ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10427/14 23.07.14

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі Аграрні технології"

про стягнення 136 105,23 грн.

Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 дов. б/н від 28.05.2014 року

від відповідача - не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі Аграрні технології" про стягнення з останнього заборгованості за Договором оренди нежитлового приміщення №19/06 від 19.06.2012р. у розмірі 136 105,23 грн., з яких 81 467,19 грн. - основна заборгованість, 12 782,00 грн. - пені, 39 044,91 грн. - штрафних санкцій, 2 810,83 грн. - 3 % річних від простроченої суми, крім того просив судові витрати у розмірі 2 722,10 грн. також покласти на Відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору оренди нежитлового приміщення №19/06 від 19.06.2012 р. позивач передав у тимчасове строкове платне користування приміщення, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по внесенню орендної плати не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 81 467,19 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2014 порушено провадження у справі №910/10427/14 та призначено розгляд справи на 16.06.2014.

Ухвалою Господарського суду від 16.06.2014 розгляд справи відкладався до 02.07.2014 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. у відпустці, розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 02.07.2014 справу було передано в провадження судді Якименку М.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2014 суддя Якименко М.М. прийняв справу №910/10427/14 до свого провадження та призначив судове засідання на 23.07.2014.

У зв'язку з поверненням судді Митрохіної А.В. з відпустки, розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 07.07.2014 року справу №910/10427/14 було передано для розгляду судді Митрохіній А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2014 суддя Митрохіна А.В. прийняла справу №910/10427/14 до свого провадження.

В судове засідання 23.07.2014 представник позивача з'явився, надав пояснення по справі, позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в судове засідання призначене на 23.07.2014 не з'явилися, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі №910/10427/14 від 30.05.2014 не виконали, про причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань не подавали.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/10427/14.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 23.07.2014 року. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

19.06.2012 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - Орендодавець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Високі Аграрні технології» (надалі - Орендар, Відповідач) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення №19/06.

Відповідно до п.1.1 Договору оренди Орендодавець надає, а орендар приймає у платне строкове користування (в оренду) нежитлове приміщення на першому поверсі за №91, загальною площею 216,20 кв. м, яке розміщено в будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Пункт 2.1 Договору оренди визначає, що факт підписання цього Договору, а також Акту приймання-передачі, підтверджують, що Орендодавець передав, а Орендар прийняв приміщення в оренду на умовах цього Договору, при цьому Орендар ретельно і належним чином оглянув приміщення, перевірив його стан, комплектність, інші характеристики, підтверджує, що приміщення повністю відповідає умовам цього Договору, потребам Орендаря, іншим необхідним вимогам.

Згідно з п.3.1.1 Договору оренди термін користування приміщенням починається з моменту підписання Акту приймання-передачі приміщення, який підписується не пізніше 27.06.2012 року, та діє до 27.06.2013 року.

Відповідно до п.8.1.1 Договору оренди плата за оренду приміщення нараховується з 27.06.2012 року по 27.06.2013 року.

Пунктом 8.1.2 Договору сторони домовились, що протягом 10 робочих днів з дати підписання Договору орендар сплачує орендодавцю 4 536,00 дол. США, що за курсом Національного банку України долара США до гривні на дату підписання Договору становить еквівалент 36 254,00 грн., яка зараховується орендодавцем а якості плати за оренду приміщення орендарем за останній місяць оренди.

Згідно з п.8.2 Договору оренди плата за оренду приміщення за кожен місяць встановлюється у розмірі 4 536,00 доларів США, що за курсом Національного банку України долара США до гривні на дату підписання Договору становить еквівалент 36 254,00 грн.

Пункт 8.6.1 Договору оренди встановлює, що починаючи з першого місяця оренди плата за оренду за кожен наступний місяць перераховується Орендарем Орендодавцю авансовим платежем не пізніше 10-го числа кожного календарного місяця, за який здійснюється оплата. У разі, якщо 10-те число місяця припадає на святковий або вихідний день, Орендар зобов'язаний здійснити оплату до 10-го числа цього місяця.

Відповідно до п. 9.1 Договору після закінчення терміну користування або у випадку дострокового припинення дії Договору орендар повертає приміщення орендодавцю.

Факт приймання-передачі приміщення, і його фактичного стану підтверджується Актом приймання-передачі, що підписується представниками сторін (п. 9.4 Договору).

03.07.2012 року Орендар та Орендодавець підписали Акт прийому-передачі приміщення в оренду, яким засвідчується факт передачі приміщення в оренду Орендареві у належному технічному стані.

Згідно з підписаним Сторонами Актом звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2013 року - 31.10.2013 року станом на 31.10.2013 року у Відповідача існує заборгованість перед Позивачем в розмірі 81 467,19 грн. Крім того, протягом 2013 року Відповідачем систематично допускались порушення строків оплати орендної плати.

Наявність у Відповідача заборгованості перед Позивачем за Договором оренди також підтверджується Графіком погашення заборгованості від 18.07.2013 року, складеним генеральним директором Відповідача.

