Справа №1-103/2009

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

м. Луцьк                                                                                                     29 січня 2009 року

        Луцький міськрайонний суд Волинської області

під головуванням – заст. голови суду     Квятковського М.С.

за участю секретаря                                  Бабули О.О.

     прокурора                                                Покидюка В.М.

     захисника                     Василюка І.М.

представника потерпілої             Пилипчука В.Ф.                          

розглянувши у попередньому судовому засіданні кримінальну справу  про обвинувачення ОСОБА_1 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1  р.н., уродженки та мешканки м. Луцька б-р АДРЕСА_1  «а»/78,  громадянки України, з вищою освітою, одруженої, на утриманні двоє неповнолітніх дітей: Карина – ІНФОРМАЦІЯ_2  р.н., Олександра – ІНФОРМАЦІЯ_3  р.н.,  непрацюючої, раніше несудимої,

за ст.ст. 172 ч.1, 175 ч.1, 366 ч.1 КК України,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 . обвинувачується в тому, що вона в період з 01 липня 2004 року по 01 жовтня 2004 року, згідно наказу №1 від 02.01.2003р. призначена на посаду директора ПП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », умисно, грубо порушила законодавство про працю, зокрема вимоги ст.ст.21, 23, 24, 48 КЗпП України, відповідно до яких трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін; трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк; трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі; при укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, — також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я та інші документи, укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу; трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи; трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п’ять днів, працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п’яти днів після прийняття на роботу,   а саме,   з метою уникнення сплати податків та інших обов’язкових платежів із заробітку працюючого, незаконно, без укладення трудового договору та без внесення відповідного запису до трудової книжки, використовувала найману працю гр-ки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5  р.н., яка фактично перебувала з ПП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » з 01.07.2004р. по 01.10.2004р. в трудових відносинах і виконувала обов’язки майстра з манікюру та педикюру, а з вересня 2004 року ще й обов’язки адміністратора.

В цей період часу ОСОБА_2  працювала з 8 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв. або з 14 год. 00 хв. по 20 год. 00 хв. шість днів на тиждень, а також в неділю через тиждень з 08 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв., тобто середньо тижневий її робочий час в місяць становив 40 годин. Заробітна плата ОСОБА_2  складала 25% від зароблених нею коштів за місяць, що в період з липня по жовтень 2004 року в середньому становило 225 гривень.

Крім того, в порушення вимог ст.30 Закону України “Про оплату праці”, ст.ст.72, 73, 107 КЗпП України, директор ПП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ОСОБА_1 ., грубо порушивши законодавство про працю, не забезпечила достовірний облік виконуваної працівницею ОСОБА_2  роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку, оскільки заробітна плата виплачувалась неофіційно, поза бухгалтерським обліком, та не оплачувала їй в подвійному розмірі роботу у святкові та неробочі дні.

Також, без укладення трудової угоди з працівницею ОСОБА_2  директором ПП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ОСОБА_1 . допущено грубе порушення вимог ст.ст.94, 153, 173, 221, 232, 237-1, 243, 253 КЗпП України, що потягло, в свою чергу, грубе порушення трудових та конституційних прав працівниці ОСОБА_2  на захист та опіку зі сторони держави, а саме: право на отримання заробітної плати не нижче встановленого законодавством розміру; право на охорону праці, що включає в себе право на створення безпечних і нешкідливих умов праці, право на відшкодування роботодавцем шкоди працівникам у разі ушкодження їх здоров’я; право на захист від порушення трудових прав та від незаконного звільнення; право на звернення до суду для вирішення трудових спорів; право на участь у професійних спілках; право на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у випадку хвороби, повної або часткової втрати працездатності та інше.

Крім того, в порушення вимог ст.56 Закону України „Про пенсійне забезпечення” директором ПП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ОСОБА_1 . грубо порушено трудове законодавство в частині пенсійного забезпечення, оскільки з доходів, отриманих ОСОБА_2  за виконану протягом певного періоду роботу, не проводилось відрахування до Пенсійного фонду України, внаслідок чого громадянка ОСОБА_2  була позбавлена права на зарахування їй вказаного строку до трудового стажу, що надає право на отримання пенсії.

З 01.10.2004р. відповідно до наказу №9 ОСОБА_2  офіційно прийнята на роботу в ПП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на посаду адміністратора, про що зроблений відповідний запис в її трудову книжку. Однак   ОСОБА_2  продовжувала виконувати основну роботу майстра з манікюру та педикюру з виконанням обов’язків адміністратора. А з 01.07.2005р. без будь-якого офіційного перепризначення, а тільки за усною згодою директора ПП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ОСОБА_1 ., і по день свого звільнення 15.07.2007р. ОСОБА_2  виконувала обов’язки виключно майстра з манікюру та педикюру. Згідно графіка роботи ПП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », ОСОБА_2  продовжувала працювати з 8 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв. або з 14 год. 00 хв. по 20 год. 00 хв. шість днів на тиждень, а також в неділю через тиждень з 08 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв. А з серпня 2006 року і по день свого звільнення 15.07.2007р. ОСОБА_2  працювала з 8 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. через день, а також в неділю через тиждень з 8 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв., тобто середньо тижневий її робочий час в місяць становив 40 годин. Заробітна плата ОСОБА_2  складала 25% від зароблених нею коштів за місяць, що в період з жовтня 2004 року по грудень 2005 року в середньому становило 550-600 гривень. З січня 2006 року заробітна плата ОСОБА_2  складала вже 30% від зароблених нею коштів за місяць, що в період з січня 2006 року по липень 2007 року в середньому становило 900-1100 гривень.

Організувавши таким чином роботу найманої працівниці, ОСОБА_1 ., в порушення вимог ст.30 Закону України «Про оплату праці», грубо порушивши законодавство про працю, не забезпечила достовірний облік виконуваної працівницею ОСОБА_2  роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку, оскільки більша частина заробітної плати виплачувалась неофіційно, поза бухгалтерським обліком. Так, всупереч вимогам ст.ст.94, 95 КЗпП України та ст.ст.3, 9, 10 Закону України «Про оплату праці», у відомостях табелів обліку робочого часу та платіжних відомостях, за період роботи ОСОБА_2  з 01.10.2004р. по 15.07.2007р. ОСОБА_1 ., з метою ухилення від сплати податків та інших обов'язкових платежів, вказувала у табелях обліку використання робочого часу та у платіжних відомостях неправдиві відомості про те, що наймана працівниця ОСОБА_2  працює щоденно неповний робочий час по 4 години, з вихідними у суботу та неділю та отримує заробітну плату за виконану роботу в розмірі 0,5 мінімальної заробітної плати.

Крім того, в порушення вимог ст.43 Конституції України, ст.ст.72, 73, 107 КЗпП України, директор ПП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ОСОБА_1 ., грубо порушивши законодавство про працю, не оплачувала ОСОБА_2  в подвійному розмірі роботу у святкові та неробочі дні. Також, порушивши ст.95 КЗпП України та ст.33 Закону України «Про оплату праці», ОСОБА_1 . в 2006-2007 роках не проводила індексацію заробітної плати ОСОБА_2  у зв'язку з ростом індексу цін.

Такі незаконні дії ОСОБА_1 . призвели до не включення фактично відпрацьованого часу працівниці ПП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ОСОБА_2  до страхового стажу згідно ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», чим грубо порушено її конституційне право, гарантоване ст.46 Конституції України, на матеріальне забезпечення шляхом соціального страхування при досягненні пенсійного віку.

