ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82
_________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"17" січня 2007 р. Справа №20/7043-А
за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині, м. Нетішин
до Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Нетішин
про стягнення 148,02 грн. заборгованості
Суддя Гладій С.В.
Секретар судового засідання Кохан І.В.
Представники сторін:
від позивача: Полудняк А.Г. - за довіреністю №4802/02 від 24.10.2006р.
від відповідача: не з'явився.
Суть спору: Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить у відповідності до вимог ст..ст..11,14,15,17-20, п.4 ч.8 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ст. 45 Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік” №2285 стягнути з відповідача на користь управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині, м. Нетішин заборгованість по сплаті фіксованого розміру страхового внеску в розмірі 148,02 грн.
У судовому засіданні представник позивача наполягає на задоволенні позову, обґрунтовуючи обставинами викладеними в позовній заяві та доданих до неї доказів.
Відповідач витребуваних судом документів не подав, в судове засідання за викликом не з'явився.
Розглядом наданих матеріалів справи встановлено :
ОСОБА_1, м. Нетішин зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_1, згідно ст.ст. 1,14 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування“ є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, знаходиться на спрощеній системі оподаткування, сплачує фіксований податок в розмірі 83,84 грн.
Позивачем проведено розрахунок належних до сплати сум фіксованого розміру страхового внеску з урахуванням частини фіксованого податку, про що складено акт, яким встановлено, що приватний підприємець ОСОБА_1 за період з 01.01.2005р. по 31.03.2005р. здійснював підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, сплачував єдиний податок, тому за І квартал 2005р. зобов'язаний сплатити фіксований розмір страхового внеску 248,82 грн. Фактично сплачено 56,70 грн. Залишок несплачених сум внесків (по фіксованій ставці) становить 100,80 грн.
Позивачем відповідно до вимог Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” виставлена відповідачу вимога № Ф-288 від 03.10.2006р. про сплату 148,02грн. заборгованості.
Оскільки заборгованість до Пенсійного фонду України в сумі 148,02 грн. в добровільному порядку відповідачем не сплачена, позивачем подано позов до суду.
Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне.
Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (надалі -Закону №1058), визначено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону (ст.1 Закону) .
Відповідно до п.3 ст. 11 Закону №1058 загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно до п. 1 ст. 14 Закону страхувальниками є роботодавці в тому числі фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Статтею 17 Закону №1058 на страхувальника покладено обов'язок подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом, нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до п.п.4 п.8 Прикінцевих положень Закону №1058 фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.
Статтею 45 Закону України “Про державний бюджет України на 2005р.” №2285 від 23.12.2004р. встановлено фіксований розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) та членів сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, у розмірі мінімального страхового внеску визначеного Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до п.4 Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік” №2505-IV від 25.03.2005р. визначено, що сплата та зарахування до бюджетів і державних цільових фондів сум єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва та фіксованого податку здійснюються у порядку та на умовах, які діяли до 1 січня 2005 року. Вказана норма набрала чинності з 31.03.2005р.
Відповідно до ст.1 Закону України №1058 та п. 1.3 ст.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003р №21-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за N 64/8663), надалі -Інструкція №21-1, передбачено, що мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, установлених Законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Згідно ч.3 п.11.12 Інструкції №21-1 передбачено, що платники, зазначені в підпункті 2.1.3 пункту 2.1 цієї Інструкції, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) подають до органу Пенсійного фонду до 1 квітня наступного за звітним роком річний звіт про нараховані та сплачені суми фіксованого розміру страхових внесків за формою згідно з додатком 26 цієї Інструкції.
Відповідно до ст.1 Закону України „Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з не перерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - I кварталу 2005 року” №3583 від 16.03.2006р. передбачено, що суми внесків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, які були сплачені ними в складі податків згідно з чинним законодавством України протягом 2004 року - I кварталу 2005 року, але не були зараховані на їх особові рахунки в цих фондах у зв'язку з застосуванням Державним казначейством України норм діючого на той час Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" не вважати заборгованістю.
При цьому, позивачем проведено розрахунок заборгованості до Пенсійного фонду України на суму сплаченого приватним підприємцем ОСОБА_1 фіксованого податку в І кварталі 2005р. та проведено розрахунок належних до сплати сум фіксованого розміру страхового внеску із врахуванням частини фіксованого податку, про що складено акт про розрахунок належних до сплати сум фіксованого розміру страхового внеску з урахуванням частини фіксованого податку та відповідно виставлено вимогу на 148,02 грн.
Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження позовних вимог позивачем надано необхідні докази про наявність заборгованості відповідача та вжиття заходів її стягнення з врахуванням вимог Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Судом враховується, що відповідачем вимога про сплату заборгованості в установленому законом порядку не оскаржувалась та не скасована. Доказів про сплату заборгованості суду не подано.
З огляду на викладене, позовні вимоги обґрунтовані, підтвердженні матеріалами справи, відповідають чинному законодавству та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 254-259, п.п.3,6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позов управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині, м. Нетішин до приватного підприємця ОСОБА_1, м. Нетішин про стягнення 148,02 грн. заборгованості задоволити.
Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1, м. Нетішин ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині, м. Нетішин ( пр-т Незалежності, 12, а/с 169, код 14150571 ) 148,02 грн. ( сто сорок вісімі гривні 02 коп.) заборгованості.
Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до Житомирського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя С.В. Гладій
Віддрук. 3 прим. :
1 - до справи,
2 - позивачу,
3 - відповідачу.