У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
23.08.06 Справа №14/57/06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Коробка Н.Д. судді Коробка Н.Д. , Шевченко Т. М. , Юхименко О.В.
при секретарі: Соколов А.А.
За участю представників сторін
позивача: Андрєєв С.О., довіреність № 1-ЮА від 11.01.2005р.;
відповідача: Мирна М.П., довіреність б/н від 11.01.2006 р.;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Кронос-Інвест, м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 22.05.2006р. у справі № 14/57/06
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Кронос-Інвест”, м. Запоріжжя
До відповідача: Українсько-німецького спільного підприємства “Алкор”, м. Вільнянськ Запорізької області
про стягнення суми
встановив,
Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.05.2006р. у справі № 14/57/06 (суддя Хоролець Т.Г.) в позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю “Кронос-Інвест”, м. Запоріжжя відмовлено.
Судом першої інстанції встановлено, що вимоги позивача ґрунтуються на укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю “Кронос-Інвест” - постачальником та Українсько-німецьким спільним підприємством “Алкор” – покупцем, договору постачання товару № 1(10)-Ф, ні підставі якого позивач поставив за накладними продукцію на загальну суму 531858,27 грн., а відповідач прийняв і частково оплатив її у розмірі 224103,35 грн. Заборгованість за поставлену продукцію склала 307754,92 грн.
Судом першої інстанції виявлено неналежне ведення бухгалтерського обліку у позивача. Позивач не зміг чітко визначити, на яку суму поставлено товар за договором, на яку суму проведено оплату та яка заборгованість за цим договором. Суд визнав надані позивачем документи неналежними доказами, які б свідчили про наявність заборгованості у відповідача за поставлену продукцію у сумі 307754,92 грн. за його зобов’язаннями згідно договору постачання товару № 1(10)-Ф від 01.10.2002 року, оскільки в них не назначено уповноваженої особи, яка отримала товар, підписи між собою різняться, зображення печаток не відповідає юридично існуючим і різняться за кольором.
Суд при прийнятті Рішення керувався ст. 49, 82-85 ГПК України.
Не погоджуючись із прийнятим судовим актом, позивач у справі – Товариство з обмеженою відповідальністю “Кронос-Інвест”, м. Запоріжжя подало апеляційну скаргу.
В обґрунтування скарги, заявник посилається на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, винесене незаконне рішення, порушені права позивача, встановлені Конституцією та Законами України.
Порушення зі сторони суду вбачає в наступному:
1. В рішенні суду першої інстанції зазначено, що позивач не надав до суду довіреності, на підставі яких відповідачу видавався товар, але копії цих Довіреностей знаходяться в матеріалах справи, надавалися суду в кількості 7 штук.
2. Згідно Закону України № 996-XIV від 16.07.1999р. (про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні) документи первісного бухгалтерського обліку мають обов’язкові реквізити, а саме підпис чи інші данні, які надають можливість ідентифікувати особу, яка приймала участь у ході господарської операції.
Отже, для ідентифікації особи, на накладній повинен бути її підпис чи інші данні. Підписи представників відповідача на накладних маються, отже інших даних, які б надавали можливість ідентифікувати представників відповідача не потребується. Довіреності в кількості семи штук підтверджують повноваження представників.
3. Висновок суду відносно невідповідностей печаток не повинен слугувати підставою для прийняття рішення, оскільки судом не призначалася експертиза по дослідженню різних відбитків печаток, які використовувались для накладних.
4. Судом вказано, що належним доказом передачі товару може бути лише накладна, але вказане суперечить ст. 43 ГПК України.
5. Судом не задоволені клопотання позивача про притягнення в якості третіх осіб РУ ДААК ДНА України в Запорізькій області та ДНА України в Запорізькій області.
Прийняті судом докази у вигляді акту звірки взаємних розрахунків, які надані відповідачем, а також договір № 22/05-1(04) від 22.05.2004 року не відноситься до спору між сторонами по справі № 14/57/06, оскільки предметом спору по цій справі є невиконання зобов’язань по договору № 1(10)-Ф від 01.10.2002р. Акт звірки взаємних розрахунків, наданий відповідачем, складений відносно поставки товару відповідачем в адрес позивача, по спірному ж договору, поставка товару здійснюється позивачем на адресу відповідача.
Виходячи з вищенаведеного, рішення по справі № 14/57/06, на думку заявника, винесено з явним порушенням норм матеріального та процесуального права, є незаконним. Відповідно до ст.ст. 1, 4 5, 12, 32,33,49,63,82, розділом XII ГПК України просить: Рішення господарського суду Запорізької області по справі № 14/57/06 скасувати; стягнути з відповідача на користь позивача грошову суму 307754грн.92 коп.; судові витрати - держмито у розмірі 3077,54 грн.; 118,00 грн. на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, а також держмито у розмірі 1542,50 грн. за подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Кронос-Інвест, м. Запоріжжя прийнята до розгляду та призначені слуханням на 10.08.2006 року.
Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2241 від 09.08.2006 р. розгляд скарг передано колегії суддів у складі: головуючий: Коробка Н.Д., суддів – Шевченко Т.М., Юхименко О.В.
