У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

10.08.06                                                                                       Справа №21/190

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Коробка Н.Д. судді  Коробка Н.Д.    , Шевченко Т. М.  , Юхименко О.В.

при секретарі: Соколов А.А.

За участю представника:

позивача:    Ремига  О.В., довіреність №25  від 18.01.2006р.

відповідача:       Кущик  А.А., довіреність б/н від 09.03.2006р.

розглянувши у відкритому  судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою  відповідальністю  «Розумівське Агро», с. Розумівка

на рішення господарського суду Запорізької   області від 14.06.2006р. по справі  № 21/190

про стягнення суми

про стягнення суми

встановив:

          Рішенням господарського суду Запорізької  області від 14.06.2006 року по справі №21/190 (суддя  Черкаський  В.І.) позовні  вимоги Відкритого  акціонерного  товариства “Запоріжжяобленерго”  в  особі Запорізького  району електричних  мереж, м. Запоріжжя     задоволені  частково. Суд стягнув з відповідача на користь  позивача 5000грн.  штрафних  санкцій, 70,92грн.  держмита, 46,42грн.  витрат  на інформаційно-технічне забезпечення  судового  процесу. В решті  позову  відмовлено.   За  зустрічним  позовом  відмовлено  повністю.

Судом  першої  інстанції  встановлено, що  відповідач, в  порушення  умов  укладеного між  сторонами  договору №037  від 01.12.2002р., у  жовтні 2004р. розрахунки  за  спожиту  електричну  енергію  своєчасно та в повному  обсязі не  здійснив. В зв’язку із  цим, позивач  відповідно до ст. 26  Закону України “Про  електроенергетику”  та  умов  договору  нарахував   відповідачу штрафні санкції - чотирьохкратну  вартість  електроенергії, спожитої  понад договірну величину. Посилаючись  на  положення  ст. 26  Закону України “Про  електроенергетику”, ст. 193  ГК України суд  дійшов  висновку, що вимоги позивача  за первісним  позовом  про стягнення  штрафних  санкцій за  перевищення  корегованої  величини  споживання  електроенергії  у  жовтні  2004р.  є  законними лише  в сумі 7095,96грн. Проте, користуючись правом  наданим   ч.3ст.83  ГПК України   та  посилаючись на положення  ст. 551 ЦК України  суд  визнав  за можливе зменшити  розмір  штрафних санкцій  до  5000грн.

          Висновки  суду  за зустрічним  позовом  ґрунтуються  на тому, що ТОВ «Розумівське  Агро»  не  надало  суду  доказів  припинення  постачання  електроенергії  відповідачем  на  об’єкти – молочно-товарну  ферму   та  мехток (на  яких  зберігалося  молоко та  пшениця), а  також   обґрунтування  розміру  понесених  збитків.

          Не погоджуючись з рішенням господарського суду, Товариство з обмеженою  відповідальністю  «Розумівське Агро», с. Розумівка  звернулось із апеляційною скаргою  до  Запорізького  апеляційного  господарського  суду. Заявник  вважає, що  при постановлені  рішення  суд невірно  застосував  норми  матеріального права.

В обґрунтування  власних  заперечень  заявник  посилається  на наступні обставини:  16.06.2005р.  Кабінетом Міністрів  України  була  прийнята  Постанова №473  «Про  внесення  змін до  Порядку постачання  електричної  енергії  споживачам», яка  скасувала  відповідальність  за  перевищення  граничної величини  споживання  електричної енергії  та  взагалі  було  скасовано  такі  терміни, як  «гранична  величина», «корегування  граничної величини» «скореговане  лімітне  повідомлення». За  вказаних обставин, суд  мав  застосувати п.2 ст.5 ЦК України. Відповідно до п.2 ст.5 ЦК України, акт  цивільного  законодавства  не  має  зворотної  сили  у  часі, крім  випадків, коли  вони пом’якшують  або  скасовують цивільну  відповідальність  особи. Тобто, на думку  заявника, дія п.2ст.5  ЦК України  поширюється  на  усіх  без  винятку   юридичних  осіб, якою є ТОВ «Розумівське Агро». Конституційний  принцип, закріплений у ст. 58   Конституції  України  ніяк  не протирічить  тому  принципу, який закріплено  у  ст. 5  ЦК України. Конституційні  норми  є  загальними  по  відношенню  до  норм  цивільного  законодавства  при  вирішенні  господарських  спорів. Більш  за те, ст. 5 ЦК України, набрала  законної  сили пізніше  ніж  Конституційний  суд  дав  свої роз’яснення у  рішенні від 09.02.1999р. №1-рп/99, отже вказане  рішення не  має  ніякого  відношення  до  порядку  застосування  п.2 ст.5 ЦК України і  поширювати  сферу  його  дії  є безпідставним  та необґрунтованим.

