Справа № 362/3100/13-к

Провадження № 1-кп/362/22/14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.09.2014 року

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючої судді - Воробйової В.М.,

при секретарі - Чорній М. В., Савицькій М.В., Конопці В.І.,

з участю прокурора - Гетьман Л.А., Сідашова О.В., Кравченко Ю.В., Цибульського В.П.,

захисника - ОСОБА_1,

потерпілого - ОСОБА_2,

представника потерпілого - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові кримінальне провадження про кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.364, ч.2 ст. 366 КК України, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12012100140000067 від 22.11.2012 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Лосівка Семенівського району Чернігівської області, українки, громадянки України, освіта середня спеціальна, одруженої, працює секретарем Саливонківської сільської ради, проживає і зареєстрована: АДРЕСА_1, раніше не судимої,-

в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки с. Саливонки Васильківського району Київської області, українки, громадянки України, освіта середня спеціальна, працює землевпорядником Саливонівської сільської ради, вдови, проживає та зареєстрована: АДРЕСА_2, раніше не судимої,

в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.366 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Так, відповідно до рішення Саливонківської сільської ради від 07.12.2004 року №124-16- ХХІУ «Про дострокове припинення повноважень сільського голови ОСОБА_6» обов,язки сільського голови покладено на секретаря Саливонківської сільської ради ОСОБА_4

Згідно ст.14 Закону України « Про службу в органах місцевого самоврядування», ОСОБА_4 обіймала посаду четвертої категорії.

В силу займаної посади обвинувачена ОСОБА_4 здійснювала повноваження, визначені ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», була наділена організаційно- розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, тобто, згідно з п.1 примітки до ст. 364 КК України, була службовою особою.

Зокрема, відповідно до положень ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», на ОСОБА_4, як на виконуючу обов,язки Саливонківського сільського голови, покладались наступні обов,язки: забезпечення здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; організація в межах, визначених законом, роботи відповідної ради та її виконавчого комітету; підписання рішень ради та її виконавчого комітету та інші.

Відповідно до розпорядження Саливонківського сільського голови ОСОБА_6 № 27 від 01.11.2002 року на конкурсній основі прийнято на роботу обвинувачену ОСОБА_5 на посаду спеціаліста-землевпорядника Саливонківської сільської ради.

Згідно ст. 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» ОСОБА_5 обіймала посаду сьомої категорії.

Відповідно до посадової інструкції спеціаліста - землевпорядника Саливонківської сільської ради Васильківського району Київської області, спеціаліст-землевпорядник відноситься до категорії спеціалістів та є посадовою особою місцевого самоврядування. Спеціаліст-землевпорядник сільської ради в своїй діяльності керується Конституцією України, Земельним кодексом України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами та розпорядженнями Президента України, постановами і розпоряженнями Кабінету Міністрів України, рішеннями органів місцевого самоврядування, наказами та вказівками районного відділу земельних ресурсів, які прийняті у межах їх повноважень, що регулюють питання земельних відносин, та цією інструкцією.

Спеціаліст-землевпорядник сільської ради підпорядкований безпосередньо сільському голові та підзвітний та підконтрольний начальнику районного відділу земельних ресурсів. Виконує рішення сільської ради та виконавчого комітету, службові доручення сільського голови та начальника районного відділу земельних ресурсів в межах їх повноважень, що регулюють питання земельних відносин.

Відтак землевпорядник Саливонківської сільської ради Васильківського району Київської області ОСОБА_5 обіймає посаду, пов,язану з виконанням адміністративно-господарських функцій, а тому, згідно з приміткою 1 до ст. 364 КК України, є службовою особою.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується Державним актом .

Відповідно до п.2.9 «Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі», затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №43 від 04.05.1999 року, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 04.06.1999 за № 354/3647, заповнення державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування покладається на Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України, регіональні, районні та міські центри державного земельного кадастру та їх структурні підрозділи і інші землевпорядні підприємства та організації. Усі записи мають бути зроблені державною мовою, чітко і розбірливо, виправлення не допускаються. Заповнення вказаних документів здійснюється з використанням комп,ютерної техніки.

15.10.2002 року до Саливонківської сільської ради надійшла письмова заява від ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про передачу їм безоплатно у приватну спільну сумісну власність земельної ділянки площею 0,28 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3.

17.10.2002 року на 3 сесії ХХІУ скликання Саливонківської сільської ради депутатами прийнято рішення за № 22-3-ХХІУ «Про передачу громадянам земельних ділянок у приватну власність для обслуговування житлових будинків та для ведення підсобного господарства», згідно з яким ОСОБА_8 та ОСОБА_9 передано у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку та 0,03 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_3.

12.11.02 року ОСОБА_2, діючи від свого імені та за дорученням від імені ОСОБА_10 подарував ОСОБА_8 2/3 /дві треті/ частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних господарських та побутових будівель та споруд, що знаходяться в АДРЕСА_3.

16.06.2004 року складено Державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ №067949 -39582, згідно з яким ОСОБА_8 являється власником земельної ділянки площею 0,250 га з цільовим призначенням «будівництво, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та «Державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ №067950- 39583 , згідно з яким ОСОБА_8 являється власником земельної ділянки площею 0,033 га з цільовим призначенням «ведення особистого селянського господарства». Вказані акти складено на земельні ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3. У списку співвласників в Державному акті на право власності на земельну ділянку зазначено співвласників: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , яким належить частка у розмірі по ? частині земельних ділянок відповідно.

На початку 2005 року /точної дати та часу не встановлено/ виконуюча обов,язки Саливонківського сільського голови ОСОБА_4 , будучи посадовою особою органів місцевого самоврядування, здійснюючи відповідно до Закону України» Про місцеве самоврядування в Україні « функції представника влади , являючись службовою особою , будучи достовірно обізнаною про порядок видачі та внесення змін до Державних актів на право власності на земельну ділянку , неналежно виконуючи свої службові обов,язки через несумлінне ставлення до них, в порушення вимог ст. 42 Закону України « Про місцеве самоврядування в Україні «, п.2.9 «Інструкції про порядок складання , видачі , реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі «, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №43 від 04.05.1999 року, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 04.06.1999 за № 354/3647, всупереч інтересам служби , зловживаючи службовим становищем , діючи в інтересах ОСОБА_8, за попередньою змовою зі спеціалістом -землевпорядником сільської ради ОСОБА_5, підписала підготовлені останньою зміни до державних актів на право власності на земельні ділянки серії КВ №067949-39582 , серії КВ №067950- 39583 щодо розміру часток співвласників земельних ділянок , а саме: ОСОБА_4 було власноручно затверджені підписом внесені до вищевказаних державних актів виправлення площі часток , з яких стало у власності ОСОБА_8 замість ? частини 2/3 частини , а в свою чергу у ОСОБА_2 замість ? частини - 1/3 частина земельної ділянки в АДРЕСА_3. Надалі , ОСОБА_4 скріпила дані зміни у державних актах відтиском печатки Саливонківської сільської ради .

Згідно з висновком №29/12-12 від 06.12.2012 , внаслідок внесення рукописних змін до актів

КВ №067949 та КВ № 067950 від 16.06.2004 04 ОСОБА_8 збільшила свою частку земельної ділянки , розташованої за адресою: АДРЕСА_3, на 417 кв.м., середньо-ринкова вартість якої станом на 2004-2006 роки з заокругленням до цілих могла б становити 80 022 грн.( вісімдесят тисяч двадцять дві грн.); станом на 2012 рік з заокругленням до цілих могла становити 55 414,00 ( п,ятдесят п,ять тисяч чотириста чотирнадцять )гривень.

Таким чином , вказаними діями ОСОБА_4, які виразились у зловживанні службовим становищем , тобто умисному , в інтересах третіх осіб, використанні службового становища всупереч інтересам служби , завдано істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян та державним інтересам , а саме: підірвано авторитет та престиж органу місцевого самоврядування - Саливонківської сільської ради Васильківського району Київської області , а також завдано істотної моральної шкоди потерпілому ОСОБА_2, оскільки останній тривалий час , будучи людиною похилого віку, з метою реалізації свого права на спадщину , змушений звертатись до судів .

Окрім того, обвинувачена ОСОБА_4 на початку 2005 року ( точної дати та часу в ході досудового слідства не встановлено)виконуючи обов,язки Саливонківського сільського голови, будучи посадовою особою органів місцевого самоврядування , здійснюючи відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» функції представника влади, являючись службовою особою, будучи достовірно обізнаною про порядок видачі та внесення змін до Державних актів на право власності на земельну ділянку , неналежно виконуючи свої службові обов,язки через несумлінне ставлення до них , в порушення вимог ст. 42 Закону України « Про місцеве самоврядування « , п.2.9 « «Інструкції про порядок складання , видачі , реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі «, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №43 від 04.05.1999 року, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 04.06.1999 за № 354/3647,всупереч інтересам служби , зловживаючи службовим становищем , діючи в інтересах ОСОБА_8 , за попередньою змовою з землевпорядником ОСОБА_5, внесла завідомо неправдиві відомості до офіційного документу , а саме: зміни до державних актів на право власності на земельні ділянки серії КВ №067949 39582 , серії КВ № 067950 39583 щодо розміру часток співвласників земельних ділянок , а саме: ОСОБА_4 було власноручно затверджено підписом та скріплено печаткою Саливонківської сільської ради внесені до вищевказаних державних актів виправлення площі, часток з яких стало у власності ОСОБА_8 замість ? частини - 2/3 частини , а в свою чергу у ОСОБА_2 замість ? частини - 1/3 частина земельної ділянки в АДРЕСА_3.

Згідно з висновком №29/12-12 від 06.12.2012 , внаслідок внесення рукописних змін до актів

КВ №067949 та КВ № 067950 від 16.06.2004 04 ОСОБА_8 збільшила свою частку земельної ділянки , розташованої за адресою: АДРЕСА_3, на 417 кв.м., середньо-ринкова вартість якої станом на 2004-2005 роки з заокругленням до цілих могла б становити 80 022 грн.( вісімдесят тисяч двадцять дві грн.); станом на 2012 рік з заокругленням до цілих могла становити 55 414,00 ( п,ятдесят п,ять тисяч чотириста чотирнадцять )гривень.

Обвинувачена ОСОБА_5 на початку 2005 року ( точної дати та часу не встановлено ), будучи достовірно обізнаною про порядок видачі та внесення змін до Державних актів на право власності на земельну ділянку, вступила в злочинну змову з виконуючою обов,язки Саливонківського сільського голови ОСОБА_4, яка будучи посадовою особою органів місцевого самоврядування , здійснювала відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» функції представника влади , являючись службовою особою.

Після цього , ОСОБА_5, діючи умисно , в інтересах ОСОБА_8, в порушення вимог ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п.2.9 «Інструкції про порядок складання , видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі «, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №43 від 04.05.1999, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 04.06.1999 за № 354/3647, всупереч інтересам служби , вчинила службове підроблення , а саме : внесла до державних актів на право власності на земельні ділянки серії КВ №067949 -39582 , серії КВ № 067950 -39583 завідомо неправдиві відомості , що полягли у зміні розміру часток співвласників земельних ділянок . Далі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 засвідчили дані зміни своїми підписами , та ОСОБА_4 скріпила відтиском печатки Саливонківської сільської ради вказані державні акти .

