Справа №22ц-711, 2008р. Головуючий в 1-й інстанції
Кравченко К.В.
Категорія: 52 Доповідач - Полікарпова О.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2008 року березня місяця «26» дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого - Капітан ІА Суддів: ПолікарповоїО.М. ,
Цуканової І.В. при секретарі - Літвіновій А.О. з участю - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 22 січня 2008 року
за позовом
ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про
стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди в сумі 19013 грн., -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за період з 20.05.04р. по 24.05.07р. в сумі 19013 грн. та відшкодувати їй моральну шкоду в такій же сумі.
Рішенням Каланчацького районного суду Херсонської області від 22 січня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить її відхилити, вважаючи рішення суду законним і обґрунтованим.
Судова колегія, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити частково.
Відмовляючи позивачці у задоволенні її вимог, районний суд виходив з того, що позивачкою заявлені вимоги не доведені, тоді як відповідачем надано належні докази виконання обов'язку по виплаті заробітної плати позивачці.
Судова колегія, розглядаючи спір, приходить до висновку, що районний суд неповно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, свій висновок зробив з порушенням норм процесуального права.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачка з 01.05.2005р. по 24.05.2007р. перебувала в трудових відносинах з приватним підприємцем ОСОБА_3, працювала продавцем в магазині господарчих товарів в с Олексіївка Каланчацького району /а.с. 4/, щомісячна заробітна плата їй була визначена у мінімальному розмірі /а.с. 4/. До 08.04.2005р. позивачка працювала в Каланчацькому райспоживтоваристві /а.с. 17/.
Як вбачається з пояснень представника відповідача ОСОБА_4, відповідач здійснював підприємницьку діяльність без ведення бухгалтерського
2
обліку і складання відомостей про заробітну плату. Трудовим договором обумовлено, що позивачці щомісячно повинно виплачуватись мінімальна заробітна плата, але фактично виплачувалось більше. Скільки конкретно - не пам'ятає. Дані про отриману заробітну плату заносились особисто ОСОБА_2 до зошиту, який на теперішній час залишився у позивачки. Надані суду копи записів про результати ревізій в грудні 2006р. та травні 2007р., де зазначена загальна сума отриманої ОСОБА_2 зарплати, зроблені не позивачкою.
Відповідно до ст. 110 КЗпП України обов'язок щомісячного повідомлення працівника про розміри оплати плати покладається на власника.
Будь-яких доказів на підтвердження виплати заробітної плати позивачці та її розміру відповідачем не надано.
Виходячи з викладеного, судова колегія вважає, що висновок суду обґрунтований посиланням на ст. 60 ЦПК України про те, що неотримання заробітної плати повинно бути позивачкою доведено, не узгоджується з вимогами ст. 59 ЦПК України про допустимість доказів. Суд не зважив на те, що на працівника не покладено обов'язок фіксувати отримання зарплати, тому допустимі докази, що підтверджують невиплату їй заробітної плати, нею надані бути не можуть.
Відповідач не спростував достовірними доказами твердження позивачки про невиплату їй заробітної плати, тому позов ОСОБА_2 в цій частині підлягає задоволенню.
При визначенні розміру заробітної плати суд виходить з обумовленого сторонами мінімального розміру, який складав у період:
з 01.05.05р. по 01.07.05р. - 290 грн.,
з 01.07.05р. по 01.09.05р. - 310 грн.,
з 01.09.05р. по 01.01.06р. - 332 грн.,
з 01.01.06р. по 01.07.06р. - 350 грн.,
з 01.07.06р. по 01.12.06р. - 375 грн.,
з 01.12.06р. по01.04.07р. -400 грн.,
з 01.04.07р. по 24.05.07р. -420 грн. Тому стягненню підлягає заробітна плата в сумі 8418 грн. (290x2+310x2+332x4+350x6+375x5+400x4+420x18 днів).
Разом з тим, судова колегія вважає, що в частині відмови ОСОБА_2 у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди рішення суду слід залишити без змін, оскільки встановлені судом обставини свідчать, що належних доказів на підтвердження факту завдання такої шкоди ОСОБА_2 суду не надала.
Керуючись ст. ст. 110, 115, 116, 233, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 301, 303, 304, п.3ч.1 ст. 307, п.1, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, судова колегія, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 22 січня 2008 року в частині відмови ОСОБА_2 у стягненні заробітної плати в сумі 19013 грн. скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.
Позов ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заробітну плату в сумі 8418 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення заробітної плати ОСОБА_2 відмовити.
В решті це ж рішення залишити без змін.
3
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.