УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2014 р. Справа № 876/7178/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Ільчишин Н.В., Святецького В.В.,
за участі секретаря судового засідання: Прокопенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 08 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова, Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, треті особи: ТзОВ «Львівські автобусні заводи», ЗАТ «Завод комунального транспорту» про визнання дій протиправними та зобов»язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
В квітні 2014 року позивач - ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова, Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, треті особи: ТзОВ «ЛАЗи», ЗАТ «Завод комунального транспорту» про визнання дії УПФ України у Галицькому районі м.Львова щодо обчислення позивачу пенсії за віком без урахування страхового стажу за період з 01.09.2006 по 31.03.2007 та з 01.01.2010 по 31.12.2010 включно неправомірними; зобов»язання УПФ України у Галицькому районі м.Львова зарахувати до страхового стажу період з 01.09.2006 по 31.03.2007 та з 01.01.2010 по 31.12.2010 включно; зобов»язання УПФ України у Галицькому районі м.Львова здійснити перерахунок та виплату недоотриманої пенсії за віком з урахуванням страхового стажу за період з 01.09.2006 по 31.03.2007 та з 01.01.2010 по 31.12.2010 включно з моменту призначенні пенсії; визнання протиправними дії Сихівського ВСЗ УСЗ ДГП ЛМР щодо відмови позивачу у видачі посвідчення «Ветеран праці»; зобов»язання Сихівського ВСЗ УСЗ ДГП ЛМР видати позивачу посвідчення «Ветеран праці».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в страховий стаж для обчислення пенсії не зараховано період з 01.09.2006 року по 31.03.2007 року ЗАТ «Завод комунального транспорту» та з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року ТзОВ «Львівські автобусні заводи» через непогашену заборгованість страхових внесків роботодавцем, та вважає, що заборгованість підприємства перед Пенсійним фондом по сплаті страхових внесків не може бути підставою для неврахування страхового стажу, а тому відмова є незаконною.
Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 08 липня 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано дії управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова щодо обчислення ОСОБА_1 пенсії за віком без урахування страхового стажу за період з 01.09.2006 року по 31.03.2007 року та з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року включно - неправомірними.
Зобов»язано управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.09.2006 року по 31.03.2007 року та з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року включно.
Зобов»язано управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату недоотриманої пенсії за віком з урахуванням страхового стажу за період з 01.09.2006 року по 31.03.2007 року та з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року включно з моменту призначенні пенсії, тобто з 18 лютого 2014 року. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтуванням своїх апеляційних вимог апелянт вказує на те, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України відповідно до вимог Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а оскільки згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу підприємствами ЗАТ «Завод комунального транспорту» та ТзОВ «Львівські автобусні заводи» не сплачено страхові внески, тому зазначені періоди до страхового стажу не зараховуються.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги в сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів прийшла до переконання про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
Як достовірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова як непрацюючий пенсіонер, одержувач пенсії за віком.
Згідно записів трудової книжки, позивач у період з 17.09.2003 року по 31.03.2007 року працювала у ЗАТ «Львівський автомобільний завод», що 01.06.2006 року перейменовано у ЗАТ «Львівського комунального транспорту», та з 01.04.2007 року по 25.08.2011 року працювала у ТзОВ «Львівські автобусні заводи».
Листом управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова №19/Н від 31.03.2014 відмовлено в зарахуванні до страхового стажу під час обчислення розміру пенсії періоди роботи з 01.09.2006 року по 31.03.2007 року у ЗАТ «Завод комунального транспорту» та з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року у ТзОВ «Львівські автобусні заводи», у зв»язку з несплатою підприємствами страхових внесків за відповідні періоди. Та зазначено, що дані періоди буде зараховано до страхового стажу з моменту призначення пенсії, у разі сплати підприємствами страхових внесків.
Також з індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова (а.с. 16-19) видно, що у періоди з 01.09.2006 року по 31.03.2007 року та з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року сплачувались страхові внески.
Правові основи і принципи відносин, що виникають між суб»єктами системи загальнообов»язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».
Згідно ст. 1 Закон України "Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування" (№1058-IV) страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов»язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов»язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом, і за який сплачено страхові внески.
Страховий стаж у солідарній системі визначений частиною першою статті 24 Закону як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов»язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страхові внески визначені частиною першою статті 1 Закону № 1058-IV як кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов»язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти сплачені на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».
Страхові внески на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, які підлягають загальнообов»язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону № 1058-IV, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», загальнообов»язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов»язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об»єднаннях громадян, у фізичних осіб - підприємців та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 14 ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», страхувальниками відповідно до цього Закону є:, зокрема, роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об»єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об»єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10,15 статті 11 цього Закону.
До страхувальників, які несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески органами Пенсійного фонду застосовуються фінансові санкції, а вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом (стаття 106 Закону).
Отже, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов»язковій сплаті. Однак, застраховані особи без сприяння державних органів позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність такої сплати, що, фактично, у випадку неповної сплати, означатиме порушення рівності їх прав на призначення (перерахунок) пенсії при інших рівних умовах.
Таким чином, позивач, як застрахована особа не несе відповідальності за несвоєчасну сплату страхових внесків підприємством, на якому працював.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що несплата в повному обсязі ЗАТ «Завод комунального транспорту» та ТзОВ «Львівські автобусні заводи» страхових внесків на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування не може бути підставою для виключення із страхового стажу позивача відповідних періодів праці на цих підприємствах, а також відповідного зменшення розміру пенсії.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів прийшла до переконання, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Також апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відмови в задоволенні позовних до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання дій протиправними щодо видачі посвідчення «Ветеран праці» та зобов»язати останнього видати таке посвідчення позивачу як такі, що є похідними від зарахування страхового стажу управлінням Пенсійного фонду України.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Сихівського районного суду м. Львова від 08 липня 2014 року у справі №464/3800/14-а - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий: Л.Я. Гудим
Судді: Н.В. Ільчишин
В.В. Святецький
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 27.08.2014 року.