          За  вказаних  обставин, ТОВ «Розумівське Агро»  просить  рішення  господарського суду   Запорізької  області у  справі №21/190  в  частині стягнення  5000грн. скасувати, в  цій  частині  ухвалити  нове  рішення, в  якому  у  позові  ВАТ «Запоріжжяобленерго»  в  особі ЗРЕМ - відмовити.

          Апеляційна  скарга  Товариства з обмеженою  відповідальністю  «Розумівське Агро», с. Розумівка  прийнята до  розгляду  та  призначена  слуханням  на  10.08.2006р.

Розпорядженням Заступника Голови  Запорізького  апеляційного  господарського суду  №2246  від 09.08.2006р. розгляд  скарги  передано  колегії  суддів у складі:  головуючий – Коробка Н.Д. (доповідач), суддів –  Шевченко  Т.М., Юхименко О.В.

Представник  заявника в судовому  засіданні підтримав  вимоги з підстав, викладених  в апеляційній  скарзі.

Відкрите  акціонерне  товариство “Запоріжжяобленерго”  в  особі Запорізького  району електричних  мереж, м. Запоріжжя в  письмовому відгуку  та  представник  в судовому  засіданні  вважає  вимоги  заявника  викладені  у  скарзі  безпідставними  та такими, що  не підлягають  задоволенню  з наступних підстав.  Постановою КМУ №473  «Про  внесення  змін до  Порядку постачання  електричної  енергії  споживачам»  від  16.06.2005р. не  була  скасована  відповідальність  за  перевищення  граничних (договірних)  величин, а  лише  змінено порядок  корегування  граничних (договірних)  величин  споживання  електричної  енергії. Крім того, позивачем  було  заявлено  позов до  відповідача  не на  підставі акту  цивільного  законодавства, як  вважає  відповідач, а на підставі договору №037  від 02.12.2002р. про  користування  електричною енергією. Умовами  договору  передбачено  як  і  порядок доведення та  коригування  договірних  величин  споживання  електроенергії  відповідачу  так  і обов’язок  відповідача у разі  перевищення  договірних  величин  споживання  електроенергії  сплатити  чотирьохкратну  вартість   електроенергії, спожитої понад  договірні  величини. Відповідач  свої  обов’язки  не виконав, чим  порушив  умови  договору №037  від 02.12.2002р., вимоги ст. 193  ГК України, ст. 526  ЦК України.  

На  підставі  викладеного, позивач  за первісним  позовом  вважає  рішення  господарського суду  Запорізької  області №21/190  від 14.06.2006р.  прийнятим  з  дотриманням  норм  матеріального права  та підстави  для  його  скасування  та ухвалення  нового  відсутні.   

Представники  сторін на  здійсненні  технічної фіксації  судового  процесу  не наполягали. За  їх  згодою  в  судовому  засіданні  оголошено  вступну  та резолютивну  частини  постанови.

Суть спору.

ВАТ «Запоріжжяобленерго» в  особі ЗРЕМ  звернулось  до  господарського суду  із  позовом  про стягнення з ТОВ «Розумівське  Агро» 12710,27грн.  штрафних  санкцій  за  перевищення  договірної  величини  споживання  електричної  енергії за  жовтень 2004р.

