ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" вересня 2014 р.Справа № 923/274/14
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Журавльова О.О.,
суддів Ярош А.І., Мирошниченко М.А.
(відповідно до розпорядження заступника голови суду від 01.09.2014р. розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
від позивача: Мальник Г.М., за довіреністю №43 від 16.01.2014р.
від відповідача: Андросюк І.С., за довіреністю №303-1-2014 від 31.03.2014р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранзитсервіс-Агропродукт"
на рішення господарського суду Херсонської області від 06 травня 2014 року
у справі №923/274/14
за позовом Фермерського господарства Огури Івана Івановича
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранзитсервіс-Агропродукт"
про стягнення 369621,55 грн.
В С Т А Н О В И В:
ФГ Огури І.І. звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до ТОВ "Югтранзитсервіс-Агропродукт" про стягнення 369621,55 грн., з яких 340040 грн. основного боргу, 22284,27 грн. пені, 2042,96 грн. інфляційних втрат та 5254,32 грн. 3% річних.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 06 травня 2014 року у справі №923/274/14 (суддя Соловйов К.В.) позов ФГ Огури І.І. задоволено у повному обсязі: з відповідача на користь позивача стягнуто 340040 грн. основного боргу, 22284,27 грн. пені, 2042,96 грн. інфляційних втрат, 5254,32 грн. 3% річних та 7392,43 грн. судового збору.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що матеріалами справи підтверджується надання ФГ Огури І.І. послуг відповідачу за спірним договором, водночас відповідач визнає заборгованість у розмірах, заявлених позивачем до стягнення. Окрім того, господарський суд першої інстанції прийшов до висновку, що заявлені до стягнення позивачем пеня, інфляційні втрати та річні також підлягають задоволенню та заявлені правомірно.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням господарського суду першої інстанції, відповідач (ТОВ "Югтранзитсервіс-Агропродукт") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині стягнення на користь позивача пені, інфляційних втрат та 3% річних, з посиланням при цьому на порушення судом, при винесенні оскаржуваного рішення, норм матеріального права, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Представник скаржника у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, та на полягав на їх задоволенні.
Представник позивача (ФГ Огури І.І.) у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими позивач не погоджується з апеляційною скаргою ТОВ "Югтранзитсервіс-Агропродукт", просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 31.05.2013р. між Фермерським господарствоим Огури Івана Івановича (позивач, виконавець) та ТОВ "Югтранзитсервіс - Агропродукт" (відповідач, замовник) було укладено договір № 210/2013 про надання послуг (надалі - договір).
Відповідно до п.1.1., п.2.1.1., п.2.2.1. та п.2.2.4. договору виконавець зобов'язався у період з 25.06.2013р. по 20.07.2013р. надати послуги з збирання комбайнами, у кількості 2 одиниці, прямим комбайнуванням, врожаю 2013 року зернових, технічних та масляних культур на площах відповідача (замовника за договором), а саме, пшениці у Бериславському та Великоолександрівському районах Херсонської області на площах 800 га, а також, ріпаку у Бериславському районі Херсонської області на площі 600 га, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався забезпечити заправку комбайнів позивача пальним для збирання врожаю на цих площах згідно зазначених у договорі норм витрат пального, прийняти та оплатити вказані послуги позивача на умовах договору.
За п.3.1. договору вартість послуг проводиться із розрахунку на 1 га площі збирання та встановлюється згідно додаткової угоди до договору.
Згідно з п.3.5. договору замовник проводить оплату по факту виконання послуг відповідно до рахунку позивача протягом 30-ти банківських днів з дня отримання такого рахунку.
Пунктом 3.6. договору встановлено, що оплата здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.
Відповідно до угоди № 1 від 14.06.2013р. до договору сторони цього договору встановили, що ціна послуг позивача з збирання пшениці у Бериславському та Великоолександрівському районах Херсонської області на площах 800 га становить 300,00 грн. (без ПДВ) за 1 га, а загальна ціна послуги складає 240 000,00 грн. (без ПДВ).
Відповідно до угоди № 2 від 14.06.2013р. до договору сторони цього договору встановили, що ціна послуг позивача з збирання ріпаку у Бериславському районі Херсонської області на площах 600 га становить 350,00 грн. (без ПДВ) за 1 га, а загальна ціна послуги складає 210 000,00 грн. (без ПДВ).
Згідно з актом прийому-здачі виконання сільськогосподарських робіт від 30.06.2013р. відповідачем прийнято від позивача послуги вартістю 124590 грн. (без ПДВ) зі збирання врожаю озимої пшениці на площі 415,3 га та послуги вартістю 93975грн. (без ПДВ) з збирання врожаю озимого ріпаку на площі 268,5 га, з загальною вартістю вказаних послуг 262278 грн. (з ПДВ).
Згідно з іншим актом прийому-здачі виконання сільськогосподарських робіт від 30.06.2013р. відповідачем прийнято від позивача послуги вартістю 69720 грн. (з ПДВ) з збирання врожаю озимого рапсу на площі 166,0 га.
Згідно з актом прийому-здачі виконання сільськогосподарських робіт від 08.07.2013р. відповідачем прийнято від позивача послуги вартістю 59850 грн. (з ПДВ) з збирання врожаю озимого рапсу на площі 142,5 га.
Загальна вартість прийнятих на підставі вказаних актів відповідачем від позивача послуг з збирання врожаю становить 391848 грн.
391848 грн. = 262 278 грн. + 69 720 грн. + 59 850 грн.
За текстом кожного з цих трьох актів прийому-здачі виконання сільськогосподарських робіт вказано про те, що позивач та відповідач не мають претензій одне до одного з приводу наданих обсягів послуг.
08.07.2013р. позивач склав рахунок № 15 на оплату вказаних наданих згідно договору послуг вартістю 391848 грн. (а.с.18). На даному рахунку наявна скріплена відтиском печатки відповідача та підписом посадової особи відповідача відмітка: "В реєстр оплати включено 17.07.13".
В подальшому відповідач сплатив грошовими коштами 45000 грн. за вказані послуги позивача, а саме, сплатив 20000 грн. 14.10.2013р. та 25000 грн. 31.10.2013р., що підтверджується виписками банків по рахунках сторін договору (а.с.36-37, 56-63).
Окрім того, відповідач передав позивачу на підставі видаткової накладної від 09.07.2013р. №ЮАЮТ0000468 та згідно довіреності відповідача від 09.07.2013р. № 27 дизельне пальне вартістю 6 808 грн. (а.с.35, 55). Тобто, з матеріалів справи слідує, що відповідач в рахунок оплати послуг позивача за договором передав позивачеві матеріальні цінності та грошові кошти, у загальному розмірі 51808 грн.
Як стверджує позивач, решта заборгованості відповідачем не сплачена.
Викладені обставини стали підставою для звернення ФГ Огури І.І. до господарського суду першої інстанції з відповідним позовом.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ст. 525 ЦК України не допускається одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконання у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
У відповідності до ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як стверджує позивач, та не спростовує відповідач, заборгованість відповідача перед позивачем з оплати послуг за договором становить 340040 грн.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач визнає факт існування власної заборгованості перед позивачем у розмірі 340040 грн. за договором, що, зокрема, підтверджується відзивом на позовну заяву (а.с.42).
Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Апеляційний господарський суд зауважує, що відповідачем не надано жодних доказів, в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України, на підтвердження відсутності або погашення відповідної заборгованості за спірним договором у розмірі 340040 грн.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги матеріали та обставини справи, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги ФГ Огури І.І. щодо стягнення 340040 грн. основного боргу підлягають задоволенню з огляду на їх обґрунтованість, доведеність та правомірність.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 22284,27 грн. пені, апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
За умовами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Також, відповідно до ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтями 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що вказаний розрахунок складено з помилками, а саме: не вірно визначено початкову дату нарахування пені; не враховано часткові оплати відповідача.
Таким чином, апеляційний господарський суд надає власний розрахунок пені.
Згідно з п.3.5. договору замовник проводить оплату по факту виконання послуг відповідно до рахунку позивача протягом 30-ти банківських днів з дня отримання такого рахунку.
У рахунку від 08.07.2013р № 15 на сплату 391 848,00 грн. за послуги згідно договору наявна відмітка, що скріплена відтиском печатки відповідача та підписом посадової особи відповідача, а саме: "В реєстр оплати включено 17.07.13". Апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що ця відмітка свідчить про наявність у розпорядженні відповідача за станом на 17.07.2013р. даного рахунку.
