328/1052/14-ц

28.08.2014

2/328/308/14

РІШЕННЯ

Іменем України

28 серпня 2014 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Петренко Л.В., при секретарі Фещенко Д.А., Похвалітовій М.В.

за участі:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4

відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Токмак цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про виділ в натурі частки зі спільної часткової власності,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом ОСОБА_3, ОСОБА_5, в якому просила виділити їй ОСОБА_1 в натурі у приватну власність 3/8 часток земельної ділянки, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та припинити її право спільної часткової власності на 3/8 частки земельної ділянки, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, решту земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, залишити у спільній частковій власності.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного між нею, ОСОБА_1 та ОСОБА_6, вона придбала у власність 3/8 частини житлового будинку з відповідною частиною господарчих та побутових будівель та споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1, що розташовані на земельній ділянці 925 м2. Зазначений договір купівлі-продажу посвідчений Токмацькою державною нотаріальною конторою 23.10.1984 року та зареєстрований у Мелітопольському бюро технічної інвентаризації 12.11.1984 року.

Частина придбаного нею житлового будинку, належала продавцю на підставі рішення народного суду міста Токмака від 14.08.1984 року, зареєстрованого в Мелітопольському бюро технічної інвентаризації 07.09.1984 року.

Відповідно до зазначеного судового рішення, визнано, що на праві особистої власності ОСОБА_6 належить 3/8 части, а саме - кімната 1-1 пл. 12, 11 кв. м., кухня 1-2 пл. 6,87 кв.м., сарай 1-3 пл. 10,72 кв.м., сіни І пл. 8,87, кв. м., забор № 1.

Внаслідок укладення зазначеного вище договору купівлі-продажу, у її приватній власності знаходяться 3/8 частини житлового будинку з відповідними приміщеннями та господарськими спорудами, які відображені у договорі купівлі-продажу на підставі судового рішення. Вищевказаним рішенням суду було визначено порядок користування земельною ділянкою на якій знаходиться житловий будинок. Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗП 079932 від 06.04.2004 року, який видано на підставі рішення Токмацької міської ради № 23 від 12.02.2004 року, співвласниками земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (цільове визначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд), є - ОСОБА_3, частка у спільній власності 1/4, ОСОБА_8, частка у спільній власності 3/8, а також вона, ОСОБА_1, частка у спільній власності 3/8.

Внаслідок відчуження частин вищевказаного житлового будинку та земельної ділянки, на даний момент співвласниками спірної земельної ділянки (домоволодіння) є ОСОБА_3, частка у спільній власності 1/4, ОСОБА_5, частка у спільній власності 3/8, а також ОСОБА_1, частка у спільній власності 3/8. Так, її частка земельної ділянки у спільній частковій власності на теперішній час складає 3/8 частин, що співпадає із належною їй на праві приватної власності 3/8 частини житлового будинку.

Оскільки на теперішній час, земельна ділянка, що розташована по АДРЕСА_1, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, належить на праві спільної часткової власності вищевказаним особам у зазначених частинах, порядок користування (на праві користування) цією земельною ділянкою, що був встановлений рішенням народного суду міста Токмака від 14.08.1984 року, для колишніх власників згаданого будинку, тобто для ОСОБА_8 та ОСОБА_9, у якого вона придбала частину будинку, не слід брати до уваги, так як зазначена земельна ділянка вже належить на праві спільної часткової власності 3-м особам.

Між нею та іншими співвласниками спірної земельної ділянки, постійно виникають суперечки, стосовно розміру користування земельної ділянки. ОСОБА_5 та ОСОБА_3, які є подружжям, почали користуватися практично усією земельною ділянкою та двором, як одноособові власники, не враховуючи її прав та інтересів. Зокрема, відповідачами було встановлено виноградну арку таким чином, що вона не дозволяє їй переміщатися в глибину двору.

В 2007 році, огорожа (в технічному паспорті - огорожа № 1), яку вона придбала у власність згідно вищевказаного договору купівлі продажу («забор № 1») практично зіпсувалася, оскільки була зроблена з дерева, а тому вона вирішила відновити та встановити нову огорожу, але ОСОБА_5 не дозволив їй цього зробити (до кордону з ділянкою по АДРЕСА_2), здійснивши при цьому самозахват частини даної огорожі.

Пізніше, відповідачі розпочали встановлювати бетонну огорожу (капітальну споруду) в середині спірної земельної ділянки, навіть не запитавши у неї згоди на таке будівництво. Бетонна огорожа встановлена таким чином, що площа земельної ділянки, яка залишилася у її користуванні (під 3/8 частини будинку разом із подвір'ям та городом) склала біля 167 м2, тобто був здійснений самозахват її земельної ділянки, незважаючи на те, що частина їїземельної ділянки в натурі на місцевості не виділена, оскільки відповідно до вказаного вище державного акта на право власності на земельну ділянку, у її спільній частковій власності повинно перебувати 364 м2, а не 167 м2, що залишилися.

Окрім того, на даний момент відповідачі практично побудували третій виїзд на території домоволодіння, для осіб, які тривалий період знімають (орендують) у них частину будинку, знову ж, її згоди не запитали. На її прохання до відповідачів прибрати третій виїзд, жодної реакції з їх боку не було, таким чином знайти спільну мову з сусідами, щодо користування земельною ділянкою, вона не може.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою у праві власності на спільне майно в цілому, що не дозволяє їй використовувати належну їй частку земельної ділянки.

З метою уникнення в подальшому будь - яких суперечок з відповідачами, бажає скористатися своїм правом та виділити в натурі свою частку земельної ділянки, тим самим, припинити право спільної часткової власності та набути право приватної власності на виділене майно.

Виділяти в натурі у приватну власність 3/8 частини належного їй житлового будинку, необхідності немає, оскільки це фактично було здійснено ще в 1984 році, вищевказаним судовим рішенням.

В судовому засіданні позивач уточнила свої позовні вимоги, просила виділити їй ОСОБА_1 в натурі у приватну власність 3/8 частки земельної ділянки, в окреме її користування, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, з врахуванням господарських та побутових споруд, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи із застосуванням варіанту 3, загальною площею 339 кв.м. та визнати за нею ОСОБА_1 право приватної власності на земельну ділянку площею - 339 кв.м., цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, з врахуванням господарських та побутових споруд, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи із застосуванням варіанту 3, як на цілу частку, припинивши право спільної часткової власності ОСОБА_1 на 3/8 частки вказаної земельної ділянки.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали уточнені позовні вимоги та просили їх задовольнити з підстав викладених в позові.

Відповідач ОСОБА_5 позов не визнав просив відмовити в задоволенні позовних вимог та пояснив, що відповідно до договору дарування частини будинку від 08.09.2004р., укладеним між ним та ОСОБА_8, остання подарувала йому 3/8 (три восьмих) частин жилого будинку АДРЕСА_1, а саме: 3-1 кімната жилою площею 16.97 кв.м, 3-2 кухня - 6.53 кв.м, 3-3 сарай - 10.12 кв.м, а-1 сіни, вбиральня - Г. Зазначений жилий будинок, частина якого була йому подарована, розташований на земельній ділянці розміром 971.0 кв.м. 23 вересня 2004р. ОСОБА_8 подарувала йому 3/8 частки земельної ділянки, загальної площею 0.0971 га, розташованої по АДРЕСА_1, цільове призначення земельної ділянки: для обслуговування жилого будинку і господарських споруд., який був посвідчений 23.09.2004р. державним нотаріусом Токмацької державної нотаріальної контори Зиріною Є.О. та зареєстрований в реєстрі за № 3946.

З 2004 року він постійно проживає у будинку та користується земельною ділянкою. Всі дії по поліпшенню прибудинкової території він робив за погодженням із позивачкою. Більше року назад побудував власний виїзд з прибудинкової території, але ж як власник частини будинку та земельної ділянки також, як і позивачка, має право на власний виїзд. ОСОБА_5 проти будівництва ним власного виїзду ніколи не заперечувала, бо має власний виїзд з території домоволодіння. Крім того, ніколи не надавав в оренду ніяким особам свою частину будинку. У нього є родичі, друзі, які відвідують його, приїжджають у гості, вважає, що має право на спілкування із своїми близькими та друзями на території своєї частини домоволодіння, і це ніяким чином не позбавляє позивачку права вільно користуватись своєю власністю.

