ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" грудня 2006 р. Справа № 8/2792
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ляхевич А.А.
суддів: Вечірка І.О
Зарудяної Л.О.
при секретарі Воробйовій Т.А. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Доронін П.М. - доручення від 19.12.2006 р., Саранчук Ж.В. - директор (витяг з постанови президії ради Федерації профспілок області від 04.09.1996 р.),
від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність №200 від 07.06.2006 р., Дячук Г.Г. - директор (протокол №1 зборів учасників колективного підприємства "Їдальня №33" від 21.01.2002 р.),
від третьої особи: ОСОБА_2 - довіреність №НОМЕР_1,
розглянувши апеляційну скаргу Навчально-культурного центру "Побужжя" Федерації профспілок Хмельницької області, м.Хмельницький
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "04" вересня 2006 р. у справі № 8/2792 (суддя Степанюк А.Г.)
за позовом Навчально-культурного центру "Побужжя" Федерації профспілок Хмельницької області, м.Хмельницький
до Колективного підприємства "Їдальня №33", м.Хмельницький
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
про розірвання договору оренди від 27.12.2001 р. №НОМЕР_2
з перервою в судовому засіданні згідно ст.77 ГПК України
з 21.12.2006 р. по 26.12.2006 р.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 04.09.2006 р.у справі №8/2792 у позові Навчально - культурного центру "Побужжя" Федерального профспілок Хмельницької області м. Хмельницький до колективного підприємства "Їдальня №33", м.Хмельницький про розірвання договору оренди від 27.12.2001 р. №НОМЕР_2 відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Навчально-культурний центр "Побужжя" Федерації профспілок Хмельницької області звернувся до Житомирського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти новий судовий акт про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована, зокрема, наступним:
- в порушення вимог ч.1 ст.4-7, ч.2 ст.34 та ч.1 ст.43 ГПК України, суд першої інстанції не встановив всіх обставин справи та його оцінка не грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що призвело до невідповідності прийнятого ним рішення нормам матеріального права;
- відповідач користується об'єктом оренди, переданим йому позивачем (орендодавцем) за договором оренди від 27.12.2001 р. №НОМЕР_2, всупереч вказаному договору та призначенню об'єкту оренди та без дозволу позивача передав частину об'єкта оренди в користування підприємцю ОСОБА_1 під перукарню, а також не приступив до капітального ремонту об'єкта оренди, обов'язок проведення якого був покладений на відповідачем договором. Зважаючи на зазначене, у орендодавця наявні підстави, передбачені ст.783 ЦК України для вимоги щодо розірвання договору оренди. Так, наймодавець (орендодавець) має право вимагати розірвання договору найму (оренди), у разі, якщо: по-перше, наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; по-друге, наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; по-третє, наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача. Наявність зазначених обставин (кожна з яких є окремою підставою для розірвання договору оренди) у правовідносинах між сторонами, як вважає позивач, не були встановлені судом першої інстанції;
- невірним є висновок суду щодо чинності договору суборенди від 01.02.1999 р. після 01.02.2000 р. (дати закінчення дії договору згідно п.4.1), а також щодо погодження позивачем продовження строку дії вказаного договору.
В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги в повному обсязі. Рішення місцевого господарського суду вони просять скасувати як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства та прийняти новий судовий акт, яким позов задовольнити.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представники в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечили, просять залишити скаргу без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач посилається на такі аргументи:
- діяльність Колективного підприємства "Їдальня №33" спрямована лише на організацію та надання послуг громадського харчування, саме до цього й пристосоване приміщення їдальні. А тому твердження скаржника про те, що відповідач користується об'єктом оренди всупереч договору та призначенню орендованого приміщення є безпідставним;
- дійсно, за договором суборенди від 01.02.1999 р. частину орендованого приміщення було передано відповідачем в користування підприємцю ОСОБА_1 не для надання послуг громадського харчування, а під перукарню. Однак даний договір був укладений з дозволу позивача та підписаний як сторонами договору, так і особисто директором НКЦ "Побужжя" Саранчуком Г.В. та скріплений печаткою позивача. Строк дії договору суборенди не припинявся до укладення спірного договору №НОМЕР_2 від 27.12.2001 р. та відповідно до ст.260 ЦК УРСР, чинного на той час, ст.22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" був продовжений на строк дії договору оренди;
- твердження позивача стосовно непроведення відповідачем капітального ремонту орендованого приміщення не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки Колективним підприємством "Їдальня №33" було виконано значний обсяг робіт як по поточному, так і по капітальному ремонту приміщення. Крім того, позивач та власник об'єкту оренди - Федерація профспілок Хмельницької області виявляли неоднозначну позицію щодо проведення капітального ремонту приміщення їдальні, про що свідчить лист НКЦ "Побужжя" Федерації профспілок Хмельницької області №34 від 04.05.2005 р., яким відповідачу взагалі було заборонено проведення будь-яких робіт, у т.ч. і по капітальному ремонту.
Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1на адресу апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить залишити оскаржуване рішення суду без змін, а апеляційну скаргу НКЦ "Побужжя" без задоволення. При цьому, підприємець зазначає наступне:
- договір суборенди від 01.02.1999 р., згідно якого ОСОБА_1 користується для надання перукарських послуг вільною частиною гардеробу площею 10кв.м., був погоджений із позивачем;
- відповідно до ст.22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строк надання майна в суборенду залежить від терміну дії договору оренди. Оскільки договір оренди від 27.12.2001 р. №НОМЕР_2 закінчується 31.12.2007 р., то договір суборенди є чинним теж до 31.12.2007 р.
Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав викладені у відзиві заперечення на апеляційну скаргу.
Вислухавши представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
21.12.2001 р. між НКЦ "Побужжя" Федерації профспілок Хмельницької області та КП "Їдальня №33" укладено договір №НОМЕР_2 оренди окремого індивідуально визначеного нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), що належить на праві власності Федерації профспілок Хмельницької області. За договором КП "Їдальня №33" передано в користування приміщення їдальні загальною площею 665 кв.м., що знаходиться за адресою:АДРЕСА_1Строк дії договору, встановлений п.7.1 до 31.12.2002 р. включно, було продовжено додатковою угодою від 08.04.2003 р. до 31.12.2004 р., на умовах "виконання за цей період робіт по капітальному ремонту туалетів, залу, обладнання центрального входу з роздягальнями". Після закінчення передбаченого строку відповідач продовжував користуватись орендованим майном, оскільки від наймодавця не надійшло заперечень щодо цього протягом одного місяця з дня коли договір мав припинити свою дію. Тому на підставі ст.284 ГК України та ст.764 ЦК України договір між сторонами був поновлений на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, тобто є чинним на час розгляду справи.
Згідно ч.2 ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст.11, ст. 509 ЦК України та ст.174 ГК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є договори та інші правочини.
Стаття 526 ЦК України зазначає, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк. Згідно ст. 525 ЦК України та ст.193 ГК України, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Стаття 651 ЦК України передбачає, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Так, статтею 783 ЦК України встановлено підстави для набуття наймодавцем права вимагати розірвання договору, а саме, у випадках, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
Слід зазначити, що твердження скаржника про те, що відповідач користується об'єктом оренди всупереч договору та призначенню не відповідає дійсності та суперечить матеріалам справи, зокрема, наданим відповідачем договорами про надання послуг по організації громадського харчування (а.с.128-136, т.1). Дані документи, а також надані наявні в матеріалах справи штатний розпис колективного підприємства "Їдальня №33" (а.с.91-92, т.1) та копії трудових книжок осіб, що працюють на вказаному підприємстві (а.с.93-125, т.1), зі змісту яких випливає, що у відповідача працюють, зокрема, бармени, кухарі, кухар бригадир, свідчать про те, що об'єкт оренди використовується саме для організації послуг громадського харчування. А тому, дана підстава, на наявність якої посилається скаржник не знайшла свого підтвердження.
Стосовно іншої підстави, що на неї посилається скаржник, встановлено, що укладений між відповідачем та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1договір суборенди від 01.02.99 р. було погоджено позивачем, про що свідчить підпис на даному договорі особисто директора навчально-культурного центру "Побужжя" Федерації профспілок Хмельницької області Саранчуком Г.В., що діяв на підставі Статуту Федерації професійних спілок області.
Згідно ст.267 ЦК УРСР, чинного на момент укладення договору суборенди, здавання наймачем найнятого майна в піднайом дозволялося лише за згодою наймодавця, якщо інше не передбачено законом або договором.
Надаючи згоду на передачу частини орендованого відповідачем майна (приміщення площею 10 кв.м.) в суборенду підприємцю ОСОБА_1, позивач погодився не тільки з фактом передачі майна в суборенду, а й з використанням приміщення гардеробу під перукарню та переобладнанням приміщення з цією метою, як передбачено розділом 2 договору суборенди.
У відповідності зі ст.260 ЦК УРСР, чинного на момент укладення договору суборенди та спливу річного терміну його дії, в разі продовження користування майном після закінчення строку договору при відсутності заперечень з боку наймодавця договір вважається поновленим на невизначений строк і кожна із сторін вправі в будь-який час відмовитись від договору, попередивши про це другу сторону за один місяць.
З дій позивача, що свідчать про продовження строку дії договору оренди окремого індивідуально визначеного майна (будівель, споруд, приміщення) від 27.12.2001р. №НОМЕР_2 та враховуючи той факт, що йому було відомо дію договору суборенди та використання суборендарем приміщення відповідно до умов договору суборенди, позивач не заявляв будь-яких заперечень з приводу продовження дії у часі договору суборенди ні відповідачу, ні третій особі. З наведеного випливає, що йому було відомо про те, що договір суборенди продовжував свою дію і після 01.02.2000 року та погоджувався з даною обставиною.
По суті твердження скаржника з приводу того, що відповідач не приступив до капітального ремонту об'єкту, слід зазначити наступне.
Так, п.4.6 договору оренди передбачено, що орендар бере на себе зобов'язання своєчасно здійснювати капітальний ремонт (за погодженням з орендодавцем) та поточні ремонти орендованого майна, у тому числі внутрішніх інженерних комунікацій. Однак, скаржник, ні під час розгляду справи місцевим господарським судом, ні в суді апеляційної інстанції не надав доказів погодження між сторонами конкретного об'єкту (об'єктів) капітального ремонту, конкретного обсягу оновлення та модернізації конструкцій і обладнання, чіткого визначення сторонами конкретної спрямованості здійснення капітального ремонту, та складових комплексу ремонтно-будівельних робіт, що мали виконуватись.
Крім того, в матеріалах справи містяться докази в спростування доводів скаржника, а саме: накладні (а.с.60-65, 67-68, т.1) на отримання КП "Їдальня №33" від окремих суб'єктів підприємництва протягом 2003-2005р.р. матеріалів (плитка керамічна в асортименті, лампочки, плафони, світильники, 240 кг. кутнику, вікна металопластикові, підвіконники, відливи оцинковані), які відповідач використовував для проведення ремонту. З акту здачі-прийняття робіт (а.с.66, т.1), вбачається, що на замовлення відповідача виконавцем - ПБП "Основа" були проведені роботи по виготовленню та монтажу вікна металопластикового, виготовленню та монтажу підвіконників, по виготовленню та монтажу відливів. Про те, що відповідачем вчинялись дії по ремонту орендованого приміщення (сходової клітки, поточний ремонт приміщення першого поверху столової (фарбування та побілка), ремонт санвузлів тощо) свідчать також трудові угоди із підрядниками та акти виконаних робіт (а.с.69-82, т.1).
Зважаючи на вищезазначене, твердження скаржника про те, що відповідач не приступив до виконання робіт з капітального ремонту об'єкту оренди слід вважати безпідставним.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд встановив всі обставини, що мають значення для справи та, оцінивши їх, дійшов правильного висновку про необгрунтованість позовних вимог.
Враховуючи зазначене, рішення господарського суду Хмельницької області від 04 вересня 2006 р. має бути залишене без змін, а апеляційна скарга Навчально-культурного центру "Побужжя" Федерації профспілок Хмельницької області, м.Хмельницький - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 04 вересня2006 р. у справі № 8/2792 залишити без змін, а апеляційну скаргу Навчально-культурного центру "Побужжя" Федерації профспілок Хмельницької області, м. Хмельницький - без задоволення.
2. Справу №8/2792 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Ляхевич А.А.
судді:
Вечірко І.О
Зарудяна Л.О.
Віддрук. 5 прим.:
1 - до справи
2 - позивачу
3 - відповідачу
4 -третій особі
5 - в наряд