Дата документу Справа № 328/3694/13-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №328/3694/13-к Головуючий в 1 інст. Курдюков В.М.

Провадження №11-кп/778/663/14 Доповідач в 2 інст. Абрамов В.І.

Категорія ст. 185 ч.3 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області в складі:

головуючого Нікітюка В.Д.,

суддів Джавага Г.М., Абрамова В.І.,

при секретарі Михайлюк Р.В.,

за участю прокурора Максименко В.В.

адвоката ОСОБА_2,

законного представника

неповнолітнього ОСОБА_3,

виправданих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_7, прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Токмацького районного суду Запорізької області від 30 квітня 2014 року, яким

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця с. Козолугівка Токмацького району Запорізької області, громадянина України, освіта середня, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимого:

28.04.2012 року Токмацьким районним судом Запорізької області за ч. З ст. 185, ч. 1 ст. 304. ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки,

виправдано за ч. 3 ст. 185 КК України за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Чистопілля Токмацького району Запорізької області, громадянина України, освіта середня, не працюючого, одруженого, який має малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_7, проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого:

12.11.2012 року Токмацьким районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 289 КК України до 5 років позбавлення волі строком з іспитовим строком 2 роки,

виправдано за ч. 3 ст. 185 КК України за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця с. Харькове Токмацького району Запорізької області, громадянина України, учня 11 класу заочної форми навчання ЗОНІ № 5 Токмацької міської ради, який проживає за адресою: АДРЕСА_3, раніше судимого:

28.04.2012 року Токмацьким районним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки з іспитовим строком 2 роки,

виправдано за ч. 2,3 ст. 185 КК України за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з вироком суду, неповнолітній ОСОБА_8 обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України - таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно та ч. 3 ст. 185 КК України - таємних викраденнях чужого майна (крадіжках), поєднаних з проникненням в інші приміщення, вчинених повторно, за попередньою змовою групою осіб; ОСОБА_5, ОСОБА_6 обвинувачуються у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України - таємних викраденнях чужого майна (крадіжках), поєднаних з проникненням в інше приміщення, вчинених повторно, за попередньою змовою групою осіб за наступних обставинах.

Відповідно до обвинувального акту, в один із останніх днів березня 2012 року близько 19 години, неповнолітній ОСОБА_8 зайшов у гості до свого знайомого ОСОБА_9, який мешкав в будинку АДРЕСА_4, побачивши що господар спить, а біля нього на тумбочці лежить мобільний телефон Самсунг ОТ 3530, ОСОБА_4 маючи злочинний намір на таємне викрадення чужого майна, скористався вільним доступом та таємно повторно викрав вищевказаний мобільний телефон, чим завдав потерпілій ОСОБА_10 матеріальний збиток на суму 300 гривень.

В третій декаді січня 2012 року ОСОБА_5 приблизно о 23 годині 00 хвилин, діючи за попередньою змовою в групі із неповнолітнім ОСОБА_11, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна та реалізуючи свій злочинний умисел, повторно, знаходячись на частково огородженій території домоволодіння ОСОБА_12 по АДРЕСА_5, шляхом пошкодження замка проникли до приміщення гаражу, звідки таємно викрали вилку з мотоцикла ЇЖ вартістю 120 гривень, металевий бензиновий пальник вартістю 50 гривень, набір накидних ключів вартістю 100 гривень, металевий мотоциклетний диск з колеса вартістю 150 гривень, металеву совкову лопату вартістю 20 гривень, 2 металеві труби довжиною по 1 метру (дюймові) вартістю 30 гривень за 1 штуку спричинивши ОСОБА_12 матеріальну шкоду на загальну суму 500 гривень.

В третій декаді квітня 2013 року ОСОБА_6 приблизно о 22 годині 00 хвилин, діючи за попередньою змовою в групі із неповнолітнім ОСОБА_4, маючи злочинний намір на таємне викрадення чужого майна та реалізуючи його, проникли крізь отвір в даху до ангару, розташованого на території ТОВ "Лан" в с. Чистопілля, Токмацький район, вул. Нова 28. звідки таємно викрали 8 лап з культиватора КПЄ вартістю 150 гривень кожна, поршень з трактора ХТЗ вартістю 250 гривень, сталеву гільзу з трактору вартістю 180 гривень, 2 металевих диска з установки АГ вартістю 500 гривень кожний, що належить ОСОБА_13 спричинивши останньому матеріальних збитків на загальну суму 2630 гривень.

Крім того 28.10.2013 року ОСОБА_6 приблизно о 19 годині 00 хвилин, діючи за попередньою змовою в групі із неповнолітнім ОСОБА_4, маючи злочинний намір на таємне викрадення чужого майна та реалізуючи його, проникли крізь отвір у вікні до приміщення літньої кухні на території домоволодіння ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_6, звідки таємно повторно викрали чавунну пічну плиту з кільцями кількістю 6 штук вартістю 250 гривень що належить ОСОБА_14, спричинивши останній матеріальний збиток на вищевказану суму.

В апеляції потерпіла ОСОБА_14 вважає вирок суду незаконним у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку суду, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, так як суд не дав належної оцінки наявним в матеріалах кримінального провадження доказам, не сприяв повному та об'єктивному розгляду. Просить вирок суду щодо виправданих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

В апеляції прокурор з вироком суду не згоден, вважає його незаконним внаслідок невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, неповнотою судового розгляду, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Просить вирок суду щодо виправданих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 скасувати, призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

У судовому засіданні апеляційної інстанції суд заслухав доповідь судді щодо вироку, ким і в якому обсязі він оскаржений та основних доводах апеляцій; прокурора, який вважав, що вирок необхідно скасувати, призначити новий розгляд у суді першої інстанції, адвоката ОСОБА_2, законного представника неповнолітнього ОСОБА_4, - ОСОБА_3, які заперечували проти доводів апеляцій. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, від дачи пояснень відмовились.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно вимог ч.1 ст.373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується особа; не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; а також не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.3 статті 374 КПК України суд у мотивувальній частині вироку зобов'язаний зазначити докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів, обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви призначення покарання.

На думку колегії суддів, вказаних вимог закону судом першої інстанції не виконано, висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Крім того, мотивуючи свої висновки, суд не проаналізував всіх доказів, які містяться в матеріалах провадження, у їх сукупності, а також не вказав, чому приймає одні докази та спростовує інші, що не відповідає вимогам ст.370 КПК України.

Згідно правової позиції викладеній у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року №5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» передбачено, що у мотивувальній частині виправдувального вироку належить викласти формулювання обвинувачення, за яким підсудного було віддано до суду; результати дослідження, аналізу і оцінки доказів як тих, що були зібрані на попередньому слідстві, так і поданих в судовому засіданні, а також мотивовані висновки суду про недоведеність події злочину; відсутність у діях підсудного складу злочину чи недоведеність його участі у вчиненні злочину.

Якщо підсудний обвинувачувався у вчиненні кількох злочинів, які кваліфіковано різними статтями (пунктами, частинами) кримінального закону, або у вчиненні кількох злочинів, кваліфікованих однією нормою кримінального закону, а підстави виправдання різні, в мотивувальній частині виправдувального вироку необхідно обґрунтувати і викласти висновок про виправдання по кожному епізоду обвинувачення із зазначенням підстави виправдання, передбаченої законом, і мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Так, в мотивувальній частині вироку суд посилається лише на ті докази, які підтверджують невинуватість, фактично ігноруючи докази про причетність ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6 до скоєння злочинів.

Так, під час досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_4, будучи засудженим до умовної міри покарання вироком Токмацького райсуду від 28 квітня 2012 року, у березні того ж 2012 року скоїв крадіжку мобільного телефону «Самсунг» з домоволодіння свого знайомого ОСОБА_15

І хоч під час проведення досудового розслідування підсудний ОСОБА_4 свою вину в скоєнні крадіжки визнавав, пояснивши в присутності адвоката ОСОБА_16, що наприкінці березня 2012 року викрав мобільний телефон з домоволодіння ОСОБА_17 в судовому засіданні він від раніше наданих пояснень відмовився, як від таких, що були дані під тиском працівників міліції. Причому, який саме тиск на нього чинився, суду ОСОБА_4 пояснити не зміг.

Так у мотивувальній частині вироку суд, посилаючись на показання потерпілої ОСОБА_10, акцентує увагу виключно на тому, що потерпіла не була власницею телефону, а давала лише кошти на його придбання своєму онуку ОСОБА_17

Разом з тим, потерпіла ОСОБА_18, у судовому засіданні пояснила (засідання від 14.01.14, час 14:42:19), що на початку 2012 року давала гроші на придбання мобільного телефону своєму онуку ОСОБА_17, оскільки йому терміново було необхідно виїхати на сезонні роботи до Росії, а власного мобільного телефону він не мав. У зв'язку із зазначеним ОСОБА_17 написала заяву про вчинений злочин до Токмацького MB ГУМВС України в Запорзькій області. Заява долучена до матеріалів справи (а.с. 129). Підозрюваний, сторона захисту не заперечувала проти долучення цієї заяви до матеріалів справи. Будь-яких питань з приводу достовірності заяви у сторони захисту також не виникло.

Свідок ОСОБА_15, пояснив (засідання від 26.11.13, час 14:21:19, засідання від 31.03.14, час 14:08:44), що дійсно наприкінці зими 2012 року за гроші своєї бабки ОСОБА_18 придбав мобільний телефон «Самсунг» сірого кольору. На початку березня того ж року невідома особа викрала в нього цей телефон, в той час коли він спав, а двері в хату не закрив.

Свідок ОСОБА_5 пояснив (засідання від 06.11.13, час 15:48:22, засідання від 14.02.14), що товаришує з ОСОБА_4 На початку весни 2012 року ОСОБА_4 розповів йому про те, що викрав телефон з домоволодіння ОСОБА_15, ввійшовши туди, коли ОСОБА_15 спав зі своєю співмешканкою, перебуваючи в стані сп'яніння. Цей телефон був у ОСОБА_19 декілька днів, після чого він його продав на Токмацькому ринку.

Під час проведення одночасного допиту ОСОБА_5 та ОСОБА_20 (засідання від 14.02.14, час 10:55:37) в судовому засіданні підсудний ОСОБА_20 підтвердив, що дійсно розповів про скоєння крадіжки ОСОБА_21, оскільки останній спитав, звідки у нього взявся телефон. Про те, що ОСОБА_5 він розповів правду під час одночасного допиту ОСОБА_20 також підтвердив в судовому засіданні. Однак, на ці свідчення суд взагалі не зважив та не вказав на них в описовій частині рішення.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 (засідання від 06.11.13, час 10:55:37), колишня дівчина ОСОБА_20, також пояснила, що на початку весни 2012 року, ОСОБА_20 показав їй мобільний телефон «Самсунг» сірого кольору, пояснивши, що викрав його у ОСОБА_17.

Разом з тим, не зваживши, що ОСОБА_22 бачила у ОСОБА_20 викрадений телефон та описала суду його прикмети, суд визнав показання ОСОБА_22 показаннями з чужих слів.

Свідок ОСОБА_23 пояснила суду (засідання від 06.02.2014, час 10:16:51), що про крадіжку телефона ОСОБА_20 їй стало відомо від колишньої дівчини ОСОБА_20 ОСОБА_22.

Такі докази суд, посилаючись на ст.97 КПК, також визнав показаннями з чужих слів.

Разом з тим, суд першої інстанції не додав жодних зусиль, для з'ясування достовірності цих показань, вказавши, що ОСОБА_23 є недорозвиненою та бродяжнічає. Таким чином, в основу доказів, поклавши недостовірні та ніким не перевірені висловлювання.

Щодо посилання на ч.4 ст. 97 КПК України, згідно якої показання свідків ОСОБА_5 ОСОБА_22 та ОСОБА_23 визнані показаннями з чужих слів, оскільки сторона захисту не погодилася визнати їх доказами, то вони є безпідставними, оскільки сторона захисту взагалі не виказала думки з цього приводу.

За таких обставин визнання судом цих доказів недопустимими є істотним порушенням кримінального процесуального закону.

Будучи допитаним в судовому засіданні (засідання від 14.01.14) ОСОБА_20 пояснив,, що телефон йому подарувала патчериця ОСОБА_17 - ОСОБА_23 та він не знав, що він крадений, а тому вирішив через декілька днів продати.

Однак, на питання адвоката ОСОБА_16, з приводу того, чи розумів ОСОБА_20, що продає крадений телефон, підсудний відповів, що так, розумів.

В подальшому ОСОБА_20 відмовився від будь-яких пояснень.

Ці обставини судом першої інстанції враховані не були і ніякої оцінки їм не надано.

У лютому 2014 року до Токмацького районного суду на розгляд надійшов обвинувальний акт за фактом скоєння ряду крадіжок ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_24 Судом визнано доцільним розгляд вищевказаних справ в одному провадженні, матеріали об'єднані в одне провадження.

За обвинуваченням у скоєнні цих злочинів підсудні своєї вини не визнали та від дачі пояснень відмовились.

Свідок ОСОБА_25 пояснив (засідання від 31.03.14, час 14:23:03), що його односельчани ОСОБА_6 та ОСОБА_4 навесні 2012 року звернулись до нього з проханням довезти на його автомобілі до пункту прийому металобрухту в м. Токмаку металеві вироби, які їм належали, з ціллю здати та отримати готівку. Він погодився, і увечері цього ж дня вони відвезли металобрухт на пункт прийому в Токмак, а потім повернулися додому в с. Жовтневе, після чого ОСОБА_4 та ОСОБА_6 з ним розрахувались. Які саме вироби були в мішці свідок ОСОБА_25 не бачив, а хлопці йому з цього приводу нічого не розповідали.

