Справа №1484                                     Головуючий 1-ї інстанції - Стріжакова Т.В.

Категорія - 40                                             Доповідач: Єлгазіна Л.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2008 року                                                                       м.  Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Ювченко Л.П.

Суддів: Єлгазіної Л.П.,  Барсукової О.І.

При секретарі: Тума О.В.

За участю сторін: позивача ОСОБА_1,  представника відповідача - ОСОБА_2

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою представника відповідача Відкритого Акціонерного товариства „Державний Ощадний банк України „ управляючого Торезькою філієюОСОБА_3 на рішення Торезького міського суду Донецької області від 13 грудня 2007 року по цивільній справі за позовом Твердохліб Олександра Дмитровича до Відкритого Акціонерного товариства „Державний Ощадний банк України „- "про поновлення на роботі,  оплаті за вимушений прогул та стягнення моральної шкоди".

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Торезького міського суду Донецької області від 13 грудня 2007року задоволені позовні вимоги ОСОБА_1,  якого поновлено на посаді охоронника служби банківської безпеки.

Суд першої інстанції дійшов висновку,  що позивач 29 березня 2005 року уклав трудовий договір з відповідачем,  на невизначений термін в якості охоронника служби банківської безпеки.

Згідно з наказом відповідача № 155 від 15.08.2007 року позивача звільнено з посади охоронника служби банківської безпеки 15.08.2007року за п. 1  ст. 40 КЗпП України,  за скороченням штату.

Суд першої інстанції встановив,  що позивача було звільнено за п. 1  ст. 40 КЗпП України всупереч вимогам закону -  ст. 42 та  ст. 43 КЗпП України ,  оскільки позивач мав переважне право на залишення на роботі : є учасником війни в Афганістані,  має на утриманні двох неповнолітніх дітей,  йому не було запропоновано іншу роботу,  на засідання профспілки він не запрошувався,  тому його доводи про незаконність звільнення та поновлення на роботі є обгрунтованими,  тому суд поновив на роботі позивача,  стягнув на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.08.2007 року по 13.12.2007року - за 85 днів - 2322, 31гр. ( із розрахунку 37, 15гривень середньоденного заробітку),  2000 гривень моральної шкоди,  та судові витрати - судовий збір - 56, 67гр. та 30 гр. інформаційно - технічні витрати.

Відповідач,  не погодившись із судовим рішенням,  подав апеляційну скаргу,  в якій посилається на те,  що позивача було звільнено з займаної посади за  ст. 11.1  ст. 40 КЗпП України за скороченням штату. Апелянт вважає,  що вони виконали вимоги закону,  оскільки позивач вчасно попереджався про звільнення,  був присутнім на засіданні профспілки і не заперечував проти звільнення,  що всі робітники служби охорони мали переваги при скороченні

штату. Суд не встановив,  що позивач мав додаткові види доходу,  оскільки займався ремонтом квартир,  тому не змінився його уклад життя і моральна шкода стягнута безпідставно.

Рішення суду першої інстанції просили скасувати і відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.                                                                                     

Заслухавши суддю - доповідача,  пояснення представника відповідача,  який просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення суду першої інстанції,  пояснення позивача,  який просив скаргу залишити без задоволення ,  а рішення суду - без зміни,  перевіривши матеріали справи - і обговоривши підстави апеляційної скарги,  судова колегія вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Апеляційним судом встановлено,  що дійсно позивач перебував з відповідачем у трудових відносинах з 29.03.2005 року по 15.08.2007 року ( а.с40-41).

Наказом № 155 від 15.08.2007 року позивача звільнено з посади охоронника служби банківської безпеки 15.08.2007року за п.1  ст. 40 КЗпП України,  за скороченням штату,  (а.с. 21-22,  5).

Серед працівників,  які займали посаду охоронника служби банківської безпеки ( їх було п, ять,  а один підлягав скороченню),  тільки позивач мав на утриманні двох неповнолітніх дітей,  є ветераном війни в Афганістані,  учасник бойових дій. Одна особа є ліквідатором ЧАЕС,  друга інвалідом,  ветераном війни в Афганістані,  учасником бойових дій. Одна особа є батьком,  донька якого працівник філії банку і попала також під скорочення штату. Одна особа є ветераном УМВС України,  неповнолітніх на утриманні не має. Таким чином,  суд першої інстанції дійшов вірного і обґрунтованого висновку про переважне право на залишенні на роботі при скороченні чисельності штату позивача.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.92 з наступними змінами „ Про практику розгляду судами трудових спорів" п.19 передбачено,  що розглядаючи трудові спори зі звільненням за п.1  ст. 40 КЗпП України,  суди зобов'язані з, ясувати,  чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці,  зокрема ліквідація,  реорганізація або перепрофілювання підприємства,  установи,  організації,  скорочення чисельності або штату працівників,  чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства,  що регулюють вивільнення працівника,  які є докази щодо зміни в організації виробництва і праці,  про те ,  що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві,  в установі,  організації,  чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Рішення постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Таким чином,  суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку,  що звільнення позивачки було проведено з порушенням вимог Закону.

При поновленні на роботі позивача суд першої інстанції вірно застосував вимоги  ст. .233- 236   КЗпП  України.

Розглядаючи спір ,  судова колегія вважає,  що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі,  надані сторонами докази,  правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон,  який їх регулює.

Судова колегія вважає,  що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм

матеріального чи процесуального права,  які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до  ст.  308 ЦПК України Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,  якщо визнає,  що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. 

Керуючись  ст. 294,  301,  303,  305,  308,  316,  317,  319 ЦПК України Апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу   представника відповідача Відкритого Акціонерного товариства „Державний Ощадний банк України „   управляючого Торезькою  філієюОСОБА_3 - відхилити.

Рішення   Торезького міського суду Донецької області від 13 грудня 2007 року - залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання її чинності.