   охоронюваних   законом   інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій  сукупності  індивідуальних  охоронюваних  законом  інтересів  його  акціонерів, визначається законом.

                       Тому, передбачені  ст. 11 Закону України «Про  заставу»  обмеження, щодо  розпорядження  майном  зазначених  статтею підприємств, встановлені в  інтересах  державного  органу  приватизації, отже   законні  інтереси  АТ «Наш  банк»  порушені  не були.

Враховуючи  зазначене  та з огляду на відповідність  висновків, викладених  у рішенні господарського  суду  Запорізької  області, обставинам  справи та чинному  законодавству, колегія суддів дійшла висновку  про не обґрунтованість вимог Акціонерного  товариства «Наш  банк», м. Запоріжжя  щодо скасування рішення господарського суду.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України  судові  витрати  покладаються  на  заявника - Акціонерне  товариство «Наш  банк», м. Запоріжжя.

          На підставі викладеного, керуючись ст.101, п.1ст.103, 105 ГПК України, Запорізький апеляційний  господарський  суд –

ПОСТАНОВИВ :

                 Апеляційну скаргу Акціонерного  товариства «Наш  банк», м. Запоріжжя   залишити  без  задоволення.

          Рішення  господарського суду  Запорізької області від  28.11.2005р.  у справі №17/305 – без змін.          

  

Головуючий суддя Коробка Н.Д.

 судді  Коробка Н.Д.  

 Хуторной В.М.  Яценко О.М.