Крім того, ОСОБА_1 ., за період роботи на посаді директора ПП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », грубо порушила конституційне право працюючої в неї найманої працівниці ОСОБА_2  на щорічні відпустки, гарантоване ст.45 Конституції України, та грубо порушила законодавство про працю, а саме вимоги ст.ст.79, 80 КЗпП України, ст.ст.2, 11 Закону України «Про  відпустки», згідно яких черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим чи іншим уповноваженим трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників; забороняється не надавати щорічні відпустки працівникам повної тривалості протягом двох років підряд, оскільки графік відпусток на підприємстві був відсутній і за весь період роботи з 01 липня 2004 року по 15 липня 2007 року ОСОБА_2  жодного разу не перебувала у відпустці.

Також, ОСОБА_1 . 15 липня 2007 року, під час звільнення ОСОБА_2  та після її звільнення, в порушення ст.ст.47, 48 КЗпП України, на неодноразові вимоги останньої в категоричній формі відмовляється видати їй належним чином оформлену трудову книжку та сертифікат про отримання спеціальності майстра з педикюру та манікюру, чим грубо порушила право найманого працівника на включення відпрацьованого часу в трудовий стаж, а також позбавила ОСОБА_2  на працевлаштування за спеціальністю чим грубо порушила її право на працю.

Таким чином директор ПП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ОСОБА_1 . допустила порушення вимог ст.ст.43, 45, 46 Конституції України, ст.ст.21, 23, 24, 47, 48, 72, 73, 79, 80, 94, 95, 153, 173, 221, 232, 237-1, 243, 253 КЗпП України, ст.ст.3, 9, 10, 30, 33 Закону України «Про оплату праці», ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст.ст.2, 11 Закону України «Про відпустки», чим грубо порушила конституційні та трудові права найманої працівниці ОСОБА_2 , а саме право на працю, право на включення відпрацьованого часу в трудовий стаж працівника, право на матеріальне забезпечення, шляхом соціального страхування при досягненні пенсійного віку, повної або часткової втрати працездатності, право на відпустки, відпочинок та інші права.

Крім того, ОСОБА_1 . згідно наказу №1 від 02.01.2003р. призначена на посаду директора ПП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та відповідно до розділу 10 Статуту підприємства постійно обіймала посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, що проявлялось в керівництві трудовим колективом, наявністю повноважень по управлінню і розпорядженню майном та коштами підприємства, тобто була службовою особою.

Перебуваючи на вказаній посаді ОСОБА_1 . 01.10.2004р. відповідно до наказу №9 офіційно прийняла на роботу в ПП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ОСОБА_2  на посаду адміністратора, про що зроблений відповідний запис в її трудову книжку.

Згідно графіка роботи ПП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », ОСОБА_2  з жовтня 2004 року по липень 2006 року працювала з 8 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв. або з 14 год. 00 хв. по 20 год. 00 хв. шість днів на тиждень, а також в неділю через тиждень з 08 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв. А з серпня 2006 року і по день свого звільнення 15.07.2007р. ОСОБА_2  працювала з 8 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. через день, а також в неділю через тиждень з 8 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв., тобто середньо тижневий її робочий час в місяць становив 40 годин.

Заробітна плата ОСОБА_2  з жовтня 2004 року по грудень 2005 року складала 25% від зароблених нею коштів за місяць, що у вказаний період в середньому становило 550-600 гривень. З січня 2006 року заробітна плата ОСОБА_2  складала вже 30% від зароблених нею коштів за місяць, що в період з січня 2006 року по липень 2007 року в середньому становило 900-1100 гривень.

Організувавши таким чином роботу найманої працівниці, ОСОБА_1 ., в порушення вимог ст.30 Закону України “Про оплату праці ”, грубо порушивши законодавство про працю, не забезпечила достовірний облік виконуваної працівницею ОСОБА_2  роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку, оскільки більша частина заробітної плати виплачувалась неофіційно, поза бухгалтерським обліком. Так, всупереч вимогам ст.ст.94, 95 КЗпП України та ст.ст.3, 9, 10 Закону України "Про оплату праці", у відомостях табелів обліку робочого часу та платіжних відомостях, за період роботи ОСОБА_2  з 01.10.2004р. по 15.07.2007р. ОСОБА_1 ., з метою ухилення від сплати податків та інших обов'язкових платежів, вказувала у табелях обліку використання робочого часу та у платіжних відомостях неправдиві відомості про те, що наймана працівниця ОСОБА_2  працює щоденно неповний робочий час по 4 години, з вихідними у суботу та неділю та отримує заробітну плату за виконану роботу в розмірі 0,5 мінімальної заробітної плати.