В ході  судового  розгляду  справи №21/190  ТОВ «Розумівське  Агро»   подало  зустрічний  позов  про  стягнення  з ВАТ «Запоріжжяобленерго»  в  особі ЗРЕМ  9519грн  збитків. В  обґрунтування своїх  доводів, позивач  за  зустрічним  позовом  посилався  на те, що 16  серпня  2004р.  підприємству була  відключена  подача  електроенергії   у  зв’язку  із  начебто  наявною  заборгованістю по  оплаті  за  активну  електроенергію.  Внаслідок  таких  дій, за  твердженням  ТОВ «Розумівське Агро»,  воно  не  змогло  виконати  договірні  зобов’язання    перед  ПП Боголюбовим  Д.А.  по  поставці  молока, оскільки  молоко  перед  продажем  мало  бути  охолодженим  до  температури +4 С. Вказану  температуру  без  використання  холодильників у  вказану  пору  року  досягти  було   неможливо, тому  за  шість  днів  відсутності  електроенергії  підприємство  списало 3552 літри  молока, оскільки  останнє стало  непридатним  до  вживання. Також  позивач  за  зустрічним  позовом  зауважив, що  внаслідок  відключення  від  мереж  електропостачання  мехтоку  80 тн.  товарної  пшениці (4-го  класу), яку  також можна  було б  використовувати  в  якості  посівного  матеріалу,  перетворилося  на  фуражне  зерно.  Крім того, ТОВ «Розумівське Агро»  просило  стягнути  2500грн.  моральної шкоди внаслідок  зменшення   ділової  репутації.

Вищеозначені  вимоги  за первісним  та зустрічним  позовами  стали  предметом  судового  розгляду  господарським  судом  Запорізької  області.     

Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів  не знаходить  підстав, передбачених  ст. 104 ГПК України для  зміни  чи скасування  судового  акту,  виходячи з наступного.

          Відповідно до укладеного  між ВАТ “Запоріжжяобленерго”  в особі Запорізького району електричних мереж (надалі енергопостачальна організація) та  ТОВ “Розумівське Агро” (надалі споживач) договору на користування  електричною енергією №037  від 02.12.2002р.,  постачальник  електричної  енергії  зобов’язався  постачати  електричну  енергію  споживачу згідно  умовам  договору  та договірним  величинам електроспоживання, а  споживач  оплачувати  постачальнику її  вартість  та  здійснювати  інші  платежі  згідно з умовами  цього договору.   

          Пунктом 3.1  договору, розрахунки  за  електроенергію  та інші  платежі  за  розрахунковий  період  (місяць)  здійснюються  за  діючими  тарифами  у  відповідності з  тарифними  групами  споживачів (Додаток №2).

Щомісячно  до  14-ти  годин  другого  робочого  дні  наступного   за  звітним  місяцем (розрахунковим  періодом), споживач  направляє  свого  представника  у відділ  збуту  енергії для  надання: рапортів  про спожиту  активну  та  реактивну  електроенергію  із  мереж  Електропостачальної  організації  та  рапорту  про  перетоки  реактивної електроенергії  в  мережі  Електропостачальної   організації.

Відповідно до п.2.1.2  договору  постачальник   електричної енергії  письмовим  повідомленням  доводить споживачу: договірні  величини  споживання  електричної  енергії. До  закінчення місяця  наступного  за  розрахунковим  періодом  електропостачальна  організація  доводить  споживачу  письмово  лімітними  повідомленнями, які  є  невід’ємною  частиною  договору, скореговані  договірні  величини  електроспоживання. Скореговані  договірні  величини  розраховуються, виходячи  з  проведеної  споживачем, у  строки  обумовлені  договором, оплати  направлених  за  підсумками  розрахункового  періоду  рахунків  або   платіжних  вимог-доручень  за  спожиту  активну  енергію.

Як  вірно  встановив  суд  першої  інстанції, позивач  лімітним  повідомленням №10/037  від 10.09.2004р.  встановив  відповідачу  договірну  величину  у  розмірі  0 кВт/год  у  зв’язку  із   наявним  боргом.

