Справа № 761/9644/13-к
Провадження №1-кп/761/335/2013
В И Р О К
іменем України
20 травня 2013 року
Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Сидорова Є.В.
при секретарі - Горбенко Г.Б.
з участю в судовому розгляді прокурора прокуратури Шевченківського району м. Києва Черната О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_2, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Берегово, Закарпатської області, особи без громадянства, циганки, без освіти, не заміжньої, не працюючої, без реєстрації та постійного місця проживання, раніше не судимої
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
ОСОБА_3, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Берегово, Закарпатської області, особи без громадянства, циганки, без освіти, не заміжньої, не працюючої, без реєстрації та постійного місця проживання, раніше не судимої
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Суд встановив:
Під час досудового розслідування встановлено, що: 18 травня 2011 року о 18 годині 10 хвилин ОСОБА_2, маючи прямий умисел на вчинення таємного викрадення чужого майна з метою незаконного особистого збагачення за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3 на зупинці громадського транспорту «Кирилівська церква» в м. Києві, сіли в маршрутне таксі № 597 і вирушили в напрямку станції Київського метрополітену «Дорогожичі».
Реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна з метою незаконного особистого збагачення ОСОБА_2 за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3 перебуваючи в салоні маршрутного таксі № 597 по вулиці О. Теліги, 31/1 в м. Києві, помітили в руках ОСОБА_4 жіночу сумочку, після чого згідно розподілених ролей, ОСОБА_2, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3, наблизилися до ОСОБА_4, після чого переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_2, непомітно розстебнувши сумочку ОСОБА_4, таємно викрала майно останньої, а саме гроші в сумі 1152 гривні, завдавши при цьому матеріальної шкоди на суму 1152 гривні, які відразу передала ОСОБА_3, згідно попередньої домовленості з останньої.
Після чого, ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_3, з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, розпорядившись викраденим на свій розсуд.
Кримінальна відповідальність за це діяння, що містить склад кримінального правопорушення, винних ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у вчиненні якого визнаються обвинуваченими, передбачена ч. 2 ст. 185 КК України, своїми умисними діями які виразилися в таємному, за попередньою змовою групою осіб, викрадення чужого майна (крадіжка).
Судовий розгляд проведено в межах обвинувачення, відповідно до ч. 1 ст. 237 КПК України.
Обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_2, допитані в суді не оспорюючи час, місце, спосіб, вид і розмір шкоди, мотив і мету, форму вини за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, винними в обвинуваченні визнали себе повністю та чистосердечно розкаялись.
При цьому, щодо кримінального провадження обвинувачена ОСОБА_3 надала наступні показання: що 18 травня 2011 року, приблизно 18 годині 10 хвилин, вона спільно зі своєю знайомою ОСОБА_2, з якою вона періодично спілкувалась, сіли до маршрутного таксі, та поїхали в напрямку станції Київського метрополітену «Дорогожичі».
Під час проїзду у вказаному маршрутному таксі, номер якого вона не пам'ятає, вона помітила раніше не відому мені жінку, у якої в раках була жіноча сумочка не до кінця закрита, і видно декілька гривневих купюр різним номіналом. В цей час, вона, спільно з ОСОБА_2, вирішили таємно викрасти вказані гроші, для цього, ОСОБА_2 попрохала її, стояти біля неї, після чого, в момент коли невідома жінка, намагалась вийти з маршрутного таксі, ОСОБА_2 впевнившись що за її діями ніхто не спостерігає, лівою рукою, витягла гроші, та тримаючи їх в руці, передала їй, які вона поклала до бюстгальтеру в який була одягнена. Однак, коли маршрутне таксі зупинилось, жінка помітила, що у неї розкрита сумочка та почала гукати на допомогу, а вона спільно з ОСОБА_2, намагались вийти з маршрутного таксі, однак були затримані працівниками міліції. Які доставили її та ОСОБА_2, до відділу міліції, де в присутності двох понятих, у неї було вилучено викрадені ними гроші.
При цьому, щодо кримінального провадження обвинувачена ОСОБА_2 надала наступні показання: що 18 травня 2011 року, приблизно 18 годині 10 хвилин, вона спільно зі своєю знайомою ОСОБА_3 та цигани, з якими вона періодично спілкувалась, сіли до маршрутного таксі, та поїхали в напрямку станції Київського метрополітену «Дорогожичі». Під час проїзду у вказаному маршрутному таксі, номер якого вона не пам'ятає, вона помітила раніше не відому їй жінку, у якої в раках була жіноча сумочка не до кінця закрита, і видно декілька гривневих купюр різним номіналом.
В цей час, вона, спільно з ОСОБА_3, вирішили таємно викрасти вказані гроші, для цього, вона попрохала ОСОБА_3, стояти біля неї, після чого, в момент коли невідома жінка, намагалась вийти з маршрутного таксі, вона, впевнившись що за її діями ніхто не спостерігає, лівою рукою, просунувши її в сумочку жінки, витягла гроші, та тримаючи їх в руці, передала ОСОБА_3, яка поклала викрадені нею гроші до бюстгальтеру в який була одягнена. Однак, коли маршрутне таксі зупинилось, жінка помітила, що у неї розкрита сумочка та почала гукати на допомогу, а вона спільно з ОСОБА_3, намагались вийти з маршрутного таксі, однак були затримані працівниками міліції. Які доставили її та ОСОБА_3, до відділу міліції, де в присутності двох понятих, у ОСОБА_3, було вилучено викрадені ними гроші.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів по даному кримінальному провадженню по кримінальних правопорушеннях, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 та ОСОБА_2, щодо часу, місця, способу, мотиву та мети, форми вини за кримінальним правопорушенням, які ніким не оспорюються, визнано недоцільним у зв'язку із відсутністю сумнівів правильного розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій.
Таким чином, судовим розглядом встановлено винність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за вчинення якого вони підлягає покаранню.
Як обставину, що пом'якшує покарання, суд визнає щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.
При визначенні виду й міри покарання судом ураховується вчинення обвинуваченими, раніше не судимі, кримінального правопорушення, що ст. 12 КК України віднесено до злочину середньої тяжкості. За місцем утримання під вартою характеризуються позитивно.
Таким чином, із урахуванням тяжкості вчиненого, його наслідків, ставлення обвинувачених до скоєного, обставин, що пом'якшують покарання, зазначених даних про осіб обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_2, суд приходить до висновку про необхідність призначення їм покарань у виді позбавлення волі в межах санкції кримінального закону.
Також враховуючи тяжкість вчиненого та зазначенні вище дані про осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_2, обставину, що пом'якшує покарання, суд крім того, дійшов висновку про можливість обмежитись відбутим терміном утримання останніх під вартою.
Керуючись ст.ст. 369-371, 374 КПК України, суд,-
З А С У Д И В:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 визнати винною в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки 2 (два) місяці.
Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту затримання та перебування під вартою, а саме з 18 травня 2011 року.
До набрання вироком законної сили, міру запобіжного заходу, обрану ОСОБА_2 у виді взяття під варту - залишити без зміни та утримувати останню в Київському слідчому ізоляторі №13.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 визнати винною в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки 2 (два) місяці.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту затримання та перебування під вартою, а саме з 18 травня 2011 року.
До набрання вироком законної сили, міру запобіжного заходу, обрану ОСОБА_3 у виді взяття під варту - залишити без зміни та утримувати останню в Київському слідчому ізоляторі №13.
Судові витрати по справі відсутні.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Речові докази - грошові кошти в сумі 892 гривні, які віддані під відповідальне зберігання потерпілій, після вступу вироку в законну силу залишити у володінні останньої.
На вирок можуть бути поданні учасниками судового провадження апеляційні скарги до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя Є. Сидоров