ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2014 р. Справа № 922/1256/14

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Білоусової Я.О., судді Лакізи В.В.,

при секретарі Передрій Г.С.,

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом - Лемента Я.О. - за довіреністю від 16.04.2014р. №01.05.20-01/304;

від відповідача за первісним позовом - Коваленко О.О. - за довіреністю від 07.11.2013р. №53;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік", м. Харків (вх.1726Х/2)

на рішення господарського суду Харківської області від 21.05.2014р.

у справі № 922/1256/14

за позовом: Міністерства охорони здоров'я України, м. Київ,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік", м. Харків,

про розірвання договору та стягнення заборгованості у розмірі 471792,01грн.

та за зустрічним позовом: Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік", м. Харків,

до відповідача: Міністерства охорони здоров'я України, м. Київ,

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.05.2014р. у справі №922/1256/14 (суддя Буракова А.М.) відмовлено частково в задоволенні первісного позову Міністерства охорони здоров'я України; розірвано договір про закупівлю товарів за державні кошти від 04.05.2012р., укладений між Міністерством охорони здоров'я України та Публічним акціонерним товариством "Фармстандарт-Біолік"; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік" на користь Міністерства охорони здоров'я України суму попередньої оплати в розмірі 445512,90 грн., інфляційні втрати в розмірі 9801,25грн., суму судового збору в розмірі 10324,28 грн.; відмовлено в частині стягнення 3% річних в сумі 16477,86 грн.; відмовлено повністю в задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік", м. Харків до Міністерства охорони здоров'я України про зобов'язання Міністерство охорони здоров'я України прийняти виконання рішення господарського суду Харківської області від 02.12.2013р. у справі № 922/4697/13, шляхом здійснення Публічним акціонерним товариством "Фармстандарт-Біолік" поставки за договором №33/21-24 про закупівлю товарів за державні кошти від 04.05.2012р. лікарського засобу: анатоксин або вакцина для профілактики дифтерії із зменшеним вмістом антигену (АД-М) у кількості 325280 доз, загальною вартістю 445512 грн. 90 коп. на користь Міністерства охорони здоров'я України.

Рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позову з посиланням на ст.ст.509, 525, 526, 629, 663, 693, 712 ЦК України мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання ПАТ «Фармстандарт-Біолік» умов договору від 04.05.2012р., укладеного між ним та Міністерством охорони здоров'я, а саме: не поставки товару (24.42.2 Препарати фармацевтичні різні (препарати імунобіологічні) - анатоксин або вакцина для профілактики дифтерії зі зменшеним вмістом антигену (АД-М) у строк, визначений договором, а отже вимоги позивача про повернення передоплати та розірвання договору є обґрунтованими. Також місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо стягнення 9801,35грн. інфляційних втрат, оскільки дана міра відповідальності передбачена п.7.2 договору про закупівлю товарів за державні кошти 04.05.2012р.

В частині відмови у задоволенні первісного позову щодо стягнення 3% річних рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що до спірних правовідносин не застосовуються приписи частини 2 статті 625 ЦК України, оскільки за несвоєчасну поставку товару відповідач несе відповідальність, передбачену частиною 3 статті 693 ЦК України, відповідно до якої на суму попередньої оплати нараховуються проценти згідно вимог статті 536ЦК України.

Відмовляючи у зустрічному позові про зобов'язання Міністерство охорони здоров'я прийняти виконання рішення господарського суду Харківської області від 02.12.2013р. у справі №922/4697/13, шляхом здійснення ПАТ «Фармстандарт-Біолік» поставки за договором про закупівлю товарів за державні кошти від 04.05.2012р., місцевий господарський суд зазначив, що позивачем за зустрічним позовом грубо порушені умови спірного договору і не надано доказів його виконання, а також з урахуванням факту задоволення первісного позову у суду відсутні підстави для задоволення зустрічного позову.

Публічне акціонерне товариство "Фармстандарт-Біолік" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 21.05.2014р. у справі №922/1256/14 за позовом Міністерства охорони здоров'я України до Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік" та за зустрічним позовом ПАТ "Фармстандарт-Біолік" до Міністерства охорони здоров'я України в особі Державного підприємства «Укрвакцина» та прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю та задовольнити зустрічний позов ПАТ "Фармстандарт-Біолік" про зобов'язання Міністерства охорони здоров'я України прийняти виконання рішення господарського суду Харківської області від 02.12.2013р. у справі № 922/4697/13, шляхом здійснення ПАТ " Фармстандарт-Біолік " поставки за договором №33/21-24 про закупівлю товарів за державні кошти від 04.05.2012р. лікарського засобу: анатоксин або вакцина для профілактики дифтерії із зменшеним вмістом антигену (АД-М) у кількості 325280 доз, загальною вартістю 445 512 грн. 90 коп. на користь Міністерства охорони здоров'я України.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник вказує на те, що на час звернення позивача за первісним позовом до господарського суду, договір від 04.05.2012р. №33/21-14 про закупівлю товарів за державні кошти припинив свою дію у зв'язку зі спливом строку його дії, а отже, на думку апелянта, відсутні підстави для його розірвання. Крім того, вказує на те, що умови договору не були виконані апелянтом з об'єктивних причин, а саме: у зв'язку з накладенням тимчасової заборони реалізації товару (торгівлі), зберігання та застосування всіх серій медичного імунобіологічного препарату АД-М-Біолік, суспензії для ін'єкцій по 1мл (2 дози) в ампулах №10, який є предметом договору, розпорядженням Держлікслужби України від 12.12.2012р. №27922-1.3/2.0/17-12, яке було відкликано на підставі повідомлення Держлікслужби України від 14.06.2013р. про позитивні результати випробування серій лікарського засобу АД-М-Біолік, що унеможливило своєчасну поставку товару у строк з 12.12.2012р. по 14.06.2013р., а в подальшому позивач за первісним позовом безпідставно відмовився від прийняття товару. Також, вказує на те, що сторони договору передбачили, що у випадку затримки поставки товару понад термін, встановлений п.5.1 договору, у разі здійснення попередньої оплати постачальник повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції, однак сторони не передбачили момент виникнення обов'язку повернення коштів (передоплати) та моменту, з якого починається нарахування інфляційних втрат на суму попередньої оплати, а отже відсутні підстави для їх нарахування.

У додаткових поясненнях до апеляційної скарги скаржник зазначає, що він намагався виконати умови договору, однак ДП «Укрвакцина» від прийняття виконання умов договору (отримання товару) відмовилось, що підтверджується договором доручення транспортного експедирування від 01.02.2013ро. №УХ-ІМ 11/01-13, укладеним з ТОВ «ІТС», видатковою накладною від 14.02.2014р. №140022, листом ТОВ «ІТС» від 25.02.2014р. №40. Також вказує на те, що термін придатності вакцини , яку намагався поставити відповідач за первісним позовом, становить 22 календарних місяці, що в повному обсязі відповідає умовам договору (т.2,а.с.24,25).

У відзиві на апеляційну скаргу Міністерство охорони здоров'я України заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить рішення місцевого господарського суду від 21.05.2014р. у справі №922/1256/14 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, зазначає, що товар не поставлений ПАТ "Фармстандарт-Біолік", прострочка поставки становить більше року, також листом від 20.03.2014р. №766/01 відповідач повідомив про можливість поставки товару, термін придатності якого закінчується. Таким чином, відповідач мав на меті поставити товар, який не відповідає умовам договору (неналежної якості), а отже вимоги Міністерства охорони здоров'я є цілком обґрунтованими, а рішення місцевого господарського суду - законним.

У додаткових поясненнях від 11.08.2014р. позивач за первісним позовом зазначає, що судом першої інстанції обґрунтовано стягнуті інфляційні втрати, які нараховані на суму попередньої оплати, оскільки така відповідальність передбачена пунктом 7.2 договору про закупівлю товарів за державні кошти від 04.05.2012р. Крім того вказує на те, що сторони погодили поставку товару до 31.12.2012р., про що також свідчить лист відповідача за первісним позовом від 13.12.2012р., у якому відповідач гарантує поставити товар в грудні 2012року згідно графіку поставки товару (т.2, а.с.15-20).

Розпорядженням секретаря палати Харківського апеляційного господарського суду від 19.08.2014р. у зв'язку з відпусткою судді Гетьмана Р.А. для розгляду справи №922/1256/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Лакізи В.В., судді Білоусової Я.О. (т.2, а.с.46)

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 21.05.2014р. у справі №922/1256/14 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю та задовольнити зустрічний позов ПАТ "Фармстандарт-Біолік" про зобов'язання Міністерства охорони здоров'я України прийняти виконання рішення господарського суду Харківської області від 02.12.2013р. у справі № 922/4697/13, шляхом здійснення ПАТ «Фармстандарт-Біолік» поставки за договором про закупівлю товарів за державні кошти від 04.05.2012р. №33/21-24 лікарського засобу: анатоксин або вакцина для профілактики дифтерії із зменшеним вмістом антигену (АД-М) у кількості 325280 доз, загальною вартістю 445 512 грн. 90 коп. на користь Міністерства охорони здоров'я України.

Представник позивача за первісним позовом заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив рішення місцевого господарського суду від 21.05.2014р. у справі №922/1256/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Між Міністерством охорони здоров'я (замовником) та Публічним акціонерним товариством «Фармстандарт-Біолік» (постачальником) укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти, п.1.1 якого встановлено, що постачальник зобов'язується у 2012році поставити препарати імунобіологічні, зазначені в специфікації (додатку №1) (далі товар), а замовник - оплатити такий товар на умовах цього договору. Закупівля здійснюється за рахунок коштів державного бюджету за бюджетною програмою КПКВК 2301400 «Забезпечення медичними засобами окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру» за напрямом «Програми і централізовані заходи з імунопрофілактики». Товар поставляється уповноваженому підприємству замовника ДП «Укрвакцина» з метою подальшої його поставки до закладів охорони здоров'я (т.1,а.с.19-24).

Найменування товару: 24.42.2 препарати фармацевтичні різні (препарати імунобіологічні) найменування товару: лот 8 - анатоксин або вакцина для профілактики дифтерії з зменшеним вмістом антигену (АД-М) відповідно додатку №1 (п.1.2 договору про закупівлю товарів за державні кошти).

Відповідно до п.2.2 даного договору інформація про відповідність запропонованого товару, що поставляється, повинна відповідати медико-технічним і якісним характеристикам, що підтверджується такими документами: копією сертифікату про державну реєстрацію медичного інмунобіологчного препарату; копією з оригіналу затвердженої належним чином інструкції з використання; копією ліцензії на виробництво товару. Товар, що поставляється, повинен супроводжуватись документами щодо кількості, терміну придатності, найменування, виробника. Кожна серія повинна супроводжуватися сертифікатом якості, виданим виробником.

У п.2.4 даного договору зазначено, що строк придатності товару на момент поставки на склад уповноваженого підприємства повинен складати не менше 75% від визначеного виробником, але не менше 15 місяців.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що сума договору становить 445512,90грн. без ПДВ.

Згідно з пунктом 4.2 цього договору оплата здійснюється замовником протягом семи робочих днів після поставки товару на склад уповноваженого підприємства, за повідомленням уповноваженого підприємства про таку поставку, у разі відсутності фінансування - після поставки товару, по мірі надходження фінансування з Державного бюджету України. Замовник має право передбачити попередню оплату, яка здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2006р. №1404 у термін до 90 днів з моменту оплати у розмірі до 100% від ціни товару на підставі рахунку, виставленого постачальником. Постачальник протягом трьох місяців з дня надходження коштів, як попередньої оплати, підтверджує їх використання за призначенням згідно з актом про поставку (передачу) товару про використання коштів за призначенням.

Відповідно до п.5.1 даного договору постачальник забезпечує поставку товару, на умовах поставки DDP - м. Обухів (у значенні міжнародних правил Інкотермс-2000) на склад уповноваженого підприємства за адресою: Київська область, м. Обухів, вуя. Каштанова, 66-а, у відповідності до узгодженого Графіку поставки (Додаток 2).

Приймання-передача товару по кількості проводиться відповідно до товаросупровідних документів, а по якості - відповідно до документів, що засвідчують його якість згідно з розділом II цього Договору (п.5.3 договору).

Датою виконання постачальником зобов'язань щодо поставки товару у повному обсязі вважається дата надходження товару у відповідній кількості та якості, що відповідає вимогам цього договору на склад Уповноваженого підприємства. Постачальник не несе відповідальності за невиконання зобов'язань щодо поставки товару до закладів охорони здоров'я у разі, якщо це відбулося з вини Уповноваженого підприємства.

Підтвердженням факту виконання зобов'язань згідно з договором є підписання постачальником і замовником акту про поставку (передачу) товару та виконання умов договору (п.5.7, 5.8 цього договору).

У п.7.2 даного договору встановлено, що у випадку затримки поставки товару понад термін, встановлений пунктом 5.1 цього договору, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки товару, а за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 % (семи відсотків) від вартості непоставленого (неприйнятого) товару, а у разі здійснення попередньої оплати постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.10.1 договору).

У додатку №1 до договору про закупівлю товарів за державні кошти від 04.05.2012р. №33/21-24 зазначено, що предметом закупівлі є лот - 8 анатоксин або вакцина для профілактики дифтерії зі зменшеним вмістом антигену (Ад-М), торгівельна назва - АД-М-Біолік, суспензія для ін'єкцій по 1мл (2 дози) в ампулах №10 (т.1,а.с.25).

Додатком №2 до спірного договору визначений графік поставки, у якому зазначено, що товар має бути поставлений у грудні 2012року (т.1,а.с.26).

З висновку Міністерства охорони здоров'я України від 29.12.2012р. №1457.12-9/В про відповідність медичного імунобіологічного препарату показникам якості вбачається, що за результатами контролю якості АД-М-Біолік, суспензія для ін'єкцій по 1мл (2дози) в ампулах №10 серії 301006/01 виробництва ПАТ «Фармстандарт-Біолік» встановлено, що вказаний імунобіологічний препарат відповідає встановленим показникам (т.1,а.с.130).

Висновком Міністерства охорони здоров'я України від 06.12.2012р. №1362.12-9/В встановлено відповідність медичного імунобіологічного препарату АД-М-Біолік, суспензія для ін'єкцій по 1мл (2дози) в ампулах №10 серії 301006/02-301006/09, показникам якості (т.1,а.с.131).

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.12.2013р. у справі №922/4697/13 зобов'язано ПАТ «Фармстандарт-Біолік» виконати умови договору №33/21-24 про закупівлю товарів за державні кошти від 04.05.2012р. шляхом поставки товару: 24.42.2 Препарати фармацевтичні різні (препарати імунобіологічні) - анатоксин або вакцина для профілактики дифтерії із зменшенням вмісту антигену (АД-М) у кількості 303070 доз, на загальну суму 445512,90грн. Міністерству охорони здоров'я України. Вказаним рішенням встановлено, що у жовтні місяці 2012року були виготовлені препарати (препарати імунобіологічні) - анатоксин або вакцина для профілактики дифтерії із зменшеним вмістом антигену (АД-М) у достатній кількості доз (т.1,а.с.76-78).

Крім того, цим рішенням встановлено, що розпорядженням Державної служби України з лікарських засобів від 05.02.2013р., на підставі позапланової перевірки ПАТ «Фармстандарт-Біолік», з 12.12.2012р. на підприємство останнього було накладено тимчасову заборону реалізації (торгівлі), зберігання та застосування всіх серій медичного імунобіологічного препарату АКДП-Біолік, суспензія для ін'єкцій по 1мл (2 дози) в ампулах №10, а також призупинено виробництво лікарських засобів у формі концентратів для приготування лікарських засобів у формі: концентратів для приготування розчинів для ін'єкцій, концентратів для приготування розчинів для інфузій, ліофілізатів для приготування емульсій, ліофілізатів для приготування очних крапель, ліофілізатів для приготування розчинів для ін'єкцій, розчинів для зовнішнього застосування, розчинів для ін'єкцій, розчинів для інфузій, суспензій для ін'єкцій у формі «inbulk»: концентратів для приготування розчинів для ін'єкцій, концентратів для приготування розчинів для інфузій, розчинів для ін'єкції.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.12.2013р. у справі № 922/3929/13, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 р. та постановою Вищого господарського суду України від 09.04.2014р., позовні вимоги Міністерства охорони здоров'я України до ПАТ «Фармстандарт-Біолік» задоволено повністю, стягнуто з ПАТ «Фармстандарт-Біолік» на користь Міністерства охорони здоров'я України пеню в розмірі 80637,83 грн., штраф в розмірі 31185,90 грн. (т.1,а.с.66-75).

Даним рішенням встановлено, що ПАТ "Фармстандарт-Біолік" зобов'язано було поставити товар позивачу за первісним позовом у грудні 2012року.

А також судом встановлено, що 13.12.2012р. ПАТ "Фармстандарт-Біолік" звернулось до Міністерства охорони здоров'я України з листом, у якому просило провести попередню оплату за товар та гарантувало здійснити повну поставку товару у грудні 2012року згідно графіку поставки (додатку №2) (т.1,а.с.77).

З наведеного вбачається, що ПАТ "Фармстандарт-Біолік" знаючи про накладення 12.12.2012р. на підприємство останнього тимчасової заборони реалізації (торгівлі), зберігання та застосування всіх серій медичного імунобіологічного препарату АКДП-Біолік звернулось до Міністерства охорони здоров'я України 13.12.2012р. (тобто на наступний день) з листом, у якому просило здійснити передоплату за договором від 04.05.2012р. №33/21-24 та зобов'язувалось (гарантувало) поставити товар саме у грудні 2012року.

Міністерство охорони здоров'я України здійснило 100% передоплату товару, визначеного у договорі про закупівлю товарів за державні кошти від 04.05.2012р., що підтверджується платіжним дорученням від 18.12.2012р. (т.1, а.с.15).

31.01.2014р. ПАТ «Фармстандарт-Біолік» звернулось до Міністерства охорони здоров'я України з листом, у якому зазначило про свій намір добровільно виконати умови договору 33/21-24 від 04.05.2012р. та поставити товар (вакцина «Анатоксин дифтерійний очищений абсорбований із зменшеним вмістом антигену, рідкий (АД-М-анатоксин), суспензія для ін'єкцій в ампулах по 1,0мл (дві дози) №10» ) у кількості 303070доз на суму 445512,90грн. (т.2, а.с.29,30)

05.02.2014р. Державне підприємство «Укрвакцина» надіслало на адресу ПАТ «Фармстандарт-Біолік» лист, у якому зазначило про тривале порушення останнім зобов'язань за договором від 04.05.2012р. №34/21-24 та про направлення додаткової угоди про розірвання (припинення дії) договору (т.1,а.с.48).

Листом від 26.02.2014р. ПАТ «Фармстандарт-Біолік» повідомило, що ДП «Укрвакцина» не є стороною договору від 04.05.2012р. №33/21-24 про закупівлю товарів за державні кошти та до документів не надано доказів його повноважень у врегулюванні означеного питання (розірвання договору) та зазначило, що ПАТ «Фармстандарт-Біолік» направлено на адресу МОЗ України інформаційний запит про надання роз'яснень позиції Міністерства (т.1,а.с.51).

Листом від 05.02.2014р. Міністерство охорони здоров'я України повідомило ПАТ «Фармстандарт-Біолік» про розгляд його листа щодо готовності здійснення поставки окремих імунобіологічних препаратів зі зменшеним терміном придатності на виконання окремих договорів закупівлі 2012року з посиланням на необхідність виконання рішення господарського суду Харківської області від 02.12.2013р., та повідомило, що його виконання потребує наявності у ПАТ «Фармстандарт-Біолік» чинної ліцензії на виробництво лікарських засобів (т.1,а.с.113).

У листі Державної служби України з лікарських засобів, наданому на запит ДП «Укрвакцина» МОЗ України, від 25.02.2014р. №01.025.20-07/162 зазначено, що згідно інформації, отриманої від ПАТ «Фармстандарт-Біолік» за період 2011-2012 роки медичний імунобіологічний препарат АП-Біолік, суспензія для ін'єкцій по 0,5мл (1 доза) або 1мл (2 дози) в ампулах №10, не випускався (т.1,а.с.17,18).

26.03.2014р. Міністерство охорони здоров'я звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до ПАТ «Фармстандарт-Біолік» про розірвання договору №33/21-04 від 04.05.2012р. про закупівлю товарів за державні кошти та стягнення з ПАТ «Фармстандарт-Біолік» на його користь основного боргу у розмірі 445512,90грн., 3% річних у сумі 16477,86грн., інфляційних втрат у сумі 9801,25грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на момент звернення до суду з позовом рішення місцевого господарського суду від 02.12.2013р. у справі №922/4697/13 не виконане та листом від 06.03.2014р. №4395-1.3/210/17-14 ПАТ «Фармстандарт-Біолік» повідомило про неможливість поставки товару (лікарських засобів), який би відповідав якості товару, визначеній умовами договору. Крім того зазначає, що оскільки позивач втратив інтерес до договору, то сума передплати повинна бути повернена йому в повному обсязі, а саме: у сумі 445512,90грн., та, посилаючись на статтю 625ЦК України, просить стягнути інфляційні втрати у сумі 9801,25грн. та 16477,86грн. - 3% річних (т.1,а.с.4-11).

12.05.2014р. ПАТ «Фармстандарт-Біолік» звернулось до господарського суду Харківської області з зустрічним позовом про стягнення з Міністерства охорони здоров'я в особі Державного підприємства «Укрвакцина» МОЗ України на його користь 240784грн.62коп. збитків, завданих внаслідок розірвання договору (т.1, а.с.99-103).

14.05.2014р. ПАТ «Фармстандарт-Біолік» подано заяву про зміну предмету позову, у якому просило зобов'язати Міністерство охорони здоров'я України прийняти виконання рішення господарського суду Харківської області від 02.12.2013р. у справі №922/4697/13, шляхом здійснення ПАТ «Фармстандарт-Біолік» поставки за договором №33/21-24 про закупівлю товарів за державні кошти від 04.05.2012р. лікарського засобу: анатоксин або вакцина для профілактики дифтерії із зменшеним вмістом антигену (Ад-М) у кількості 32580доз, загальною вартістю 445512грн.90коп. на користь Міністерства охорони здоров'я України (а.с.170-174).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.05.2014р. у справі №922/1256/14 прийнято зустрічний позов ПАТ «Фармстандарт-Біолік» для спільного розгляду з первісним позовом та прийнято заяву ПАТ «Фармстандарт-Біолік» про заміну предмету зустрічного позову (т.1,а.с.189-191).

21.05.2014р. господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення з підстав, зазначених вище (т.1,а.с.198-206).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Предметом спору за первісним позовом є розірвання договору про закупівлю товарів за державні кошти від 04.05.2012р. №33/21-24 та стягнення 445512,90грн. передоплати, 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку з істотним порушенням його умов і недосягнення мети договору.

Спірні правовідносини сторін виникли з виконання договору про закупівлю товарів за державні кошти від 04.05.2012р. №33/21-24 і регулюються умовами цього договору, нормами ЦК України з урахуванням особливостей, встановлених ГК України.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право на захист будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини 2 статті 2 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

За приписами частини 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у замовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 267 ГК України встановлено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Невиконання продавцем свого обов'язку своєчасно поставити товар у визначені строки є порушенням взятих на себе зобов'язань, що спричиняє правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено рішенням господарського суду Харківської області від 02.12.2013р. у справі №922/3929/13, Міністерством охорони здоров'я України на підставі листа від 13.12.2012р. №4882/10/105, у якому ПАТ «Фармстандарт-Біолік» просило здійснити попередню оплату за товар, згідно рахунку від 13.12.2012р. №3 та гарантувало поставити товар у грудні 2012року згідно графіку поставки, перерахувало на рахунок ПАТ «Фармстандарт-Біолік» сто відсотків попередньої оплати за товар, про що свідчить платіжне доручення від 18.12.2012р. №1990 на суму 445512,90грн. (т.1,а.с.15, 71).

Частиною 3 статті 35 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт здійснення позивачем за первісним позовом 18.12.2012р. передоплати за договором про закупівлю товарів за державні кошти від 04.05.2012р. №33/21-24 на підставі листа від 13.12.2012р. №4882/10/105.

З пункту 5.2 договору про закупівлю товарів за державні кошти від 04.05.2012р. №33/21-24, додатку №2 до даного договору та рішення господарського суду Харківської області від 02.12.2013р. у справі №922/3929/13 вбачається, що товар (лікарські засоби) повинен був бути поставлений ПАТ «Фармстандарт-Біолік» до 31.12.2012р.

Однак, відповідач за первісним позовом своїх зобов'язань, визначених у п.5.2 договору від 04.05.2012р. №33/21-24, не виконав та не поставив товар (анатоксин або вакцина для профілактики дифтерії з зменшеним вмістом антигену), що також не заперечується сторонами спору та підтверджується рішенням господарського суду Харківської області від 02.12.2013р., яким зобов'язано ПАТ «Фармстандарт-Біолік» виконати умови договору №33/21-24 про закупівлю товарів за державні кошти від 04.05.2012р. шляхом поставки товару: 24.42.2 Препарати фармацевтичні різні (препарати імунобіологічні) - анатоксин або вакцина для профілактики дифтерії із зменшенням вмісту антигену (АД-М) у кількості 303070 доз, на загальну суму 445512,90грн. Міністерству охорони здоров'я України (т.1,а.с.76-78), а отже вказані обставини не підлягають доказуванню в розумінні статті 35ГПК України.

З моменту прийняття вищезазначеного рішення господарського суду від 02.12.2013р. та на момент розгляду справи судом першої інстанції ПАТ «Фармстандарт-Біолік» своїх зобов'язань за договором не виконало та не поставило товар - анатоксин або вакцина для профілактики дифтерії із зменшенням вмісту антигену (АД-М) у кількості 303070 доз, що не заперечується сторонами та вбачається з матеріалів справи.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 693ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Можливість обрання певного визначеного варіанту правової поведінки боржника є виключним правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.12.2013р. у справі №922/4697/13 зобов'язано ПАТ «Фармстандарт-Біолік» виконати умови договору №33/21-24 про закупівлю товарів за державні кошти від 04.05.2012р. шляхом поставки товару: 24.42.2 Препарати фармацевтичні різні (препарати імунобіологічні) - анатоксин або вакцина для профілактики дифтерії із зменшенням вмісту антигену (АД-М) у кількості 303070 доз, на загальну суму 445512,90грн. Міністерству охорони здоров'я України.

Проте, на момент звернення Міністерства охорони здоров'я з позовом (01.04.2014р.) про розірвання договору та стягнення передоплати рішення місцевого господарського суду від 02.12.2013р. у справі №922/4697/13 не виконано, а строк придатності товару (препаратів - анатоксин або ін'єкція для профілактики дифтерії з зменшеним вмістом антигену (АД-М), який має на меті поставити відповідач за первісним позовом не відповідає п.2.4 договору про державні закупівлі товарів за державні кошти від 04.05.2012р., у якому зазначено, що строк придатності товару на момент поставки товару на склад уповноваженого підприємства повинен складати не менше 75% від визначеного виробником але не менше 15 місяців. З сертифікатів серії для лікарських засобів, наданих ПАТ «Фармстандарт-Біолік» на підтвердження якості товару вбачається, що товар виготовлений у жовтні 2012року та має строк придатності до листопада 2015року. Таким чином, строк придатності товару - три роки та один місяць, а за умовами спірного договору строк придатності на момент поставки повинен складати не менше 75% від визначеного виробником, а отже на момент звернення Міністерства охорони здоров'я до суду з позовом строк придатності товару становить менше 75% від визначеного виробником, а саме 54%, а отже є таким, що не відповідає умовам договору та за будь-яких умов не може бути отриманий уповноваженим підприємством «Укрвакцина».

ПАТ «Фармстандарт-Біолік» не надано належних доказів, які б свідчили про можливості поставки товару належної якості, а саме зі строком придатності ,визначеним у п.2.4 договору від 04.05.2012р. №33/21-24.

За таких обставин, Міністерство охорони здоров'я України з метою захисту свого порушеного права та недопущення невиконання Календаря профілактичних щеплень в Україні, затвердженого МОЗ України від 16.09.2011р. та Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 10.10.2011р. №1159/19897, у відповідності до вимог статті 55 Конституції України, вимог процесуального законодавства та у спосіб, передбачений статтею 16 Ц України та статтею 20 ГК України, звернулося до ПАТ «Фармстандарт-Біолік» з позовом про повернення передоплати, оскільки отримання товару належної якості видається неможливим та ставить під загрозу виконання державних програм.

Статтею 693ЦК України передбачено право покупця вимагати повернення суми попередньої оплати, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою, тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.11.2011р.

Враховуючи можливість обрання позивачем способу захисту своїх порушених прав, який не може бути обмежений судом чи бажанням іншої сторони, позовні вимоги Міністерства охорони здоров'я України в частині стягнення здійсненої попередньої оплати за договором про закупівлю товарів за державні кошти від 04.05.2012р. №33/21-24 є обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи.

Посилання відповідача про неможливість виконання умов договору про закупівлю товарів за державні кошти від 04.05.2012р. №33/21-24 у зв'язку із наявністю заборони, накладеної розпорядженням Державної служби України з лікарських засобів від 05.02.2013р., не приймаються до уваги судом апеляційної інстанції оскільки: по-перше, 14.06.2013р. Державною службою України з лікарських засобів заборону було знято (т.1,а.с.77); по-друге, з моменту прийняття рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2012р. у справі №922/4697/13, яким зобов'язано ПАТ «Фармстандарт-Біолік» виконати умови договору №33/21-24 про закупівлю товарів за державні кошти від 04.05.2012р. шляхом поставки товару: 24.42.2 Препарати фармацевтичні різні (препарати імунобіологічні) - анатоксин або вакцина для профілактики дифтерії із зменшенням вмісту антигену (АД-М) у кількості 303070 доз, на загальну суму 445512,90грн. Міністерству охорони здоров'я України, минуло достатньо часу для його виконання, однак відповідачем за первісним позовом воно виконано не було.

Також, не приймаються до уваги посилання ПАТ «Фармстандарт-Біолік» про те, що ним були вчинені всі необхідні дії по виконанню умов спірного договору, а саме привезення товару на склад отримувача - ДП «Укрвакцина», однак останній відмився від його отримання, оскільки відповідачем за первісним позовом не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт доставки товару у місце призначення та відмову уповноваженого підприємства у його отриманні, зокрема, складеного акту уповноваженими представниками сторін про відмову в отриманні товару з будь-яких причин тощо.

Украдений між ПАТ «Фармстандарт-Біолік» та ТОВ «ІТС» договір доручення транспортного експедирування від 01.02.2013р. №ЕХ-ІМ 11/01-13 (т.1,а.с.177-181), свідчить лише про надання останнім послуг з організації робіт і послуг, пов'язаних з транспортуванням в прямому та змішаному сполученні вантажів ПАТ «Фармстандарт-Біолік», а товаротранспортна накладна від 14.02.2014р. (т.2,а.с.27-28)- про отримання товару перевізником та повернення замовнику, та не свідчить про факт доставки товару до місця призначення і відмову ДП «Укрвакцина» від його отримання.

За таких обставин, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів в розумінні статті 34ГПК України, які б підтверджували неможливість ПАТ «Фармстандарт-Біолік» своєчасно виконати умови договору та про наявність у нього товару, який би відповідав умовам п.2.4 спірного договору.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог позивача за первісним позовом в частині стягнення з ПАТ «Фармстандарт-Біолік» на користь Міністерства охорони здоров'я України 445512,90грн. передоплати, здійсненої за договором від 04.05.2012р. №33/21-24.

В частині вимог позивача за первісним позовом щодо стягнення з ПАТ «Фармстандарт-Біолік» 3% річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України)

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стягненням процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалось, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (п.6.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р.№14 «Про деякі питання застосування практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що повернення попередньої оплати, перерахованої за договором про закупівлю товарів за державні кошти від 04.05.2012р. №33/21-24 не є грошовим зобов'язанням в розумінні статті 625 ЦК України, а отже відсутні правові підстави для стягнення 3% річних у розмірі 16477,86грн. та інфляційних нарахувань.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 15.10.2013р. №3-30гс13.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Підставами для застосування до правовідносин статті 536 ЦК України є: по-перше, факт користування чужими коштами; по-друге, встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Якщо ж в законі або в укладеному сторонами договорі не передбачено розмір процентів за користування чужими коштами то, відповідно, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р.№14 «Про деякі питання застосування практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилась від прийняття зобов'язань за договором (стаття 612 ЦК України), повернення суми авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про обґрунтованість заявлених до стягнення інфляційних втрат на суму попередньої оплати у розмірі 9801,35грн. на підставі п.7.2 договору з наступного.

У п.7.2 даного договору встановлено, що у випадку затримки поставки товару понад термін, встановлений пунктом 5.1. цього договору, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки товару, а за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 % (семи відсотків) від вартості непоставленого (неприйнятого) товару, а у разі здійснення попередньої оплати постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що: по-перше, інфляційні нарахування не мають характеру штрафних санкцій, і є способом захисту майнового права та інтересів кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (тобто порушення грошових зобов'язань); по-друге, Міністерством охорони здоров'я України не надсилалось повідомлення (вимога) ПАТ «Фармстандарт-Біолік» про зобов'язання повернути передоплату, здійснену на підставі спірного договору, а отже пред'явленням вимоги повернути суму попередньої оплати було саме пред'явлення позову, а до пред'явлення позову ПАТ «Фармстандарт-Біолік» зобов'язане було здійснити поставку товару та у нього не було жодних грошових зобов'язань по відношень до МОЗ України; по-третє, умовами договору не встановлено, з якого саме моменту нараховуються інфляційні втрати.

Враховуючи вищевикладене місцевий господарський суд правомірно відмовив МОЗ України у стягненні 3% річних у сумі 16477,86грн., однак дійшов передчасного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 9801,35грн.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з ПАТ «Фармстандарт-Біолік» на користь Міністерства охорони здоров'я України інфляційних втрат у розмірі 9801,35грн. з підстав неповного з'ясування господарським судом Харківської області всіх обставин справи та неправильного застосування норм матеріального права.

В частині позовних вимог щодо розірвання договору про закупівлю товарів за державні кошти від 04.05.2012р. №33/21-24, укладеного між Міністерством охорони здоров'я України та ПАТ «Фармстандарт-Біолік», суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із частиною 1 статті 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Статтею 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Відповідно до пункту 10.1 договору про закупівлю товарів за державні кошти від 04.05.2012р. договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2012р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (т.1,а.с.19-24).

Отже, даним пунктом договору встановлені умови, за яких він діє до 31.12.2012р., а саме: за умови повного виконання сторонами свої зобов'язань, в противному випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами спірного договору, що ПАТ «Фармстандарт-Біолік» свої зобов'язання за договором не виконало, а отже на момент подання позову та розгляду справи судом договір є дійсним.

За приписами частини 1 статті 206ГК України господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу.

За змістом статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Окремі правовідносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право особи на такі дії встановлюються законом або договором і не потребує узгодження з контрагентом. У випадках, коли право на односторонню відмову від договору у особи відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін (частина 4 статті 188 Господарського кодексу України).

За приписами статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Як зазначалось вище, ПАТ «Фармстандарт-Біолік» зобов'язано було поставити товар за договором від 04.05.2012р. до 31.12.2012р., однак знаючи про накладену Державною службою України з лікарських засобів 12.12.2012р. на ПАТ «Фармстандарт-Біолік» тимчасову заборону на реалізацію (торгівлю), зберігання та застосування всіх серій медичного імунобіологічного препарату АКДП-Біолік, воно 13.12.2012р. звертається до Міністерства охорони здоров'я України з листом, в якому просило здійснити попередню оплату та гарантувало поставити товар у грудні 2012року, про що свідчить постанова Харківського апеляційного господарського суду України від 27.01.2014р. у справі №922/3929/13 (т.1,а.с.70-73).

В подальшому повідомленням Державної служби України з лікарських засобів від 14.06.2013р. №13320-1.3/2.0/17-13 вищевказану заборону було знято (т.1,а.с.77), однак товар не був поставлений відповідачем за первісним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи ПАТ «Фармстандарт-Біолік» має на меті поставити товар із терміном придатності 54% від загального терміну придатності, хоча умовами договору передбачено, що строк придатності товару на момент поставки на склад уповноваженого підприємства повинен складати не менше 75% від визначеного виробником (п.2.4 договору).

Я зазначалось вище, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем за первісним позовом не надані належні докази, які б свідчили про можливість поставки товару зі строком придатності, який визначений умовами спірного договору, а отже відсутні правові підстави вважати, що умови договору взагалі можуть бути виконані ПАТ «Фармстандарт-Біолік».

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що товар (вакцина для профілактики дифтерії зі зменшеним вмістом антигену (АД-М)) мав бути поставлений у грудні 2012року з метою виконання календаря профілактичних щеплень в Україні, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я від 16.09.2011р. №595 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2011р. №1159/19897, однак на момент розгляду справи, як судом першої так і апеляційної інстанції, зобов'язання відповідачем за первісним позовом не виконані, а отже з метою недопущення зриву державних програм Міністерство охорони здоров'я звернулось з позовом про розірвання договору.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що ПАТ «Фармстандарт-Біолік» не виконало умови спірного договору - не поставило товар у строк, визначений у договорі та в подальшому і до сих пір, чим істотно порушило його умови, крім того не надало доказів можливості належного виконання умов договору, а отже місцевий господарський суд дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині розірвання договору про закупівлю товарів за державні кошти від 04.05.2012р. №33/21-24.

Предметом зустрічного позову з урахуванням заяви про зміну предмету зустрічного позову, яка прийнята місцевим господарським судом, є зобов'язання Міністерство охорони здоров'я України прийняти виконання рішення господарського суду Харківської області від 02.12.2013р. у справі № 922/4697/13, шляхом здійснення Публічним акціонерним товариством "Фармстандарт-Біолік" поставки за договором №33/21-24 про закупівлю товарів за державні кошти від 04.05.2012р. лікарського засобу: анатоксин або вакцина для профілактики дифтерії із зменшеним вмістом антигену (АД-М) у кількості 325280 доз, загальною вартістю 445512 грн. 90 коп. на користь Міністерства охорони здоров'я України.

Згідно з частиною 1 статті 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом.

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Отже виконання рішень господарських судів лягає в площину виконавчого провадження та здійснюється у відповідності до Закону України «Про виконавче

провадження».

В силу статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів в силу частини 2 статті 16 ЦК України можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Зазначений перелік способів захисту не є вичерпним, однак у разі порушення цивільного права чи інтересу у позивача виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення. Тобто, позивач повинен обрати саме такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.

Обраний позивачем за зустрічним позовом - ПАТ «Фармстандарт-Біолік» спосіб захисту - зобов'язання відповідача припинити нарахування заборгованості з 01.01.2012р., зобов'язання Міністерство охорони здоров'я України прийняти виконання рішення господарського суду Харківської області від 02.12.2013р. у справі № 922/4697/13, шляхом здійснення Публічним акціонерним товариством "Фармстандарт-Біолік" поставки за договором №33/21-24 про закупівлю товарів за державні кошти від 04.05.2012р. лікарського засобу: анатоксин або вакцина для профілактики дифтерії із зменшеним вмістом антигену (АД-М) у кількості 325280 доз, загальною вартістю 445512 грн. 90 коп. на користь Міністерства охорони здоров'я України, з огляду на приписи статті 20ГК України та статті 16 ЦК України, не відповідає встановленим законом способам захисту цивільних прав та інтересів.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову.

З огляду на викладене, апеляційна скарга ПАТ «Фармстандарт-Біолік» підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду Харківської області від 21.05.2014р. у справі 922/1256/14 слід скасувати, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального права, в частині задоволення позову щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 9801,25грн. з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат. В решті рішення слід залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п.2 ст.103, п.4 ч.1 ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Харківської області від 25.05.2014р. у справі № 922/1256/14 скасувати в частині задоволення позову щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 9801,25грн. з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 9801,25грн., у зв'язку з чим абзац третій резолютивної частини рішення господарського суду Харківської області від 25.05.2014р. у справі № 922/1256/14 викласти в наступній редакції: « Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік" (61070, м. Харків, Дзержинський район, Помірки, код ЄДРПОУ 01973452) на користь Міністерства охорони здоров'я України (01601, м. Київ, вул. Грушевського, 7, код ЄДРПОУ 00012925, р/р 35213067000021 в ДКСУ, ЄДРПОУ ДКСУ 37567646, МФО 820172) суму попередньої оплати в розмірі 445 512,90 грн., та суму судового збору в розмірі 10128,26грн.»

3. В решті рішення залишити без змін.

4. Стягнути з Міністерства охорони здоров'я України (код ЄДРПОУ 00012925) на користь ПАТ "Фармстандарт-Біолік" (до ЄДРПОУ 01973452) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 111,12грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений та підписаний 26.08.2014р.

Головуючий суддя Л.І. Бородіна

Суддя Я.О.Білоусова

Суддя В.В.Лакіза