АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №11-38 / 2008 р. Головуючий у І інстанції:
Крикливий В. В.
Категорія: ч. 1 ст. 390 КК України Доповідач: Томилко В. П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2008 року січня місяця 25 дня. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого - судді Ландаря О.В. суддів: Павленка В.П., Томилка В. П.,
з участю: прокурора Дупака М. Г.
та засудженого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві матеріали кримінальної справи і за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Комсомольського-міського суду Полтавської області від - 25 жовтня 2007- року.
Даним вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1
народження, уродженець с Урожайне,
Великоновоселівського району Донецької області, мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою освітою, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, не працює, раніше судимий: 23 вересня 2004 року Оржицьким районним судом Полтавської області за ч.3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки;
2
- 31 серпня 2005 року Чорнухівським районним судом Полтавської області ст. ст. 185 ч.3, 71 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі. Згідно постанови Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15.03. 2007 року невідбута частина покарання замінена більш м'ягким покаранням - обмеженням волі, -
засуджений за ч. 1 ст. 390 КК України на два роки позбавлення волі.
Згідно зі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, за правилами ст. 72 КК України, до призначеного покарання приєднано невідбуту частину покарання за вироком Чорнухівського районного суду Полтавської області від 31 серпня 2005 року та призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у вигляді 2 років 6 місяців позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь Комсомольського виправного центру № 136 витрати, пов'язані з його розшуком, в сумі 1689 грн. 05 коп.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він відбуваючи покарання у вигляді обмеження волі в Комсомольському виправному центрі №136, 6 серпня 2007 року, близько 17 год. 30 хв., перебуваючи на виробничому завданні на території „Кременчуцького лісництва", самовільно, будучи в стані алкогольного сп'яніння, залишив територію цього лісництва.
11 серпня 2007 року ОСОБА_1 3атриманий працівниками виправного центру №136 в с Новооржицьке Оржицького району Полтавської області.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 вказує, що судом при призначенні покарання не взято 'до уваги його щире каяття, сімейні обставини, що спонукали до самовільного залишення місця обмеження волі, позитивні характеристики за місцем відбування покарання та незадовільний стан здоров'я батька. Також вважає, що його дії необхідно перекваліфікувати з ч.1 на ч.2 ст. 390 КК України. Окрім того, не погоджується з сумою цивільного позову, так як не можливо спалити стільки бензину на його пошуки, в зв"язку з чим просить вирок змінити.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого ОСОБА_1, який від апеляції в частині кваліфікації злочину відмовився, а в решті підтримав, міркування прокурора про законнсть і обгрунтованість вироку, перевіривши матеріали справи та доводи, наведені в апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає до часткового задоволення.
Так, в апеляції засудженого не оспорюються висновки суду про його винність у вчиненні злочину та правильність кваліфікації дій.
3
Висновок суду про винність ОСОБА_1 у самовільному залишенні місця відбування покарання у вигляді обмеження волі ґрунтується на зібраних у справі доказах, які всебічно перевірені в судовому засіданні і яким суд дав належну оцінку.
В результаті докладного дослідження і належної оцінки сукупності здобутих у справі доказів, суд дії засудженого ОСОБА_1 відповідно до встановлених фактичних обставин справи правильно кваліфікував за ч. 1 ст. 390 КК України.
При обранні покарання засудженому суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, який є одруженим, має на утриманні неповнолітню дитину, за місцем відбування покарання в Комсомольському ВЦ № 136 характеризується посередньо, а також обставини, що пом'якшують покарання, зокрема щире каяття.
Вчинений засудженим злочин відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, а тому приймаючи перераховані дані про особу ОСОБА_1 колегія суддів вважає, що місцевий суд, тільки обмежився перерахуванням пом"якшуючих обставин, а фактично не взяв їх до уваги.
Крім того, судом не враховано, що ОСОБА_13а час відбування покарання в місцях позбавлення волі мав чотири подяки від адміністрації виправної колонії, невідбуту частну покарання у вигляді позбавлення волі йому було замінено більш м"ягким у вигляді обмеження волі, де засуджений також мав подяку керівництва виправного центру, що свідчить
про його позитивні, а не посередні, як вказано у вироку, характеристики.
і
Одночасно суд не врахував, що засуджений через декілька тижнів мав право на умовне-дострокове звільнення, не прийняв до уваги сімейні обставини, що склались на момент скоєння злочину, та які стали мотивом залишення місця обмеження волі.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляції засудженого про пом'якшення покарання заслуговують на увагу.
Стосовно апеляційних доводів засудженого в частині завищеної суми
цивільного позову, то при вирішенні позову прокурора суд дійшов
правильного висновку про стягнення з засудженого на користь
Комсомольського виправного центру № 136 судових витрат, пов'язаних з його розшуком, в розмірі 1689 грн. 05 коп., так як дана сума підтверджується матеріалами справи, зокрема даними рахунок-фактурою та даними звітів використання коштів, наданих на відрядження.
4
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 частково задовольнити.
Вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 25 жовтня 2007 року стосовно ОСОБА_1 змінити.
Призначене засудженому покарання пом"якшити та вважати ОСОБА_1 засудженим за ч.1 ст. 390 КК України до покарання у вигляді 1 року позбавлення волі, а за сукупністю вироків, відповідно до ст. ст. 71, 72 КК України, до остаточного покарання у вигляді 1/один/ року 6 /шість/ місяців позбавлення волі.
В іншій частині вирок суду залишити без зміни.