Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Солодкова А.А.,
суддів:Єленіної Ж.М., Щепоткіної В.В.,
за участю прокурора Лисого С.Л.,
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 26 серпня 2014 року матеріали кримінальної справи за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 на вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 26 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 20 вересня 2013 року.
Зазначеним вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду,
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що в силу ст. 89 КК України не має судимості,
засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Постановлено стягнути зі ОСОБА_5 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Донецькій області 588,48 грн у рахунок відшкодування судових витрат на проведення експертизи.
Вирішено питання про долю речових доказів у справі.
ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він 12 липня 2012 року в період із 13.50 год. до 14.45 год., перебуваючи між будинками № 7 та № 13 на вул. Горомова в м. Костянтинівці Донецької області, збув за 160 грн ОСОБА_7, який діяв як оперативний закупник, медичний шприц із психотропною речовиною, обіг якої обмежено, - метамфетамін - масою 0,012 г (у перерахунку на суху речовину), що незаконно зберігав при собі з метою збуту.
Цього ж дня там же ОСОБА_5 в період із 16.20 год. до 17.05 год. повторно збув ОСОБА_7 за 120 грн медичний шприц із метамфетаміном масою 0,026 г (у перерахунку на суху речовину), що до цього часу повторно та незаконно зберігав при собі з метою збуту.
Всього у ході оперативних закупівель ОСОБА_5, діючи повторно, умисно, незаконно, зберігаючи з метою збуту, згодом здійснив збут психотропної речовини - метамфетамін - загальною масою 0,038 г (у перерахунку на суху речовину).
У касаційній скарзі з доповненням засуджений ОСОБА_5 просить судові рішення щодо нього змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 307 на ч. 2 ст. 309 КК України. Посилається на неправильне застосування кримінального закону, істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, отримання доказів незаконним шляхом, однобічність та неповноту судового слідства. Звертає увагу на те, що апеляційний суд не перевірив усіх доводів його апеляції та не обґрунтував свого рішення належним чином.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення кримінально-процесуального, порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_5 і направлення справи на новий судовий розгляд. Указує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильну кваліфікацію дій засудженого за ч. 2 ст. 307 КК України. Крім того, зазначає про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про залишення касаційних скарг без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів дійшла висновку, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.
Про день та час розгляду справи у порядку касаційної процедури учасників кримінального провадження, зокрема з боку сторони захисту, було поінформовано. Станом на 01 липня 2014 року до касаційного суду від засудженого не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи чи розгляд справи за його участі у режимі відеоконференції. Крім того, відповідно до вимог ст. 394 КПК України 1960 року участь засудженого в розгляді справи судом касаційної інстанції при перевірці судових рішень, зазначених у ч. 2 ст. 383 цього Кодексу, не є обов'язковою. Це положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність засудженого, його захисника під час розгляду справи судом касаційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Перевіркою матеріалів кримінальної справи щодо ОСОБА_5 встановлено, що судом при розгляді справи виконані всі процесуальні дії, передбачені законом для встановлення істини по справі.
Так, незважаючи на невизнання вини засудженим, вона була доведена оголошеними в порядку ст. 306 КПК України 1960 року показаннями свідка ОСОБА_8, послідовними показаннями у судовому засіданні свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_7, а також даними, що містяться в постановах про проведення оперативних закупок психотропної речовини у засудженого, протоколами оперативних закупок, висновками експертиз, іншими письмовими доказами у справі.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 просять зазначеним та іншим доказам дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої і апеляційної інстанцій, тобто скасувати судові рішення через невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи, проте, зазначені обставини були предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанцій, їм дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України 1960 року вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. При розгляді доводів касаційних скарг колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.
За встановлених судом фактичних обставин справи дії засудженого за ч. 2 ст. 307 КК України кваліфіковані правильно.
Відповідно до протоколу судового засідання перед початком допиту свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_7 попереджалися судом про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України за завідомо неправдиві показання. Будь-яких об'єктивних даних, які би вказували на фальсифікацію кримінальної справи, а також ставили під сумнів достовірність показань зазначених свідків, зокрема, їх особистої неприязні до ОСОБА_5 чи наявності інших підстав для його обмови, у справі не встановлено.
Таким чином, суд повно і всебічно дослідив зібрані у справі докази, дав їм належну оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Тому підстав вважати ОСОБА_5 необґрунтовано засудженим колегія суддів не вбачає.
При призначенні покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину, дані про його особу, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, і навів їх у вироку, обравши покарання у межах санкції закону. Призначене засудженому покарання є достатнім та необхідним для його виправлення і попередження нових злочинів.
Аналогічні доводи захисту були предметом перевірки апеляційної інстанції. Апеляційний розгляд з дотриманням статей 362, 365 КПК України 1960 року. Свої висновки суд виклав в ухваленому рішенні, яке відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.
Перевіркою матеріалів кримінальної справи не встановлено істотних порушень судами вимог кримінально-процесуального закону, які б ставили під сумнів обґрунтованість та законність постановлених щодо ОСОБА_5 судових рішень, а тому відсутні підстави до задоволення поданих касаційних скарг.
Що стосується письмового клопотання засудженого про застосування акту амністії, то під час виконання вироку питання застосування Закону України «Про амністію у 2014 році», враховуючи положення КПК України, може вирішуватись у порядку, передбаченому ст. 9 ЗУ «Про амністію у 2014 році» місцевим судом, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок. Таким чином, засуджений не позбавлений права звернення з означеним клопотанням до місцевого суду за місцем відбування покарання.
Керуючись статтями 394-396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 26 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 20 вересня 2013 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Судді:
А.А. СолодковЖ.М. ЄленінаВ.В. Щепоткіна