Справа №22ц-616, 2008р. Головуючий в 1-й інстанції
Борко А.Л.
Категорія: 41 Доповідач - Цуканова LB.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2008 року квітня місяця «09» дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого - Цуканової І.В. Суддів: Капітан І.А.,
Полікарпової О.М. при секретарі - Зінчук Л.Ю. з участю адвоката - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від «21» грудня 2007 року
за позовом
Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббаик» (далі Банк) АО ОСОБА_2 про виселення, -
ВСТАНОВИЛА:
Зазначеним рішенням суду позов Банку задоволено: виселено ОСОБА_2 з кв.АДРЕСА_1 (далі квартира) в примусовому порядку без надання іншого житлового приміщення; стягнуто із ОСОБА_2 на користь Банку судові витрати у розмірі 47 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права.
Заслухавши доповідача, осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції', колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 01.12.2005р. сторони уклали кредитний договір, за яким ОСОБА_2 отримала кредит в сумі 29700 доларів США на строк до 01.12.2026р., цільове призначення кредиту - придбання позивачкою квартири /а.с. 6-8/.
В порядку забезпечення виконання зобов'язання за цим договором сторони уклали договір іпотеки, за яким ОСОБА_2 передала Банку в заставу квартиру /а.с. 9-11/.
Оскільки позивачка не виконувала зобов'язання за кредитним договором в частині своєчасного погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, то заочнрім рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 30.08.2006р. по справі за позовом Банку до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки /а.с. 121/ позов Банку задоволено:
2
· визнано за Банком право на задоволення вимог на отримання з ОСОБА_2 174 323, 86 грн. заборгованості за кредитним договором від 01.12.2005р. і додатковою угодою від 23.11.2005р. (про встановлення ліміту овердрафту) до договору про відкриття карткового рахунку та видачу платіжної картки від 22.11.2005р.;
· надано Банку в рахунок стягнення вказаної суми право продажу предмета іпотеки - квартири, що належить ОСОБА_2, шляхом укладення договору купівлі-продажу з будь-якою особою - покупцем на початковій вартості не меншій 163201 грн. /а.с. 12.13/.
В порядку, передбаченому ст. 40 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003р. з наступними змінами (далі Закон), 18.09.2006р. Банк як іпотекодержатель пред'явив відповідачці письмову вимогу про добровільне звільнення житлового приміщення протягом одного місяця з дня отримання вимоги /а.с. 5/.
Оскільки ОСОБА_2 після отримання зазначеної вимоги (10.10.2006р.) в установлений Законом строк добровільно приміщення не звільнила /а.с. 15/, то суд дійшов висновку про її примусове виселення з квартири.
Такий висновок суду відповідає встановленим обставинам справи, підтверджується дослідженими судом доказами, яким дана відповідна юридична оцінка, грунтується на вимогах закону.
Разом з тим, суд безпідставно зазначив про ненадання ОСОБА_2 при примусовому виселенні іншого житлового приміщення, оскільки питання надання жилих приміщень громадянам, які втратили житло внаслідок звернення стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту Банку, повернення якого забезпечене іпотекою, регулюється ст. ст. 132і, 1322 ЖК України та Порядком надання і користування житловими поміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №422 від 31.03.2004р. Питання надання чи ненадання ОСОБА_2 іншого жилого приміщення у розглянутому випадку виходить за межі спірних правовідносин. Відповідно, з рішення суду слід виключити вказівку про ненадання відповідачці іншого житлового приміщення та посилання не помилково зазначену статтю 132-2 Закону України «Про іпотеку», яка в дійсності є статтею ЖК України і спірні правовідносини не регулює.
Рішення суду, з урахуванням вищезазначеного, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги до уваги не приймаються, як такі, що не обґрунтовані вимогами закону, належними доказами, і такі, що висновки суду не спростовують.
Так, з огляду матеріалів цивільної справи №2-5855/06 вбачається, що рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 30.08.2006р., на зміну якого апеляційним судом посилається апелянтка, в дійсності в апеляційному порядку не переглядалося.
Позбавлені правового обґрунтування доводи ОСОБА_2 про фактичну сплату кредиту третьою особою після ухвалення Суворовським районним судом м. Херсона рішення від 30.08.2006р., оскільки за змістом ст. 42 Закону виконання основного зобов'язання боржником ( а не іншою особою) має юридичне значення у разі продажу предмету іпотеки з прилюдних торгів, у розглянутому випадку позивач отримав право продажу житлового приміщення будь-якій особі - покупцю.
3
Не приймаються до уваги і доводи апелянтки про необхідність залучення до участі у справі органу опіки і піклування для захисту інтересів її неповнолітньої дочки, оскільки ці доводи не відповідають ч.4 ст. 19 СК України, яка передбачає випадки обов'язкової участі органу опіки і піклування при розгляді окремих категорій спорів, до яких спір про примусове виселення із житлового приміщення не відноситься.
Крім того, у даній справі позивач не заявляв вимоги про виселення дочки відповідачки, 1998р. народження, місцем проживання якої згідно чА ст. 29 ЦК України є місце проживання її батьків, тобто ОСОБА_2
Не знайшли свого підтвердження і доводи ОСОБА_2 про відсутність у Банку права вимагати її примусового виселення з посиланням на укладення останнім 18.08.2003р із ОСОБА_3 договору купівлі-продажу квартири, оскільки ст. 40 Закону передбачено, що право заявляти вимогу про звільнення житлового приміщення має або іпотекодержатель, або новий власник предмета іпотеки.
Крім того, за умовами зазначеного договору купівлі-продажу, як видно із його фотокопії, право власності у покупця на квартиру виникає з моменту державної реєстрації договору згідно ст. 334 ЦК Украши (п.4.8), тобто реєстрації договору в підприємствах бюро технічної інвентаризації', як це передбачено Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації' прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства Юстиції'України від 07.02.2002р. №715.
Докази* проведення такої державної реєстрації' права власності покупця апелянтка не довела, відповідно, не довела і наявності у ОСОБА_3 права вимагати її примусового виселення із житлового приміїцення.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК Украши, колегія суддш, -
УХВАЛИЛА:
Апелящйну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Ріїпення Суворовського районного суду м. Херсона від 21 грудня 2007 року залишити без змш, виключивши з ріїпення посилання на ст. 132-2 Закону Украши «Про шотеку» та вказшку про ненадання ОСОБА_2 Ьшгого житлового приміїцення (при виселенні).
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду Украши протягом двох місяців з дня набрання законної сили.