26.11.2013 року Позивачем направлено на адресу Відповідача вимогу №11/1 від 25.11.2013 року щодо сплати заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення, у якому вимагає від Відповідача сплатити заборгованість за Договором оренди в загальному розмірі 134 287,39 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування підстав для розірвання договору та зобов'язання відповідача звільнити орендоване приміщення та заборгованості у розмірі 24 330,56 грн.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріалами справи (актом приймання-передачі в орендне користування нерухомого майна та актом звірки розрахунків) підтверджується факт передачі нежилого приміщення в оренду, користування ним відповідачем та існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 81 467,19 грн.

Вказані акти містять підписи відповідача та відбитки печатки, а будь-яких заперечень щодо користування об'єктом оренди у спірний період відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пункту 8.6.1 Договору строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті грошових зобов'язань на момент подачі позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 81 467,19 грн. на підставі Договорів. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «Високі аграрні технології» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «Високі аграрні технології» заборгованості у розмірі 81 467,19 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів у розмірі 12 782,30 грн., штрафу у розмірі 39 044,91 грн. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 2 810,83 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договорами строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Пунктом 10.1 Договору встановлено, що у випадку затримок з боку орендаря в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених цим Договором, на користь орендодавця, орендар сплачує пеню у розмірі офіційно встановленої подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожний день прострочення від суми заборгованості, але в будь-якому випадку не більше встановленої чинним законодавством.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендної плати, нарахованої по кожному платежу окремо, проте суд здійснює перерахунок, виходячи з наступного.

По-перше, судом встановлено, що останніми днями виконання грошового зобов'язання відповідачем по сплаті орендних за Договором є 10 числа звітних місяців, а тому правомірним є нарахування пені за прострочення по сплаті орендних та інших платежів з наступного дня, що слідує за 10 числом з урахуванням приписів ч. 5 ст. 251 Цивільного кодексу України.

По-друге, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому нарахування штрафних санкцій (пені) припиняється 10.02.2014 р. (за серпень 2013 року), 10.03.2014 р. (за вересень 2013 року) та 10.04.2014 р. (за жовтень 2013 р.). Тобто, пеня нараховується за перші шість місяців прострочення, а не за весь період прострочення до подачі позову.

Отже, з урахуванням викладеного за перерахунком суду, правомірним є стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів за Договором у розмірі 11 603,54 грн.

В іншій частині заявленої до стягнення пені (1 178,76 грн.) необхідно відмовити, оскільки вона обрахована невірно.

Стосовно стягнення штрафу, то суд відзначає наступне.

Стаття 546 Цивільного кодексу України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з п.10.1.1.1 Договору якщо період прострочення становить 7-15 календарних днів, то Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцю штраф у розмірі 1 відсоток від простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до п.10.1.1.2 Договору оренди якщо період прострочення становить 15-30 календарних днів крім пені та штрафу, передбачених у пунктах 10.1 та 10.1.1.1 цього Договору Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцю штраф в розмірі 10 відсотків від простроченої суми грошового зобов'язання.

Згідно з ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Таким чином стягнення з Відповідача двох штрафів за одне правопорушення не відповідатиме вимогам законодавства України.

Відтак, у випадку, коли Відповідачем було допущено прострочення виконання грошового зобов'язання більш ніж на 30 днів, суд вважає обґрунтованим застосування до Відповідача відповідальності, передбаченої п.10.1.1.2 Договору оренди в розмірі 35 390,24. Одночасне застосування до Відповідача за прострочення сплати цих сум штрафних санкцій, передбачених п.10.1.1.1 Договору оренди суд вважає неправомірним а позовні вимоги в цій частині - такими, що не підлягають задоволенню.

В той же час, суд звертає увагу, що прострочення сплати орендної плати за березень 2013 року в частині 11 564,81 грн. становила 10 календарних днів. Відтак, до за порушення строків сплати орендної плати за березень 2013 року в частині 11 564,81 грн. мають бути застосовані штрафні санкції, передбачені п.10.1.1.1 Договору оренди, та стягнено штраф у розмірі 1% від простроченої суми - 115,65 грн.

Щодо стягнення 3% річних в розмірі 2 810,83 грн., то відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи порушення Відповідачем строків оплати орендної плати за Договором оренди та надані Позивачем розрахунки, суд дійшов висновку, що вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача 3% річних в розмірі 2 810,83 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Високі аграрні технології» на користь ФОП ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 81 467,19 грн., пені у розмірі 11 603,54 грн., штрафу у розмірі 35 505,89 та 3% річних у розмірі 2 810,83 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі Аграрні технології" (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28-а, код ЄДРПОУ 36376609) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість за Договором оренди нежитлового приміщення №19/06 від 19.06.2012 р. у розмірі 81 467 (вісімдесят одна тисяча чотириста шістдесят сім) грн. 19 коп., пеню у розмірі 11 603 (одинадцять тисяч шістсот три) грн. 54 коп., штраф у розмірі 35 505 (тридцять п'ять тисяч п'ятсот п'ять) грн. 89 коп., 3% річних у розмірі 2 810 (дві тисячі вісімсот десять) грн. 83 коп. та судовий збір у розмірі 2 627 (дві тисячі двадцять сім) грн. 74 коп.

3. В іншій частині у позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Дата складання повного рішення 01.08.2014.

Суддя Митрохіна А.В.