Таким чином, відповідно до п.3.5 договору відповідач мав здійснити оплату отриманих послуг відповідно до рахунку позивача протягом 30-ти банківських днів з дня отримання такого рахунку, до 29.08.2013р. включно.
Штрафні санкції, з огляду на вищенаведене, можуть нараховуватись з наступного дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто з 30.08.2013р.
Як вже було зазначено вище, 09.07.2013р. відповідачем було передано позивачу матеріальні цінності на суму 6808 грн.
Таким чином сума боргу зменшилась з 391848 грн. до 385040 грн.
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
38504030.08.2013 - 13.10.2013456.5000 %0.036 %*6171.19
14.10.2013р. відповідачем було сплачено відповідачу частину заборгованості, а саме 20000 грн., у зв'язку з чим сума боргу зменшилась з 385040 грн. до 365040 грн.
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
36504014.10.2013 - 30.10.2013176.5000 %0.036 %*2210.24
31.10.2013р. відповідачем було сплачено відповідачу частину заборгованості, а саме 25000 грн., у зв'язку з чим сума боргу зменшилась з 365040 грн. до 340040 грн.
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
34004031.10.2013 - 28.02.20141216.5000 %0.036 %*14654.33
Таким чином, загальна сума пені складає 23035,76 грн. (6171,19 + 2210,24 + 14654,33).
Однак, апеляційний господарський суд, відповідно до вимог чинного законодавства, в даному випадку позбавлений можливості виходити поза межі позовних вимог та стягувати суми більші, ніж заявлені до стягнення.
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ФГ Огури І.І. про стягнення з відповідача 22284,27 грн. пені.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2042,96 грн. інфляційних втрат та 5254,32 грн. 3% річних, апеляційний господарський суд прийшов до наступних висновків.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дослідивши наданий позивачем розрахунок втрат від інфляції, апеляційний господарський суд зауважує, що вказаний розрахунок складено з помилками та надає власний розрахунок.
Як вбачається з позовної заяви ФГ Огури І.І., останнім заявлено до стягнення інфляційні втрати за період з вересня по листопад 2013 року.
Висновок місцевого господарського суду, що розрахунок втрат від інфляції здійснено позивачем без додержання положень ст.625 Цивільного кодексу України, згідно з якими боржник зобов'язаний сплатити на користь кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, саме, за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, а не за окремі періоди такого прострочення - є хибним, оскільки вказана стаття лише дає право на нарахування інфляційних втрат за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, однак ніяк не покладає на позивача обов'язок щодо пред'явлення відповідних вимог за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі
30.08.2013 - 13.10.20133850401.0000.00385040.00
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі
14.10.2013 - 30.10.20133650401.0041460.16366500.16
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі
31.10.2013 - 30.11.20133400401.002680.08340720.08
Таким чином, загальна сума втрат від інфляції складає 2140,24 грн. (0 + 1460,16 + 680,08).
Однак, апеляційний господарський суд, відповідно до вимог чинного законодавства, в даному випадку позбавлений можливості виходити поза межі позовних вимог та стягувати суми більші, ніж заявлені до стягнення.
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ФГ Огури І.І. про стягнення з відповідача 2042,96 грн. інфляційних втрат.
Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних, апеляційний господарський суд зауважує, що вказаний розрахунок складено з помилками та надає власний розрахунок.
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
38504030.08.2013 - 13.10.2013453 %1424.12
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
36504014.10.2013 - 30.10.2013173 %510.06
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
34004031.10.2013 - 04.03.20141253 %3493.56
Таким чином, загальна сума 3% річних складає 5427,74 грн. (1424,12 + 510,06 + 3493,56).
Однак, апеляційний господарський суд, відповідно до вимог чинного законодавства, в даному випадку позбавлений можливості виходити поза межі позовних вимог та стягувати суми більші, ніж заявлені до стягнення.
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ФГ Огури І.І. про стягнення з відповідача 5254,32 грн. 3% річних.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги ФГ Огури І.І. є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Одеський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.
За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранзитсервіс-Агропродукт" - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Херсонської області від 06 травня 2014 року у справі №923/274/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранзитсервіс-Агропродукт" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови підписаний 04 вересня 2014 року.
Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов М.А. Мирошниченко А.І. Ярош