Справа № 2-21/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

16 січня 2009 року СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

                 головуючого   - судді Слоквенко Г.П.,

                  при секретарі - Чоп Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Солоне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю  «Союз-3» про розірвання договору оренди, стягнення орендної плати та відшкодування збитків,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, з урахуванням доповнень від 13 жовтня 2008 року, 12.01.2009 року звернувся до суду з позовом до відповідача про розірвання договору оренди, стягнення орендної плати та відшкодування збитків.

На обґрунтування  своїх вимог посилається на те, що 21.12.2002 року між ним та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки, що належить йому на праві приватної власності, розміром 8,8512 га. За умов договору, орендну плату відповідач зобов'язується сплачувати у натуральній та відробітковій формах в таких розмірах: зерно - 1600 кг., борошно вищого ґатунку - 100 кг., олії - 30 кг., надання ритуальних послуг - 150 гривень, соломи - один причеп. Відробіткова оплата: оранка присадибної ділянки - 0,50 га. Але відповідач не виконує своїх обов'язків за договором оренди в частині повної  оплати орендної плати, в зв'язку з чим прохає розірвати договір оренди земельної ділянки та стягнути з відповідача 343,33 кг зерна, 259 кг борошна вищого ґатунку в якості орендної плати.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали. Пояснили, що між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки. За умов Договору, орендну плату відповідач зобов'язується сплачувати у натуральній та відробітковій формах в таких розмірах: зерно - 1600 кг., борошно вищого ґатунку - 100 кг., олії - 30 кг., надання ритуальних послуг - 150 гривень, соломи - один причеп. Відробіткова оплата: оранка присадибної ділянки - 0,50 га. При кожній виплаті кожного виду орендної плати, відповідач повинен видавати позивачу орендну плату за мінусом відповідної частини для сплати податку. Таким чином, за 2005 та за 2006 рік орендна плата складала: 1392 кг зерна (1600 кг зерна за договором - 13%); 87 кг борошна вищого ґатунку (100 кг за договором - 13%); 26,1 кг олії (30 кг за договором - 13%); 87% від одного причепу соломи (один причеп соломи за договором - 13%); 150 гривень ритуальних послуг; до 0,435 га оранки присадибної ділянки (оранка присадибної ділянки до 0,5 га за договором - 13%).

Відповідач за 2005 та 2006 рік в якості орендної плати не видав 87 кг борошна вищого ґатунку, тому з нього повинно бути стягнуто 87 кг борошна пшениці вищого ґатунку за кожен рік, тому що в ці роки в якості орендної плати видавалось зерно пшениці.

За 2007 рік орендна плата складала: 1360 кг зерна (1600 кг зерна за договором - 15%); 85 кг борошна вищого ґатунку (100 кг за договором - 15%); 25,5 кг олії (30 кг за договором - 15%); 85% від одного причепу соломи (один причеп соломи за договором - 15%); 150 гривень ритуальних послуг; до 0,425 га оранки присадибної ділянки (оранка присадибної ділянки до 0,5 га за договором - 15%). У 2007 році відповідач  в якості орендної плати також не видав 85 кг борошна вищого ґатунку, які повинно бути стягнуто з нього на користь позивача. Крім цього, відповідач за 2007 рік не додав 610 кг зерна, сплативши лише 750 кг замість 1360 кг. Замість недоданих 610 кг зерна, відповідач без домовленості з позивачем, видав йому 400 гривень. У грудні 2007 року ринкова ціна 1 кг зерна пшениці становила 1,5 гривень, таким чином виплативши 400 гривень відповідач компенсував вартість 266,67 кг зерна і його борг по видачі зерна складає, по уточненим у судовому засідані даним  309,25 кг. Заборгованість відповідача по виплаті орендної плати і збитки становлять: за 2005-2007 роки - 259 кг борошна вищого ґатунку, за 2007 рік - 309,25 кг зерна, які повинні бути стягнуті з відповідача. В cудовому засіданні представники позивача відмовився від позовних вимог в частині відшкодування збитків. Внаслідок належного виконання відповідачем умов договору, позивач був позбавлений того, на що він розраховував при укладанні договору. Відповідач недодав борошно та зерно позивачеві і тому останній був змушений їх купувати на ринку. Оскільки, невиконання умов договору є істотним порушенням договору, прохають його розірвати та стягнути несплачену орендну плату.          

     Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали. Пояснили, що стороною позивача невірно вирахуваний розмір податку з доходу позивача від здачі земельної ділянки в оренду, оскільки згідно п. 3.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», при нарахуванні доходів у будь-яких не грошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помноженими на коефіцієнт. Який в 2005-2006 роках становив 1,149425, а в 2007 році - 1,176471, у відповідності до п.3.4. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», при нарахуванні доходів в будь-яких негрошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, а не як самі матеріальні цінності, що видаються орендодавцю в рахунок орендної плати в натуральній формі. Відповідач не повинен був вираховувати податок з доходу позивача з кожного продукту, передбаченого договором в якості натуральної орендної плати, чи з кожної позиції, передбаченої договором в якості відробіткової орендної плати, оскільки закон цього не вимагає. За погодженням з позивачем в рахунок сплати податку з його доходу йому щорічно не видавалось 100 кг борошна і він проти цього не заперечував, а якби заперечував, то відповідач пішов б йому назустріч. Що стосується вимоги про стягнення з відповідача 259 кг борошна, наче б то недоданого в 2005-2007 роках, то вони є необґрунтованими, оскільки

тоді позивач повинен був повернути відповідачеві надмірно отримані в 2005 та 2006 роках 478 кг зерна, а також надмірно отримані в 2005-2007 роках 14,3 кг олії та надмірно сплачені йому в 2007 році в рахунок компенсації вартості недоданого зерна в кількості 282 кг гроші в сумі 132,7 гривень (з розрахунку 0,47 гривень за 1 кг зерна). Вважали, що згідно ст.601 ЦК України, зобов'язання за заявою однієї із сторін припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Позивачу було недодано 259 кг борошна, але за рахунок цього позивачу було видано 478 кг зерна та 14,3 кг олії, а також виплачено 132,7 гривень. Зазначили, що посилання представників позивача на роздрібні ціни безпідставні, оскільки Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року «Про проведення перерахунку обсягів натуральної та відробіткової форми плати за оренду земельної частки (паю) у грошову» встановлено, що перерахунок обсягів натуральної та відробіткової форм плати за оренду земельної частки (паю) у грошову проводиться виходячи з фактичної собівартості визначених договором видів продукції, робіт (послуг), яка склалася у відповідача за минулий рік. Фактична собівартість зерна в 2007 році склала у відповідача 0,47 гривень за 1 кг зерна і саме за такою ціною у відповідності до вищевказаної Постанови Кабінету Міністрів України позивачу була сплачена сума відступного за недодані 850 кг зерна. Що стосується питання недоданого позивачу в 2007 році зерна в кількості 850 кг, то воно врегульоване положеннями ст.600 ЦК України, згідно яких зобов'язання припиняються за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки і порядок передання відступного встановлюються сторонами. В зв'язку з не врожайністю зернових в 2007 році позивачу дійсно було недодано 850 кг зерна, але взамін вказаної кількості зерна в тому ж 2007 році за його згодою в якості відступного були сплачені гроші в сумі 400 гривень (з розрахунку 0,47 гривень за 1  кг зерна). Позивач від грошей не відмовився і гроші отримав, що підтверджує його згоду на припинення зобов'язання переданням відступного. Якби позивач відмовився отримати гроші і наполягав на видачі йому 850 кг зерна, то відповідач змушений був б закупити вказану кількість зерна і видати її позивачу, оскільки згідно пункту 2.1 договору орендна плата в грошовому виразі може сплачуватися тільки за домовленістю сторін.

    Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами письмові докази, приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити виходячи з наступного.

    У судовому засіданні встановлено, що позивачеві на праві приватної власності згідно державного акту на право приватної власності на землю від 10 жовтня 2002 року ІV-ДП №103562 (а.с.15), належить земельна ділянка розміром 6,3707 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Олександропільськоі сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області.

    Між позивачем, як орендодавцем та відповідачем як орендарем, 21 грудня 2002 року було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки (а.с.16). Даний договір оренди був прийнятий сторонами до виконання і фактично виконувався на протязі тривалого часу, при цьому сторонами як в процесі дії договору, так і при розгляді даної справи умови договору не оспорювались, в тому числі суттєвих умов договору: розміру та способу виплати орендної плати, позовні вимоги про визнання договору оренди неукладеним чи не дійсним ними не заявлялись, між сторонами письмові угоди з приводу його розірвання чи припинення не укладались.

    Згідно п.1.2 даного договору, земельна ділянка була передана в оренду строком на десять років, при цьому визначення початку та кінця терміну цього строку в договорі не зазначено, а відповідно до п.2.1 встановлено, що орендна плата вноситься орендарем до 30 грудня кожного року в натуральній та відробітковій формах та складалась з видачі орендарем орендодавцеві 1600 кг зерна, при цьому його вид та якість в договорі не зазначена, 100 кг муки, 30 кг олії, 1 причеп соломи та оранки присадибної ділянки площею до 0,50 га та надання ритуальних послуг на суму 150 гривень.

    Відповідач по відношенню до позивача є податковим агентом і, згідно п.8.1.1,п.8.1.ст.8 Закону України №889-ІV від 22.05.2003 року "Про податок з доходів фізичних осіб", податковий агент, який нараховує обкладений податком прибуток в інтересах платника податку (за справою це дохід у вигляді орендної плати за договором  оренди  земельного  паю), утримує  податок від суми такого прибутку за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у п.7.1 ст.7 Закону (за період у 2005 та 2006 роках - 14,94%, у 2007 році - 17,65%), а сам податок підлягає сплаті в бюджет під час виплати обкладеного податком прибутку єдиним платіжним документом. Пунктом 1.13 ст.1 Закону України №889-ІV від 22.05.2003 року "Про податок з доходів фізичних осіб", визначено, що оподаткування - це порядок, пов'язаний з визначенням об'єкта оподаткування, обчислення та сплатою (утриманням) податку з доходів фізичних осіб.

    Відповідачем проводилося нарахування та утримання прибуткового податку на підставі п.3.4 ст.3 Закону України №889-IV від 22.05.2003 року "Про податок з доходів фізичних осіб" з застосуванням коефіцієнту, який розраховується за формулою:

    К=100:(100-Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент такого нарахування.

    Згідно вказаної формули коефіцієнт в 2005-2006 роках становив 1,149425, а в 2007 році - 1,176471. Таким чином, відповідач сплатив податок з доходу позивача в натуральній та відробітковій формі у 2005 та 2006 році в розмірі 14,94%  та 17,65% у 2007 році.

    Обґрунтовуючи позов представники позивача стверджують, що відповідач за 2005 та 2006 рік в якості орендної плати не видав 87 кг борошна вищого ґатунку, при цьому помилково застосовують відсоткову ставку 13% податку на доходи, хоча, в судовому засіданні встановлено, що за 2005,2006,2007 роки відповідач не видав 100 кг борошна, з якого у 2005 та 2006 році утримав податок 14,94%, а у 2007 році - 17,65%, а у 2007 році з цих підстав видано лише 750 кг зерна.

    Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року «Про проведення перерахунку обсягів натуральної та відробіткової форми плати за оренду земельної частки (паю) у грошову» встановлено, що перерахунок обсягів натуральної та відробіткової форм плати за оренду земельної частки (паю) у грошову проводиться виходячи з фактичної собівартості визначених договором видів продукції, робіт (послуг), яка склалася у відповідача за минулий рік(а.с.153). Фактична собівартість зерна в 2007 році склала у відповідача 0,47 гривень за 1 кг зерна, відповідно і саме за такою ціною у відповідності до вищевказаної Постанови Кабінету Міністрів України позивачу була сплачена сума відступного за недодані 850 кг зерна в сумі 400 гривень.

    Згідно пояснень представників відповідача в 2007 році позивачу не було видано в якості орендної плати 850 кг зерна, але як пояснили в судовому засіданні представники позивача, взамін вказаної кількості зерна, за згодою позивача, в якості відступного були сплачені гроші в сумі 400 гривень, що підтверджується підписом позивача у відомості (а.с.36) та поясненнями його представників. Позивач гроші отримав, що підтверджує його згоду на припинення зобов'язання переданням відступного. Данні правовідносини регулюються ст.600 ЦК України, за якою зобов'язання припиняються за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо).

     В позовній заяві позивач також визнає факт отримання 400 гривень в рахунок недоданого борошна за 2005 - 2007 роки, але  позивач неправильно застосовує ринкові ціни на зерно пшениці (1,5 гривень за 1 кг), в зв'язку з чим помилково вважає, що вказана виплачена сума компенсувала вартість тільки 226,67 кг зерна, в той же час у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів від 23 квітня 1999 року слід застосовувати ціну фактичної собівартості зерна у позивача, яка в 2007 році склала 0,47 гривень на 1 кг зерна (0,47 гривень х на 850 кг дорівнює 399 гривень 50 копійок).

    Відповідно п.п.4.3. договору оренди земельної ділянки від 21.12.2002 року (а.с.16,17), договір оренди земельної ділянки може бути розірвано за взаємною згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами їх обов'язків, передбачених умовами договору. Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою; істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок  завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У 2005 - 2007 роках відповідачем було у повному обсязі видано орендну плату. Таким чином, підстав для розірвання договору оренди та стягнення орендної плати та відшкодування збитків, передбачених договором та ч.1 ст.32 Закону України «Про оренду землі»,  а саме істотного порушення відповідачем умов договору, в судовому засіданні позивачем не доведено, а судом не встановлено.

     Відповідно до ст.88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

     Згідно платіжного доручення № 650 від 18 листопада 2008 року(а.с.168), відповідач поніс витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката на суму 1000 гривень. Оскільки в задоволенні позову відмовлено, суд вважає необхідним стягнути вказані витрати з позивача.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст.509-510,526,530 ЦК України 2003 року, ст.ст.39,40 Земельного кодексу України 1992 року, ст.ст.93,95,96 Земельного кодексу України 2001 року, Законом України «Про оренду землі», Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року «Про проведення перерахунку обсягів натуральної та відробіткової форми плати за оренду земельної частки (паю) у грошову», ст.ст.10,11,60,88,209,212-215 ЦПК України, суд 

                            В И Р І Ш И В:

    У задоволенні позову ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-3» про розірвання договору оренди, стягнення орендної плати та відшкодування збитків, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь СТОВ «Союз-3»  витрати на правову допомогу у розмірі 1000 (однієї тисячі)гривень.

    Рішення може бути оскаржене до Дніпропетровського апеляційного суду через районний суд, шляхом подання протягом десяти днів з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження та протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження поданням апеляційної скарги.

    Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

    ГОЛОВУЮЧИЙ: суддя