Товариство  з  обмеженою  відповідальністю «Розумівське  Агро»  за жовтень 2004р.  спожило  електроенергії  в  кількості 17440кВт/год, для  оплати  якої  електропостачальна  організація  виставила    підприємству  платіжну  вимогу-доручення  №4105  від 08.11.2004р.  на суму 3813,09грн., що  підтверджується  поштовою  квитанцією від 01.11.2004р.  та листом  ЗД УДППЗ «Укрпошта»  від  03.08.2005р. №09-16-539.

В силу  п.3.3  договору, оплата  споживання активної  електроенергії  за  розрахунковий  період  здійснюється   грошовими  коштами  в  наступному  порядку:

- після  кінцевого  розрахунку  за  попередній   розрахунковий  період  споживач  по  рахункам  або  платіжним  вимогам-дорученням  Електропостачальної  організації  до  кінця поточного  розрахункового  періоду  проводить  оплату  електроенергії, яка  буде   спожита в  наступному  розрахунковому  періоді. Сума  передплати  визначається  виходячи із  очікуваного  споживання  активної  електроенергії.

- за  підсумками  розрахункового  періоду  споживач  оплачує  рахунок  або платіжну  вимогу-доручення, направлені  йому  Електропостачальною  організацією. Сума платежу при  кінцевому  розрахунку визначається  виходячи із  тарифів  на  активну  електроенергію  та кількості спожитої  електроенергії  згідно  даних   наданого  рапорту  з  урахуванням  сум платежів отриманих  від споживача.

          Споживач, в силу п.3.5  договору  зобов’язаний  в  5-ти  денний  термін після  дати, зазначеної  в  платіжному документі  провести  оплату  рахунків  або платіжних  вимог-доручень, направлених  йому  Електропостачальною  організацією.

          Виставлену   до  оплати  платіжну  вимогу-доручення  відповідач   мав  оплатити  до  15.11.2004р., фактично  сума  була  оплачена в  повному  обсязі 17.11.2004р.

           У  випадку  перевищення  споживачем   за  розрахунковий  період  встановлених   договірних  величин  електроспоживання (п.2.1.3) споживач  зобов’язаний сплатити  за  середньо відпускним  тарифом чотирьохкратну  вартість  електроенергії, спожитої  понад  договірну  величину. Плата  за  перевищення   договірних величин  електроспоживання є  штрафною  санкцією  за  порушення  законодавства  про  електроенергетику  та  порушення  умов  вказаного договору.  Оплата  здійснюється  споживачем  на  поточний  рахунок  Електропостачальної   організації  із  спеціальним  режимом  використання  на  протязі 10-ти  днів  після  дати  отримання  відповідного  письмового  повідомлення  Електропостачальної  організації.

          Лімітним  повідомленням №037  від 22.11.2004р. відповідачу  була  встановлена   скорегована   договірна  величина  споживання  електроенергії  за  жовтень 2004р.  у  розмірі 0 кВт/год.  

06  грудня  2004р.  ВАТ «Запоріжжяобленерго»  повідомленням №4/037/10  сповістило  підприємство    про  перевищення  договірної  величини  споживання  та нарахувало  чотирьохкратну  вартість   різниці  між  фактично   спожитою  та  договірною   величиною  електроенергії  в  сумі 12710,27грн.

           Але, як  згодом  було  виявлено, відповідач мав  на  жовтень 2004р. передплату  у  сумі  974,78грн., що  становить  вартість електроенергії  в  обсязі 4458  кВт/год. Факт  наявності  переплати  також  було  встановлено  постановою   Запорізького  апеляційного господарського  суду  від 22.02.2005р. у  справі №11/396 (аркуш справи 19-23, Том ІІ) між  тими ж  сторонами. Отже, вказана  обставина, в  порядку ст. 35  ГПК України  не  потребує  додаткового  з’ясування.   

Тому, перевищення  відповідачем  договірної величини  споживання  електроенергії  у  жовтні  2004р.  було  лише  в  обсязі  12982кВт/год. Отже, правомірними  є  вимоги  позивача  щодо  сплати  чотирьохкратної  вартості  різниці  між  фактично  спожитою  та  договірною  величиною  електроенергії  в  обсязі  7095,96грн.   