Суд першої інстанції визнав показання свідка ОСОБА_25 такими, що не підтверджують участь обвинувачених у вчинені будь-якого злочину.

Згідно зі ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Свідчення надані ОСОБА_25 узгоджуються з поясненнями свідка ОСОБА_26

Свідок ОСОБА_26 пояснив (судове засідання від 31.03.2014, час 14:14:00), що в січні 2012 року він працював на ВАТ «Консей» та, як приватна особа, здійснював прийом металобрухту. В один з днів цього місяця до пункту прийому під'їхав автомобіль білого кольору, в якому знаходились водій та двоє незнайомих йому хлопців. Один з них вийшов та запропонував купити запчастини, які знаходилися в поліпропіленовому мішці. Далі ОСОБА_26 пояснив, що запам'ятав лише запчастини від мотоцикла (вилку, колеса, пальник), іншого згадати не може.

На запитання прокурора, чи викликався він для допиту та одночасного допиту до Токмацького MB ГУМВС в області в якості свідка та проведення впізнання, ОСОБА_26 відповів, що ні.

Після пред'явлення протоколу одночасного допиту та протоколу впізнання особи (а.с. 130), де стояли підписи ОСОБА_26, він пояснив, що згадав, що такі слідчі дії з ним проводились, однак змісту цих протоколів не пам'ятає.

На подальше запитання обвинувача, чи були в мішці інші запчастини, окрім мотоциклетних, як те вказано ОСОБА_26 в протоколі одночасного допиту, ОСОБА_26 відповів, що, так, раз він поставив свій підпис.

Підсудного ОСОБА_27 ОСОБА_26 впізнав., як хлопця, який пропонував придбати йому запчастини. Зазначене також підтверджується і протоколом впізнання від 05.01.2014 (а.с. 133).

Згідно протоколу впізнання ОСОБА_26 впізнав також і ОСОБА_6, як чоловіка, що продавав йому металеві вироби разом з ОСОБА_27

Зазначені протоколи впізнання долучені судом до кримінального провадження.

За клопотанням прокурора судом були оголошені протоколи слідчих експериментів від 04.02.2014, проведені з ОСОБА_6 та ОСОБА_5. (а.с.118-133, 119-128).

Під час проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_5 він показав слідчому та присутнім понятим, яким чином він разом з ОСОБА_27 проникли до гаражу, розташованому в АДРЕСА_5 та викрали звідти запчастини до мотоциклу ІЖ, металеві труби та лопату.

Поняті ОСОБА_28 і ОСОБА_29, допитані судом за клопотанням прокурора в якості свідків, пояснили, що ОСОБА_5 давав пояснення самостійно, без будь якого тиску з боку працівників міліції, розказував фактичні обставини скоєної крадіжки та показував місце і механізм скоєння злочину.

Сам ОСОБА_5 після оглолошення протоколу слідчого експерименту підтвердив, що будь-якого тиску на нього з боку працівників міліції не чинилось і під час проведення слідчого експерименту він розповів правду (засідання від 31.03.14, час 14:26:20).

04.02. 2014 року слідчим Токмацького MB ГУ МВС в Запорізькій області також був проведений слідчий експеримент за участю ОСОБА_6, в ході якого він показав місце і механізм скоєння крадіжок сільгоспзапчастин у потерпілих ОСОБА_13, та чавунної плити у ОСОБА_14, розповідав, яким чин він та ОСОБА_4 проникли до будинку та складського приміщення.

Поняті ОСОБА_30 та ОСОБА_31, допитані в судовому засіданні, як свідки, пояснили, що ОСОБА_6 давав пояснення самостійно, без будь якого тиску з боку працівників міліції.

Показання свідків ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_28 та ОСОБА_32 суд першої інстанції, посилаючись на ч.4 та ч.6 ст. 97 КПК України, визнав показанями з чужих слів, але не обґрунтував, чому є для суду непереконливим факт надання первинних пояснень та співвідношення з інтересами осіб, що ці пояснення надали.

Окрім того, свідки допитувались з метою встановлення чинення тиску з боку працівників міліції на ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під час проведення слідчого експерименту і в цьому разі їх свідчення не є свідченнями з чужих слів, оскільки відповідно до ч.1 ст.95 КПК України показання, як процесуальне джерело доказів - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення у цьому кримінальному провадженні. В даному кримінальному провадженні свідки ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_28, ОСОБА_32 надавали пояснення щодо фактів, які вони особисто сприймали.

