апеляційний суд полтавської області

Справа № 11-255\2008 року                                    Головуючий у 1-й інстанції Чередников С. М.

Категорія  ст.  286 ч.2 КК України                         Доповідач: Ландар О.В.

УХВАЛА

 Іменем України

2008 року березня місяця 28 дня. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого-судді                                                       Ландаря О.В.

суддів                                                                   Голубенко Н.В.,  Захожая О.І.

з участю прокурора                                            Гриня Н.Г.

засудженого                                                                 ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.  Полтаві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 16 січня 2008 року, -

встановила:

Цим вироком:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,  уродженець та мешканець АДРЕСА_1,  громадянин України,  освіта середня,  одружений,  має на утриманні неповнолітню дитину,  не працюючий,  раніше не судимий,  -

засуджений за ч. 2  ст.  286 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів терміном на 2 роки.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні злочину за таких обставин.

15 жовтня 2007 р. близько 17 год. засуджений ОСОБА_1 керуючи автомобілем «АЗЛК - 2140» д.н.з. НОМЕР_1 та рухаючись в напрямку м.  Лубен,  на заокругленні дороги поблизу розвилки доріг до с Лушники та с Хитці,  в порушення п.2.9 Правил дорожнього руху України неправильно вибрав швидкість руху і не впоравшись з керуванням автомобіля,  виїхав за межі проїжджої частини дороги де перекинувся.

В результаті дорожньо - транспортної пригоди,  пасажир автомобіля ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді крововиливу в черевну порожнину рідкої крові,  розриву брижі тонкого кишечнику,  розриву тонкого та товстого кишечнику,  розриву та видалення селезінки,  перелому 5-9 ребер зліва середньо - ключичної до передньої пахвинної,  6-7 ребер справа по середньо-ключичній лінії з крововиливами в м'які тканини в місцях переломів,  зливних крововиливів на поверхні легенів,  чисельних саден обличчя,  забитої рани верхньої повіки правого ока,  які спричинили смерть останнього.

2

В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить пом'якшити йому покарання шляхом застосування  ст.  75 КК України та зменшення строку додаткового покарання -заборони керування транспортними засобами.

Не заперечуючи своєї провини у вчиненні злочину він вказує,  що досудове слідство і суд поверхово дослідили механізм ДТП і не вникали в її деталі. Вважає,  що небезпечна ситуація була фактично створена зустрічним автомобілем КАМАЗ з причепом,  із якого на заокругленні дороги випав цукровий буряк та вдарив по його авто. За змістом скарги,  від раптовості він інстинктивно зробив різкий маневр від якого його автомобіль перекинувся прямо на проїзній частині,  а не за її межами,  а уже потім,  за інерцією,  транспортний засіб віднесло на узбіччя.

Ці суттєві обставини,  що обумовили пригоду та впливали на покарання,  місцевий суд не взяв до уваги.

На думку апелянта суд належним чином не дослідив також усіх даних про його особу: долучена слідчим до справи медична довідка,  що ніби то він є повністю здоровим не відповідає дійсності,  його освідування не проводилося. Насправді ж він є інвалідом внаслідок трудового каліцтва,  має трьох утриманців,  повністю відшкодував збитки та систематично надає допомогу сім'ї загиблого товариша.

Інші учасники судового процесу апеляцій на вирок суду не принесли.

Заслухавши доповідача,  засудженого ОСОБА_1,  що підтримував подану ним апеляцію,  думку прокурора Гриня Н.Г. про необхідність зміни вироку суду та звільнення засудженого від відбуття основного покарання із застосуванням  ст. 75 КК України,  перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції,  колегія суддів приходить до висновку,  що апеляція засудженого підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки дорожнього руху відповідають матеріалам справи і є правильними.

Твердження апеляції засудженого про неповне з'ясування усіх причин автоаварії наразі не можуть бути прийняті до уваги,  оскільки у ході судового слідства він повністю підтвердив фактичні обставини автопригоди,  встановлені органами досудового слідства,  добровільно висловив позицію про недоцільність дослідження усіх зібраних по справі доказів,  чого не заперечує і в апеляції,  а відтак,  в силу  ст. 299 КПК України,  зміст якої йому належно роз'яснювався місцевим судом,  він позбавив себе права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

На усіх стадіях процесу ОСОБА_1 послідовно вказував на те,  що зустрічний автомобіль КАМАЗ не строював йому ніяких перешкод і рухався по своїй смузі. Слідів контакту з ним не було виявлено і при огляді автомобіля Москвич,  яким керував засуджений.

По суті доводи ОСОБА_1,  викладені у його апеляції,  є більш докладним поясненням його дій і не знаходяться у явному протиріччі з фактичними обставинами пригоди,  не спростовують їх та не ставлять під сумнів доведеність вини засудженого.

Отже,  з урахуванням наслідків,  що настали в результаті порушення Правил безпеки дорожнього руху з боку водія ОСОБА_1 - спричинення смерті пасажиру ОСОБА_2,  його дії вірно кваліфіковані судом першої інстанції за ч.2  ст.  286 КК України.

Однак,  при обранні покарання винному суд не в повній мірі виконав вимоги  ст.  ст. 22, 65 КК України.

Зокрема,  суд,  при обранні покарання акцентував свою увагу на тяжкості злочину та недостатньо дослідив дані про особу засудженого.

Суд навів у вироку декілька обставин,  що пом'якшують покарання - позитивні характеристики ОСОБА_1,  його каяття,  відшкодування збитків.

3

Однак суд не взяв до уваги того,  що він під час досудового та судового слідства сприяв розкриттю злочину та його складних сімейних обставин і стану здоров'я.

Зокрема вбачається,  що на утриманні ОСОБА_1 знаходиться не тільки двоє дітей студентів,  один із яких є неповнолітнім (у вироку вказано,  що одна дитина),  а й пристаріла 77- річна мати,  що проживає разом із ним.

Як видно із довідки МСЄК,  долученої до апеляції,  сам винний внаслідок трудового каліцтва,  яке було у 2001 році,  досі є інвалідом (черговий переогляд у лютому 201 Ороку),  обмежено працездатний,  перебуває на обліку у Лубенській поліклініці з приводу повільно зростаючого перелому м\гомілкової кістки та зниження опору лівої нижньої кінцівки,  стійких наслідків перенесеної ЧМТ,  струсу головного мозку з розсіяним нейросимптоматичним синдромом,  а також має ряд хронічних захворювань (а.с. 95).

Під час досудового слідства ОСОБА_1 повністю відшкодував заподіяну шкоду,  постійно надає допомогу потерпілій,  яка не наполягала на його ув'язненні,  а після винесення вироку направила до апеляційної інстанції завірену заяву з проханням не позбавляти ОСОБА_1 волі,  оскільки це позитивно не вплине на утримання її дітей.

Вбачається також,  що суд першої інстанції необгрунтовано визнав обставиною,  що обтяжує його покарання вчинення злочину у статі сп'яніння,  оскільки такі обставини не наведені у фабулі обвинувачення,  яке суд визнав доведеним,  а тому ця вказівка підлягає виключенню із вироку в ревізійному порядку.

Отже винятково позитивні дані про особу винного,  його ставлення до вчиненого та наведені обставини в сукупності дають підстави вважати,  що ОСОБА_1 може бути виправлений без ізоляції від суспільства.Тому судова колегія вважає за можливе застосувати  ст. 75 КК України на звільнити засудженого від відбуття основного покарання з випробуванням.

Що стосується доводів апеляції засудженого про зменшення строку додаткового покарання,  то враховуючи конкретні обставини справи та наслідки,  що настали,  законних підстав для цього колегія судців не вбачає.

Підсумовуючи викладене та керуючись  ст.  ст.  365,  366 КПК України,  колегія суддів,  -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 частково задовольнити.

Вирок Лубенського міськрайонного суду від 16 січня 2008 р. щодо ОСОБА_1 змінити та на підставі  ст. 75 КК України звільнити його від відбування призначеного судом основного покарання з випробуванням,  з іспитовим строком на 2 роки.

Відповідно до вимог  ст.  76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально - виконавчої системи,  повідомляти їх про зміну місця проживання і роботи,  та періодично з'являтись туди для реєстрації.

В порядку  ст. 365 КПК України виключити із мотивувальної частини вироку посилання на обставину,  що обтяжує покарання ОСОБА_1 вчинення злочину у стані сп'яніння.

В іншій частині вирок місцевого суду залишити без зміни.