Згідно з висновком №29/12-12 від 06.12.2012 , внаслідок внесення рукописних змін до актів

КВ №067949 та КВ № 067950 від 16.06.2004 04 ОСОБА_8 збільшила свою частку земельної ділянки , розташованої за адресою: АДРЕСА_3, на 417 кв.м., середньо-ринкова вартість якої станом на 2004-2005 роки з заокругленням до цілих могла б становити 80 022 грн.( вісімдесят тисяч двадцять дві грн.); станом на 2012 рік з заокругленням до цілих могла становити 55 414,00 ( п,ятдесят п,ять тисяч чотириста чотирнадцять )гривень.

Протягом судового розгляду прокурором двічі змінювалось обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 : з ч.2 ст. 366 КК України на ч.1 ст. 366 КК України, відповідно до практики Верховного Суду України в частині спричинення тяжких наслідків при ідеальній сукупності злочинів, передбачених ст. 364 і ст. 366 КК України, а саме: неприпустимості покладення на особу подвійної відповідальності за одні й ті самі наслідки. В подальшому з метою конкретизації обвинувачення прокурор змінив обвинувачення ОСОБА_4 з ч.2 ст. 364 на ч.1 ст. 364 КК України з урахуванням ненастання реальних тяжких наслідків діями обвинуваченої ОСОБА_4, а завданням істотної шкоди морального характеру потерпілому та істотного підриву авторитету та престижу органу місцевого самоврядування.

Потерпілий ОСОБА_2 відповідно до вимог ст. 338 КПК України підтримав обвинувачення за ч.2 ст. 364 і ч.1 ст. 366 КК України, тобто в раніше пред,явленому обсязі , наполягаючи,що діями обвинувачених йому заподіяно тяжкі наслідки.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4. винною себе в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364 і ч.2 ст. 366 КК України не визнала, і суду пояснила , що з березня 1996 року працювала секретарем Саливонківської сільської ради, вела прийом громадян. Має середню спеціальну освіту - закінчувала Ірпінський бухгалтерський технікум, неодноразово перебувала на курсах підвищення кваліфікації. На даний час має 9 ранг держслужбовця. Станом на 2004 рік потерпілого можливо знала, але не спілкувалась з ним. А ОСОБА_8 не знала. оскільки вона на той час не була мешканкою села. В 2004 році ОСОБА_8 отримала в дар будинок , і почала проживати в селі. Принесла до сільської ради Договір дарування від імені потерпілого ОСОБА_2, відповідно до якого йому належала тільки 1/3 частина будинку. Земельна ділянка на той час приватизована не була, знаходилась в користуванні. ОСОБА_8 звернулась до сільської ради з заявою про приватизацію всієї земельної ділянки на себе, але їй дозволили приватизувати тільки 2/3 частини, відповідно до часток будинку. Вважає, що Державний акт, який був виготовлений і виданий на ім,я ОСОБА_8 та ОСОБА_9, був виготовлений неправильно,оскільки були вказані частини земельної ділянки - ? для кожного .Щоб внести зміни, треба було повторно платити гроші, ОСОБА_8 відмовилась повторно платити гроші, і звернулась до них про внесення змін у Державні акти . Вони погоджували це з Управлінням земельних ресурсів, ті дали добро,хто саме це сказав, сказати не може , тому вона і землевпорядник власноруч внесли зміни, виправивши в Державних актах зазначені частки - ? на 1/3 для ОСОБА_9 і 2/3 для ОСОБА_8: землевпорядник внесла зміни своєю рукою, а вона поставила печатку. На той час вони виконувала обов,язки Голови сільської ради. Інструкцію про видачу Державних актів вона читала, знала, що вони не мають права таке робити, але раніше так робили, тому вона була впевнена. що роблять все законно. Потерпілий ОСОБА_2 до них не приходив, зразу подав заяву до суду. Його спадкодавець - брат ОСОБА_9 помер, а документів в сільській раді немає. Потерпілий в будинку не живе, землю не обробляє. Наполягає, що ніякого злого умислу не було, хотіли привести у відповідність Державні акти. Просила звільнити її від кримінальної відповідальності у зв,язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України , а в подальшому просила її виправдати за відсутністю складу злочину.

Свою вину у зміненому обвинуваченні за ч.1 ст. 364 і ч.1 ст. 366 КК України не визнала.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 винною себе в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.366 КК України не визнала і суду пояснила , що з 1997 року працює землевпорядником Саливонківської сільської ради. Має освіту : закінчувала Немішаєвський технікум, курси. Має 13 ранг державного службовця. В 2002 році ОСОБА_8 подала до сільської ради, а саме їй , заяву про надання у приватну власність земельної ділянки по вул. Білоцерківській, зазначивши в заяві , що вона там проживає. Вона тільки прийняла заяву, нічого не перевіряла. Питання вирішувала сесія. Після смерті брата потерпілого - ОСОБА_9, почалися суди, оскільки потерпілий - ОСОБА_2 почав оформляти спадщину і виник спір. Вона їздила до начальника земельного відділу у Васильків, щоб з,ясувати стосовно Державного акту про можливість внесення змін до нього. Сама вона Інструкції не дивилась. Про можливість внесення ними змін сказав Ковальчук, а це здається не земельний відділ, а бюро , при цьому був ОСОБА_12. І по цьому питанню вона зверталась неодноразово. Вона внесла зміни особисто, а ОСОБА_4 поставила печатку. Зазначила, що в своїй роботі керується Земельним кодексом і Інструкцією щодо Державний актів на землю. Погодилась, що вони не мали права вносити такі зміни , але зробили це, бо їм так сказали. Ніякого злочинного умислу не мали. Просить її виправдати .

Свою вину у зміненому обвинуваченні за ч.1 ст. 366 КК України не визнала.

Допитані в судовому засіданні потерпілий і свідки за підозрою ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364 і ч.2 ст.366 КК України суду показали :

Потерпілий ОСОБА_2. суду пояснив, що будинок. про який йде мова , в с. Саливонки Васильківського району по вул. Білоцерківській , це будинок його батьків, де він виріс. Будинок залишився у спадщину після батьків йому і двом його братам. В будинку проживав брат ОСОБА_12, якого він у 2001 році влаштував в будинок - інтернат. На той час в будинку ніхто не жив, а ОСОБА_8 взялася допомагати брату і скаржилась, що в неї діти, а жити ніде. Тому в 2002 році в листопаді місяці він від свого імені і від імені брата ОСОБА_10 оформив дарування 2/3 будинку ОСОБА_8, а приватизацію землі ОСОБА_8 почала ще раніше. Після смерті брата ОСОБА_12 в 2005 році він звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті брата. Через суд він отримав право власності на 1/3 частину спадкового будинку. Тільки в 2005 році він дізнався про виправлення в Державних актах на землю, на користь ОСОБА_8, оскільки до цього часу не мав оригінала Державних актів на землю, які отримала ОСОБА_8Тільки в 2010 році за ним в судовому порядку було визнано право власності на 1/ 2 частину земельної ділянки, що знаходиться біля спадкового будинку. Вважає, що йому заподіяна шкода, що це є тяжкими наслідками, оскільки його фактично позбавили права власності, до того ж він, людина похилого віку протягом тривалого часу змушений був звертатись до суду за захистом своїх прав.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що з 1994 року по 2004 рік він працював Саливонківським сільським головою. В січні 2013 року до нього приїхав слідчий і почав з,ясовувати, чи підписував він Державні акти на право власності на земельні ділянки на ім,я ОСОБА_8 і ОСОБА_9Він підтвердив , що такі рішення про передачу у спільну сумісну власність були і видавались Державні акти, де стояли частки по ? щодо кожного із співвласників. Але слідчий повідомив його , що від 17.10.2002 року є інше рішення, яке він вилучив в земельних ресурсах , та Державний акт, де не його, свідка , підпис, а печатка сільської ради. Підпис на даних актах ОСОБА_4, яка тільки з 12.12.2004 року виконувала обов,язки Голови сільської ради. Тоді він звернувся до архіву , щоб знайти рішення, які приймались при його головуванні, але рішення здані в архів не були. Здані вони були тільки в серпні 2013 року ,хоча повинні були здаватись протягом 5 років, і там було дійсно рішення, яке при його головуванні не приймалось, в якому було зазначено про передачу земельної ділянки спільну часткову власність . Коли він звернувся до ОСОБА_4, та відповіла, що так сталося. Зазначив, що під час його головування до нього дійсно зверталась ОСОБА_8, що нібито в земельних ресурсах допустили помилку при видачі Державних актів на її ім,я , і це стосується часток земельної ділянки співвласників, що вона претендує на більшу частку, ніж ? , як було зазначено в Державному акті, на що він відповів, що треба звертатись до управління земельних ресурсів або до суду, оскільки вважав, що в управлінні земельних ресурсів зробили все правильно.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що був депутатом Саливонківської сільської ради на час подій. Головою сільської ради був ОСОБА_6 І він не пам,ятає , коли приймалось рішення щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що з 1996 року, працюючи в школі, була депутатом Саливонківської сільської ради. Пам,ятає, що приходив на сесію ОСОБА_9 з дочкою, показував якісь фотографії, можливо це було пов,язано із спадщиною . Вона не пам,ятає сесії, коли вирішувалось питання про передачу земельних ділянок ОСОБА_8 і ОСОБА_9. Але пам,ятає, що депутати тоді стали на бік ОСОБА_8, яка мала двох дітей і не мала чоловіка, і нібито є дочкою брата ОСОБА_2.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що потерпілий ОСОБА_2 є її дядьком по лінії батька, але документів, що це підтверджують , в неї немає. Люди казали, що ОСОБА_10 її батько. Вона спілкувалась і з батьком ,і з ОСОБА_2,потерпілим по справі , і вони подарували їй свої частки будинку в с. Саливонки , куди вона переїхала 10 років тому, тобто 2/3 будинку. Там не було ні газу,ні світла, вона все робила сама. Вона писала заяву на приватизацію земельної ділянки, що знаходиться біля будинку, але не пам,ятає, чи до оформлення дарування, чи після. Державні акти були видані їй , і там був зазначений другий співвласник - ОСОБА_9, а також зазначені частки, по ? на кожного. Вона з цим не погодилась, враховуючи частку в будинку , звернулась до земельних ресурсів, і їй сказали, щоб виправлення внесли у сільській раді. Вона не пам,ятає, чи приходила вона на прийом до сільського голови ОСОБА_6. Цим займався її адвокат - ОСОБА_16, і хто вніс виправлення , вона не знає, вірніше не пам,ятає, чи вносились виправлення ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки вона перенесла травму, отриману в ДТП. Підтвердила, що відносно спадщини у неї протягом років тривають суди з ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_17 суду пояснив, що працює сільським головою с. Саливонки .В 2006 році дійсно на сесії приймалось рішення про внесення змін до рішення від 07.10.02 року. але хто вніс таку пропозицію на сесію , він не пам,ятає. При огляді двох рішень від 20.04.06 року стосовно внесення змін до рішення від 07.10.02 року, пояснив, що на обох рішеннях його підпис, але чому їх два і різняться тексти , пояснити не міг. Що стосується довідки від 26.02.2009 року за його підписом , де зазначено , що виправлення до Державних актів внесені на підставі рішення Васильківського міськрайонного суду від 11.04.2007 року , пояснив, що не вникав в суть, рішення суду бачив, тому і підписав. Пам,ятає, що був протест прокурора, тому і внесли зміни в рішення що стосується спільної чи часткової сумісної власності, і , можливо, він тоді не знав, що вже є Державні акти на землю. Вже пізніше , коли розпочалася перевірка, ОСОБА_5 розповіла йому всі обставини. Також зазначив, що нова печатка сільської ради була зроблена десь в 2005 , можливо в 2006-2007 році.

