Центрально-Міський районний суд м. Макіївки

буд.111 м. м. Макіївка Донецька область Україна 86108

Справа № 270/5876/13-ц

Провадження № 2/270/159/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2014 року

Центрально-Міський районний суд міста Макіївки Донецької області в складі:

головуючого судді Мащенко С. В.

при секретарі Мізерній О. В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Губаревої Н. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення суду в місті Макіївці Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДТЕК ДОНЕЦЬКОБЛЕНЕРГО" "Про захист прав споживачів, визнання дій щодо відключення будинку від електропостачання протиправними та відшкодування шкоди", -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2013 року ОСОБА_3 звернулась до Центрально-Міського районного суду міста Макіївки Донецької області із позовом до ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" /НП "Макіївський район електричних мереж"/ "Про захист прав споживачів, визнання дій по відключенню будинку від електропостачання протиправними та відшкодування шкоди", мотивуючи свої вимоги тим, що вона є власником будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до діючого законодавства України вона є споживачем комунальних послуг, в тому числі щодо споживання електричної енергії. 11.07.2011 року відповідач встановив їй новий прибор обліку електричної енергії, про що було складено відповідний акт від 11.07.2011 року. Вона регулярно оплачувала послуги відповідача по постачанню електричної енергії, однак 24 вересня 2013 року відповідач від'єднав її від електричної мережі у зв'язку із існуванням, нібито, заборгованості за спожиту електричну енергію. З такими діями відповідача вона не згодна, вважає їх злочинними, незаконними та необґрунтованими, тому що своєчасно сплачувала всі рахунки. Право та порядок відключення споживача від електроенергії передбачені пунктом 35, підпунктом 12 пункту 53 та пунктом 27 Правил користування електроенергією, де зазначено, що у разі відмови споживача від сплати вартості не облікованої електричної енергії, енергопостачальник звертається з позовом до суду та має право припинити постачання електричної енергії після прийняття судом рішення на користь енергопостачальника /крім випадку виявлення факту самовільного підключення/. У разі несплати за спожиту електричну енергію протягом 10 днів після терміну, зазначеного у договорі чи платіжному документі, та неотримання енергопостачальником повідомлення про оплату, на 20 день споживачу надсилається попередження про відключення електричної енергії. У разі несплати за спожиту електричну енергію на 30 день після отримання споживачем попередження, енергопостачальник має право відключити споживача від електричної мережі. У порушення зазначених вимог законодавства відповідач безпідставно від'єднав її квартиру від електромережі. Щоб відновити електропостачання 24.09.2013 року вони змушені були орендувати бензиновий електрогенератор та нести витрати на оренду генератора та на пальне для нього. Ці витрати складають значні збитки для неї, які з кожним днем від'єднання її від електропостачання, значно збільшуються. Розмір майнової та моральної шкоди, яка була спричинена їй відповідачем, вона зможе визначити після фактичного відновлення електропостачання або після закінчення календарного місяця оренди. Крім того, за захистом власних прав в день від'єднання її квартири, вони змушені були звернутися по правову допомогу до відповідних фахівців. Згідно договору про надання юридичних послуг ними було сплачено 600,00 гривень за консультування та складання позовної заяви, та 1400,00 гривень за участь у трьох судових засіданнях. Відповідно до норм частини 3 статті 79 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача понесені нею витрати на правову допомогу, а також визнати дії відповідача по відключенню її будинку від електропостачання протиправними, зобов'язати його відновити електропостачання у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, - а також стягнути з відповідача відшкодування спричиненої їй шкоди.

Позивач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи була сповіщена своєчасно та належним чином, скориставшись правом, наданим їй частиною 1 статті 38 Цивільного процесуального кодексу України, щодо прийняття участі у цивільній справі через представника за договором про надання адвокатських послуг ОСОБА_1, надала суду заяву про це, в якій також просила справу розглянути за її відсутності з урахуванням того, що позовні вимоги вона підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити (а. с. 18).

Представник позивача ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_1, що діяв на підставі Договору про надання адвокатських послуг від 15.10.2013 року, укладеного між ним та ОСОБА_3, і відповідного Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1, виданого 02.11.2011 року на підставі рішення Донецької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури № 47, у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та надав суду пояснення, аналогічні за своїм правовим змістом позовній заяві (а. с. 15 - 17.

Відповідно до приписів частини 2 статті 158 Цивільного процесуального кодексу України особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у позивача свідчить її відповідна заява, долучена до матеріалів справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання необхідним давання нею особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу у її відсутність.

Представник відповідача ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" Губарева Н. С., що діяла на підставі довіреності, у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та надала пояснення, аналогічні за своїм змістом тексту заперечень на позов, наданих судові, з яких вбачається, що правовідносини з постачання та споживання електричної енергії регламентуються Цивільним кодексом України, Законом України «Про електроенергетику» від 16 жовтня 1997 року № 575/97-ВР, Житловим кодексом Української РСР, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 1875-ІV, Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357, Правилами улаштування електроустановок та іншими нормативно-правовими актами і технічними документами. Відповідно до пункту 48 ПКЕЕН, споживач несе відповідальність згідно діючого законодавства за їх порушення. Згідно пункту 19 ПКЕЕН, розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі фактичних показань приладів обліку. З пункту 20 ПКЕЕН вбачається, що розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця. Згідно пункту 21 ПКЕЕН, знімання показань приладів обліку провадиться споживачем щомісяця. На підставі договору купівлі - продажу житлового будинку від 18.03.2005 року ОСОБА_3 є власником будинку АДРЕСА_1. До теперішнього часу особовий рахунок НОМЕР_2 не переоформлений з колишнього власника - ОСОБА_4 й на ньому мається заборгованість у розмірі 318,76 гривень, що підтверджується його копією та детальним розрахунком заборгованості. Договір про користування електричною енергію між позивачем та відповідачем не укладено, що є порушенням вимог пункту 3 ПКЕЕН. Починаючи з березня 2013 року оплат за спожиту електричну енергію не надходило, станом на 14.08.2013 року у позивача на показання приладу обліку 4893 кВтч утворилася заборгованість у сумі 232,48 гривень, про що було надіслано попередження. У попередженні мається підпис представника споживача, а саме: ОСОБА_5 Таким чином, на підставі частини 2 пункту 27 ПКЕЕН у разі несплати за спожиту електричну енергію на 30 день після отримання споживачем попередження енергопостачальник має право відключити споживача від електричної мережі. Так 24.09.2013 року /після вручення попередження про заборгованість/ згідно завдання на виконання робіт по відключенню споживачів боржників було проведено відключення, яке відповідає вимогам пункту 27 ПКЕЕН та підтверджується відповідними документами. Оскільки на цьому особовому рахунку мається заборгованість у розмірі 318,76 гривень, яка не погашена та не розстрочена, за таких умов, а також без оплати споживачем витрат на підключення, енергопостачальник не має права здійснювати підключення квартири всупереч пункту 36 ПКЕЕН. Згідно приписів пункту 28 ПКЕЕН споживач має право звернутись до енергопостачальника за розстроченням заборгованості у разі підтвердження його неплатоспроможності. Щодо стягнення витрат на правому допомогу, то у матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують обґрунтованість цих витрати, а саме: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, договір про надання адвокатських послуг /правової допомоги/, акт виконаних робіт з розрахунком вартості послуг з урахуванням часу проведеному у судовому засіданні. Отже ці вимоги безпідставні. Щодо стягнення спричиненої шкоди, то позивач також не довів наявність обставин порушення ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» прав позивача на отримання шкоди та доказів такого порушення. Крім того, в порушення Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику по справам про відшкодування моральної /нематеріальної/ шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, позивач не зазначає в чому саме полягає її моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю вона спричинена та якими доказами це підтверджується. Відповідно до пункту 2 Постанови Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 Цивільного кодексу України шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Отже, підставою для притягнення особи до цивільно-правової відповідальності є склад цивільного правопорушення, який складається з: протиправної поведінки /дії чи бездіяльності/ особи; шкоди, завданої такою поведінкою; причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду, у вигляді умислу або необережності. Відсутність одного із елементів складу цивільного правопорушення звільняє особу від відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Враховуючи вищезазначене, вони вважають позов необґрунтованим, не доведеним, а тому у його задоволенні слід відмовити у повному обсязі (а. с. 24 - 27).

Повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи, на які представники позивача та відповідача посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, перевіривши їх доказами, що досліджені у судовому засіданні й відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, а саме: вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, що містять письмові докази у справі, - суд вважає, що позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

Як убачається з договору купівлі-продажу від 18.03.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_6, ОСОБА_3 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 (а. с. 4).

Згідно копії паспорту громадянина України (серії НОМЕР_3), виданого 31.07.1997 року Центрально-Міським РВ Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області, ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 5).

З повідомлення ПАТ "ДТЕК "Донецькобленерго" від 24.09.2013 року на ім'я ОСОБА_4 вбачається, що останньому повідомили про існування заборгованності у сумі 301,40 гривень за особовим рахунком НОМЕР_2, відкритим за адресою: АДРЕСА_1, - та про припинення згідно Правил користування електроенергії для населення подачу йому електричної енергії (а. с. 6).

Згідно розрахунку заборгованості за особовим рахунком НОМЕР_2, складеного на ім'я ОСОБА_4, споживач за цим особовим рахунком має заборгованість у період з березня 2013 року по листопад 2013 року у розмірі 318,76 гривень (а. с. 29).

З особового рахунку НОМЕР_2, сформованого відповідачем за допомогою електронної форми обліку, убачається, що споживач електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1, - вносив плату за використану електричну енергію, а останній раз 25.03.2013 року у розмірі 179,75 гривень й заборгованість складає 301,39 гривень. У якості власника в особовому рахунку зазначено ОСОБА_4 (а. с. 30).

З особового рахунку НОМЕР_2, сформованого відповідачем за допомогою електронної форми обліку, убачається, що споживач електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1, - вносив плату за використану електричну енергію 01.05.2013 року - 68,66 гривень, 31.05.2013 року - 31,94 гривень та 11.12.2013 року - 232,48 гривень і 170,00 гривень (а. с. 39).

Згідно квитанції, наданої представником позивача, від імені ОСОБА_4 за особовим рахунком НОМЕР_2 здійснювалась оплата спожитої електричної енергії 14.08.2013 року на суму 232,40 гривень (а. с. 38).

Згідно попередження ПАТ "ДТЕК "Донецькобленерго" від 14.08.2013 року на ім'я ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, - за особовим рахунком НОМЕР_2, станом на 14.08.2013 року заборгованість становить 232,48 гривень на показання приладу обліку 4893 кВт/ч, а тому у випадку її непогашення будинок буде відключений від електромережі (а. с. 32).

15 жовтня 2013 року ОСОБА_3 звернулась до ПАТ "ДТЕК "Донецькобленерго" /НП «Макіївський район електричних мереж»/ із заявою про відновлення електропостачання у належному їй будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 33).

Із завдання від 24.09.2013 року убачається, що представником ПАТ "Донецькобленерго" були проведені роботи по відключенню користувачів, у яких є заборгованість за використану електричну енергію, у тому числі і у абонента ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 34).

Відповідно до заявки на підключення № 489 від 21.10.213 року абонента ОСОБА_4 за особовим рахунком НОМЕР_2 підключено до електромережі електроустановки до рішення суду (а. с. 35).

05.03.2014 року директор Макіївського НП МРЕМ ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» звернувся до голови Макіївської міської ради з проханням надати інформацію щодо того хто фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 62).

Відповідно до інформації першого заступника Макіївського міського голови Кіжаєва В. Ф. від 07.05.2012 року, директору Макіївського НП МРЕМ ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» повідомлено, що згідно діючого законодавства не допускається використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди. Таким чином, на теперішній час укладати договори з житлово-комунальними підприємствами на надавати копії особових рахунків квартиронаймачів і власників квартир не надається можливим (а. с. 63).

Під час вирішення спірних правовідносин суд, передусім, виходить з того, що з огляду на положення статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

При цьому, згідно до положень статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи спірні правовідносини суд враховує, що їх регулювання здійснюється положеннями Закону України "Про електроенергетику" від 16 жовтня 1997 року, Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року, Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил користування електричною енергією для населення" № 1357 від 26 липня 1999 року.

Безпосередньо правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці, а також регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії здійснюється Законом України "Про електроенергетику" та Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил користування електричною енергією для населення" /далі Правила користування електричною енергією для населення/.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про електроенергетику" енергією визнається електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

Крім того, статтею 1 зазначеного Закону передбачено, що споживачами енергії є суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

У свою чергу, енергопостачальниками визнаються учасники оптового ринку електричної енергії України, які купують електричну енергію на цьому ринку з метою продажу її споживачам або з метою її експорту.

З огляду на положення статей 1, 12 і 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" забезпечення електропостачанням визнається одним з видів комунальних послуг, споживачем яких є фізична чи юридична особа, що її отримує або має намір отримати.

При цьому, під час вирішення спірних правовідносин суд враховує, що державна політика в електроенергетиці спрямована на забезпечення захисту прав та інтересів споживачів енергії /стаття 5 Закону України "Про електроенергетику"/.

Відповідно до положень частини першої статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Виходячи з приписів частини третьої зазначеної вище норми права, комунальні послуги надаються споживачам безперебійно.

Крім того, суд враховує, що праву споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги делегований обов'язок виконавця забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг /пункт перший частини першої статті 20 та пункт перший частини другої статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"/.

У свою чергу, положення пункту п'ятого частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлюють обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як убачається з положень пункту 19 Правил користування електричною енергією для населення, розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами /цінами/ для населення на підставі показань приладів обліку.

Розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну /пункт 20 Правил користування електричною енергією/.

Згідно до положень пункту 37 Правил користування електричною енергією для населення енергопостачальник має право тимчасово припиняти постачання електричної енергії або відключати споживача від мережі без його згоди у випадках, передбачених пунктами 34 і 35 цих Правил.

З огляду на положення абзацу четвертого пункту 35 Правил користування електричною енергією для населення у якості підстави реалізації енергопостачальником права на відключення споживача зазначено порушення термінів сплати за спожиту електричну енергію у порядку, визначеному пунктом 27 цих Правил, або порушення умов договору про реструктуризацію заборгованості.

У свою чергу, положення пункту 27 Правил користування електричною енергією для населення передбачають, що у разі несплати за спожиту електричну енергію протягом 10 днів після терміну, зазначеного у договорі чи платіжному документі, та неотримання енергопостачальником повідомлення про оплату на 20 день, споживачу надсилається попередження про відключення електричної енергії.

У разі несплати за спожиту електричну енергію на 30 день після отримання споживачем попередження, енергопостачальник має право відключити споживача від електричної мережі.

Забороняється відключення споживачів перед вихідними та святковими днями.

У ході судового розгляду справи встановлено, що відповідач ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" здійснив відключення будинку позивача ОСОБА_3 від споживання електричної енергії 24 вересня 2013 року.

У якості підстави відключення будинку позивача від споживання електричної енергії відповідач зазначив наявність у той заборгованості з її оплати у розмірі 301,40 гривень.

Здійснюючи правовий аналіз визначення правомірності дій ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" суд виходить з наступного.

Так, беззаперечною умовою законності відключення будинку позивача ОСОБА_3 від споживання електричної енергії повинно бути дотримання відповідачем ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" встановленого чинним законодавством України порядку відключення.

Виходячи з того, що відключення було здійснено відповідачем ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" 24 вересня 2013 року, то позивач ОСОБА_3 повинна була отримати про це попередження щонайменш за 30 днів до дати відключення, тобто 25 серпня 2013 року.

При цьому, таке попередження надсилається енергопостачальником у разі несплати за спожиту електричну енергію протягом 10 днів після терміну, зазначеного у договорі чи платіжному документі, та неотримання енергопостачальником повідомлення про оплату на 20 день.

Як убачається з обставин справи між позивачем ОСОБА_3 та ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" договір на поставку електричної енергії укладений не був.

Таким чином, суд виходить з того, що при вирішенні спірних правовідносин слід застосовувати строк оплати спожитої електричної енергії, який визначений положеннями чинного законодавства України.

Відповідно до приписів пункту 20 Правил користування електричною енергією для населення розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Таким чином, якщо відключення будинку позивача ОСОБА_3 було здійснено відповідачем ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" 24 вересня 2013 року, а попередження про відключення повинно бути надіслано не менш ніж за 30 днів до дати відключення, тобто 25 серпня 2013 року, то правовою підставою таких дій є відсутність оплати з боку позивача спожитої електричної енергії у липні 2013 року.

До такого правового висновку суд приходить, виходячи з того, що спожита електрична енергія у липні 2013 року підлягає оплаті позивачем ОСОБА_3 не пізніше 10 числа наступного місяця, тобто 10 серпня 2013 року, а право на надіслання попередження виникає протягом 10 днів після терміну, зазначеного для оплати та неотримання енергопостачальником повідомлення про оплату на 20 день, тобто у своїй сукупності таке попередження можливо було надіслати не раніше 30 серпня 2013 року.

З доданих до матеріалів справи доказів убачається, що відповідач ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» складав попередження про відключення квартири позивача ОСОБА_3 від 14 серпня 2013 року, у зв'язку із заборгованістю за спожиту електричну енергію станом на 14 серпня 2013 року у розмірі 232,48 гривень.

При цьому, суд враховує, що доказів вручення або надіслання позивачу ОСОБА_3 зазначеного попередження про відключення відповідачем ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» надано не було.

До посилання відповідача ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» стосовно вручення цього попередження представникові позивача ОСОБА_5 суд ставиться критично, бо, по - перше, позивач ОСОБА_3 заперечувала той факт, що ОСОБА_5 був уповноважений нею на представництво її інтересів, зокрема, у відносинах з відповідачем, а, по - друге, відповідач ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» не надав суду жодних доказів того, що ОСОБА_5 є або уповноваженою позивачем ОСОБА_3 особою або споживачем електричної енергії у будинку АДРЕСА_1.

Крім того, суд приходить до висновку, що попередження про відключення було складено відповідачем ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» передчасно, з порушенням встановленого порядку, бо право на його складання виникало лише 30 серпня 2013 року, а воно було фактично складено 14 серпня 2013 року.

Більш того, досліджуючи обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для складання відповідачем ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» попередження про відключення позивача ОСОБА_3 від електроенергії.

Так, суд враховує, що у якості підстави відключення позивача ОСОБА_3 від електроенергії відповідачем ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» була зазначена заборгованість у розмірі 232,48 гривень, яка фактично утворилась за споживання електричної енергії у попередньому місяці.

Розмір зазначеної заборгованості підтверджується у наданому відповідачем ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» розрахунку станом на листопад 2013 року.

Але, при цьому суд приймає до уваги квитанцію від 14 серпня 2013 року про сплату споживачем за особовим рахунком 1 - 4 - 94 вартості спожитої електричної енергії у розмірі 232,48 гривни.

Виходячи з цього заборгованість за спожиту електричну енергію у липні 2013 року у позивача ОСОБА_3 була відсутня.

Таким чином, у разі якщо відповідач ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» здійснив відключення позивача ОСОБА_3 за відсутність оплати за спожиту електричну енергію у липні 2013 року, то таке відключення було здійснено ним без дотримання встановленого чинним законодавством України порядку відключення.

Отже, наведені вище обставини, що були досліджені судом, та діючи норми права дають суду підстави дійти до висновку про неправомірне відключення відповідачем ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" будинку АДРЕСА_1 від споживання електричної енергії та задоволення позовних вимог ОСОБА_3 у цій частині, в тому числі й в частині зобов'язання відповідача відновити електропостачання у ньому.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_3 про відшкодування завданої їй шкоди, як майнової, так і моральної, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до положень частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У свою чергу, положення частини першої статті 23 Цивільного кодексу України визначають, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Положення частини першої статті 1167 Цивільного кодексу України передбачають, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З огляду на положення частини третьої статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При цьому, суд приймає до уваги, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування /частина четверта статті 23 Цивільного кодексу України/.

У свою чергу, позивач ОСОБА_3 не надала суду жодних доказів стосовно завдання їй неправомірними діями відповідача ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" майнової та моральної шкоди, а також доказів стосовно розміру такої шкоди, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Ухвалюючи рішення та задовольняючи позов ОСОБА_3 до ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" "Про захист прав споживачів" частково, суд вважає за необхідне вирішити згідно підпункту 6 частини 1 статті 214 Цивільного процесуального кодексу України питання про розподіл між сторонами у справі судових витрат.

Так, положеннями статті 79 Цивільного процесуального кодексу України встановлені види судових витрат.

Згідно до приписів частини 1 наведеної вище норми права, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом /частина 2 статті 79 Цивільного процесуального кодексу України/.

Таким законом є Закон України "Про судовий збір" № 3674-VІ від 08.07.2011 року (із змінами та доповненнями).

Відповідно до змісту частини 1 й підпункту 2 пункту 1 частини 2 статті 4 зазначеного закону за подання до суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру місячної мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Із зазначеним позовом ОСОБА_3 звернулась до суду у 2013 році.

Місячний розмір мінімальної заробітної плати в Україні на 01 січня 2013 року встановлений в розмірі 1147 гривень відповідно до змісту статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" № 5515-VІ від 06.12.2012 року.

Тобто, за подання до суду позовної заяви немайнового характеру у 2013 році справляється судовий збір у розмірі 0,2 х 1147,00 гривень = 229,40 гривень.

Таким чином, позивач ОСОБА_3 при зверненні до суду повинна була би сплатити судовий збір саме у цій сумі.

Однак відповідно до приписів частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів", споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Аналогічна норма права передбачена й пунктом 7 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", якою встановлені пільги щодо сплати судового збору, а саме: споживачів за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав, звільнено від сплати судового збору.

Частина 1 та 3 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в доход держави пропорційно до задоволеної частини вимог.

Відтак, ухвалюючи рішення на користь позивача частково, суд дійшов до висновку про неправомірність дій ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" щодо відключення будинку АДРЕСА_1 від споживання електричної енергії та зобов'язання відповідача відновити електропостачання у ньому, а тому з відповідача ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" в доход держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 229,40 гривень.

Крім того, з положень пунктів 2 та 5 частини 3 статті 79 Цивільного процесуального кодексу України убачається, що до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать й витрати на правову допомогу.

Частиною 1 статті 84 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Правове регулювання відносин, пов'язаних з компенсацією витрат на правову допомогу здійснюється Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 року № 4191-ІV, який набрав чинності з 01 січня 2012 року.

Зазначеним Законом встановлені граничні розміри компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами цивільних та адміністративних справ, а саме: відповідно до положень статті 1 наведеного Закону розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Як убачається з доданих представником позивача ОСОБА_3 - адвокатом ОСОБА_1 документів, він є фахівцем у галузі права, оскільки має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю і діє на підставі укладеного між ним і позивачем 15 жовтня 2013 року договору про надання адвокатських послуг, розділ 5 якого обумовлює, що оплата по договору погоджується на кожне завдання по їх наданню /а. с. 17, 15 - 16/.

Звертаючись до суду із вимогою про відшкодування витрат на правову допомогу адвоката, позивач просить відшкодувати витрати, яких вона зазнала у сумі 2000,00 гривень, хоча жодним платіжним документом (квитанцією до прибуткового касового ордеру та таке інше) її не підтверджує.

Керуючись приписами частини 1 статті 11 й частини 3 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України про те, що суд розглядає цивільні справі в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, та інших осіб, які беруть участь у справі, за умови, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом, суд вважає, що фактично позивачем не доведено вартість послуг з правової допомоги, яка була оплачена нею своєму представникові, а тому в цій частині її вимог слід відмовити.

Таким чином, проаналізувавши всі наявні і досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд доходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та можливість задоволення її позову частково шляхом визнання неправомірності дій ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" щодо відключення будинку АДРЕСА_1 від споживання електричної енергії та зобов'язання відповідача відновити електропостачання у ньому, а також стягнення з відповідача в дохід держави судових витрат у виді судового збору в сумі 229,40 гривень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 19 і 42 Конституції України, статтями 1 і 5 Закону України "Про електроенергетику", статтями 1, 12, 13, 16, 20 і 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", статтею 22 Закону України "Про захист прав споживачів", статтями 3, 15, 23, 1166 і 1167 Цивільного кодексу України, статтями 4 і 5 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VІ від 08.07.2011 року (із змінами та доповненнями), статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" № 5515-VІ від 06.12.2012 року, статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 року № 4191-ІV, пунктами 1, 13, 19, 20, 27, 35 і 37 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил користування електричною енергією для населення", статтями 4, 8, 10, 11, 14, 58, 60, 61, 76, 79, 84, 88, 158, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 228, 232, 233, 292, 294 та 296 Цивільного процесуального кодексу України, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДТЕК ДОНЕЦЬКОБЛЕНЕРГО" "Про захист прав споживачів, визнання дій по відключенню будинку від електропостачання протиправними та відшкодування шкоди" задовольнити частково.

Визнати дії ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВО "ДТЕК ДОНЕЦЬКОБЛЕНЕРГО" по відключенню будинку АДРЕСА_1 Донецької області неправомірними.

Зобов'язати ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ДТЕК ДОНЕЦЬКОБЛЕНЕРГО" відновити відключене електропостачання споживача будинку АДРЕСА_1 Донецької області, підключивши його до електромережі.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДТЕК ДОНЕЦЬКОБЛЕНЕРГО" відмовити.

Стягнути з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДТЕК ДОНЕЦЬКОБЛЕНЕРГО" на користь держави судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 229,40 гривень /двісті двадцять дев'ять гривень 40 копійок/.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Центрально-Міський районний суд міста Макіївки шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.

Рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України, - і за її межами.

Вступну та резолютивну частину рішення було ухвалено, складено шляхом комп'ютерного набору та підписано суддею у нарадчій кімнаті 24.06.2014 року.

Повний текст рішення було виготовлено та підписано суддею 26.06.2014 року.

Суддя: С. В. Мащенко