Справа № 352/187/14-к

Провадження № 11-кп/779/224/2014

Категорія ч.3 ст. 185 КК України

Головуючий у 1 інстанції Хоминець М. М.

Суддя-доповідач Кавацюк М.Ф.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Кавацюка М.Ф.,

суддів Гриновецького Б.М.,

Іванів О.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні об'єднане кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру до малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя АДРЕСА_1, який після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинив суспільно небезпечні діяння, що підпадають під ознаки діянь, передбачених ч.1 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, за апеляційною скаргою законного представника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу Тисменицького районного суду від 25 травня 2014 року, з участю: секретаря с/з Василаш Х.М., прокурора Мартинюка В.М., законного представника ОСОБА_4, неповнолітнього ОСОБА_3, захисника ОСОБА_6,

в с т а н о в и л а :

вказаною ухвалою щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя АДРЕСА_1,

застосовано примусовий захід виховного характеру у вигляді направлення малолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків - Балахівської загальноосвітньої школи соціальної реабілітації І-П ступенів Міністерства освіти та науки України (вул. Шкільна, 5, смт. Балахівка Петрівського району Кіровоградської області) - на строк два роки.

Тимчасово строком на 30 днів поміщено малолітнього ОСОБА_3 до приймальника-розподільника для дітей ГУМВС України у Львівській області з метою забезпечення виконання ухвали суду та підготовки матеріалів для направлення до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків.

Питання щодо речових доказів вирішено відповідно до закону.

За ухвалою суду малолітній ОСОБА_3 після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинив суспільно небезпечні діяння, що підпадають під ознаки діянь, передбачених ч.1 ст.185. ч.3 ст.185 КК України, за наступних обставин.

Так, 30 жовтня 2013 року близько 15 год. малолітній ОСОБА_3 таємно викрав з подвір'я господарства потерпілої ОСОБА_7, що знаходиться по АДРЕСА_2, дитячий велосипед марки «Мустанг» вартістю 250 грн., спричинивши потерпілій майнову шкоду на вказану суму.

13 січня 2014 року близько 09 год. малолітній ОСОБА_3 шляхом пошкодження вікна проник у приміщення житлового будинку потерпілої ОСОБА_7, що знаходиться по АДРЕСА_2, звідки таємно викрав майно потерпілої, а саме: 5000 російських рублів, які відповідно до довідки Тисменицької філії ВАТ «Державний ощадний банк України» складають 2083 грн., комп'ютерну акустичну систему "Logitech 21" вартістю 299 грн., а всього на загальну суму 2382 грн., спричинивши потерпілій майнову шкоду на вказану суму.

21 січня 2014 року приблизно о 10 год. малолітній ОСОБА_3 шляхом пошкодження вікна проник у приміщення житлового будинку потерпілої ОСОБА_8, що знаходиться по АДРЕСА_3, звідки таємно викрав майно потерпілої, а саме: гроші в сумі 60 грн., мобільний телефон марки «Nокіа-6630» вартістю 150 грн., флеш-накопичувач марки «MultiMediaCard» на 64 Мb до мобільного телефону вартістю 10 грн., карточку мобільного оператора «Life» вартістю 15 грн., флеш-накопичувач марки «Transcend» на 8 Gb вартістю 40 грн., кросівки марки «Rееbок» вартістю 100 грн., музичну колонку марки «Ні-Fі» вартістю 130 грн., а всього на загальну суму 505 грн., спричинивши потерпілій майнову шкоду на вказану суму.

20 березня 2014 року близько 09 год. малолітній ОСОБА_3 шляхом пошкодження вікна проник у приміщення житлового будинку потерпілої ОСОБА_7, що знаходиться по АДРЕСА_2, звідки таємно викрав майно потерпілої, а саме: ноутбук марки «Аsus» із зарядним пристроєм до нього загальною вартістю 2930 грн., лазерну мишку марки «Sven» вартістю 95 грн., модем марки «Samsung SCH-LS1» вартістю 399 грн., фотоапарат марки «ОLУМРUS» вартістю 1199 грн., а всього на загальну суму 4623 грн., спричинивши потерпілій майнову шкоду на вказану суму.

05 квітня 2014 року приблизно о 10 год. малолітній ОСОБА_3 шляхом злому вхідних дверей проник у приміщення житлового будинку потерпілої ОСОБА_9, що знаходиться по АДРЕСА_4, звідки таємно викрав грошові кошти в сумі 1500 грн., спричинивши потерпілій майнову шкоду на вказану суму.

