2/130/697/2014

130/1933/14-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2014 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі: головуючого Порощук П.П.,

при секретарі Рожик О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жмеринка цивільну справу за позовом ПАТ "Дельта Банк" в особі представника позивача ТОВ "Фінансові перспективи" в особі генерального директора Дудника Миколи Петровича до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Дельта Банк" в особі представника позивача ТОВ "Фінансові перспективи" в особі генерального директора Дудника М.П. звернувся до суду з цим позовом і просив стягнути з позичальника ОСОБА_2 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість по кредитному договору в сумі 457971,30 грн. та сплачений банком судовий збір у сумі 3654 грн.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі просив їх задоволити.

Відповідач належним чином був повідомлений про розгляд справи, про що свідчать повідомлення в пресі про виклик до суду.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про можливість постановлення рішення в порядку заочного розгляду справи.

Вивчивши позовну заяву, дослідивши представлені в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно положень ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до змісту ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу; якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до ст.549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу; якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Відповідно ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ч.1,2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

В судовому засіданні установлено, що АКІБ "УКРСИББАНК", який в подальшому змінив назву на ПАТ"УКРСИББАНК" та став правонаступником всіх його прав та ОСОБА_2 уклали кредитний договір, за умовами якого банк надає клієнту платні послуги відповідно до переліку та на умовах, визначених договором. 08.12.2011 року "ПАТ"УКРСИББАНК" відступило свої права вимоги заборгованості ПАТ "Дельтабанк".

За весь період користування карткою у позичальника виникла заборгованість у сумі 457971,30 грн. Незважаючи на неодноразові нагадування Позичальнику про необхідність погашення ним заборгованості з повернення кредиту, сплати процентів та інших платежів, ОСОБА_2 до цього часу не виконав вказане зобов'язання.

Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони зібрані із дотриманням вимог закону, ніким не оскаржуються та не суперечать один одному.

Відповідачем не представлено суду будь-яких доказів щодо здійснення ним інших платежів в рахунок виконання власних залишкових зобов'язань за договором кредиту, а отже, не доведено відсутність своєї вини у їх невиконанні, що згідно вимог закону є обов'язком особи, яка порушила зобов'язання.

Таким чином, з урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин справи щодо наявності простроченої заборгованості відповідачем перед позивачем із погашення кредитного боргу, що виникла з вини позичальника, вимоги позивача є справедливими, так як заявлені до стягнення суми узгоджуються з представленим розрахунком заборгованості станом на 11.06.2014 року, не суперечать вимогам закону та відповідають положенням кредитного договору, не спростовані відповідачем, який є боржником, а тому заявлені суми підлягають стягненню з останньої на користь позивача.

Судові витрати, з урахуванням задоволення позовних вимог слід стягнути з відповідача на користь позивача відповідно представлених останнім документально підтверджених витрат із сплати судового збору (а.с.1).

Враховуючи викладене, керуючись ст.5, 8, 10, 60, 61, 169, 174, 209, 210, 212-214, 224-226 ЦПК України, ст.610-612, 614, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідн.н. НОМЕР_1, мешканця АДРЕСА_1 на користь ПАТ "ДельтаБанк" (код ЄДРПОУ 34047020, 01001, м.Київ вул.Щорса,36 корп.Б), заборгованість по кредитному договору в сумі 457971 (чотириста п'ятдесят сім тисяч дев'ятсот сімдесят одна) грн. 30 коп.

Стягнути ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідн.н.НОМЕР_1, мешканця АДРЕСА_1 сплаченого банком судового збору за подання позовної заяви в розмірі 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн.

Рішення набуває законної сили після закінчення строків на його оскарження.

Заочне рішення може бути переглянуто за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії відсутніми в судовому засідання сторонами, апеляційному суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд.

Суддя Жмеринського

міськрайонного суду П.П.Порощук