Представник заявника апеляційної скарги в судовому засіданні підтримав вимоги з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В доповненні до відзиву від 10.08.2006 року відповідач звернувся з проханням залучити до матеріалів справи “Постанову про відмову в порушенні кримінальної справи” Вільнянського РВ УМВД України в Запорізькій області від 08.06.2006 року. В якій зазначається, що в накладних, які передав позивач, відсутні дані, які б могли встановити осіб, які підписали ці документи, як з боку позивача так і з боку відповідача. В рамках проведених до слідчих дій представники позивача самі по своїх документах не змогли встановити по яким накладним був відпуск товару. Здійснена перевірка ПДВ органами МДНІ, порушень не встановила. Накладні, включені в податковий кредит СП “Алкор” враховують суму у розмірі 289081,56 грн, а не 526284,87 грн., як вважає позивач.
На підставі викладеного просить в позові відмовити.
Від представників сторін відводу складу суду не заявлено, надійшло клопотання про відмову від здійснення стенографічного аудіо-відео запису судового процесу. Суд задовольнив клопотання.
Від представників позивача надійшло клопотання про залучення до справи Державної податкової інспекції та РУ ДААК ДПА України в Запорізькій області та інших осіб. Представник відповідача заперечує та наполягає на розгляді справи без додаткових осіб. Колегія суддів порадившись не задовольнила клопотання представників позивача в зв’язку з тим, що документальні докази вказаних органів (акти перевірок, тощо) можуть лише свідчити про правильність ведення податкового обліку на підприємстві, який може не співпадати із фактично здійсненими господарськими операціями. Крім того, виклик в судове засідання фізичних осіб як свідків, чинним ГПК України не передбачено.
Від представників позивача надійшло клопотання про доповнення додаткових доказів до матеріалів справи, та витребування журналу довіреностей у відповідача. Представник відповідача заперечив, пояснивши, що журнал під час чисельних перевірок і виїмок було втрачено. Колегія суддів, врахувавши пояснення відповідача, клопотання представників позивача залишила без задоволення.
Також, представниками позивача заявлено клопотання про оголошення постанови у повному обсязі.
В зв’язку з цим, в судовому засіданні було оголошено перерву до 23.08.2006 року.
23 серпня 2006 року постанова оголошена в повному обсязі.
Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Запорізької області слід залишити без змін, виходячи з наступного.
Як вірно встановив місцевий господарський суд, сторонами у справі було укладено договір постачання товару від 01.10.2002р. №1(10)-Ф, на виконання умов якого Постачальник зобов’язується передати, а Покупець прийняти і оплатити на умовах договору алкогольні напої, пиво, безалкогольні напої в асортименті згідно накладних. Термін дії договору встановлено п. 7.1 до 31.12.2003 року.
Постачання товару здійснюється партіями (п. 1.3 договору). Одиниця виміру кількісті товару та загальна кількість товару зазначається в накладних (п.2.1 договору).
У п. 3.2 договору зазначається, що здача-прийом товару здійснюється представником постачальника та уповноваженою особою покупця відповідно до вимог чинного законодавства.
Підтвердженням здачі-прийому товару є підпис уповноваженої особи покупця та його печатка на екземплярі накладної, що залишається в представника постачальника.
Згідно п. 4.2 договору постачання товару, ціни на товар та загальна сума товару, що відпускається, встановлюється окремо на кожну партію товару узгодженням сторін і вказується в накладних.
На підставі п. 5 договору, оплата за отриману партію товару здійснюється на протязі 10 календарних днів з моменту одержання товару покупцем шляхом простого банківського переказу на розрахунковий рахунок постачальника.
Дослідивши залучені до справи накладні (89 штук на суму 531858,27 грн.) та довіреності (7 штук) колегія суддів зауважує на наступному.
Згідно з розділом 2 Положення про документальне забезпечення підписів бухгалтерського обліку, затвердженому наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704-первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації(власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції. Для надання первинним документам юридичної сили і доказовості вони повинні мати обов’язкові реквізити ( п. 2.4 Положення), в тому числі посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції.
Згідно зі ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердження певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, належним доказом передачі продукції може бути тільки накладна, реквізити якої указують на передачу продукції позивачем відповідачу.
У наданих суду позивачем копіях спірних видаткових накладних відсутні відомості про посаду і прізвище особи, яка отримала продукцію.
Ідентифікація особи, шляхом позначення П.І.П. була непотрібна б лише в тому випадку, коли до кожної накладної додавалася довіреність, яка уповноважує особу на отримання товару.
Згідно виданих довіреностей СП “Алкор” уповноважувало отримувати продукцію від “Кронос-Інвест” лише сім разів. Інші відвантаження від ТОВ “Кронос-Інвест” не підтверджено довіреностями СП “Алкор” , а тому слід вважати, як здійснені невідомим особам.
Колегія суду зазначає, що надання суду семи довіреностей не є належним доказом по поставкам всього товару за всіма накладними на загальну суму 531858,27 грн.