В своїй апеляційній скарзі законний представник малолітнього ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3, вважає ухвалу необґрунтованою, необ'єктивною, що підлягає зміні. Просить пом'якшити вид примусових заходів виховного характеру малолітньому ОСОБА_3

Заслухавши доповідача, обґрунтування законного представника ОСОБА_4, захисника ОСОБА_6, неповнолітнього ОСОБА_3, які апеляційну скаргу підтримали і просять пом'якшити вид примусових заходів виховного характеру малолітньому ОСОБА_3, прокурора, який просить ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з»ясувавши обставини провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Таким є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про винність малолітнього ОСОБА_3 у вчиненні суспільно небезпечних діянь, що підпадають під ознаки суспільно- небезпечних діянь, передбачених ч.1 ст.185. ч.3 ст.185 КК України. Цей висновок ґрунтується на показаннях малолітнього ОСОБА_3, який повністю визнав свою вину в судовому засіданні.

Наведені в апеляційній скарзі доводи, щодо неправильного застосування кримінального закону, а саме необґрунтоване застосування суворого заходу виховного характеру, не можуть бути підставами для зміни ухвали в частині пом'якшення виду примусових заходів виховного характеру щодо малолітнього ОСОБА_3

Згідно ст. 498 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Підставою для застосування до малолітнього ОСОБА_3 заходів виховного характеру є його вік, оскільки він народився 07.07.2002 року, а суспільне небезпечне діяння вчинене ним 05.04.2014 року і таким чином ОСОБА_3 не досяг віку з якого наступає кримінальна відповідальність.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, малолітній ОСОБА_3 негативно характеризується по місцю проживання та навчання, матір не має реального впливу на його виховання, а батько фактично усунувся від виховання дітей, його поведінка неодноразово була предметом розгляду на засіданнях як Нивочинської сільської ради так і в комісіях Богородчанської районної державної адміністрації (а.с.96-128,т.4), перебуває на обліку в психіатричному кабінеті з діагнозом «Порушення поведінки та емоцій у дитячому віці».

Суд першої інстанції дослідивши належним чином докази та характеризуючі його матеріали, правильно обрав примусовий захід виховного характеру та направив ОСОБА_3 до спеціальної навчально-виховної установи на строк два роки, врахувавши при цьому і стан його здоров»я.

Щодо твердження апелянта про допущене судом процесуальне порушення, оскільки допит малолітнього проводився за відсутності педагога або психолога, то у відповідності до ст. 500 КПК України, судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні за участю прокурора, законного представника, захисника та представників служби у справах дітей і кримінальної міліції у справах дітей.

Цих вимог закону, судом першої інстанції було дотримано. В судовому засіданні була присутня законний представник ОСОБА_10 - матір малолітнього ОСОБА_3.

Лікар не викликався в судове засідання, бо такого клопотання не заявлялось.

Згідно акта амбулаторної судово-психіатричноїекспертизи №124 від 16.04.2014 року( а.с.130-132,т.4), який був предметом дослідження судом першої інстанції, ОСОБА_3 виявляє ознаки розладу соціальної поведінки поведінки. Неодноразово направлявся на відповідне лікування, але батьки від лікування дитини відмовлялись. Соматично нічим особливим не хворів. Тому і не витребовувалась медична документація, так як в даній експертизі вона є зазначена.

В ухвалі суду не зазначено, що наявність багатодітної сім»ї в батьків малолітнього є обставиною, яка обтяжує відповідальність, а це є характеризуючи дані ОСОБА_3.

З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає неповного та упередженого судового розгляду даного кримінального провадження та підстав для пом'якшення примусових заходів виховного характеру щодо малолітнього ОСОБА_11 і задоволення апеляційної скарги законного представника ОСОБА_4, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 418, 419, 420 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу законного представника ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Тисменицького районного суду від 25 травня 2014 року щодо малолітнього ОСОБА_3 - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ учасниками провадження протягом 3 місяців з дня її проголошення.

Головуючий М.Ф. Кавацюк

Судді Б.М.Гриновецький

О.Й.Іванів

Згідно з оригіналом

суддя Апеляційного суду

Івано-Франківської області М.Ф. Кавацюк