Рік назад позивачка намагалась викупити у нього сарай площею 10.12 кв.м., розташований на спірній земельній ділянці, мотивуючи це необхідністю його знесення, бо він розташований навпроти її вхідних дверей частини будинку. Але він не погодився продати його позивачці, що викликало у останній негативні емоції і вона пообіцяла йому найти інший спосіб позбавити права власності на цю господарську будівлю. Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог та наполягав на застосуванні позовної давності.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник, позов не визнали просили відмовити в задоволенні позовних вимог з наступних підстав, жодний варіант поділу земельної ділянки, який зазначений у висновку № 13/14 від 05.06.2014 року є неприйнятним при вирішенні даного спору, оскільки експерт досліджував об'єкт, який не відповідає даним зазначеним в правовстановлюючому документі на земельну ділянку. Крім того, пояснила, що позивачка придбала 23.10.1984 року та зареєструвала своє право власності на частку житлового будинку із часткою земельної ділянки, яка була їй виділена під обслуговування цієї частки житлового будинку у громадянина ОСОБА_6 На підставі рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 14 серпня 1984 року частка у житловому будинку та частка земельної ділянки площею 180 кв.м., яка необхідна для обслуговування житлового будинку залишена ОСОБА_6, а інша частка таким же розміром була залишена ОСОБА_8, вказаним рішенням вирішено питання щодо поділу будинку та вирішено земельне питання, згідно діючого на той час земельного законодавства, а решта земельної ділянки 565 кв.м. була залишена ОСОБА_12. За цивільно-правовою угодою, 13.07.1991 року вона (маючи дівоче прізвище - ОСОБА_3) придбала у спадкоємиці ОСОБА_13 за заповітом після померлого чоловіка ОСОБА_12 частку у житловому будинку разом із приналежною частиною земельної ділянки, сусідкою на той час вже була ОСОБА_1, частина будинку якої та прилегла земельна ділянка були виділені в натурі та мали чіткі межі й по лінії меж були огороджені дерев'яним забором. Згідно рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 14 серпня 1984 року фактично поділена присадибна ділянка між сторонами спору і був встановлений порядок користування спірною земельною ділянкою між співвласниками житлового будинку, це рішення набрало законної сили і є обов'язковим для позивачки, як нового власника при переході до неї права власності на будівлі за цивільно-правовими угодами, укладеними до 01 січня 2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалося в договорі відчуження.

Відповідач та її представник просили відмовити у задоволенні позовних вимог та наполягали на застосуванні позовної давності.

Cуд заслухавши пояснення позивача та його представника, пояснення відповідача ОСОБА_5, відповідача ОСОБА_3 та її представника, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 23 жовтня 1984 року укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_1, остання придбала 3/8 частини житлового будинку з відповідною частиною господарчих та побутових будівель та споруд, в АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці 925 кв.м. На зазначеній земельній ділянці розташовані один одноповерховий жилий будинок глинобитний , обкладений цеглою, жилою площею 51,33 кв.м., зазначений в плані літерою А-І, та слідуючі господарчі та побутові споруди: сіни а-І, сарай Б-І, сарай В -І, сарай Г-І, забор № 1, уборна № 2. 3/8 частини жилого будинку належить ОСОБА_6 на підставі рішення народного суду м. Токмак від 14 серпня 1984 року, справа № 2-479, зареєстрованого в Мелітопольському бюро технічної інвентаризації 07.09.1984 року, під № 3574. В користування покупця перейшла: кімната І-І площею 12,11 кв.м., кухня І-2 площею 6,87 кв.м., сарай І-3 площею 10,72 кв.м., сіни І площею 8,87 кв.м., забор № 1 (а.с. 7-9).

На час переходу права власності на частину житлового будинку до позивача ОСОБА_1 діяв ЗК УРСР (в редакції 1970 р.).

Згідно ч. 1 ст. 90 Земельного кодексу Української РСР від 08.07.1970 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на землях міст при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною.

Відповідно до положень ст. 91 Земельного кодексу Української РСР від 08.07.1970 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особи, яким належить будинок на праві спільної власності, користуються земельною ділянкою спільно. Порядок користування нею визначається співвласниками будинку залежно від розміру часток в спільній власності на будинок.

Наступні зміни в розмірі часток в спільній власності на будинок, які сталися у зв'язку з прибудовою, надбудовою або перебудовою, не тягнуть за собою змін встановленого порядку користування ділянкою.

Угода про порядок користування земельною ділянкою є обов'язковою і для особи, яка згодом придбає відповідну частку в спільній власності на цей будинок.

Якщо згоди на користування спільною земельною ділянкою не досягнуто, спір вирішується в порядку, встановленому статтею 167 цього Кодексу.

Статтею 167 Земельного кодексу Української РСР від 08.07.1970 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що спори між співвласниками індивідуальних будівель на землях міст, селищ міського типу і на земельних ділянках у сільських населених пунктах, що відводяться виконавчими комітетами сільських Рад народних депутатів, про порядок користування спільною земельною ділянкою розглядаються судами.

В даному випадку спір вирішено в судовому порядку.

