КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" вересня 2014 р. Справа№ 910/8264/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорногуза М.Г.
суддів: Агрикової О.В.
Рудченка С.Г.
при секретарі судового засідання: Кац О.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Заворотній А.В. - дов. б/н від 04.01.2014р.;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС»
на рішення Господарського суду міста Києва від 12 червня 2014 року
у справі №910/8264/14 (Суддя Котков О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС»
про стягнення грошових коштів
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «Техноторг-Дон» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ «ДПЗКУ-МТС» про стягнення 33 346 005,87 грн. ( а.с. 4-5).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12 червня 2014 року по справі №910/8264/14 позов задоволено частково (а.с. 81-88). Стягнуто з ТОВ «ДПЗКУ-МТС» на користь ТОВ «Техноторг-Дон»: основний борг - 16 170 920,00 грн.; пені - 2 860 977,62 грн.; 3% річних - 606 546,47 грн.; індекс інфляції - 549 811,28 грн.; штрафу /п.5.2.2./ - 3 278 046,00 грн.; та штрафу /п.5.2.3 договору/ - 9 834 138,00 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12 червня 2014 року у справі №910/8264/14 в частині стягнення пені та 3% річних та прийняти нове рішення, яким в цій частині задовольнити вимоги частково, стягнути з відповідача 2 834 663,42 грн. пені та 602 594,89 грн. 3% річних.
Апеляційна скарга мотивована тим, що в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції не вірно встановлено період прострочення оплати за поставлену техніку, а відтак і неправильно визначено суму пені та 3 % річних.
Автоматизованою системою документообігу суду здійснено розподіл справ між суддями, відповідно до якого апеляційну скаргу ТОВ «ДПЗКУ-МТС» по справі № 910/8264/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Чорногуз М.Г., судді: Агрикова О.В., Рудченко С.Г.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07 липня 2014 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено справу № 910/8264/14 до розгляду на 15 липня 2014 року.
В судовому засіданні 15 липня 2014 року розгляд справи відкладено на 02 вересня 2014 року у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.
В судовому засіданні 02 вересня 2014 року представник позивача надав суду свої пояснення, в яких заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення господарського суду міста Києва від 12 червня 2014 року по справі № 910/8264/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив.
З урахуванням відсутності можливості відкладення розгляду апеляційної скарги у межах строків визначених законом, у зв'язку з належним повідомленням учасників судового процесу про час та місце судового засідання, з урахуванням вимог статей 102 ГПК України і тієї обставини, що неявка представників сторін не перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача.
Згідно з частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
01 лютого 2013 року між ТОВ «Техноторг-Дон» (продавець) та ТОВ «ДПЗКУ-МТС» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 2Ж-УКР (далі - договір), (а.с. 6-7).
Відповідно до п. 1.1. вказаного договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець у порядку й на умовах, передбачених даним договором, зобов'язується прийняти й оплатити техніку (далі по тексту - «Товар»), асортимент, кількість та комплектність якої визначається сторонами у специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору (додаток №1 до цього договору).
Згідно пунктів 2.1, 2.2 загальна вартість товару за даним договором становить 65 560 920 грн. Покупець зобов'язується сплатити продавцю вказану суму протягом 15 днів з моменту укладення договору.
Також сторони підписали специфікацію (додаток №1 до договору) в якій погодили асортимент, ціну та кількість товару (а.с. 8).
У пункті 4.2. договору визначено, що факт поставки продавцем товару покупцеві фіксують шляхом складання відповідного двостороннього Акту приймання-передачі та/або видаткової накладної, у яких зазначають асортимент, комплектність, кількість та вартість Товару, що передасться Покупцю.
На виконання умов договору продавець передав, а покупець прийняв товар на загальну суму 65 560 920 грн., що підтверджується актом приймання-передачі від 05 лютого 2014 року. Вказаний акт підписаний сторонами без зауважень та скріплений печатками (а.с. 9).
В супереч умов договору, відповідач частково виконав зобов'язання по оплаті за переданий товар у розмірі 49 390 000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по банківському рахунку (а.с. 10-11). Заборгованість в сумі 16 170 920 грн. залишилась неоплаченою.
За своєю правовою природою договір, який укладений між позивачем та відповідачем є договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України: «За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.»
Положеннями ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
ТОВ «Техноторг-Дон» передало сільськогосподарську техніку відповідно до умов договору, що підтверджено актом приймання-передачі. Відповідачем покладені на нього зобов'язання в частині оплати за виконанні роботи не виконано в повному обсязі. Доказів сплати заявленої позивачем заборгованості чи спростування такої заборгованості відповідач суду не надав.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про правомірність та обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 16 170 920 грн., а відтак про необхідність їх задоволення.
Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафів передбачених договором.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В пункті 5.2.1 договору сторони погодили, що за порушення строків виконання своїх грошових зобов'язань за цим договором покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Провівши повторний математичний розрахунок за допомогою «калькулятора підрахунку ЛІГА:ЗАКОН», колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума пені, яка підлягає до стягнення становить 2 860 977,62 грн., сума 3% річних 606 546,47 грн. та сума інфляційних втрат 549 811,28 грн.
Крім того, п.п. 5.2.2., 5.2.3. договору передбачено, що за порушення покупцем строків виконання своїх грошових зобов'язань за цим договором більш ніж на 5 (п'ять) календарних днів покупець, додатково до пені згідно п.п. 5.2.1 договору, сплачує продавцю штрафу розмірі 5% від загальної вартості товару та за порушення покупцем строків виконання своїх грошових зобов'язань за цим договором більш ніж 20 (двадцять) календарних днів покупець додатково до штрафних санкцій згідно п.п. 5.2.1., 5.2.2. договору сплачує продавцю штраф у розмірі 15% від загальної вартості товару.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується, що за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання підлягає стягненню на користь позивача 5% штрафу /п.5.2.2. договору/ в розмірі 3 278 046 грн. та 15% штрафу /п.5.2.3 договору/ в розмірі 9 834 138 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції не вірно встановлено період прострочення оплати за поставлену техніку, а відтак і неправильно визначено суму пені та 3 % річних, оскільки початком нарахування штрафних санкцій на суму 65 560 920 є день, наступний за днем коли зобов'язання повинно бути виконано, а саме 18 лютого 2013 року.
Вказане посилання скаржника є помилковим оскільки в п. 2.2 договору погоджено термін оплати протягом 15 днів з моменту укладення договору. Договір укладено 01 лютого 2013 року, п'ятнадцятий день з моменту укладення договору припадає на 16 лютого 2013 року, а тому висновок суду першої інстанції, що початком нарахування штрафних санкцій є 17 лютого 2013 року є вірним.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Виходячи з вищевикладеного колегія суддів зазначає, що скаржник не надав суду достатніх доказів в розумінні статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які б могли стати підставою для задоволення апеляційної скарги.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду міста Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.
Рішення господарського суду міста Києва від 12 червня 2014 року, по справі № 910/8264/14 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга ТОВ «ДПЗКУ-МТС» на рішення господарського суду міста Києва від 12 червня 2014 року задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» на рішення господарського суду міста Києва від 12 червня 2014 року по справі № 910/8264/14 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 12 червня 2014 року по справі № 910/8264/14 залишити без змін.
3. Справу № 910/8264/14 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.
Головуючий суддя М.Г. Чорногуз
Судді О.В. Агрикова
С.Г. Рудченко