Відповідно до ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько – правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 3.8 договору № 037  від  02.12.2002р. передбачено, що плата за перевищення встановлених граничних договірних величин електроспоживання являється штрафною санкцією за порушення законодавства про електроенергетику і порушень цього договору.

В свою чергу поняття господарських санкцій як правового засобу відповідальності у сфері господарювання визначено статтею 217 ГК України. Відповідно до ч. 2 ст. 217 ГК України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно – господарські санкції.

Таким чином, чотирьохкратна вартість спожитої електричної енергії понад договірну  є штрафною санкцією, про що власне і не заперечує, а навпаки наголошує позивач.

Поняття, розмір та порядок застосування штрафних санкції регулює глава 26 ГК України. Так, відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення  господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Наведене свідчить, що санкції, передбачені сторонами п. 3.8 договору № 037 є штрафом  в розумінні  наведених норм ГК України.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Вирішуючи  питання  про зменшення  розміру  неустойки, яка  підлягає  стягненню  зі  сторони, що  порушила  зобов’язання, господарський  суд  повинен  об’єктивно  оцінити, чи є даний  випадок  винятковим, а  також  виходити  з  інтересів  сторін, що  заслуговують  на увагу, ступеня  виконання  зобов’язання, причин  неналежного  виконання  або   невиконання зобов’язання, наслідків  порушення договору, тощо.

Тому, господарський  суд Запорізької  області враховуючи  незначний  строк  прострочки  платежу  відповідачем  за  жовтень 2004р., відсутність доказів  понесення  ВАТ «Запоріжжяобленерго»  збитків від такої  прострочки, дійшов  вірного  висновку  щодо  необхідності  зменшення  штрафних  санкцій  до 5000грн.

Посилання заявника  на  те, що Постановою Кабінету  Міністрів  України  від 16.06.2005р.  №473  «Про  внесення  змін до  Порядку постачання  електричної  енергії  споживачам»  була  скасована  відповідальність  за  перевищення  граничної величини  споживання  електричної енергії   не  знаходить  свого  підтвердження, оскільки Постанова  №441  від 24.03.1999р. «Про невідкладні  заходи  щодо стабілізації  фінансового  становища підприємств електроенергетичної  галузі» якою  був  затверджений  Порядок   постачання  електричної  енергії  споживачам  діє  і  на  теперішній  час, відповідальність передбачена  п.13 вказаного  Порядку  не  скасована.

Крім  того, колегія  суддів  підтримує обґрунтування   суду  першої  інстанції щодо  неможливості  застосування  до  спірних  відносин  положень ст. 26  Закону України «Про  електроенергетику» в  редакції  Закону від  23.06.2005р., оскільки  по-перше, перевищення  споживання  електроенергії мало  місце  в жовтні  2004р., по-друге, Законом України №2706-ІV «Про  внесення  змін до Закону України «Про  електроенергетику»  прямо  не визначено, що  дія вказаного  акту  має  зворотну  силу, а  тому  положення  ані  ст. 58  Конституції  України (яка  до речі  має  вищу  юридичну  силу  над  всіма діючими  у державі  нормативно-правовими  актами), ані ст. 5  ЦК України  застосуванню  не  підлягають.  

          Також, колегія  суддів  підтримує  висновки  суду першої  інстанції  щодо  відмови  у  задоволенні  зустрічного  позову  у повному  обсязі, в силу  таких обставин.

Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник  господарських  відносин, який  порушив  господарське  зобов’язання  або установлені  вимоги  щодо  здійснення  господарської  діяльності, повинен  відшкодувати  завдані  цим  збитки суб’єкту, права  або  законні  інтереси  якого  порушено. Під  збитками, ч.2 ст.224 ГК України  розуміє  витрати, зроблені  управленою  стороною, втрата або  пошкодження  її  майна, а також  не  одержані  нею  доходи, які  управнена  сторона  одержала б  у  разі  належного  виконання  зобов’язання  або  додержання  правил  здійснення  господарської  діяльності   другою  стороною.

          Відповідно до ч.1ст.218  ГК України, підставою  господарсько-правової  відповідальності  учасника  господарських  відносин  є вчинене ним правопорушення  у  сфері  господарювання.

