ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" січня 2007 р. Справа № 47/633-06
вх. № 13666/5-47
Суддя господарського суду Светлічний Ю.В.
при секретарі судового засідання Немикіна О.В.
за участю представників сторін:
позивача - Булавінова Є.А., дов. № 026/28-Д від 01.08.06р.; відповідача - не з"явився;
розглянувши справу за позовом Державного науково- виробничого підприємства "Об'єднання Комунар" вінтересах філіалу Державного науково-виробничого підприємства "Об'єднання Комунар" "Завод "Комунарсчьотмаш", м. Харків
до ТОВ "АВЕК", м. Харків
про стягнення 3443250,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про зобов"язання відповідача виконати обов"язок в натурі щодо прийняття та оплати лічільників обліку електроенергії КСМ-ЗФ-01А у кількості 4591шт. на суму 3443250,00 грн. та просить покласти судові витрати на відповідача.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про місце і час розгляду справи, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку ст. 75 ГПК України.
Перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив такі обставини.
31.01.05р. між сторонами по справі було укладено договір № 013/КСМ (а.с.8-10).
Відповідно до п.1.1 цього договору, постачальник (позивач) зобов"язався поставити, а замовник (відповідач) прийняти і оплатити продукцію, що виготовлена позивачем (лічільники обліку електроенергії КСМ-ЗФ-01А).
Позивач стверджує, що виготовив для відповідача продукцію (лічільники обліку електроенергії КСМ-ЗФ-01А у кількості 5000 штук на суму 3750000,00 грн.), що підтверджується перепустками на відпуск готових виробів зі складу, доданими позивачем до позовної заяви (а.с.11-16), а відповідач, станом на 01.11.06р., свої зобов"язання з оплати вкзааної продукції виконав частково, в сумі 306750,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.2.3. вищевказаного договору, розрахунки між сторонами проводяться шляхом перерахування замовником (відповідачем) грошових коштів на поточний рахунок постачальника у вигляді 50% від вартості замовлення на умовах поперердньої передплати за 10 днів до передбачуваної дати постачання. Остаточний розрахунок здійснюється по факту відвантаження продукції.
Згідно з п.2.3. вказаного договору, відвантаження продукції постачальником (позивачем) проводиться на підставі письмової заяви замовника (відповідача), що направляється за 30 календарних днів до передбачуваної дати постачання, в якій також вказується кількість, найменування продукції та умови постачання. Постачання продукції відбувається за рахунок замовника.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Позивачем не надано суду жодних доказів проведення відповідачем 50% передплати за вищевказану партію продукції позивача, також не надано суду доказів отримання від відповідача замовлення на відвантаження вищевказаної продукції, тобто позивач виготовив вказану продукцію самостійно, без замовлення та передоплати з боку відповідача.
Враховуючи викладене, у позивача не виникло обов"язку, відповідно до вказаного договору, поставити продукцію, а у відповідача, відповідно, не виникло обов"язку щодо прийняття та оплати лічільників обліку електроенергії КСМ-ЗФ-01А у кількості 4591шт. на суму 3443250,00 грн., у зв"язку з відсутністю умов, передбачених п.п. 2.2. та 2.3 договору № 013/КСМ від 31.11.05р., що був укладений між сторонами по справі.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За викладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги є необгрунтованими, безпідставними та такими, що не грунтуються на вимог чинного законодавства України, і відмовляє у їх задоволенні.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 25500,00грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 гривень слід покласти на позивача з вини якого спір доведено до суду.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33,43,44, 49,75, 82-85 ГПК України, суд –
ВИРІШИВ:
В позові відмовити.
Суддя Светлічний Ю.В.