АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Провадження: 22-ц/790/3190/14 Справа: № 2033/2-1649/2011 Категорія: «договірні правовідносини» Головуючий 1 інстанції: Бондарева І.В. Доповідач: Піддубний Р.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2014 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: судді Піддубного Р.М.,

суддів: Малінської С.М., Бровченка І.О.,

при секретарі: Новокщоновій І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

встановила:

У травні 2011 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося з до суду з позовом, мотивуючи який зазначило, що 16 березня 2007 року між ним та ОСОБА_1 (після реєстрації шлюбу і далі - ОСОБА_1) було укладений кредитний договір № HAH2GK01270023, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 52 408,55 доларів США та зобов'язалась повернути вказану суму частинами відповідно до графіку погашення заборгованості у строк до 15 березня 2027 року, а також сплачувати проценти за користування кредитом із розрахунку 12% на рік на суму залишку заборгованості. Того ж дня, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами було укладено договір іпотеки № HAH2GK01270023, згідно з яким ОСОБА_1 передала банку в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що відповідачка взятих на себе за кредитним договором зобов'язань належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 16 березня 2011 року утворилась заборгованість у розмірі 60 792,61 доларів США, яка складається з: 46 491,48 доларів США заборгованості за кредитом, 7 362,52 доларів США заборгованості за відсотками, 1 455 доларів США заборгованості за комісією, 2 558,85 доларів США нарахованої пені за порушення виконання зобов'язань за договором, а також штрафів - 31,37 доларів США (фіксована частина) і 2 893,39 доларів США (процентна складова), з урахуванням уточнених у жовтні 2011 року позовних вимог, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 16 березня 2007 року в розмірі 484 517 грн. 10 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 шляхом її продажу ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2014 року позов задоволено. На підставі договору іпотеки від 16 березня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстр. .№ 1204, звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1, на погашення заборгованості перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором № НАН2GК01270023 від 16 березня 2007 року в розмірі 60 792,61 доларів США, із застосуванням процедури продажу, встановленої ст.38 Закону України «Про іпотеку», для чого ПАТ КБ «ПриватБанк» надано право від імені ОСОБА_1 укласти договір купівлі-продажу вказаної квартири будь-яким способом з іншою особою-покупцем за початковою ціною реалізації, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеною суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки квартири. Виселено ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 зі зняттям її з реєстрації за вказаною адресою. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у розмірі 1828,50грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заявленого ПАТ КБ «ПриватБанк» позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка ОСОБА_1 взятих на себе за укладеним 16 березня 2007 року з ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитним договором та забезпечених іпотекою зобов'язань не виконала, правовими наслідками чого є задоволення вимог іпотекодержателя у розмірі 484 517 грн. 10 коп. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - належну відповідачці квартиру АДРЕСА_1 із застосуванням процедури її продажу банком від імені ОСОБА_1 будь-якій особі-покупцеві.

Проте повністю погодитись з такими висновками не можна з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що 16 березня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладений кредитний договір № HAH2GK01270023, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 52 408,55 доларів США та зобов'язалась повернути вказану суму частинами відповідно до графіку погашення заборгованості, але не пізніше 15 березня 2027 року, а також сплачувати проценти за користування кредитом із розрахунку 12% на рік на суму залишку заборгованості та інші, передбачені договором, платежі.

Того ж дня, з метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором між сторонами було укладено договір іпотеки № HAH2GK01270023, згідно з яким ОСОБА_1 передала банку в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону.

Згідно зі ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ст. 1050 ЦК).

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, заставою.

Нормами ст. ст. 610 - 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 589 ЦК у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Окремим видом застави є іпотека (ч. 1 ст. 575 ЦК).

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 38 Закону України «Про іпотеку» передбачений такий спосіб реалізації предмета іпотеки як продаж іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві.

Частинами 5, 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Отже, встановивши, що взятих на себе за кредитним договором зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом ОСОБА_1 належним чином не виконала, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових та фактичних підстав для задоволення заявлених ПАТ КБ «ПриватБанк» позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості відповідачки за кредитним договором, яка станом на 16.05.2011 року складається з: 46 491,48 доларів США заборгованості за кредитом, 7 362,52 доларів США заборгованості за відсотками, 1 455 доларів США заборгованості за комісією, а також штрафів - 31,37 доларів США (фіксована частина) і 2 893,39 доларів США (процентна складова).

Разом з тим не можна погодитись з висновками суду щодо звернення стягнення на передану в іпотеку квартиру шляхом її продажу від імені ОСОБА_1, оскільки ст. 38 Закону України «Про іпотеку» передбачено право продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені.

Що стосується рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідачки 2 558,85 доларів США нарахованої пені за порушення виконання зобов'язань, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду в цій частині також підлягає зміні виходячи з наступного.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст. 610 ЦК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 551 ЦК України та умов договору (п. 4.1) розмір пені за прострочення виконання грошового зобов'язання визначений у розмірі 1% від суми прострочених виконанням зобов'язань за кожний день прострочення. За загальним правилом, що випливає із Цивільного кодексу України, період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не обмежується.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Отже аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Оскільки з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки ПАТ КБ «ПриваБанк» звернулося до суду 23.05.2011 року, до складу заборгованості за кредитним договором підлягає включенню пеня за період з 25.05.2010 року в сумі 2 324,71 дол. США, а всього розмір заборгованості складає 60 792, 61 доларів США, що за курсом НБУ становить 482 651 грн.

За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2014 року змінити.

В рахунок погашення заборгованості за укладеним 16 березня 2007 року між публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 кредитним договором № HAH2GK01270023 станом на 16 травня 2011 року у розмірі 482 651 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 із застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку», шляхом продажу предмета іпотеки публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» від свого імені будь-якій особі-покупцеві за ціною, встановленою на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, з наданням публічному акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк» усіх повноважень продавця.

В частині виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 та зняття її з реєстраційного обліку за вказаною адресою рішення суду - скасувати.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді