Справа №2-4823/07
РІШЕННЯ
Іменем України
„14" серпня 2007 року
Малиновський районний суд міста Одеси у складі:
Головуючого - судді Гуревського В.К.
за секретаря - Кузнецова Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Одеської міської ради про визначення часток співвласників у спільної сумісної власності, визнання права власності в порядку спадкування за законом, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з вимогою про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна за № 99/0154 від 25 грудня 1999 року, укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_3, з однієї сторони, та ОСОБА_5, ОСОБА_1, з другої сторони, дійсним; визначення розміру часток співвласників; визнання за ним права власності на частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, посилаючись у обґрунтування на такі обставини. 479/1000 часток спірної квартири за договором купівлі-продажу нерухомого майна були придбані 25 грудня 1999 року ОСОБА_5 і ОСОБА_1. Зазначений договір був укладений на Чорноморській товарній біржі і зареєстрований в КП „ОМБТІ та РОН" 09.02.2000 року. 07 червня 2003 року ОСОБА_5 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на належну йому частку зазначеної квартири. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 є позивач та його рідний брат ОСОБА_4 - співвідповідач по справі. Позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а відповідач ОСОБА_4 про відмову від спадщини на користь позивача, але їм було відмовлено на тій підставі, що договір купівлі-продажу був укладений на біржі, а також не визначені частки у спільній сумісній власності.
Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання з'явився, позов визнав у повному обсязі, не заперечував проти визнання права на спадщину після смерті батька за позивачем. Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, представник Одеської міської ради у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце повідомлялися належним чином, поважних причин неявки в судове засідання суду не представили. Суд у зв'язку з їх неявкою та неповідомлення про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 169 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від позивача, ухвалив слухати справу у відсутності вказаних відповідачів, що не з'явилися, у порядку проведення заочного розгляду справи.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити із задоволенням позову. Судом установлені наступні фактичні обставини на підставі пояснень сторін, представлених сторонами письмових доказів.
У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 і ОСОБА_5, з однієї сторони, і ОСОБА_2, яка діяла від свого імені та від імені і в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_3, з другої сторони, уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна № 99/0154 від 25 грудня 1999 року - 479/100 часток квартири АДРЕСА_2, яка складається в цілому з 2-х житлових кімнат, житловою площею 22, 6 кв. м, а також 479/1000 часток коридору - 1; 479/1000 часток туалету - 7; 479/1000 часток кухні - 6.
Підтвердженням наміру сторін, досягнення домовленості щодо всіх істотних умов договору, а також змісту умов домовленості про передачу права власності на спірну квартиру є договір купівлі-продажу нерухомого майна № 99/0154 від 25 грудня 1999 року, укладений на Чорноморській товарній біржі, без наступного нотаріального посвідчення угоди.
Після укладання зазначеного договору сторони повністю виконали його умови. Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 виселилися зі спірної квартири. Факт передачі покупної ціни від продавців, відповідачів по цій справі, до покупців, одним з яких є позивач по цій справі, підтверджується пунктом 6 умов договору № 99/0154 від 25 грудня 1999 року,
зареєстрованого на Чорноморській товарній біржі, згідно якого продавцями отримана сума за відчужувану квартиру до підписання договору.
Підтвердженням виконання договору його сторонами є видача покупцям екземпляру договору, другий екземпляр залишений на зберігання на біржі. Оскільки сторонам виданий один екземпляр договору купівлі-продажу нерухомого майна № 99/0154 від 25 грудня 1999 року, що був зареєстрований в КП „ОМБТІ та РОН" 09.02.2000 року за № 280 пр, стр. 82, реєстр 462 відбулась передача квартири, суд вважає, що до покупців перейшло право власності на спірну квартиру. До укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна № 99/0154 від 25 грудня 1999 року ця квартира належала на праві власності відповідачам, тому згідно ст. 225 ЦК УРСР відповідачі вправі були здійснювати її відчуження.
На сьогоднішній момент нотаріально посвідчити договір № 99/0154 від 25 грудня 1999 року, укладений на Чорноморській товарній біржі, позивач не може, оскільки відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 ухиляються від його нотаріального оформлення.
Згідно ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо одна зі сторін цілком чи частково виконала угоду, що вимагає нотаріального посвідчення, а інша сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, що виконала угоду, визнати угоду дійсною.
Згідно із свідоцтвом про народження IV-ЖД № 371828 від 04 червня 1987 року позивач є сином ОСОБА_5, таким чином є спадкоємцем першої черги після його смерті, яка настала 07 червня 2003 року згідно із свідоцтвом про смерть 1-ЖД № 342398 від 10 червня 2003 року. Крім позивача спадкоємцем першої черги є його брат ОСОБА_4, співвідповідач по цій справі, який в судовому засіданні визнав позов повністю, відмовившись таким чином від своє частки спадщин.
У зв'язку зі смертю ОСОБА_5 відкрилась спадщина, до складу якої входить частка у праві спільної власності на зазначену квартиру. Згідно із відповіддю П'ятої Одеської державної нотаріальної контори до майна померлого ОСОБА_5 спадкова справа не заводилась, свідоцтво про право на спадщину не видавалося. Відомості про інших спадкоємців відсутні.
Позивач є спадкоємцем першої черги після смерті своїх батька, тому вправі звернутися до суду як особа, яка вимагає захисту свого законного інтересу.
Таким чином у зв'язку зі смертю ОСОБА_5 для позивача відкрилась спадщина на частку у праві власності на зазначену квартиру, враховуючи, що у відповідності до ч.3 ст. 1268 ЦК України він прийняв спадщину, проживав разом з померлим та звернувся до суду про визнання права на спадщину, суд вважає за необхідне визнати право сторони таким, що підлягає захисту, визнавши за ним право на спадщину та право власності на успадковувану частину вказаної житлової квартири.
У зв'язку зі смертю спадкодавця повинні бути визначені розміри часток співвласників у спільному майні. Застосовуючи за аналогією закону, передбаченою ст. 4 ЦК УРСР 1963, до спірних правовідносин положення ч. 2 ст. 17 Закону України „Про власність", та не вбачаючи підставі відступити від принципу рівності часток співвласників, суд визнає, що на момент смерті ОСОБА_5 у праві власності частки співвласників у спірному майні є рівними. Таким чином на момент смерті цієї особи йому та позивачу належало кожному право власності по 479/2000 часток спірної квартири. З огляду на ці обставини суд у такий спосіб має визначити розмір їх часток у спільному майні. На сьогоднішній момент позивач позбавлений можливості оформити спадщину у нотаріальній конторі через невизначеність розміру часток співвласників у праві власності на зазначену квартиру.
Оскільки позивач є єдиним встановленим судом спадкоємцем після смерті ОСОБА_5, позивач за ст. 1268 ЦК України 2003 року прийняв спадщину після смерті свого батька, до нього у порядку спадкування перейшло право на спадщину. Інші спадкоємці, зокрема, співвідповідач ОСОБА_4, який є сином спадкодавця, від належної йому частки спадщини після смерті батька відмовився в судовому засіданні. Таким чином суд має вимоги позивача задовольнити, визнавши за ним право власності на 149/2000 часток спірної квартири у порядку спадкування за законом та на інші 149/2000 часток - у порядку визначення розміру часток співвласників у спільному майні.
Суд роз'ясняє, що задовольняючи позов про визнання угоди дійсною, судом вилучається для зберігання в матеріалах цивільної справи оригінал договору № 99/0154 від 25 грудня 1999 року, укладеного на Чорноморській товарній біржі, між сторонами, оскільки рішення суду при набранні ним законної сили буде для позивача правовстановлюючим документом, що підтверджує його право власності на спірну частину квартири.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 1268, 1270 Цивільного кодексу України 2003 року, ч. 2 ст. 17 Закону України „Про власність", ст. ст. 10, 11, 61, 174, 212-215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, п. 2 постанови пленуму Верховного Суду України № 4 від 24.06.83 року „Про практику розгляду судами України справ про спадкування", СУД -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати договір № 99/0154, купівлі-продажу нерухомого майна - 140/1000 часток квартири АДРЕСА_2, укладений 25 грудня 1999 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_5, з однієї сторони, і ОСОБА_2, яка діяла від свого імені та від імені і в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_3, з іншої сторони, - дійсним.
Визначити, що на момент смерті 07 червня 2003 року ОСОБА_5 розмір часток співвласників - ОСОБА_5 і ОСОБА_1 - у праві власності на 149/1000 часток квартири АДРЕСА_3, яка складається в цілому з 2-х житлових кімнат, житловою площею 22, 6 кв. м, а також 479/1000 часток коридору - 1; 479/1000 часток туалету - 7; 479 часток кухні - 6., є рівним по 479/2000 у праві власності за кожним із співвласників.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 479/2000 часток квартири АДРЕСА_3, яка складається в цілому з 2-х житлових кімнат, житловою площею 22, 6 кв. м, а також 479/2000 часток коридору - 1; 479/2000 часток туалету -7; 479/2000 часток кухні - 6., є рівним по 479/2000, у порядку визначення розміру часток співвласників у спільному майні.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 479/2000 часток квартири АДРЕСА_3, яка складається в цілому з 2-х житлових кімнат, житловою площею 22, 6 кв. м, а також 479/2000 часток коридору - 1; 479/2000 часток туалету -7; 479/2000 часток кухні - 6., є рівним по 479/2000, у порядку спадкування за законом після ОСОБА_5, померлого 07.06.2003 року.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення у порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача шляхом звернення із заявою про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.