Судом вивчені письмові докази , які містяться в матеріалах кримінального провадження за підозрою ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст. 366 КК України:

- фотокопія договору дарування житлового будинку від 12.11. 2002 року , відповідно до якого ОСОБА_2 від свого імені та за дорученням від імені ОСОБА_10 подарував 2/3 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних господарських споруд , що знаходиться в АДРЕСА_3 , ОСОБА_8 / а.с.45 т.2 /

- копія витягу з реєстру прав власності від 15.12.2006 року , де власниками житлового будинку в АДРЕСА_3 зазначені ОСОБА_9 з часткою 1/3 і ОСОБА_8 - з часткою 2/3 / а.с.46 -47 т.2 /

- довідка Саливонківської сільської ради про те, що ОСОБА_9 з вересня 2001 року виписаний в м. Сквиру, будинок -інтернат, де помер ІНФОРМАЦІЯ_6 /а.с.48 т.2/

- копія заяви ОСОБА_9 , датована березнем 2003 року про передачу йому у приватну власність земельної ділянки в АДРЕСА_3 для обслуговування житлового будинку / а.с.49 т.2 /

- копія рішення № 22-3 -ХХ1У 3-ї сесії Саливонківської сільської ради від 17.10. 2002 року про передачу ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у спільну часткову власність земельну ділянку площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку та ведення підсобного господарства площею 0,03 га по АДРЕСА_3. Підпис сільського голови ОСОБА_6 відсутній, копія рішення завірена печаткою сільської ради. /а.с.51 т.2 /

- копія протесту прокурора Васильківської міжрайонної прокуратури від 14.04.06 року з вимогою скасувати рішення 3 сесії Саливонківської сільської ради № 22-3 -ХХ1У від 17 жовтня 2002 року / а.с.58 т.2 /

- копія рішення № 9-1-У 1-ої сесії Саливонківської сільської ради 5 скликання від 20 квітня 2006 року про внесення змін: слова « спільну часткову власність» замінити словами « спільну сумісну власність « /а.с.53 т.2 /

- копія технічної документації із землеустрою щодо складання Державних актів на право приватної власності на землю на ім,я ОСОБА_8 / а.с.55-100 т.2 / і оригінал технічної документації ;

- копії і оригінали Державних актів на право власності на земельні ділянки на ім,я ОСОБА_8 : серії КВ №067949 -39582 від 16.06.2004 року і серії КВ №067950 -39583 від 16.06.2004 року , на земельні ділянки площею 0,250 га і 0,033 га в АДРЕСА_3, за підписом Саливонківського сільського голови ОСОБА_6 і начальника Васильківського райвідділу земельних ресурсів ОСОБА_12. В списку співвласників земельної ділянки зазначено: ОСОБА_8 і ОСОБА_9 і частки у спільній власності - по ?. Державні акти мають рукописні виправлення : «Виправленому вірити: ОСОБА_8 - 2/3, ОСОБА_9 - 1/3; в.о. сільського голови ( підпис) ОСОБА_4 Землевпорядник (підпис) ОСОБА_5» Крім того ,мається друковане виправлення часток з ? на 2/3 і 1/3 / а.с.56,57 т. 2/

- копія рішення №22-3-ХХ1У від 17.10.2002 року Саливонківської сільської ради про передачу ОСОБА_8 і ОСОБА_9 у спільну сумісну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку площею 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,03 га в с. Саливонки по АДРЕСА_3 / а.с.72-73 т.2 /

- копія довідки за підписом сільського голови ОСОБА_17 від 26.02.2009 року на ім,я ОСОБА_8 про те, що виправлення часток в Державному акті проведено сільською радою на підставі рішення Васильківського міськрайонного суду від 11.04.2007 року / а.с.101 т.2 /

- копія рішення Васильківського міськрайонного суду від 11.04.2007 року , яким за ОСОБА_2 визнано право власності в порядку спадкування після померлого ОСОБА_9 на 1/3 частину будинку АДРЕСА_3 і 1/3 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, 1/3 частину земельної ділянки для особистого селянського господарства. В частині виділення часток в натурі в позові було відмовлено .При чому в позовних вимогах ОСОБА_2 зазначено про відкриття спадщини у виді 1/3 частини житлового будинку і 1/3 частини земельної ділянки . При чому з тексту рішення не вбачається, чи досліджувались в судовому засіданні Державні акти на право власності на земельні ділянки на ім,я ОСОБА_8 чи ОСОБА_9/ а.с.102-105 т.2/

- копія рішення Васильківського міськрайонного суду від 01.04.2010 року , з якого вбачається. що ОСОБА_2 звернувся до суду з аналогічним позовом про визнання права власності в порядку спадкування після померлого ОСОБА_9 , але вже на ? частину земельної ділянки по АДРЕСА_3. Позов задоволено. При чому суд послався на Державні акти серії КВ№067949-39582 і КВ №067950-39583 від 16.06.2004 року , в який визначена частка співвласників по ? частині. Суд зазначив, що не прийняв до уваги доводи ОСОБА_8 про належність їй 2/3 частин зазначених земельних ділянок( з посиланням на виправлення в Державних актах ), оскільки такі виправлення маються лише на екземплярах відповідачки, а виправлення , описки, дописки, підчищення в державних актах на право власності на земельну ділянку не допускаються , у зв,язку з чим такі акти не можуть бути доказами в розумінні ст. 59 ЦПК України/ допустимість доказів , що одержані з порушенням порядку, встановленого законом/ а.с.106-108 т.2 /

- копія ухвали колегії Апеляційного суду Київської області від 16 березня 2011 року. яким рішення Васильківського міськрайонного суду від 01.04.2010 року залишено без змін./а.с.109-111 т.2/

- повідомленням сільського голови ОСОБА_17 від 16.05.12 року , що заява про приватизацію земельної ділянки поступала лише від ОСОБА_8 / а.с.112 т.2/

- копія Журналу реєстрації заяв, де зафіксована заява ОСОБА_8 15.10.02 року про приватизацію 0,28 га земельної ділянки по АДРЕСА_3 /а.с.113-114 т.2 /

- копія рішення №124-16-ХХ1У від 07.12.2004 року 16-ої сесії ХХ1У скликання Саливонківської сільської ради про дострокове припинення повноважень сільського голови ОСОБА_6 з 11 грудня 2004 року і покладення обов,язків сільського голови на секретаря сільської ради - ОСОБА_4 / а.с.116 т.2 /

- копія розпорядження №27 від 11.11.2002 року Саливонківської сільської ради про прийняття на посаду спеціаліста -землевпорядника сільської ради ОСОБА_5 по переводу з Васильківського відділу земельних ресурсів, залишивши їй 13 ранг державного службовця / а.с.117 т.2 /

- копія повідомлення архівного відділу Васильківської державної адміністрації №151 від 02.07.2009 року про ненадходження до архіву документів Саливонківської сільської ради за 2002 рік /а.с.120 т.2 /

- копія Свідоцтва про зміну імені від 25.11.2006 року серії НОМЕР_1 ,виданого ВРАЦС Васильківського МРУЮ, згідно якому ОСОБА_8 змінила прізвище на ОСОБА_8 / а.с.122 т.2 /

- висновок експерта №29/12-12 від 06.12.12 , відповідно до якого середньоринкова вартість оцінюваної частки після внесення рукописних змін до актів КВ №067949 та КВ № 067950 від 16.06.2004 року ОСОБА_8 збільшила свою частку земельної ділянки на 417 кв.м., розташованої за адресою : АДРЕСА_3, станом на 2004-2005 рр. З заокругленням до цілих могла б становити 80 022 грн., станом на 2012 р могла б становити 55 414 грн. / а.с. 126 т.2 /

- копія витягу з Наказу «Про затвердження Інструкції про порядок складання , видачі , реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю ...... «, станом на 31.08.2008 року , п.2.9 якої передбачає, що « заповнення державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою покладається на Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України , регіональні , районні та міські центри державного земельного кадастру та їх структурні підрозділи і інші землевпорядні підприємства та організації. Усі записи мають бути зроблені державною мовою, чітко, розбірливо, виправлення не допускаються . Заповнення вказаних документів здійснюється з використанням комп,ютерної техніки ( Пункт 2,9 в редакції Наказу Держкомзему №144 від 23.08.2001: із змінами , внесеними згідно з Наказом Держкомзему №17 від 19.02.2002 ) « / а.с.129-130 т.2 /

- висновок експерта №20 від 02.01.2013 року судово- почеркознавчої експертизи, відповідно до якої рукописний напис на полі «Список співвласників земельної ділянки « у Державних актах про право власності на земельну ділянку серії КВ №067950-39583 ( 2 екз) та серії КВ №067949-39582 (2 екз.) виконаний ОСОБА_5

Підпис навпроти прізвища «ОСОБА_4» у державних актах про право власності на земельну ділянку серії КВ №067950-39583 ( 2 екз) та серії КВ №067949-39582 (2 екз.) виконаний ОСОБА_4

Підпис навпроти прізвища «ОСОБА_5» у державних актах про право власності на земельну ділянку серії КВ №067950-39583 ( 2 екз) та серії КВ №067949-39582 (2 екз.) виконаний ОСОБА_5

Підпис навпроти прізвища «ОСОБА_6» у державних актах про право власності на земельну ділянку серії КВ №067950-39583 ( без позначки «Архівний» та серії КВ №067949-39582 ( без позначки «Архівний «) виконаний ОСОБА_4 / а.с.135-142/

- посадова інструкція секретаря сільської ради та виконавчого комітету / а.с.145-147 т.2/

- посадова інструкція спеціаліста - землевпорядника / а.с.148-150 т.2 /

Таким чином, дії обвинуваченої ОСОБА_4 органами досудового розслідування були кваліфіковані:

- за ч.2 ст.364 КК України, як зловживання службовим становищем , умисне, в інтересах третіх осіб використання службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки інтересам окремих громадян ;

- та за ч.2 ст.366 КК України, як службове підроблення , тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей , що спричинило тяжкі наслідки .

Дії обвинуваченої ОСОБА_5 органами досудового розслідування кваліфіковані :

- за ч.2 ст.366 КК України, як службове підроблення , тобто внесення службовою особою до офіційного документу завідомо неправдивих відомостей , що спричинило тяжкі наслідки.

Разом з тим, відповідно до практики Верховного Суду України , частиною другої статті 366 КК України передбачена кримінальна відповідальність за вчинення зазначених видів службового підроблення, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, визначення яких дається у примітці до ст. 364 КК України - матеріальні збитки, що у двісті п,ятдесят і більше разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян. Кримінальна відповідальність за цей злочин настає у разі, коли службове підроблення призвело до реальної майнової шкоди і ця шкода перебуває у прямому ( безпосередньому) причинному зв,язку ( зв,язку взаємозалежності) саме із службовим підробленням.

Шкода охоронюваним законом інтересам заподіюється, як правило, не самим по собі підробленням офіційних документів , а внаслідок використання їх. Використання підроблених документів, як зазначено вище, не є конструктивною ознакою службового підроблення, тому визначення( встановлення) причинного зв,язку між службовим підробленням та тяжкими наслідками залежить від того, ким саме - іншою особою чи самим підробником , в якому значенні, з якою метою використовуються ці документи. Якщо підроблені офіційні документи використовує особа, що їх підробила, як засіб(спосіб, умови) скоєння іншого посягання, у часі підробила їх раніше, усвідомлює, як правило,що підроблення є етапом ( частиною ) злочинної поведінки чи необхідною дією для скоєння іншого посягання , внаслідок чого буде досягнуто кінцевої мети всієї злочинної поведінки, то таке службове підроблення не може, (не повинно ) кваліфікуватись як таке, що спричинило тяжкі наслідки.

У тому разі , коли службове підроблення вчиняється службовою особою , яка потім сама використовує підроблені ( сфальсифіковані) нею офіційні документи як засіб( спосіб, умови тощо) для скоєння іншого злочину, коли суспільно небезпечні наслідки настають після вчинення діяння, якому службове підроблення було засобом( способом, умовами) його скоєння, то інкримінувати спричинення тяжких наслідків водночас і як результат службового підроблення є неправильним, оскільки ці наслідки не перебувають у прямому ( безпосередньому) причинному зв,язку із службовим підробленням . Понад те, таке ставлення за провину призводитиме до покладання на особу подвійної відповідальності за одні і ті самі наслідки, що є неприпустимим.

У ході судового розгляду встановлено, що підроблення офіційних документів - державних актів на право власності на земельну ділянку серії КВ №067949-39582 та серії КВ №067950-39583 в даному випадку є способом вчинення ОСОБА_4 злочину,передбаченого ст.364 КК України, а саме: умисного , в інтересах третіх осіб, використання службового становища всупереч інтересам служби . Внесення в офіційні документи завідомо неправдивих відомостей не призвело безпосередньо до тяжких наслідків, а стало способом зловживання службовим становищем ОСОБА_4, що і становить ідеальну сукупність злочинів.

Крім того, злочин, передбачений ч.2 ст. 364 КК України є злочином з матеріальним складом, який визнається закінченим з моменту настання тяжких наслідків, що повинні перебувати у причинному зв,язку з вчиненим особою діянням, тобто спричинення тяжких наслідків є обов,язковою ознакою об,єктивної сторони основного складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України.

У ході судового розгляду кримінального провадження встановлено, що підроблення ОСОБА_4 і ОСОБА_5 офіційних документів - державних актів на право власності на землю, в даному випадку не призвели до реального настання будь-яких тяжких наслідків, оскільки потерпілий ОСОБА_2, як спадкоємець ОСОБА_9, фактично не позбавлений права власності на зазначені вище земельні ділянки , так як підроблені державні акти не були використані в подальшому для оформлення будь-яких правочинів, у тому числі щодо відчуження земельних ділянок, і виділ часток в натурі , до того ж про це зазначив у своєму рішенні від 01.04.2010 року і суд, зробивши висновки, що дані акти не можуть бути допустими доказами в розумінні ст.59 ЦПК України.

Разом з тим, потерпілому ОСОБА_2 внаслідок вчинення злочину, передбаченого ст.364 КК України , завдано істотної шкоди морального характеру, оскільки він, будучи людиною похилого віку , тривалий час не міг реалізувати своє право на спадщину та був змушений звертатись до суду щодо оформлення спадщини ОСОБА_9 неодноразово .Крім того, неправомірними діями ОСОБА_4 істотно підірвано авторитет та престиж органу місцевого самоврядування - Саливонківської сільської ради Васильківського району Київської області.

Таким чином, під час судового розгляду не знайшло свого підтвердження обвинувачення в тому об,ємі, який підтримав потерпілий ОСОБА_2, а саме: в частині заподіяння йому діями ОСОБА_4 тяжких наслідків.

Разом з тим , суд не приймає до уваги і заперечення обвинувачених про відсутність в їх діях складу кримінальних правопорушень, з посиланням на те, що вони не мали злочинного умислу, а їх дії були направлені на приведення Державних актів у відповідність до вимог закону, до того ж внесення змін було погоджено з кадастровим бюро, оскільки така позиція обвинувачених не узгоджується з вимогами Посадових Інструкцій секретаря сільської ради та спеціаліста - землевпорядника , які вимагають від секретаря сільської ради знати основні Закони та нормативні акти , які стосуються роботи місцевих органів влади і основи організаційно-правової роботи ( ст.4 п.4.1, 4.9) , а спеціаліста - землевпорядника знати Основні закони та нормативні акти України, які стосуються роботи місцевих органів влади у сфері земельних відносин, уміти застосовувати норми чинного земельного законодавства та основні нормативно - правові акти , що регулюють земельні відносини, добре володіти питаннями державної політики в цій галузі ( ст.4 п.4.1 ) , з якими ознайомлені обвинувачені, в чому суд переконався при розгляді кримінального провадження , а встановлена в судовому засіданні особиста зацікавленість , з пояснень обвинувачених, в допомозі ОСОБА_8 вирішити питання щодо розміру земельних ділянок , які остання мала намір приватизувати, і невідповідність внесених змін вимогам Закону, свідчить про внесення в офіційні документи завідомо неправдивих відомостей , а не про відсутність обізнаності по питанню можливості внесення таких змін саме сільською радою, оскільки обвинувачені були достовірно обізнані про перебування земельної ділянки по АДРЕСА_3 у спільній сумісній власності відповідно до вимог ст. 86 ЗК України , а значить з визначенням часток по ? без виділення їх в натурі ,виходячи з рішення сесії Саливонківської сільської ради від 17.10.02 року, оскільки інше рішення під цим же номером і від цієї ж дати , але із зміненим формулюванням передачі земельної ділянки у спільну часткову власність ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , як встановлено в судовому засіданні , не приймалось , а нібито дача на це вказівки організації ,що видавала Державні акти , не давало підстав по суті для внесення таких змін , виходячи з вимог ЦК України , оскільки зазначені Державні акти не визнавались недійсними і мали законну силу, що свідчить про наявність складу даного кримінального правопорушення, до того ж обвинувачені не заперечували, що з Інструкцією, що регулює видачу Державних актів ознайомлені були , а тому розцінює таку позицію захисту як намагання уникнути відповідальності.

Тому на підставі викладеного, оцінюючи докази, одержані під час судового розгляду в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність :

в діях ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України - як зловживання службовим становищем, тобто умисному, в інтересах третіх осіб, використанні службового становища всупереч інтересам служби , що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян та державним інтересам і складу злочину , передбаченого ч.1 ст. 366 КК України - як службове підроблення , тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей;( в редакції Закону від 05.04.2001 р. )

в діях ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України - - як службове підроблення , тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей;( в редакції Закону від 05.04.2001 р.)

оскільки в судовому засіданні встановлено, що діяння мали місце; що діяння містять склад кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364 і ч.1 ст. 366 КК України і що у вчиненні цих кримінальних правопорушень винні обвинувачені ОСОБА_4 і ОСОБА_5

Обставин, що пом'якшують покарання кожного з обвинувачених: ОСОБА_4 і ОСОБА_5, відповідно до ст. 66 КК України, судом не виявлено.

Обставиною, що обтяжує покарання кожного з обвинувачених : ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , відповідно до ст. 67 КК України, суд визнав скоєння злочину за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, обираючи кожному з обвинувачених міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєних злочинів , що відповідно до ст.12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості , обставини їх вчинення, характер діяння, мотив, наслідки , дані про особи обвинувачених, відсутність пом,якшуючих обставин та наявність обтяжуючої обставини для кожного з обвинувачених .

Зокрема , суд враховує: :

- особу обвинуваченої ОСОБА_4, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності , відповідно до вимоги ДІБ МВС України / а.с.191 т.2 /, позитивно характеризується за місцем проживання /а.с.194 т.2 /, на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває / а.с.192,193 т.2/;є депутатом Саливонківської сільської ради з 2002 року / а.с.195 т.2 /

- особу обвинуваченої ОСОБА_5,яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, відповідно до вимоги ДІБ МВС України / а.с. 197 т.2 /, позитивно характеризується за місцем проживання / а.с.200 т.2 / , на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває / а.с.198,199 т.2 /;

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, відношення обвинувачених до скоєного, скоєння злочину, що відноситься до злочинів невеликої тяжкості , осіб обвинувачених, суд вважає, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення і попередження вчинення ними нових злочинів, буде покарання у виді виправних робіт за ч.1 ст. 364 і у виді штрафу за ч.1 ст. 366 КК України , відповідно до положень ч.2 ст.65 КК України, в межах санкцій, передбачених даними статтями КК України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості , за який передбачено покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі.

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності. Відповідно до ч.7 ст.284 КПК України закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається , якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 373 КПК України якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок і призначає покарання ,звільняє від покарання чи від його відбування у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, або застосовує інші заходи , передбачені законом про кримінальну відповідальність.

Враховуючи, що злочини, передбачені ст.ст. 364 ч.1 і 366 ч.1 КК України , відповідно до ст. 12 КК України є злочинами невеликої тяжкості , були вчинені ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на початку 2005 року / точна дата не встановлена/ , тобто з дня вчинення злочину минуло три роки , тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 49 КК України ОСОБА_4 і ОСОБА_5 підлягають звільненню від кримінальної відповідальності, і відповідно до ч.5 ст. 74 КК України та ч.2 ст. 373 КПК України, суд, постановляючи обвинувальний вирок і призначаючи покарання, звільняє засуджених від призначеного покарання.

Долю речових доказів вирішити в порядку, передбаченому п.5 ч.9 ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368-371,373, 395 КПК України, ст. 74, 49 КК України ,суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 364 і ч.1 ст. 366 КК України .

Призначити ОСОБА_4

- за ч.1 ст.364 КК України покарання у виді 1/ одного / місяця арешту з позбавленням права обіймати посади , пов,язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на 1 рік ;

- за ч.1 ст. 366 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн., з позбавленням права займати посади, пов,язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на 1 рік .

На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання за сукупністю злочинів визначити у виді 1/одного / місяця арешту з позбавленням права обіймати посади,пов,язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на 1 рік 6 місяців і штрафу в сумі 850 грн.

ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч.1 ст.366 КК України.

Призначити ОСОБА_5 за ч.1 ст.366 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн., з позбавленням права займати посади , пов,язані з адміністративно- господарськими функціями строком на 1 рік.

У відповідності до ч.5 ст. 74 КК України та ч.2 ст. 373 КПК України ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від призначеного покарання звільнити у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

Речові докази по справі : технічну документацію по складанню Державних актів на право приватної власності на землю громадян села Саливонки ( на 32 арк.) і оригінали Державних актів на право власності на земельну ділянку серії КВ №067949-39582 , серії КВ№067949-39582(архівний), від 16.06.2004 , серії КВ№ 067950-39583, серії КВ №067950-39583( архівний) від 16.06.2004 - повернути до Управління Держземагенства у Васильківському районі ( м. Васильків, вул.П.Комуни 46 ).

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Київської області протягом тридцяти днів з дня проголошення через Васильківський міськрайонний суд Київської області.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченим ОСОБА_4 і ОСОБА_5. і прокурору.

Суддя Воробйова В. М.