ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"15" січня 2007 р. | справа № 20-5/394 |
За позовом: Комунального підприємства “Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (99011 м. Севастополь, вул. Павліченко, 2)
До: Державного комунального підприємства „Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 2” (99001 м. Севастополь, пл. Ластова, 3)
Про стягнення заборгованості в сумі 107554,45 грн.
Суддя Євдокимов І.В.
Представники сторін:
Позивач: Мітріцан Т.В., довіреність № 02-юр від 02.01.2007;
Відповідач: Водолазкін В.А., довіреність № 03 від 05.01.2007.
Суть спору:
Позивач, КП “Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради, звернувся до суду з позовом до відповідача, ДКП „Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 2”, про стягнення заборгованості за договорами № 232 від 10.10.2000, № 232/у від 09.10.2000, № 232/у/1 від 04.12.2002 про постачання теплової енергії в розмірі 107554,45 грн., з яких: 74995,19 грн. –основний борг, 7547,52 грн. –3% річних, 25011,74 грн. –збитки від інфляції.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов’язки щодо оплати отриманої енергії.
Представник відповідача позовні вимоги визнав частково в межах строку позовної давності в розмірі 39889,21 грн., з яких: 31275,15 грн. –основний борг, 6721,95 грн. –збитки від інфляції, 1892,11 грн. - 3% річних.
Представникам сторін роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд, -
ВСТАНОВИВ:
10.10.2000, 09.10.2000, 04.12.2002 між позивачем та відповідачем були укладені договори про постачання теплової енергії № № 232, 232/у, 232/у/1 відповідно.
Відповідно до вимог договорів позивач взяв на себе зобов’язання по постачанню тепловою енергією відповідача у необхідних розмірах, а відповідач в свою чергу зобов’язався оплачувати отриману енергію по встановленим тарифам та в строки, передбачені договорами.
Згідно з п. 6.3 договору № 232 від 10.10.2000 відповідач зобов’язаний здійснювати оплату на протязі 10-ті днів з дня отримання рахунку, але не пізніш 30 числа місяцю, наступного за розрахунковим.
Відповідно до п. 6.3 договору № 232/у від 09.10.2006 відповідач зобов’язався розраховуватись по показникам приладів обліку.
Згідно з п. 6.3-6.4 договору № 232/у/1 від 04.12.2002 відповідач зобов’язався розраховуватись по показникам приладів обліку. Крім того, відповідач зобов’язаний здійснювати оплату на протязі 10 днів після отримання рахунку. Рахунок вважається доставленим на адресу відповідача у випадку якщо останній на протязі розрахункового місяцю не заявить про неотримання рахунку.
Зобов’язання з постачання енергії позивачем виконувались належним чином, та своєчасно, але оплата за отриманий енергію відповідачем здійснювалась несвоєчасно та не повному об’ємі, у зв’язку з чим його заборгованість перед позивачем склала 74995,19 грн. за період з травня 2001 року по жовтень 2006 року.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як вбачається із матеріалів справи позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 74995,19 грн. за період з травня 2001 року по жовтень 2006 року, але строк позовної давності частково сплинув, тому суд вважає задовольнити вимоги позивача за період з 01.09.2003 по 04.12.2006 в розмірі 31275,15 грн. Крім того, сторони підписали акт звірки взаєморозрахунків на цю суму (а.с. 74-75).
Суму основного боргу позивач просить стягнути з урахуванням 3% річних та збитків від інфляції.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотку річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.
У зв’язку з чим, з відповідача підлягає стягненню сума 3% річних в розмірі 1892,11 грн., та збитків від інфляції в розмірі 6721,95 грн. за період з 01.09.2003 по 04.10.2006.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 39889,21 грн., з яких: 31275,15 грн. –основний борг, 6721,95 грн. –збитки від інфляції, 1892,11 грн. - 3% річних.
Керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 398,89 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 43,76 грн. пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного комунального підприємства „Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 2” (99001 м. Севастополь, пл. Ластова, 3, код ЄДРПОУ 22287686, п/р 260003011020 в СФ АКБ УСБ, МФО 324195) на користь Комунального підприємства “Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (99011 м. Севастополь, вул. Павліченко, 2, код ЄДРПОУ 03358357, п/р 26030945206831 в СФ АКБ УСБ, МФО 324195) заборгованість в сумі 39889,21 грн., з яких: 31275,15 грн. –основний борг, 6721,95 грн. –збитки від інфляції, 1892,11 грн. - 3% річних, витрати по сплаті державного мита в сумі 398,89 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 43,76 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В інший частині позовних вимог КП “Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради відмовити.
Суддя І.В. Євдокимов
Рішення оформлено
згідно з вимогами
ст. 84 ГПК України
та підписано
22.01.2007
Розсилка:
1. КП “Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (99011 м. Севастополь, вул. Павліченко, 2)
2. ДКП „Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 2” (99001 м. Севастополь, пл. Ластова, 3)
3. Справа
4. наряд