Пояснення свідків ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_28 та ОСОБА_32 про час, місце, спосіб та механізм вчинення злочинів, про які вони дізнались під час проведення зазначеної слідчої дії від ОСОБА_5 та ОСОБА_6, повністю узгоджуються з іншими доказами по справі - протоколами проведення слідчого експерименту.

Окрім того, доцільність допиту зазначених свідків визнана самим судом.

Даючи оцінку протоколам проведення слідчого експерименту від 04.02.2014 суд зазначає, що крім пояснень підозрюваних ОСОБА_5 та ОСОБА_6 протоколи не містять будь-яких інших фактичних даних, які б підтверджували їх вину у вчиненні кримінальних правопорушень.

Разом з тим, слідчий експеримент, як зазначено в ст. 240 КПК України, проводиться з метою перевірки і уточнення відомостей, для встановлення обставин кримінального правопорушення і очевидно, що «інші фактичні дані» встановлюються під час проведення інших слідчих дій.

Протоколи пред'явлення осіб для впізнання за фотознімками від 05.01.2014 р., суд також визнав такими, що ніяким чином не доводять причетність ОСОБА_4 та ОСОБА_6 до вчинення інкримінованих їм злочинів, оскільки не містять відомості про час вчинення злочину, а також в них не зазначено які саме вироби пропонували купить ОСОБА_26 підсудні ОСОБА_6 та ОСОБА_4

Однак, зі змісту ст.228 КПК України очевидно, що зазначена слідча дія проводиться з метою встановлення зовнішнього виду особи, її вигляду та прикмет, а протокол про її проведення не повинен містити відомості про інші обставини злочину.

Крім того, суд при винесені вироку не врахував прав потерпілих та вирішив справу за їх відсутності. Без свідчень потерпілих судом не всі обставини справи з'ясовані.

Розгляд справи за відсутності потерпілого без виклику його у судове засідання є істотним порушенням його процесуальних прав, а отже є підставою для скасування вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

В судове засідання, яке відбулося 21.03.2014, потерпілі не з'явилися, відомості про те, що вони належним чином повідомлені відсутні.

Крім того, на підставі ч.3 ст. 19 КПК України участь прокурора в суді обов'язкова.

Так, згідно журналу судового засідання від 21 березня 2014 року та ухвали суду від 21 березня 2014 року в складі суду відсутній прокурор (т.2 а.с.30;32).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що допущені судом першої інстанції порушення вимог кримінального процесуального кодексу України є істотними, у зв'язку з чим, вказаний вирок суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. ст. 409, 412 КПК України, підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

При вирішенні питання щодо рішення, яке може бути прийнято судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду, колегія суддів, зважаючи на вимоги апеляційної скарги прокурора, та враховуючи повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги, вважає, що після скасування вироку суду необхідно призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок, після його скасування, суд апеляційної інстанції має право ухвалити новий вирок, закрити кримінальне провадження, або призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

За наслідками розгляду апеляційної скарги прокурора суд апеляційної інстанції не вправі ухвалити новий вирок, оскільки в апеляційній скарзі не порушується питання про його ухвалення після скасування вироку суду першої інстанції, а також відсутні підстави зазначені у ст.420 КПК України.

Статтею 415 КПК України не передбачено призначення нового судового розгляду провадження після скасування вироку з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, але це, на думку колегії суддів, не може бути перешкодою для призначення нового судового розгляду, оскільки в даному конкретному випадку апеляційний суд позбавлений можливості ухвалити рішення по суті кримінального провадження згідно з апеляційною скаргою, а пунктом 6 частиною 1 статті 407 КПК України апеляційному суду надано право призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Отже, колегія суддів, використовуючи повноваження, передбачені п.6 ч.1 ст.407 КПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги прокурора, вважає за необхідне скасувати вказаний вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

При новому розгляді необхідно врахувати викладене в даній ухвалі, усунути вищевказані порушення, всебічно, повно і неупереджено дослідити всі обставини провадження, та прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 412, 415, 418, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги потерпілої ОСОБА_7, прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити.

Вирок Токмацького районного суду Запорізької області від 30 квітня 2014 року, яким ОСОБА_5, ОСОБА_6, визнано невинуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.185 КК України, ОСОБА_4 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст.185 КК України, та виправдано, - скасувати, та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, в іншому складі суду.

Дана ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: