АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-355 2007 року Головуючий у 1-й інстанції Антонов А. А.
Категорія ч.1 ст. 121 КК України Доповідач: Ландар О.В.
У X В АЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого Ландаря О.В.
Суддів Лісіченко Л.М. , Голубенке Н.В.
за участю прокурора Гриня Н.Г.
засудженого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_1
потерпілої ОСОБА_2
представника потерпілої ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні 30 березня 2007 року в м. Полтаві кримінальну справу за апеляціями помічника прокурора Чутівського району та представника потерпілої ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 на вирок Чутівського районного суду від 1 лютого 2007 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Грині, жительАДРЕСА_1, освіта середня, одружений, не працюючий, не судимий, -
засуджений:
за ч.4 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі;
за ч.2 ст. 367 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями строком на 2 роки без сплати штрафу; за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі.
У відповідності ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями строком на 3 роки без сплати штрафу.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнений від відбуття призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки, з покладенням на засудженого згідно ст. 76 КК України обов'язків періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання.
За ч.3 ст. 365 КК України ОСОБА_4 виправданий за відсутністю в його діях складу злочину.
2
За вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним у тому, що будучи засновником та працюючи на посаді директора приватного сільськогосподарського підприємства «Світанок» (далі ПСП «Світанок»), що розташоване в с. Вільниця Чутівського району, зловживаючи своїм службовим становищем, 8 серпня 2002 року шляхом незаконної реалізації, розтратив 24 фундаментних блоки, загальною вартістю 5081 грн. 52 коп., що належали Флорівській загальноосвітній школі та знаходились у його віданні, оскільки зберігались у ПСП «Світанок».
Крім того, внаслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, засуджений ОСОБА_4 в період з 1 квітня 2003 року по 1 серпня 2004 року допустив несплату ПСП «Світанок» до державного бюджету 44 828 грн. 20коп. прибуткового податку з громадян, що спричинило тяжкі наслідки.
27 лютого 2003року приблизно о 16 год. засуджений ОСОБА_4 знаходився в приміщенні контори ПСП «Світанок». В цей час до його службового кабінету вдерлася потерпіла ОСОБА_2, з якою у засудженого склалися давні неприязні стосунки. Під час сварки, взявши останню за одяг, засуджений ОСОБА_4 став виштовхуючи її у коридор, при цьому, штовхаючи ОСОБА_2 перед собою, ударяв її спочатку о двері, а потім о стіну, внаслідок чого умисно заподіяв потерпілій тяжкі тілесні ушкодження у виді черепно- мозкової травми', забою головного мозку та лінійного перелому нижнього відділу потиличної кістки. Крім того, відриваючи руки потерпілої від свого одягу, засуджений ОСОБА_4 спричинив їй перелом першого пальця правої кісті.
В апеляції прокурор, який приймав участь у розгляді справи місцевим судом, не оспорюючи фактичні обставини справи та юридичну кваліфікацію дій засудженого, порушує питання про скасування вироку суду через м'якість призначеногоОСОБА_4 покарання та постановления нового вироку, яким пропонується призначити йому реальне покарання у виді 7 років позбавлення волі.
Про скасування вироку суду просить і представник потерпілої ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_3, який у своїй апеляційній скарзі наголошує на неправильному вирішенні цивільного позову потерпілої, що, на його думку, підлягав повному задоволенню. Окрім цього зазначає, що суд безпідставно погодився із зміною обвинувачення прокурором та не засудив ОСОБА_4 ще й за ч.3 ст. 365 КК України за перевищення службових повноважень, а відтак призначив йому надмірно м'яке покарання.
Інші учасники судового розгляду апеляцій на вирок суду не принесли.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про необхідність скасування вироку та призначення винному реального покарання, потерпілу ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, - вислухавши засудженого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_1, які висловили свої заперечення проти принесених апеляцій, акцентуючи увагу на сумнівність висновків CMC та кваліфікацію дій засудженого щодо ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів не знаходить підстав до їх задоволення.
Висновки суду про винуватість засудженого ОСОБА_4 у розтраті чужого майна та у службовій недбалості, яка потягла спричинення тяжких наслідків, відповідають фактичним обставинам справи і є обґрунтованими.
Сам засуджений ОСОБА_4 на досудових стадіях розгляду справи та в суді визнавав, що у зв'язку із скрутним фінансовим станом підприємства, він продав 24 фундаменті блоки, які належали школі та знаходились на збереженні у ПСП «Світанок», а виручені кошти направив на нагальні потреби підприємства.
Крім того засуджений ОСОБА_4 визнав, що протягом 2003-2004років, з цих же причин, підприємство було вимушено проводити часткову виплату заробітної плати, при цьому утримувало прибутковий податок, але не перераховувало його в бюджет за відсутністю грошових коштів. Умислу до несплати податку чи особистої зацікавленості він не мав. Пізніше фундаментні блоки були компенсовані школі в натурі, а бюджетні платежі сплачені.
ВинністьОСОБА_4 за цими епізодами обвинувачення доводиться, окрім його показань, свідченнями директора школиОСОБА_6, завгоспа ПСП «Світанок» ОСОБА_5 , покупця
3
фундаментних блоків свідка ОСОБА_7, бухгалтерськими і касовими документами, інвентаризаційними відомостями, актом перевірки податкової інспекції про виявлення заборгованості у ПСП «Світанок» по сплаті прибуткового податку з громадян у сумі 44 828грн. 20 коп. та іншими доказами, детально наведеними у вироку.
Доведеність вини ОСОБА_4 за цими епізодами та юридична кваліфікація його дій за ч.4 ст. 191 та ч.2 ст. 367 КК України ніким із учасників процесу під сумнів не ставиться.
Знайшов своє підтвердження в судовому засіданні і факт заподіяння потерпілій ОСОБА_2 тілесних ушкоджень.
Із показань засудженого ОСОБА_4 в судовому засіданні видно, що 27 лютого 2003року близько 16 год., після закінчення роботи комісії, що прибула по заяві ОСОБА_2 з питань розпаювання, він запропонував членам комісії щось переїсти і його співробітники накрили фуршетний стіл. В цей час в службовий кабінет вдерлася потепліла ОСОБА_2 і влаштувала сварку, він вимушений був виштовхати її з приміщення. При цьому ОСОБА_4 не виключав, що від цього потерпша могла отримати якісь ушкодження, а'відриваючи руки потерпілої від свого одягу, міг бути травмованим і її палець.
Як слідує із показань потерпілої ОСОБА_2, після закінчення роботи комісії, вона вирішила повернутися в контору де їй повідомили, що члени комісії зайняті. Але вона зайшла до кабінету засудженогоОСОБА_4, де побачивши, що ті обідають, стала висловлювати своє незадоволення. У відповідь на це ОСОБА_4 безслівно піднявся з місця і виштовхав її з приміщення.
Як підкреслювала потерпіла, засуджений не завдавав їй ударів кулаками, а взявши за одяг і закривши рукою рот, штовхав перед собою, від чого вона відкривала двері головою. За словами потерпілої, після цього вона пішла до сільради, звідки зателефонувала в міліцію, а наступного дня поїхала в Полтаву, де була госпіталізована зі струсом мозку.
Те, що ОСОБА_4 саме виштовхував, а не бив потерпілу, підтверджується і показаннями усіх очевидців події.
Із виписки з історії хвороби ОСОБА_2 видно, що з 28 лютого по 31 березня 2003року вона перебувала на стаціонарному лікуванні у нейрохірургічному відділенні Полтавської обласної клінічної лікарні з приводу ЧМТ, забою головного мозку та забою 1-го пальця. Ушкоджень склепіння черепа фахівцями обласної лікарні виявлено не було (т.2 а.с. 35).
Згідно висновку судово- медичного експерта №2552 від 16.10.03р. дані тілесні ушкодження відносяться до ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я(т.За.с. 143)
Через рік після події, в лютому 2004року, слідчим була призначена комісійна судово-. медична експертиза, яка дослідивши усі медичні документи і рентгенограми, виявила сліди перелому потиличної кістки і прийшла до висновку про наявність у потерпілої ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень (т.З а.с. 153-160)
В судовому засіданні були допитані обидва експерти, при цьому як експерт ОСОБА_9 так і експерт ОСОБА_8 наполягали на вірності своїх висновків.
Крім того суд встановив, і це підтвердив допитаний в судовому засіданні слідчий ОСОБА_10, що на даний час усі медичні документи потерпілої ОСОБА_2 втрачені.
Взявши до уваги висновок комісійної судово-медичної експертизи, і виходячи із їх тяжкості, можливості заподіяння в указаний період та за фактичних обставин, на які вказує потерпіла ОСОБА_2, які засуджений ОСОБА_4 не оспорює в апеляційному порядку, суд кваліфікував дії винного за цим епізодом за ч.1 ст. 121 КК України.
Така кваліфікація учасниками процесу в апеляціях не оскаржується.
Щодо посилання в апеляції представника потерпілої про необхідність додаткової кваліфікації дій ОСОБА_4 за цим епізодом ще й за ч.3 ст. 365 КК України, то воно є необгрунтованим.
Виправдовуючи ОСОБА_4 за даною статтею кримінального закону, місцевий суд навів переконливі докази і мотивовані висновки такого рішення.
4
За змістом ст. 365 КК України відповідальність за цією нормою закону настає лише за мови, що дії службової особи були зумовлені її службовим становищем і пов'язані з її владними чи службовими повноваженнями.
Як видно із показань самої потерпілої ОСОБА_2 вона фактично перестала працювати у ПСП «Вільницьке» ще у 2001році, договір оренди землі з цим підприємством, керованим засудженим, вона також розірвала, а усі питання з розпаювання колишнього ПСП, знаходяться у віданні комісії, а не ОСОБА_4
Отже, висновок суду про те, що потерпіла ОСОБА_2 на момент вчинення злочину не перебувала ні в трудових відносинах з засудженим, ні в іншій службовій залежності, є вірним.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував як тяжкість злочинів, конкретні обставини справи, так і дані про особу винного, обставини, що пом'якшують покарання.
Як видно із матеріалів справи ОСОБА_4 вперше притягається до кримінальної відповідальності, за місцем проживання і роботи характеризується позитивно, на його утриманні знаходиться двоє дітей - студент та школяр, заподіяні збитки повністю відшкодовані, з часу скоєння злочинів пройшло чотири роки.
ОСОБА_4 на обліку в наркодиспансері не перебуває, примусового лікування від алкоголізму не потребує.
Винятково позитивні дані про особу винного, фактична відсутність тяжких наслідків, його ставлення до вчиненого та наведені "обставини в сукупності дали підстави суду прийти до обґрунтованого висновку про те, що засуджений ОСОБА_4 може бути виправлений і без ізоляції від суспільства. Тому суд знайшов можливим застосувати ст. 75 КК України та звільнити його від призначеного покарання з випробуванням.
Таке покарання, на думку колегії суддів, є необхідним, достатнім та справедливим, а тому з доводами апеляції представника потерпілої та апеляції помічника прокурора району про необхідність ув'язнення ОСОБА_4 на 7 років позбавлення волі, судова колегія, за наведених вище обставин, погодитись не може.
Як видно із матеріалів справи. Потерпіла ОСОБА_2 спочатку заявляла цивільний позов про стягнення зОСОБА_4 15 тис. грн. моральної шкоди та 3500грн. витрат на лікування. Згодом вона збільшила свої позовні вимоги в частині моральної шкоди до 50 тис. грн.
Вирішуючи питання про цивільний позов потерпілої ОСОБА_2, суд враховуючи усі обставини справи, тяжкість фактичних наслідків, тривалість моральних страждань та усі інші обставини, і визначив моральну шкоду в сумі 10тис. грн., яку засуджений ОСОБА_4 повністю відшкодував до постановления вироку. Відшкодував він в повному об'ємі і матеріальну шкоду в сумі 2 тис. грн., тоді як письмовими доказами доведена потерпілою шкода становить 1831грн. 62 коп.
З огляду на це суд ухвалив рішення про залишення позову потерпілої без задоволення.
Отже, підстави для скасування чи зміни судового рішення відсутні.
Виходячи з наведеного і керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, судова колегія,
УХВАЛИЛА:
Апеляцію помічника прокурора Чутівського району та апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Чутівського районного суду від 1 лютого 2007 року стосовно засудженогоОСОБА_4 - без зміни