Справа № 750/4885/14 Провадження № 22-ц/795/1687/2014 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції - Литвиненко І. В. Доповідач - Скрипка А. А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2014 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіСкрипки А.А.

суддів:Лакізи Г.П., Шевченка В.М.

при секретарі:Позняк О.М.

за участю:ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 липня 2014 року по справі за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові до ОСОБА_5 про стягнення надміру виплаченої пенсії,

в с т а н о в и в:

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 10.07.2014 року відмовлено в задоволенні позовних вимог управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові до ОСОБА_5 про стягнення надміру виплаченої пенсії.

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення вимог позову. Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є безпідставним, ухваленим з порушенням норм матеріального права. Апелянт вказує, що внаслідок навмисного неповідомлення відповідачем управління про зміну обставин, а саме про зайняття ним підприємницькою діяльністю, виникла переплата пенсії. Апелянт зазначає, що суд при вирішенні спору по суті не звернув увагу на положення додатку № 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яким передбачена форма заяви про призначення пенсій та зазначено, що про прийняття на роботу, звільнення з роботи, зміни в складі сім'ї, про зміну місця проживання та інші обставини, що можуть вплинути на пенсійне забезпечення, особа зобов'язана повідомити органи, що призначають і виплачують пенсії, і відповідач був проінформований про вказані обставини. Апелянт вказує, що відповідно до заяви на поновлення виплати пенсії від 27.08.2013року відповідач вказав, що він ''не підприємець'', відповідно до заяви на перерахунок пенсії по стажу від 11.09.2013 року ОСОБА_5 вказав, що він ''не СПД''. Апелянт також зазначає, що при розгляді даної справи суд першої інстанції не взяв до уваги положення ч.1статті 50 Закону України '' Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'' та статті 4 Закону України ''Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців''.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_5 просить відхилити апеляційну скаргу і залишити без змін законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

В судове засідання апеляційного суду представник позивача, належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.65), не з'явився. Згідно приписів ч.2 статті 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд на підставі приписів статті 308 ЦПК України приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції, - залишенню без змін, оскільки його судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 6 ч. 1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

В ході судового розгляду даної справи встановлено і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Чернігові та по 31.01.2014 року отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення".

Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач, як фізична особа-підприємець був зареєстрований 10.03.2005 року (а.с.13). У витязі, який надано позивачем та отримано ним 13.01.2014 року, немає відмітки про реєстрацію рішення ФОП про припинення підприємницької діяльності, а відповідачем подано витяг № 18961727 від 08.07.2014, згідно із яким було внесено рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності; 07.04.2005 року 25910050001000165 (а.с. 36-37).

Також відповідачем були подані документи для припинення підприємницької діяльності, зокрема: довідку про зняття з обліку платника податків та зборів з 13.04.2005 року, довідку від 16.06.2005 року № 52 про те, що відповідач не зареєстрований як платник внесків соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також довідку від 16.06.2005 року про те, що заборгованості по збору на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно додатку № 25 станом на 16.06.2005 року не було, довідку було видано для зняття з обліку в райдержадміністрацію.

Позивач зазначає, що йому не було відомо про реєстрацію рішення відповідача про припинення підприємницької діяльності у зв'язку із несвоєчасністю внесення державним реєстратором такого рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була подана заява про призначення пенсії 01.06.2007року (а.с.11), в якій було закреслено, що відповідач працює, відомостей про те, чи є він фізичною-особою підприємцем, ним не зазначалось.

27.08.2013 року в заяві на поновлення виплати пенсії від 27.08.2013 року позивач вказав, що він не підприємець ( а.с.10 зворот). Відповідно до заяви на перерахунок пенсії по стажу від 11.09.2013 року ОСОБА_5 вказав, що він не СПД (а.с. 10).

Доходів відповідач з 2005року по 2014рік не отримував, що підтверджується відповідною довідкою від 22.05.2014 року № 316/17-15 (а.с. 26).

Відмовляючи в задоволенні заявлених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні позивачем не доведено і судом не встановлено, що виплата надмірних коштів у вигляді пенсії була проведена у зв'язку із зловживаннями з боку ОСОБА_5, так як обов'язок повідомлення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності на момент реєстрації його був покладений на орган державної реєстрації, і з незалежних від відповідача причин не було внесено відомості про реєстрацію його рішення про припинення діяльності.

Апеляційний суд погоджується з вірним по суті висновком першої інстанції про необхідність відмови в задоволенні вимог заявленого позову, оскільки вказаний висновок суду узгоджується з фактичними обставинами справи та нормами матеріального права, які регламентують спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості рішення суду першої інстанції та невідповідності його висновків нормам матеріального права не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

Згідно з додатком № 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11866 була передбачена форма заяви про призначення пенсій, в якій зазначено, що про прийняття на роботу, звільнення з роботи, зміни в складі сім'ї, про зміну місця проживання та інші обставини, що можуть вплинути на пенсійне забезпечення, особа зобов'язана повідомити про це органи, що призначають і виплачують пенсію.

ОСОБА_5 в заяві на поновлення виплати пенсії від 27.08.2013 року вказав, що він не підприємець. Відповідні відомості, що відповідач не СПД, були ним вказані в заяві на перерахунок пенсії по стажу від 11.09.2013 року.

Відповідно до приписів ч.5 статті 43 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації фізичної особи - підприємця зобов'язаний передати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру та відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця для взяття фізичної особи - підприємця на облік.

За даних обставин є вірним по суті висновок суду першої інстанції відносно того, що позивачу було відомо про реєстрацію відповідача в якості приватного підприємця з 11.03.2005 року, оскільки позивач, в межах своїх повноважень, має доступ до бази даних системи персоніфікованого обліку відомостей застрахованих осіб, на підставі яких і було проведено перевірку.

Як передбачено статтею 47 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи-підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності така фізична особа-підприємець або уповноважена нею особа має подати державному реєстраторові (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) заяву про припинення підприємницької діяльності.

Вказані дії і були виконані ОСОБА_5, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 08.07.2014 року, серія АД № 375463, в якому вказано про внесення рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності 07.04.2005 року (а.с.36-37). При цьому суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що не від волі відповідача ОСОБА_5 залежало своєчасне внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру про внесення рішення про припинення підприємницької діяльності, а також про припинення підприємницької діяльності.

Відповідно до ч.1 статті 50 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуватися на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до статті 102 Закону України „Про пенсійне забезпечення", пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду. Згідно з приписами статті 103 Закону України „Про пенсійне забезпечення" суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Виходячи з правового аналізу вказаних норм права, необхідно зазначити, що надміру виплачена пенсія підлягає стягненню з пенсіонера лише у випадку подання ним документів з явно неправдивими відомостями чи неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї.

За даних обставин суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що в ході судового розгляду даної справи не встановлено, що виплата надмірних коштів у вигляді пенсії була здійснена у зв'язку із зловживаннями з боку ОСОБА_5, а саме у зв'язку з поданням ним завідомо неправдивих відомостей або їх приховування, оскільки обов'язок повідомлення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності на момент реєстрації було покладено на орган державної реєстрації та з незалежних від волі відповідача підстав не було внесено відомості про реєстрацію його рішення про припинення діяльності фізичної особи-підприємця.

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги ту обставину, що доходів відповідач з 2005 року по 2014 рік не отримував, що підтверджується відповідною довідкою Гощанської ОДПІ ГУ Міндоходів від 22.05.2014 року № 316/17-15 (а.с. 26).

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції, ухваленого на основі з'ясованих по справі обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись статтями: 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: