Справа № 22ц-55/09 Головуючий у 1 інстанції - Бондар В.М.
Категорія - 52 Доповідач - Стрільчук В.А.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________________________________
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
15 січня 2009 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Стрільчука В.А.,
суддів - Карпук А.К., Здрилюк О.І.,
при секретарі - Савчук О.В.,
з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2., представника відповідача М'яловіцького В.Л., третьої особи ОСОБА_3.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до колективного підприємства (далі - КП) «Будматеріали-99», третя особи на стороні відповідача ОСОБА_3, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою відповідача КП «Будматеріали-99» на рішення Ковельського міськрайонного суду від 10 листопада 2008 року,
в с т а н о в и л а
Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 10 листопада 2008 року позов задоволено частково.
Постановлено зобов'язати директора КП «Будматеріали-99» поновити ОСОБА_1 на роботі за професією вантажник.
Стягнути з КП «Будматеріали-99» на користь ОСОБА_1 компенсацію за час вимушеного прогулу за період з 14 серпня по 10 листопада 2008 року в розмірі 3762 грн. 35 коп. та моральну шкоду в сумі 1000 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 допущено до негайного виконання.
В апеляційній скарзі відповідач КП «Будматеріали-99» просить скасувати це рішення і ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність його висновків обставин справи.
В запереченні позивач ОСОБА_1., зазначаючи про безпідставність доводів апеляційної скарги, просить її відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1. працював на КП «Будматеріали-99» з квітня 2007 року по серпень 2008 року на посаді вантажника. Наказом № 32 від 14 серпня 2008 року його звільнено з роботи за прогули без поважних причин згідно з пунктом 4 ст. 40 КЗпП України. З приходом до керівництва підприємством ОСОБА_3. йому було запропоновано звільнитися, а коли він відмовився, то його без будь-яких законних підстав, за надуманими мотивами не допускали на територію підприємства і не надавали роботи. Протягом двох останніх років на КП «Будматеріали-99» ведеться боротьба за місце директора підприємства. Тому існує практика, коли новий керівник після зайняття своєї посади намагається звільнити всіх працівників, які його не підтримують. Порушення законних прав ОСОБА_1 призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, чим йому заподіяна моральна шкода.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП власник або уповноважений ним орган може розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 частково, суд першої інстанції виходив з того, що з боку позивача було відсутнє грубе порушення трудової дисципліни, зокрема, невихід на роботу без поважних причин, оскільки на КП «Будматеріали-99» при зміні керівника мало місце недопущення його до роботи.
Встановлені судом першої інстанції та наведені вище обставини підтверджуються сукупністю наявних у справі доказів, а саме - наказом директора КП «Будматеріали-99» № 32 від 14 серпня 2008 року, яким ОСОБА_1 звільнено з роботи за прогули і невихід на роботу без поважних причин (а. с. 3); копією трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1, з якої вбачається, що згідно із записом № 51 від 19 грудня 2007 року наказом № 29-1 від 15 листопада 2007 року ОСОБА_1 продовжено дію строкового трудового договору за професією вантажник, записом № 52, яким стверджується, що наказом № 32 від 14 серпня 2008 року позивач звільнений за прогули без поважних причин згідно з п .4 статті 40 КЗпП України (а. с. 4-5); копіями актів від 22 липня, 8 серпня, 11 серпня та 14 серпня 2008 року про те, що у вказані дні працівники КП «Будматеріали-99» були присутні на території підприємства, однак не були допущені до робочих місць за вказівкою директора ОСОБА_3. (а. с. 6-9); копією наказу № 6/1 від 2 квітня 2007 року, яким ОСОБА_1 прийнятий на роботу вантажником з оплатою праці згідно штатного розпису (а. с. 30); показаннями свідків ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_6, згідно з якими ОСОБА_1. фактично виконував покладені на нього обов'язки при керівництві директора ОСОБА_2., однак директором ОСОБА_3 не був допущений до роботи і змушений був знаходитися поблизу території підприємства.
Про відсутність наміру керівництва підприємства допустити позивача до виконання трудових обов'язків свідчить також надіслане йому відповідачем повідомлення від 1 серпня 2008 року, в якому дирекція КП «Будматеріали-99» пропонує ОСОБА_1 з'явитися 7 серпня 2008 року для остаточного розрахунку з підприємством (а. с. 47).
Отже звільнення ОСОБА_1 відбулося незаконно.
Керівник підприємства зобов'язаний дотримуватися трудових прав працівника, незважаючи на те, ким і коли він був прийнятий на роботу. Звільнення працівника з підстав прихильності його до іншого керівника є недопустимим та порушує конституційні права громадян.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Одночасно цей орган приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Виходячи з викладеного, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи і давши їм вірну правову оцінку, суд обґрунтовано задовольнив позов частково, поновивши ОСОБА_1 на попередній роботі та стягнувши на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Розмір вказаного заробітку правильно визначений судом у відповідності з вимогами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, та на підставі наданих сторонами доказів, зокрема, довідки головного бухгалтера КП «Будматеріали-99» від 28 жовтня 2008 року про середню заробітну плату ОСОБА_1, згідно з якою в 2008 році він працював 14 днів у липні і за цей період йому нараховано заробітну плату в розмірі 1120,75 грн. (а. с. 95).
Сам по собі факт відсутності в рішенні посилання на зазначену постанову Кабінету Міністрів України та не наведення проведених судом розрахунків не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення.
При визначенні розміру морального відшкодування суд виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, врахувавши при цьому дійсні обставини справи.
Наданим відповідачем доказам про відсутність поважних причин не виходу позивача на роботу судом дана належна оцінка відповідно до ст. 212 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять встановлених законом підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, яке постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу відповідача КП «Будматеріали-99» відхилити, а рішення Ковельського міськрайонного суду від 10 листопада 2008 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Судді :