Тобто, притягнення до господарсько – правової відповідальності, можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад господарського правопорушення, який є підставою господарсько – правової відповідальності. Склад господарського правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб’єкт, об’єкт, об’єктивна та суб’єктивна сторона. Суб’єктом є боржник, а об’єктом – правовідношення по зобов’язанням, а суб’єктивну сторону господарського  правопорушення складає вина.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад господарського правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов’язань, оскільки, в даному випадку, його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

По-перше, колегія суддів  вважає, що  не  доведений  належним  чином  факт відключення   електроенергії  на  об’єктах, на  яких ,як  стверджує  ТОВ «Розумівське  Агро»  були  заподіяні  збитки, а саме на  фермі  та  мехтоку.  Навпаки, як  свідчать  залучені  до справи  документи, зокрема Акти від 19.08.2004р. (аркуші  справи 53, 54, Том ІІ) інспектором  Запорізьких  центральних  електричних  мереж  ВАТ «Запоріжжяобленерго» було проведено  відключення  будівлі  бригади  та  олійниці. Отже, постачання  електроенергії   на  інші  об’єкти  позивача (молочно-товарну  ферму та  мехток)  припинено  не  було.

Таким  чином, відсутні  як  об’єкт так і об’єктивна  сторона  господарського  правопорушення.  

По-друге, посилаючись  на наявність збитків, позивач  за  зустрічним  позовом  не  надав  суду  жодного  належного  доказу, які  б  підтверджували  реальність  їх  понесення. Так, до  справи  прикладений  договір  поставки №08/01/03  від 13.03.2004р., укладений  ТОВ «Розумовський  Агро»  з ПП Боголюбов  Д.А., щодо  поставки  підприємством  коров’ячого  молока. Акти  від 16.08.-22.08.2004р., складені  в  односторонньому  порядку, без  залучення  третіх  осіб, не є  належними   доказами  в розумінні  ст. 34  ГПК України, а  тому не   можуть підтверджувати  факт  псування  молока  та  його  списання  підприємством.  

           Більш  того, матеріалами  справи  не  підтверджується  факт  того, що  на  мехтоку  позивача (ТОВ «Розумівське  Агро»)  у  період з 16.08.2004р.  по  22.08.2004р.  було  в  наявності  зерно  пшениці  4-го  класу  в кількості 80-ти  тн. і в  результаті  відсутності електроенергії зіпсувалося  і стало фуражним. Жодного  доказу  підприємство  не  надало.

          Також  відсутні  будь-які  документальні  підтвердження  зменшення  ділової  репутації  ТОВ «Розумівське  Агро», як-то листування  із  іншими  суб’єктами  господарювання  тощо, на  існування  яких  зауважував  позивач  за  зустрічним  позовом.

          Отже, недоведеним є і факт  спричинення  самих  збитків. Не  доводиться  вести  мову   відповідно і про  відсутність  причинного  зв’язку між  діями  ВАТ «Запоріжжяобленерго»  та спричиненими збитками, оскільки  не  доведено  ані  протиправність  дій  відповідача, ані  наявність шкоди.

Враховуючи  зазначене  та з огляду на відповідність  висновків, викладених  у рішенні господарського  суду  Запорізької  області, обставинам  справи та чинному  законодавству, колегія суддів дійшла висновку  про не обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою  відповідальністю  «Розумівське Агро», с. Розумівка  щодо скасування рішення господарського суду.

             Відповідно до ст. 49 ГПК України  судові  витрати у справі та за подання  апеляційної  скарги покладаються  на заявника – Товариство  з обмеженою  відповідальністю  «Розумівське Агро», с. Розумівка.

               На підставі викладеного, керуючись ст. ст.101, п.1ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ :

                 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою  відповідальністю  «Розумівське Агро», с. Розумівка   залишити без  задоволення.

                 Рішення господарського суду Запорізької області від 14.06.2006р. по справі №21/190 – без  змін.

  

Головуючий суддя Коробка Н.Д.

 судді  Коробка Н.Д.  

 Шевченко Т. М.  Юхименко О.В.