Відповідно до внесених у табелі обліку використання робочого часу та у платіжні відомості неправдивих даних, ОСОБА_1 . на протязі 2005-2007 років умисно складала та подавала до Луцького пенсійного фонду України у Волинській області завідомо неправдиві документи про суму фактичних витрат на оплату праці найманій працівниці ОСОБА_2  та про розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.  

Такі незаконні дії ОСОБА_1 . призвели до не включення фактично відпрацьованого часу працівниками ПП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » до страхового стажу згідно ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», чим грубо порушено конституційне право, гарантоване ст.46 Конституції України на матеріальне забезпечення шляхом соціального страхування при досягненні пенсійного віку.

Також ОСОБА_1 . перебуваючи на посаді директора ПП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » після звільнення ОСОБА_2 , згідно наказу №3 від 15.07.2007р., в порушення вимог ст.15 ч.3 Закону України «Про оплату праці» та ст.ст.115, 116 КЗпП України, згідно яких оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку після сплати обов’язкових платежів; заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів; при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення, якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок, в разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільнені, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений строк виплатити не оспорювану ним суму, безпідставно не нарахувала та не виплатила ОСОБА_2  більш ніж за один місяць заробітну плату за червень 2007 року в сумі 205,82 гривень та не виплатила більш ніж за один місяць компенсацію за невикористані 64 календарних дні щорічної відпустки в сумі 357,42 гривень. Дана сума коштів була переказана ОСОБА_2  тільки 06.02.2008р. шляхом поштового переказу за місцем проживання останньої.

В діях ОСОБА_1 . вбачаються ознаки злочину, передбаченого ст.ст. 172 ч.1, 175 ч.1, 366 ч.1 КК України.

Обвинувачена ОСОБА_1 . звернулась  до суду з заявою про закриття кримінальної справи відносно неї згідно закону України «Про амністію» та звільнення її від кримінальної відповідальності.

Заслухавши учасників судового процесу, які не заперечували відносно застосування до ОСОБА_1 . Закону України «Про амністію», суд приходить до висновку, що клопотання підставне і підлягає до задоволення.

В силу ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року, який вступив в законну силу 26 грудня 2008 року, ОСОБА_1 . підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, оскільки вона обвинувачується у вчиненні злочинів, які не є тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, вчинила злочини до набрання цим Законом чинності і на день набрання чинності цим Законом має на утриманні двоє неповнолітніх дітей: доньки Карина - ІНФОРМАЦІЯ_2  р.н. та  Олександра – ІНФОРМАЦІЯ_3  р.н.,  не підпадає під категорію як особа і по категорії злочинів, до яких амністія не застосовується згідно ст. 7 даного Закону і не заперечує проти застосування до неї  акту амністії.

З наведених мотивів кримінальну справу стосовно ОСОБА_1 . слід закрити, оскільки вона не розпочата судовим розглядом.

Керуючись ст.ст.6 п.4, 248  КПК України, на підставі  ст.1  п. «в» Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року, суд, -

п о с т а н о в и в :

Кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1  у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.172 ч.1, 175 ч.1, 366 ч.1 КК України  закрити на підставі ст.1 п «в» Закону України від 12 грудня 2008 року «Про амністію», звільнивши її від кримінальної відповідальності.

Провадження по даній справі закрити.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 . у вигляді підписки  про невиїзд – скасувати.

На постанову може бути подана апеляція до Апеляційного суду Волинської області шляхом подачі через Луцький міськрайонний суд протягом семи діб з дня її винесення.

ГОЛОВУЮЧИЙ :