У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді - Боймиструка С.В., суддів: Буцяка З.І., Ковальчук Н.М.,

секретар судового засідання - Ковальчук Л.В.,

з участю ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського районного суду від 13 червня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Рівненського районного суду від 13 червня 2014 року позов задоволено повністю: зобов'язано ОСОБА_4 та ОСОБА_2 за власний рахунок знести самочинно збудований навіс, позначений в технічному паспорті як навіс «а5» (технічний паспорт на громадський будинок (блок обслуговування) станом на 26.12.2012 року, виготовлений КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації», інвентаризаційна справа №2172, реєстровий №1-1-1).

Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_3 38 грн. 50 коп. судового збору та 1000 грн. за проведення експертизи, а всього 1038 грн. 50 коп.

У поданій на вказане рішення суду апеляційній скарзі ОСОБА_2 покликався на його незаконність та необґрунтованість через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вказував, що твердження суду про те, що відповідачі самочинно збудували навіс, що призвело до псування квартири позивача, не відповідає дійсності, оскільки він був збудований Гощанським районним кооперативно-державним будівельно-монтажним управлінням «Гощарайагробуд» до 1996 року і перейшов у їх власність після придбання частини будинку АДРЕСА_1. До адміністративної відповідальності за самочинне будівництво їх не притягували.

Доводив, що в резолютивній частині рішення відсутні посилання на норми матеріального права. Суд не з'ясував, яким чином технічне приміщення, яке на даний час є квартирою ОСОБА_3, набуло статусу житлового, і вплив на нього існуючого навісу.

Стверджував, що суд не взяв до уваги вимоги пункту 3.2 ДБН 360 щодо рівня інсоляції в житлових приміщеннях та висновок щодо цього Гощанської СЕС, не призначив нового дослідження.

Вказував, що судом не враховано, що придбаваючи приміщення, позивач бачив спірний навіс і претензій до попереднього власника не пред'являв. Крім того, аналогічний позов заявляв попередній власник квартири, в якій наразі проживає ОСОБА_3, і провадження у справі було закрито.

Просив рішення Рівненського районного суду від 13 червня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення відмову у задоволенні позову за безпідставністю.

ОСОБА_2 та ОСОБА_4 подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_1 просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.

_______________________________________________________________________________________________________________

Справа № 2/570/359/2014 Головуючий у 1-й інст. - Красовський О.О.

Провадження №22-ц/787/1840//2014р. Доповідач - Боймиструк С.В.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що набутий у власність самочинно зведений відповідачами навіс не може використовуватись на шкоду іншому співвласнику будинку.

Такий висновок місцевого суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст.ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони в справі - ОСОБА_3, який придбав квартиру в 2008 році, та ОСОБА_4 і ОСОБА_2, які придбали нежитлові приміщення в 1996 році, є співвласниками частин будинку АДРЕСА_1. Квартира позивача та блок обслуговування, що належить відповідачам, розташовані поряд в зазначеному громадському будинку (а.с.6-7, 106).

Під час проведення реконструкції блоку обслуговування над вікном кімнати, позначеної на поповерховому плані квартири 5-7 площею 11,4 м.кв., що належить ОСОБА_3 на праві власності, відповідачами самовільно було зведено прибудову - навіс «а5» (а.с. 242 ).

Самочинність такого будівництва підтверджується текстом договору купівлі-продажу 8/100 частин жилого будинку від 7 липня 1996 року, в якому відсутній зазначений навіс, текстом позовної заяви відповідачів до Гощанської селищної ради про визнання права власності на самовільне будівництво та текстом рішенням Гощанського районного суду від 5 липня 2011 року в справі 2-407/2011, яке було ухвалене під час розгляду даного спору, без залучення ОСОБА_3, інтересів якого воно стосувалось, хоч спір в даній справі не був вирішений, про що достовірно було відомо ОСОБА_4 і ОСОБА_2(а.с.106, 109,111-112).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 лютого 2014 року рішення Гощанського районного суду від 5 липня 2011 року скасовано, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції та на даний час є не розглянутою.

Згідно висновку експерта № 40313/1 ФМ від 25 квітня 2014 року із-за порушення освітленості кімнати прибудова до вікна квартири будинку АДРЕСА_1 (позначена в технічному паспорті як навіс «а5», (технічний паспорт на громадський будинок станом на 26.12.2012 року на а.с. 120-126), яка була здійснена ОСОБА_4 і ОСОБА_2 не відповідає технічним нормам (238-241).

Місцевий суд дійшов вірного висновку, що відповідно до норм ст.ст.319, 321, 376, 391 ЦК України та фактичних обставини справи, які свідчать про порушення прав власника квартири ОСОБА_3, є підставою для їх захисту.

Посилання апелянта на те, що суд не взяв до уваги вимоги пункту 3.2 ДБН 360 щодо рівня інсоляції в житлових приміщеннях, спростовується зазначеним вище висновком експерта.

Враховуючи, що рішення місцевого суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, наведених у ньому, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Рівненського районного суду від 13 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді: