Справа № 127/15077/14-ц

Провадження № 2/127/5186/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2014 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Сичук М. М.,

при секретарі Гороховій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна об"єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на 1/2 частку, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання майна об"єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на 1/2 частку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в період з 2005 року по 2008 рік сторони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу. 05 серпня 2008 року сторони зареєстрували шлюб. Рішенням Замостянського районною суду м. Вінниці від 04.10.2011 року шлюб між сторонами розірвано.

В період до 2007 року сторони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1, що належала відповідачу. На початку 2007 року сторони вирішили продати зазначену квартиру та придбали приватний будинок за адресою: АДРЕСА_2.

30 січня 2007 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на зазначений будинок. На момент придбання даний будинок знаходився в непридатному для життя стані та потребував капітального ремонту, який було здійснено спільною працею та за спільні кошти сторін.

Відповідач не визнає право спільної сумісної власності позивача на будинок, тому остання змушена звернутися із даним позовом до суду.

В судовому засіданні позивач та її пресдтавник позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, та просили суд його задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав та не заперечив проти його задоволення.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 2005 року по 2008 рік сторони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, що не оспорюється сторонами. 05 серпня 2008 року сторони зареєстрували шлюб. Рішенням Замостянського районною суду м. Вінниці від 04.10.2011 року шлюб між сторонами розірвано.

В період до 2007 року сторони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1, що належала відповідачу. За згодою квартиронаймача, разом з ними в цій квартирі проживали малолітні діти позивача: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

На початку 2007 року сторони вирішили продати зазначену квартиру та придбали приватний будинок за адресою: АДРЕСА_2, за 171700 грн.

30 січня 2007 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на зазначений будинок, що підтверджується реєстраційним посвідченням.

На момент придбання даний будинок знаходився в непридатному для життя стані та потребував капітального ремонту, які було здійснено сторонами за спільні кошти. Також допомагали батьки позивача та брат ОСОБА_5, що було визнано відповідачем під час судового розгляду справи.

Таким чином на відновлення будинку та приведення йото дотеперішнього стану сторони витрачали спільні кошти, в зв'язку з чим об'єкт нерухомості значно зріс у вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 СК України, якщо майно одного з подружжя за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору, може бути визнане судом об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Крім того, ч. 2 ст. 62 СК України передбачено, що якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору, за рішенням суду може були визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право па поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч.1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 368 ЦК України, майно в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю.

Способи та порядок набуття права спільної сумісної власності закріплені і в ППВС України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя». Відповідно до п. 23 якої судам при вирішенні спорів між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час ведення спільного господарства, з'ясувати джерело і час його придбання. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути визнано спільною сумісною власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат і другого з подружжя чи їх обох.

Крім того, п.20 вищезазначеного Пленуму передбачено, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та дружина проживають у фактичних шлюбних відносинах та не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Відповідно до ст. 61 CK України, вказаний будинок є таким майном, що не виключений з цивільного обороту.

Згідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За таких обставин суд приходить до висновку, що будинок АДРЕСА_2 може бути визнаний судом об'єктом спільної сумісної власності подружжя та відповідно, за позивачем може бути визнано право власності на 1/2 частину.

Суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права та інтереси сторін.

Судові витрати суд вважає за доцільне залишити за позивачем, оскільки він не наполягає на їх стягненні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 61, 62, 69, 70, 74 CK України, ст. 368 ЦК України, ППВСУ № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст. ст. 10, 57, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_2.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя