ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2014 Справа №917/286/13-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ДС", вул.Грушевського, 20, кв.1, м. Полтава, Полтавська область, 36014

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2, 36040

про стягнення грошових коштів в сумі 55 385,27 грн.

Головуючий суддя: Плотницька Н.Б.

Судді: Погрібна С.В.

Сірош Д.М.

Представники сторін:

від позивача: Іванов О.А., договір №20/01-14 від 20.01.2014,

від відповідача: ОСОБА_4, ордер №000675 від 14.01.2014, витяг з договору №14/01-1 від 14.01.2014.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно статті 85 ГПК України.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 55 385, 27 грн., в т.ч. 53 869, 88 грн. - заборгованість відповідача (з урахування індексу інфляції) за отримані ТМЦ по видатковій накладній №ДС-0000133 від 29.02.2012 та 1 515, 39 грн. - 3% річних.

Постановою Вищого господарського суду України від 13 листопада 2013 року скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 та рішення господарського суду Полтавської області від 02.07.2013 у справі №917/286/13-г. Справу №917/286/13-г направлено на новий розгляд до господарського суду Полтавської області та згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ у господарському суді Полтавської області передано на розгляд судді Плотницькій Н.Б.

19 грудня 2013 року суддею Плотницькою Н.Б. дана справа прийнята до провадження, призначена до розгляду в судовому засіданні 21.01.2014.

Від відповідача через канцелярію суду надішли клопотання про призначення судової комплексної технічно-почеркознавчої експертизи (вх. №573 від 20.01.2014); клопотання про фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу (вх. №575 від 20.01.2014); клопотання про витребування у Державної прикордонної служби інформації про перетинання ОСОБА_5 кордону України в період лютий - березень 2012 (вх. №572 від 20.01.2014).

В судовому засіданні 13.02.2014 у ОСОБА_1 відібрано експериментальні зразки підпису на 6-ти лінованих аркушах (3-ох в положенні сидячи, 3-ох в положенні стоячи).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 13.02.2014 по справі призначена судова комплексна технічно-почеркознавча експертиза, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертих імені засл. проф. М.С. Бокаріуса.

11.03.2014 до суду надійшло клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи по справі №917/286/13-г. Ухвалою суду від 12.03.2014 провадження у справі поновлено, клопотання судового експерта задоволено, зупинено провадження до отримання висновку експертизи.

26 травня 2014 та 02 червня 2014 року до суду надійшли висновки судово-почеркознавчої експертизи №2456; судово-технічної експертизи №2457; матеріали справи №917/286/13-г., провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 22.07.2014 (ухвала суду від 10.07.2014).

29.07.2014 розпорядженням голови господарського суду справу №917/286/13-г призначено до колегіального розгляду.

Клопотання відповідача щодо витребування у Державної прикордонної служби інформації про перетинання ОСОБА_5 кордону України в період лютий - березень 2012, є невмотивованим, а відтак з огляду на обставини, на які посилається відповідач в його обґрунтування, суд не вбачає підстав для його задоволення.

30.07.2014 від відповідача надійшли письмові пояснення з клопотанням про направлення до прокуратури повідомлення відповідно до статті 90 ГПК України. Представник позивача в судовому засіданні 30.07.2014 проти заявленого клопотання заперечував.

Вказане клопотання позивача долучено до матеріалів справи та взято судом до уваги.

Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару, внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість в сумі 53 869, 88 грн., що стало приводом також нарахування 3% річних в розмірі 1 515, 39 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнає, вважає документи надані позивачем в обґрунтування позовних вимог підробленими, а відтак просить суд відмовити в їх задоволенні.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні, судом не було встановлено.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Як зазначає Позивач, відповідно до видаткової накладної від 29.02.2012 №ДС-0000133 TOB "Компанія ДС" було відпущено підприємцю ОСОБА_1 товарно-матеріальні цінності на загальну суму 53 441,42 грн. Разом зі вказаною накладною ФОП ОСОБА_1 було надано податкову накладну від 29.02.2012 №59 та рахунок - фактуру від 29.02.2012 №ДС-0000178. Відпуск цінностей провадився за довіреністю від 29.02.2012 №2, виданою ОСОБА_1 на отримання цінностей від TOB "Компанія ДС" за рахунком - фактурою №178 від 29.02.2012. Таким чином, Позивач стверджує, що зміст правочину зафіксований у кількох документах, якими обмінялися сторони, а сторони вчинили конклюдентні дії, спрямовані на виконання правочину, тобто Позивач вчинив дію, а Відповідач підтвердив її вчинення шляхом прийняття виконання.

Позивачем на підтвердження позовних вимог було долучено до матеріалів справи видаткову накладну №ДС-0000133 від 29.02.2012 та довіреності на отримання товару №2 від 29.02.2012.

Відповідно до Висновку №2456 судово - почеркознавчої експертизи, складеного 16.04.2014 судовим експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, в результаті дослідження було встановлено, що підписи на видатковій накладній №ДС-0000133 від 29.02.2012 та довіреності на отримання товару №2 від 29.02.2012 виконані самим ОСОБА_1.

Відповідно до Висновку №2457 судової технічної експертизи документів, складеного 22.05.2014 судовим експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, в результаті дослідження було встановлено:

- По питанню 3: Відтиск печатки від імені "Приватний підприємець ОСОБА_1" на видатковій накладній нанесений барвною речовиною світло-синього кольору, а на довіреності - барвною речовиною синього кольору.

- По питанню 4: Відтиск печатки від імені "Приватний підприємець ОСОБА_1" на видатковій накладній нанесений в період часу - з 10.09.2008 р. по 23.12.2008 р. (виходячи з наданих вільних зразків відтисків печатки "Приватний підприємець ОСОБА_1" за період з 10.09.2008 по 18.09.2012).

Відтиск печатки від імені "Приватний підприємець ОСОБА_1" на довіреності нанесений, ймовірно, в період часу - з 10.01.2011 р. по 23.05.2011 р. (виходячи з наданих вільних зразків відтисків печатки "Приватний підприємець ОСОБА_1" за період з 10.09.2008 по 18.09.2012).

- По питанням 5,6: У наданих для дослідження видатковій накладній №ДС0000133 і довіреності №2 спочатку наносився відтиск печатки від імені "Приватний підприємець ОСОБА_1", потім виконувався підпис від імені ОСОБА_1, зверху яких друкувався текст видаткової накладної та довіреності.

Відповідно до п. 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Міністерством фінансів України №88 від 24.05.95, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Враховуючи такі висновки судової експертизи, суд не приймає до уваги надані позивачем видаткову накладну №ДС-0000133 від 29.02.2012 та довіреність на отримання товару №2 від 29.02.2012, як належні та допустимі.

Крім того, Позивачем не було надано в підтвердження своїх позовних вимог документів, що підтверджують рух спірного товару по складу, а також товарно-транспортну накладну щодо його придбання.

Із письмових пояснень головного бухгалтера позивача ОСОБА_7 10.09.2013, слідує, що ОСОБА_5 повернувся із відпустки тільки 01.03.2012, тобто 29.02.2012 він був за межами Полтави і навіть України, тому передати товар не міг.

Також надана Позивачем до справи податкова накладна, виписана Позивачем, спростовується наданими Відповідачем документами, котрі підтверджують, що по податковому обліку дана операція як помилкова та безтоварна була відкорегована Відповідачем у жовтні 2012 року - до звернення Позивача до суду та навіть направлення претензії від 23.11.2012. року. Крім того, до бюджету був сплачений податок, що підтверджується відповідною випискою з банку.

Згідно статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відмові, до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 33 цього ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 ГПК України).

Частиною першою статті 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Враховуючи те, що надані позивачем докази отримання відповідачем ТМЦ не є належними та допустимими, вимоги Позивача про стягнення заборгованості у сумі 55 385,27 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Повне рішення складено 01.09.2014.

Головуючий суддя Плотницька Н.Б.

Судді Погрібна С.В.

Сірош Д.М.