Справа №2-4412/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2008 року Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Федусик В.В.

при секретарі Нікітіної О.Г.

розглянувши в попередньому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на неповнолітню дитину,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з позовом, вказуючи, що 06 серпня 1999 року відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Полтавської міської ради між нею та відповідачем був зареєстрований шлюб, про що було зроблено актовий запис № 927.

Від шлюбу є неповнолітня донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

З жовтня 2006 року сторони припинили шлюбні відносини, спільного господарства не ведуть. Причиною розпаду сім'ї з'явилися відсутність згоди і взаєморозуміння,

Шлюб носить формальний характер, примирення між сторонами не можливе, тому позивачка просить шлюб розірвати.

В судовому засіданні позивачка вимоги позову підтримала, посилаючись на вказані в заяві обставини, просить суд задовольнити позов.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав, не заперечував проти розірвання шлюбу.

Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України ухвалення у попередньому судовому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться у порядку, встановленому ст. 174 цього Кодексу.

Частиною 4 ст. 174 ЦПК України визначено, що в разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для цього законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або погіршує права, свободи чи інтереси інших осіб. Суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

У судовому засіданні встановлено, що 06 серпня 1999 року відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Полтавської міської ради між позивачкою та відповідачем був зареєстрований шлюб, про що було зроблено актовий запис № 927.

З жовтня 2006 року сторони припинили шлюбні відносини, спільне господарство не ведуть, шлюб носить формальний характер, а його збереження суперечить інтересам сторін. При таких обставинах суд вважає, що сім'я розпалася остаточно і її збереження в даному конкретному випадку неможливе.

Відповідно до статті 112 СК України у разі встановлення судом неможливості подальшого сумісного мешкання подружжя, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу.

З урахуванням встановлених в судовому засіданні фактів суд дійшов висновку, що сім'я ОСОБА_3 розпалася остаточно і її збереження в даному конкретному випадку неможливе, крім того суперечить інтересам позивачки.

Крім того від шлюбу є неповнолітня донька: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка знаходиться на утриманні позивачки і потребує матеріальної допомоги.

Згідно ст. 180 СК України відповідач зобов'язаний утримувати неповнолітню дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідач працездатний і має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання доньки. Згідно ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальний стан дитини, ті ж обставини відносно платника аліментів.

Також, суд виходячи з того, що відповідач не заперечував проти проживання дитини у матері, вважає можливим залишити доньку проживати з позивачкою.

Відповідно до статті 112 СК України, керуючись ст. ст. 212-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 06 серпня 1999 року відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Полтавської міської ради, про що було зроблено актовий запис № 927 -розірвати.

Доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити проживати з матір'ю, ОСОБА_1.

Держмито на користь держави у розмірі 17, 00 гривень, що стягується при видачі свідоцтва про розірвання шлюбу в органах РАГС, покласти на ОСОБА_2, ОСОБА_1 від витрат звільнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі Уа частини усіх видів його заробітку, але не менше 30 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 14 лютого 2008 року до 05 березня 2023 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави державне мито в розмірі 51 грн., а також витрати на інформаційне-технічне забезпечення у розмірі 7 гривень 50 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.