Згідно рішення народного суду м. Токмак від 14 серпня 1984 року, справа № 2-479, визнано, що на праві особистої власності в будинку АДРЕСА_1 належить ОСОБА_6 3/8 частини, а саме: кімната І-І площею 12,11 кв.м., кухня І-2 площею 6,87 кв.м., сарай І-3 площею 10,72 кв.м., сіни І площею 8,87 кв.м., забор № 1. Для зручного користування виділеними частинами зобов'язано, ОСОБА_6 в сінях переставити двері зі східної сторони, а ОСОБА_8 влаштувати другий вихід з кімнати 1-6 з східної сторони з влаштуванням веранди розміром 2,60х3,50м і встановити двері в сарай 1-4 замість вікна.

Визнано, що на праві користування належить земельна ділянка по АДРЕСА_1 ОСОБА_8 площею 180 кв.м. окрашений на схемі плані в голубий колір, а ОСОБА_6 площею 180 кв.м. окрашений на схемі плані в сіренєвий колір (а.с. 10, 130, 159).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 18 "ґ" Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року N 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 р., згідно з положеннями чинної до цієї дати ст. 30 ЗК до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження.

Згідно дозволу № 107 на виконання робіт дозволено узаконити сарай 2,20х3,0 і розміром 1,5х3,0 (а.с. 131).

Згідно висновку технічної експертизи по жилому будинку, розташованому по АДРЕСА_1 проведеної на виконання ухвали народного суду м. Токмак від 28 травня 1984 року, де поставлено наступні питання: 1) чи можливий виділ в натурі 1/2 частини будинку? 2) яким чином виділити земельну ділянку?

На поставлені питання надані відповіді: 1) До першої частини віднести кімнату: І-6 площею 16,97 кв.м., кімнату І-5 площею 6,53 кв.м., сарай І-4 площею 10,12 кв.м., відділити літню кухню «В», сарай «Г», вбиральню «Д», що складає 36,3 % що становить 3/8 частини. До другої частини віднесено : кімнату І-І площею 12,11 кв.м., кухня І-2 площею 6,87 кв.м., сарай І-3 площею 10,72 кв.м., сіни І площею 8,87 кв.м., забор № 1, що складає 35,8 %, що становить 3/8 частини. 2) До першої часини відносить земельну ділянку площею 180 кв.м. на схемі плані окрашений в голубий колір, знаходиться на схемі плані від ділянки ОСОБА_12 До другої частини віднесено земельну ділянку площею 180 кв.м. на схемі плані окрашений в сіренєвий колір і знаходиться на плані від АДРЕСА_2. Земельна ділянку площею 565 кв.м. на схемі плані окрашено в червоний колір знаходиться в користуванні ОСОБА_12 (а.с. 133, 161)

Вказаний поділ відображено на схемі земельної ділянки по АДРЕСА_3 (а.с. 132, 160).

ОСОБА_1 стала співвласницею будинку на підставі договору купівлі-продажу частки цього будинку, в якому зазначалися конкретні приміщення на господарські споруди, що складають ці частки. Крім того, між попередніми власниками вирішено питання щодо земельної ділянки. Згідно рішення народного суду м. Токмак від 14 серпня 1984 року, справа № 2-479, визнано, що на праві користування ОСОБА_6 належить земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 180 кв.м. окрашений на схемі плані в сіренєвий колір (а.с. 10, 130, 159), яке зареєстровано в бюро технічної інвентаризації, та є обов'язковим і для нових власників цих часток.

Отже, до позивача ОСОБА_1 перейшло право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 180 кв.м.

Судом також встановлено, що згідно договору дарування частини будинку від 08 вересня 2004 року укладеного між ОСОБА_8 (дарувальник) та ОСОБА_5 (обдарований), за цим договором Дарувальник безоплатно передав у власність обдарованому належні дарувальнику 3/8 частини жилого будинку АДРЕСА_1. Зазначений будинок частка якого відчужується, розташована на земельній ділянці розміром 971,0кв.м. глинобитний, обкладений цеглою І-А1, за заявою власника відчужується: 3-1 кімната площею 16,97 кв.м., 3-2 кухня площею 6,53 кв.м., 3-3 сарай площею 10,12 кв.м.,а-1 сіни, вбиральня «Г» і належить дарувальнику на праві приватної власності на підставі рішення Токмацького міського суду від 14 серпня 1984 року /справа 2-479/, зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно (а.с. 34-36, 153-155).

