ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.01.2007 Справа № 18/331-06
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Герасименко І.М. (доповідач)
суддів: Пруднікова В.В., Ясир Л.О.,
секретар судового засідання: Кадникова О.В.
за участю представників сторін
представник позивача: Васильченко О.М.;
представник відповідача: Букреєва Р. О., Палкін Ю.О.;
розглянувши матеріали апеляційної скарги корпорації “Верітас”, м. Дніпропетровськ
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.06р.
у справі № 18/331-06
за позовом корпорації “Верітас”, м. Дніпропетровськ
до товариства з обмеженою відповідальністю підприємства “Роллінг ЛТД”,
м. Дніпропетровськ
про стягнення 23 350 грн.12 коп.
ВСТАНОВИВ:
Корпорація “Верітас” м. Дніпропетровськ звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю підприємства “Роллінг ЛТД”, м. Дніпропетровськ про стягнення 23 350 грн.12 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, не надав позивачу можливості виконати свої обов’язки по договору №1139-И від 29.07.2002 р. в повному обсязі, оскільки без його відома відкликав з Державної виконавчої служби наказ господарського суду м. Києва №20/169 без виконання, чим фактично унеможливив подальше надання позивачем послуг за договором, що призвело до неотримання позивачем авансу, який передбачено п. 3.4 договору і який мав бути отриманий позивачем при закінченні виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу по справі №20/169.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.06 по справі № 18/331-06 (суддя Петрова В.І.) в позові відмовлено. Рішення мотивоване тим, що суд першої інстанції, не вбачає причинного зв’язку між понесеними позивачем збитками у вигляді не- отриманого доходу та діями відповідача.
Не погодившись з рішенням суду, корпорація “Верітас” звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Скаржник вважає, що судом були порушенні ст.ст. 4-3; 38; 43; 87 ГПК, що призвело до прийняття неправильного рішення, оскільки воно було прийняте без всебічного і повного з’ясування усіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.
В судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги; представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу, просить рішення суду скасувати
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та аналізуючи докази по справі, в їх сукупності, Дніпропетровський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
29.07.2002 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір №1139-И.
Згідно п. 1.1 договору, позивач як “виконавець”, прийняв на себе зобов’язання надати відповідачу як “замовнику”, правові послуги у формі захисту його прав і інтересів при розгляді в судових органах спору про стягнення з ДП “Укрнафтогазкомплект” заборгованості за поставлену на його адресу відповідачем продукцію виробничо-технічного призначення, відповідно до договору №02/179 від 19.04.2001 р., а також відсотків за прострочення платежу на загальну суму 174 961 грн. 36 коп.
Предметом договору є надання “замовнику”, правових послуг у вигляді захисту його прав та інтересів, в тому числі під час виконавчого провадження - п. 1.2.6 договору.
Згідно з п. 2.3 договору виконання позивачем дій, передбачених п. 1.2.6 договору, закінчується після повного погашення відповідачу заборгованості, вказаної у п. 1.1. договору.
Розділом 3 договору передбачено, що вартість послуг, наданих в цілому за договором визначається сторонами після завершення надання послуг, і не може бути меншою загальної суми авансових платежів, які підлягають перерахуванню в період строку дії договору, відповідно до пред’явлених розрахунків. При повному або частковому погашенні заборгованості і нарахованих на неї процентів, відповідач у триденний термін, перераховує позивачу аванс у розмірі 15% від фактично погашеної заборгованості за виключенням виплаченого авансу. Оплата зазначеного авансу не здійснюється, якщо сума 15% від стягнутих з боржника згідно з рішенням і постановами судів сум заборгованості не перевищує суми авансу.
31.03.2003 р. господарським судом м. Києва було прийнято рішення по справі №20/169 про стягнення з ДП “Укрнафтогазкомплект” на користь ТОВ “Роллінг” ЛТД 176069 грн. 89 коп., яке набуло чинності.
22.04.2003 р. наказ на виконання рішення суду був переданий до відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції м. Києва. Постановою №488 від 22.04.2003 р. було відкрите виконавче провадження по виконанню наказу по даній справі, а в подальшому воно було призупинене в зв’язку з порушенням справи про банкрутство ДП “Укрнафтогазкомплект”.
01.11.2004 р. позивачем на адресу відділу Державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києва було надіслано запит про хід виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу по справі №20/169.
26.11.2004 року на адресу позивача надійшов лист від відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, де зазначалося, що 25.06.2004 р. до відділу надійшла заява відповідача, з проханням повернути без виконання наказ господарського суду м. Києва №20/169 і 29.06.2004 р., державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу відповідачу.
Позивач обґрунтував позовні вимоги тим, що якщо б відповідач не відзивав наказ №20/169 з Державної виконавчої служби без виконання (виконавче провадження по виконанню наказу суду по справі №20/169 було відкрито 22.04.2003 р.), то позивач міг би отримати винагороду у розмірі 15% від суми заборгованості визнаної рішенням господарського суду м. Києва від 18.03.2003 р., із врахуванням авансових платежів у сумі 23 350 грн. 12 коп. Вказану суму він вважає збитками у вигляді неотриманого доходу.
Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються у тому числі
недодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи: шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушення.
Згідно з листом №1090/03 від 09.07.2003 р., який був направлений позивачем відповідачу вбачається, що у зв’язку з порушенням провадження у справі про банкрутство боржника - ДП “Укрнафтгазкомплект”, позивач фактично усунувся від виконання своїх зобов’язань по договору.
Колегія суддів вважає, що позивач не надав доказів того, що з моменту відкриття виконавчого провадження 22.04.2003 р. до 01.11.2004 р. він здійснював дії, направлені на забезпечення стягнення суми боргу на користь “замовника”. Також позивач не довів те, що у разі залишення наказу №20/169 в державній виконавчій службі, заборгованість могла бути погашена без вступу в справу про банкрутство ДП “Укрнафтгазкомплект”.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що поведінка відповідача не була протиправною і причинний зв’язок між діями відповідача та неотриманням позивачем прибутку відсутній.
Колегія суддів вважає, що рішення суду обґрунтоване законне і не підлягає зміні чи скасуванню, відповідно до ст.104 ГПК України, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу корпорації “Верітас”, м. Дніпропетровськ –залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.06р. у справі № 18/331-06–залишити без змін.
Головуючий І.М. Герасименко
Судді Л.О. Ясир
В.В. Прудніков
З оригіналом згідно.
Помічник судді Ю.А. Тараненко