Згідно Положення про документальне забезпечення підписів у бухгалтерському обліку передбачено додаткові вимоги до порядку створення первинних документів про рух товарно-матеріальних цінностей (п.2.8 та 2.9), а саме порядку видачі довіреностей. При цьому особливість випуску ТМЦ полягає в тому , що вони повинні видаватися тільки при застосуванні бланку суворої звітності - довіреності, типова форма якої затверджена Наказом Мінстату від 21.06.1996 року № 192.
Як зазначає позивач, підписи на накладних зі сторони позивача існують, але апеляційна інстанція зауважує, що ці підписи зі сторони позивача і відповідача не завжди можливо ідентифікувати, так як на накладних не зазначено особу яка приймала товар. Тобто факт прийняття товару за іншими накладними (без довіреностей) не підтверджується довіреностями з зазначенням повноважень особи і її підпису на прийняття товару.
Відповідно до ст. 41 ГПК України господарський суд може призначити судову експертизу. Враховуючи той факт, що між сторонами у справі існує спір про сам факт передачі-отримання товару, це могла бути почеркознавча експертиза, але у суду не має достатніх даних про осіб, що підписали накладні (П.І.П відсутні), а отже у суду відсутні правові підстави для призначення судової експертизи.
Крім того, ці накладні, за винятком наступних: видаткова накладна № Ф-0021293 від 10.01.2003 року на суму 826,01 грн., Ф-0022002 від 24.01.2003 року на суму 6676, 15 грн., Ф-0021977 від 24.01.2003р. на суму 14857,61 грн., Ф-0022604 від 07.02.2003 року на суму 6207,48 грн., Ф-0023867 від 05.03.2003 р. на суму 3899,72 грн, Ф-0026277 від 09.04.2003р. на суму 3506,60 грн., Ф-0026363 від 10.04.2003 р. на суму 4947,84 грн., Ф-0026364 від 10.04.2003 р. на суму 1101,14 грн., Ф-0026576 від 16.04.2003 р. на суму 6325,80 грн., Ф-0027744 від 13.05.02003 року на суму 3804,60, Ф-0027743 від 13.05.2003 р. на суму 8135,84 грн., Ф-002871 від 17.05.203р. на суму 20265 грн., Ф-0028344 від 23.05.2003р. на суму 5694,43 грн., Ф-0028385 від 23.05.2003р. на суму 6101,80 грн., Ф-0029603 від 21.06.2003 р. на суму 4786,60 грн., Ф-0029602 від 21.06.2003р. на суму 4685,62 грн., Ф-0030517 від 09.07.2003р. на суму 1147 грн. , Ф-0030514 від 09.07.2003 р. на суму 6007,66 грн., Ф-0030727 від 14.07.2003р. на суму 12184,50 грн., Ф-0013082 від 19.07.2003р. на суму 2060 грн., Ф-0031100 від 21.07.2003 р. на суму 3066, 80 грн., Ф-0031240 від 23.07.2003р. на суму 6776,27 грн., Ф-0031241 від 23.07.2003 р. на суму 2574,06 грн.- скріпленні печаткою СП “Алкор”. Решта накладних, посвідченні печатками із надписами “Склад №1” та “Склад №2 “, або не посвідченні взагалі.
Як вірно відзначив суд першої інстанції, у відповідача за спірний період не було печаток з надписами “Склад № 1” та “Склад № 2”, якими посвідченні більшість накладних наданих позивачу. Вказана обставина підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію УНСП “Алкор” та листом Вільнянського РВ УМВС України в Запорізькій області № 36/10000 від 06.06.2005 року.
Колегія суддів також зауважує, що якщо покупець не здійснив розрахунки з постачальником в строк, передбачений договором, головним бухгалтером чи іншими посадовими особами сторін складається акт звірки в 3 денний термін ( п.9.3 договору).
Акт звірки наданий до суду складений сторонами у справі 15.09.2005р. станом на 31.09.2005 р. за період з 01.01.2003 року свідчить, що позивач винен відповідачу 27080,39 грн. Іншого, двостороннього акту звірки суду не надано. Вказаний акт спростовує доводи позивача , але документально (первинними бухгалтерськими документами) підтвердити чи спростувати зазначені в ньому данні сторони не мають змоги.
До того ж, як вірно зазначив суд першої інстанції неналежне ведення бухгалтерського обліку у позивача вбачається і із змісту позовної заяви та заяви про уточнення позовних вимог. Позивач не може чітко визначити на яку суму поставлено товар за договором, на яку суму проведено оплату та яка заборгованість за цим договором.
Бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник або уповноважений орган, який здійснює керівництво.
Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення позову у суду не має.
За таких обставин та з огляду на відповідність висновків викладених у рішенні господарського суду Запорізької області обставинам справи та чинному законодавству, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Кронос-Інвест”, м. Запоріжжя, щодо скасування рішення господарського суду.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на заявника –Товариство з обмеженою відповідальніст. “Кронос-Інвест”.
На підставі викладеного, керуючись ст.101, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Кронос-Інвест, м. Запоріжжя залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 22.05.2006 по справі № 14/57/06 без змін.
Головуючий суддя Коробка Н.Д.
судді Коробка Н.Д.
Шевченко Т. М. Юхименко О.В.