За договором дарування від 23 вересня 2004 року укладеного між ОСОБА_8 (дарувальник) та ОСОБА_5 (обдарований), за цим договором Дарувальник безоплатно передав обдарованому 3/8 частки земельної ділянки, загальна площа якої становить 0,0971 га, розташованої на території АДРЕСА_1, цільове призначення для обслуговування житлового будинку і господарських споруд (а.с. 32-33, 100-102, 156-158, 207-209).

Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зареєстрований 23.12.1994 року відділом реєстрації актів громадянського стану м. Токмак Запорізької області, актовий запис № 292, розірвано, що підтверджується рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 03 серпня 2011 року (а.с. 162).

Згідно договору купівлі-продажу від 30 липня 1991 року укладеного між ОСОБА_13 та ОСОБА_3, остання купила 1/4 частину жилого будинку з відповідною частиною господарських і побутових будівель і споруд, розташованих в АДРЕСА_1 і розташований на земельній ділянці розміром 925,00 кв.м. На зазначені земельній ділянці розташований один глинобитний, обкладений цеглою А-1, жилою площею 51,53 кв.м. та слідуючи господарські і побутові будівлі і споруди, сіни а-1, сіни-1, сарай Б-1, сарай В, сарай Г, убиральня Е, убиральня И, паркан (а.с. 201-202).

В її користуванні перебуває земельна ділянка площею 565 га, оскільки саме такий розмір земельної ділянки знаходився в користуванні ОСОБА_12

Згідно висновку експерта № 13/14 від 05.06.2014 року встановлено 4 варіанти виділу в натурі 3/8 частини земельної ділянки. Позивача влаштовує третій варіант.

Згідно частини шостої статті 147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 ЦПК України.

Згідно висновку експерта № 13/14 від 05.06.2014 року встановлено 4 варіанти виділу в натурі 3/8 частини земельної ділянки, проте експерт дійшов такого висновку без врахування рішення суду від 14 серпня 1984 року.

Суд приходить до думки про неналежність в якості доказу даного експертного висновку, через його однобічність, неповноту. Такий висновок експерта явно ущемляє права відповідачів.

Доводи позивача про те, що вказане рішення суду не слід брати до уваги, так як земельна ділянка вже належить на праві спільної часткової власності третім особам, суд не бере до уваги.

Адже рішення суду, що набрали законної сили є обов'язковими для всіх підприємств, установ, організацій і громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до п. 3 Постанови Верховного Суду Української РСР від 14 травня 1976 року N 2 «Про деякі питання, що виникли в судовій практиці по застосуванню законодавства про право особистої власності на жилий будинок» в спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено жилу будівлю або відокремлену частину будинку, які відповідають розміру їх часток у праві власності.

В п. 4 Постанови Верховного Суду Української РСР від 14 травня 1976 року N 2 «Про деякі питання, що виникли в судовій практиці по застосуванню законодавства про право особистої власності на жилий будинок» передбачено, що одночасно з розв'язанням спору про право особистої власності на будинок, виділ частки або встановлення порядку користування конкретними приміщеннями суд може також вирішити позов, якщо він заявлений, про встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Згідно рішення народного суду м. Токмак від 14 серпня 1984 року, справа № 2-479, виділено частки співвласникам ОСОБА_8 та ОСОБА_6 а також поділено земельну ділянку, виділивши ОСОБА_8 земельну ділянку площею 180 кв.м. окрашений на схемі плані в голубий колір, ОСОБА_6 земельну ділянку площею 180 кв.м. окрашений на схемі плані в сіренєвий колір. Вказане рішення суду є обов'язковим і для нових власників цих часток.

Крім того, відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_3 наполягають на застосування позовної давності.

19 серпня 2014 року до суду надійшла заява відповідачів у справі про застосування до даного спору строків позовної давності.

Згідно зі статтею 257 ЦК України у спорах про захист прав власників земельних ділянок застосовується позовна давність тривалістю у три роки, якщо інше не передбачено законом.

Позивач ОСОБА_1 користується земельною ділянкою цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку з 1984 року.

Відповідно до приписів ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, суд вважає, що позивачу, при укладенні договору купівлі-продажу була відома частка, яка належала ОСОБА_6 та розмір земельної ділянки, яка виділена в користування ОСОБА_6, згідно рішення народного суду м. Токмак від 14 серпня 1984 року, справа № 2-479.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про виділ в натурі у приватну власність 3/8 частки земельної ділянки, в окреме її користування, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 60, 61, 64, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

вирішив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про виділ в натурі частки зі спільної часткової власності - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Токмацький районний суд Запорізької області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя /підпис/

з оригіналом згідно

Суддя: