ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 819/651/14-a
"26" серпня 2014 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Баранюка А.З. при секретарі суловогозасідання Дудар М.В.
за участю:
представника позивача - Качура С.В.;
представника відповідача - Стефаніва І.І.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за адміністративним позовом Комунального підприємства "Тернопільелектротранс" до Державної фінансової інспекції в Тернопільській області, третьої особи Тернопільської міської ради про скасування вимог, -
ВСТАНОВИВ:
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулося Комунальне підприємство "Тернопільелектротранс" (надалі - позивач) до Державної фінансової інспекції в Тернопільській області, в якому, із адміністративним позовом з врахуванням збільшених позовних вимог, просить суд скасувати пункти 2, 3, 4, 5, 8 обов'язкових вимог Державної фінансової інспекції в Тернопільській області від 06.03.2014 року № 19-07-13-14/1953.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві та у заяві про збільшення позовних вимог та просив позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив надавши пояснення що наведені у письмових запереченнях проти позову та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник Тернопільської міської ради у судове засідання не з'явився. Тернопільська міська рада повідомлялася належним чином про час та дату судового розгляду справи, про причини неявки представника суд не повідомила, а тому, відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України суд вирішив розглянути справу без участі її представника.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази по справі, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до п. 1.2.4.1 Плану контрольно-ревізійної роботи Держфінінспекції в Тернопільській області на IV квартал 2013 року (із доповненнями відповідно до листа Державної фінансової інспекції України від 30.01.2014 № 02-18/119) відповідачем проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності комунального підприємства «Тернопільелектротранс» (надалі КП Тернопільелектротранс»,) за період з 01.12.2011 по 31.10.2013 та окремих питань фінансово-господарської діяльності (дотримання законодавства" при здійсненні державних закупівель) за період з 01.11.2013 по 31.01.2014.
Перевіркою встановлено недоотримання доходів позивачем у зв'язку із неповернення Тернопільською міською радою втрат із перевезенням пасажирів (в тому числі студентів та учнів) на суму 3828656,22 грн. та 547178,60 грн., безпідставне списання простроченої дебіторської заборгованості на суму 6442,47 грн., безпідставне надання безповоротної благодійної допомоги в сумі 10000 грн. та порушення законодавства з питань державних закупівель, що спричинило понесення додаткових витрат на суму 34678,68 грн., про що позивачу були надіслані обов'язкові вимоги Державної фінансової інспекції в Тернопільській області від 06.03.2014 року № 19-07-13-14/1953, окремі пункти яких позивач оскаржив до суду.
Щодо оскарження п. 2 від 06.03.2014 року № 19-07-13-14/1953 обов'язкових вимог та невідображення дебіторської заборгованості в сумі 3828656,22 грн. перевіркою встановлено, що розрахунок тарифів на послуги міського електричного транспорту здійснювався відповідно до запланованого на рік обсягу транспортної роботи підприємства з виконанням економічно обґрунтованих планових витрат, визначених на підставі галузевих нормативів (додержання систем проведення ремонтів та технічного обслуговування об'єктів міського електричного транспорту, норм споживання електроенергії тролейбусами та інших енергетичних ресурсів, витрат матеріалів, середнього ресурсу роботи пневматичних шин тролейбусів, норм часу та розцінок з оплати праці, нормативів чисельності працівників підприємства, витрат на управління і обслуговування підприємства), техніко-економічних розрахунків, прогнозованих цін на промислову продукцію і послуги у плановому періоді.
Проведеним аналізом правильності встановлення тарифу на перевезення за 2012-2013 рік встановлено, що при повній плановій собівартості перевезення в сумі 33022,80 тис. грн., запланованій рентабельності в межах 5% та за мінусом чистого доходу, отриманого підприємством від інших видів діяльності в сумі 1130,00 тис. грн. - тариф на перевезення одного пасажира розрахований в сумі 1,76 грн. при встановлених згідно вищевказаних рішень міської ради 1,25 та 1,50 грн.
Частиною 4 ст. 4 Закону України "Про міський електричний транспорт" передбачено, що фінансування перевезення пільгової категорії громадян здійснюється згідно із законодавством.
Відповідно до підпункту 2 пункту "а" частини 1 ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено повноваження з встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на транспортні послуги.
Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 25 квітня № 721 встановлено тарифи на перевезення пасажирів у розмірі 1,50 грн. (ас. 127), до прийняття рішення тариф на перевезення одного пасажира складав 1,25 грн.
Згідно із ст. 11 Закону "Про міський електричний транспорт" відносини замовників з перевізниками регулюються згідно із законодавством, а також договором про організацію надання транспортних послуг.
У договорі про організацію надання транспортних послуг визначаються обсяги і якість транспортних послуг за маршрутами (лініями) згідно з розкладом руху, вартість перевезення пасажирів, обов'язки та права сторін, порядок та строки проведення розрахунків, інші умови надання транспортних послуг.
01 травня 2008 року між позивачем (Перевізником) та управлінням транспорту та зв'язку Тернопільської міської ради (Замовником) укладено договір про організацію надання транспортних послуг міським наземним електричним транспортом (а.с. 92), згідно п. 1.1 Замовник передав Перевізнику право на перевезення пасажирів та багажу тролейбусами на постійних та тимчасових маршрутах, передбачених додатком № 1 до Договору.
Представником позивача в судове засідання подано розрахунок сум втрачених позивачем доходів від затвердження тарифу нижче розрахункового (а.с. 62). Із зазначеного розрахунку випливає, що сума недоотриманих доходів була встановлена відповідачем як добуток між вартістю перевезених пасажирів та різницею між затвердженим та розрахунковим тарифами, що складала 0,26 грн. за періоди січень - травень 2011 року та 0,51 грн. за червень 2011 року - жовтень 2013 року.
Таким чином недоотримані доходи згідно наданого розрахунку становлять 3828656,22 грн.
З пояснень третьої особи (а.с. 80) та пояснень представника позивача вбачається, що тариф в сумі 1,50 грн. мав 0% рентабельності, при плановій рентабельності 5% - 1,76 грн., а отже позивач не зазнав збитків.
Зазначені пояснення не беруться судом до уваги, оскільки, як встановлено з пояснень сторін в попередніх судових засіданнях, при 5% рентабельності тарифу в розмірі 1,76 грн. тариф з 0% рентабельності мав би складати близько 1,68 грн., а, отже, не могло бути 0% рентабельності перевезення пасажирів при тарифі 1,50 грн., тим більше 1,25 грн.
Суд звертає увагу на те, що за клопотанням Тернопільської міської ради була призначена судово-економічна експертиза щодо встановлення рівня збитковості тарифу, яка не була проведена у зв'язку із відмовою третьої особи оплатити вартість експертизи.
Також судом не беруться до уваги пояснення представника позивача про те, що розмір тарифу був погоджений Міністерством житлово-комунального господарства України, згідно листа № 7/10-1775 від 21.02.2011р. (а.с 160), оскільки зазначена обставина не спростовує факту недоотримання позивачем компенсації за перевезення пасажирів.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України "Про міський електричний транспорт" від 29.06.2004 р. у разі встановлення рівня тарифу, який не покриває витрат, пов'язаних з перевезенням пасажирів, втрати перевізника компенсуються уповноваженим органом, яким затверджуються тарифи, за рахунок коштів відповідних бюджетів, що не було зроблено Тернопільською міською радою.
Таким чином позовна вимога про скасування п. 2 обов'язкових вимог Державної фінансової інспекції в Тернопільській області від 06.03.2014 року № 19-07-13-14/1953 є безпідставною.
Щодо оскарження п. 3 вимог від 06.03.2014 року № 19-07-13-14/1953 ревізією встановлено, що по даних бухгалтерського обліку позивача в частині відображення господарських операцій в облікових регістрах в тому звітному періоді, в якому вони були здійснені, - за 2012 рік не нараховувалися, а за 10 місяців 2013 року частково нараховувалися кошти для відшкодування витрат за пільгове перевезення студентів вищих навчальних закладів, учнів професійно-технічних закладів освіти та загальноосвітніх шкіл міським електротранспортом.
Порушення призвело до недоотримання фінансових ресурсів і відповідно завданих збитків Підприємству за надані послуги із перевезення студентів вищих навчальних закладів, учнів ПТУ та загальноосвітніх шкіл міським електротранспортом в сумі 547178,60 грн., в тому числі за 2012 рік - 535789,00 грн., за 10 місяців 2013 року - 11389,60 грн., зазначені кошти відповідач зобов'язав позивача відобразити як дебіторську заборгованість.
Як вже зазначалося 01 травня 2008 року між позивачем (Перевізником) та управлінням транспорту та зв'язку Тернопільської міської ради (Замовником) укладено договір про організацію надання транспортних послуг міським наземним електричним транспортом (а.с. 92).
Пунктом 1.3 Договору передбачено, що Перевізник здійснює безоплатне перевезення пільгових категорій пасажирів, визначених згідно чинного законодавства, а також перевезення студентів вищих навчальних закладів, учнів професійно технічних закладів освіти та загальноосвітніх шкіл, відповідно до затверджених тарифів.
Відповідно до п. 1.4 Договору Замовник проводить відшкодування Перевізнику втрат доходів від безоплатного перевезення пільгових категорій пасажирів, виходячи із передбачених бюджетом субвенцій.
У листі Міністерства фінансів України від 16.02.2006 р. N 31-34000-10-10/3108 зазначено, що підприємство визнає дохід від реалізації продукції, робіт, послуг у разі наявності умов, визначених пунктом 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. N 290, тобто, зокрема, якщо замовникові передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на виконані роботи. За кредитом рахунку 23 "Виробництво" на виконання принципу нарахування та відповідності доходів і витрат (стаття 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні") відображається сума витрат, пов'язана з виконанням робіт, визнаних доходом..
Згідно з частинами першою та п'ятою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Представником позивача надавалися пояснення що заборгованість підприємством не відображалася, оскільки міська рада не надавала і не передбачала надання компенсації за перевезення студентів і учнів. Проте зазначена обставина не звільняє позивача від обов'язків передбачених законом щодо відображення заборгованості.
Таким чином, позивач повинен був відобразити дебіторську заборгованість перед Тернопільською міською радою у сумі в сумі 547178,60, проте не здійснив цього, а тому позовна вимога про скасування п. 3 вимог від 06.03.2014 року № 19-07-13-14/1953 задоволенню не підлягає.
Крім цього перевіркою встановлено, порушення Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2008р. № 1040, оскільки позивачем безпідставно списано прострочену дебіторську заборгованість у зв'язку з чим пунктом № 4 вимоги позивача зобов'язано стягнути в установленому законом (судовому) порядку кошти із ЗАТ «Кременецьцукор» в сумі 2880,0 грн., ПП ЗУОКС «СІЧ» - 834,16 грн., TOB «Нафтогазтранскарт» - 459,84, «Продекспорт» - 189,43 грн., ОСОБА_4 - 20,00 грн.; ПП «Наш дім» - 1950,0 грн., TOB «Сталь- Центр» - 109,04 грн., а у разі пропуску строків позовної давності стягнути з осіб, які не провели претензійно-позовну роботу, шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 КЗпП України.
В судовому засіданні представник позивача пояснив, що відносно ПП "Наш дім", яке заборгувало 1950 грн. та ТОВ "Сталь-Центр" із дебіторською заборгованістю у 109,04 грн. ведеться претензійна робота. ОСОБА_4 сплатив в касу підприємства суму 20 грн. А тому заперечення щодо даної частини вимоги відсутні.
Що ж до інших боржників: ЗАТ «Кременецьцукор», ТОВ «Нафтогазтранскарт», «Продекспорт» то, на час перевірки, закінчився встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності, а тому зазначені кошти стягнути неможливо.
Щодо притягнення до відповідальності працівників з вини яких виникла прострочена заборгованість представник позивача пояснив, що вина працівників у виникненні цієї заборгованості не доведена, а Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2008р. № 1040 до комунальних підприємств не застосовується.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про скасування п. 4 від 06.03.2014 року № 19-07-13-14/1953 суд виходить з наступного.
Главою 19 Цивільного кодексу України визначено поняття позовної давності та її види, якими встановлені конкретні строки, у межах яких особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Пропуск строку позовної давності позбавляє сторону права на сплату боржником неустойки, відшкодування боржником завданих збитків невиконанням, неналежним виконанням зобов'язання, зокрема, невиконанням умов договору (не поставлений товар, не сплачені належні суми платежів за договорами тощо).
В листі Головного контрольно-ревізійного управління України від 01.03.2011 р. № 25-18/287 передбачено, що за таких умов фактично відбувається втрата боржника у зобов'язанні, тобто пропуск строків позовної давності кредитором має наслідком втрату активів підприємством, установою, організацією, що необхідно кваліфікувати як нанесення збитків з вини осіб, якими не вжито відповідних дій, а саме не забезпечено проведення претензійно-позовної роботи, відповідно до обов'язків, покладених на них посадовими інструкціями, положеннями, статутами, законними та підзаконними актами.
Пунктом 1.4 Рекомендацій Міністерства юстиції України від 15 січня 1996 року № 2 "Про порядок ведення претензійної та позовної роботи на підприємстві, в установі, організації" зазначено, що керівники підприємств несуть персональну відповідальність за стан претензійно-позовної роботи. Недотримання встановленого порядку пред'явлення і розгляду претензій та позовів є порушенням державної дисципліни і тягне за собою відповідальність винних у цьому посадових осіб згідно з чинним законодавством України. Керівники та інші посадові особи підприємств зобов'язані вести боротьбу з фактами зволікань при розгляді претензій, безпідставних відмов у задоволенні обґрунтованих вимог заявників претензій, доведення до суду безспірних позовів та здійснювати заходи щодо усунення причин та умов, які породжують обґрунтовані претензії.
Згідно із підпунктами 12, 13 пункту 10 Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2008 р. N 1040, юридична служба органу виконавчої влади відповідно до покладених на неї завдань організовує претензійну та позовну роботу, здійснює контроль за її проведенням; проводить разом із заінтересованими структурними підрозділами аналіз результатів господарської діяльності органу виконавчої влади, вивчає умови і причини виникнення непродуктивних витрат, порушення договірних зобов'язань, а також стан дебіторської та кредиторської заборгованості.
Суд не бере до уваги посилання представника позивача про незастосування до комунальних підприємств Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації, так як, відповідно до статті 78 Господарського кодексу України, комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.
Особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом (частина 9 цієї статті).
Оскільки інших вимог до діяльності юридичної служби комунального підприємства законодавством не передбачено, суд вважає, що позовна вимога про скасування п. 4 від 06.03.2014 року № 19-07-13-14/1953 задоволенню не підлягає.
Щодо скасування п. 5 вимог від 06.03.2014р. № 19-07-13-14/1953 судом встановлено, що в ході перевірки виявлено перераховування позивачем коштів у вигляді спонсорської, благодійної допомоги, та здійснення витрат які не були передбачені фінансовими планами за відповідний рік на загальну суму 10000,00 грн., а тому позивача зобов'язано стягнути зазначені кошти з контрагентів чи винних осіб.
В судовому засіданні представник позивача пояснив, що у фінансовому плані підприємства на 2013 рік не прописано окремим рядком розмір коштів, які планується витратити на безповоротні спонсорські допомоги (благодійництво), проте у фінансовому плані передбачена стаття - "Адміністративні видатки" відповідно до якої позивач вправі, за відсутності заперечень власника, здійснювати такі виплати.
Також зазначив, що засновником позивача є Тернопільська міська рада, а Тернопільський міський голова в листі від 10.07.2013р. № 2417/01 (а.с. 25) висловив прохання перерахувати кошти на розрахунковий рахунок управління культури і мистецтв міської ради. На підставі цього, позивачем здійснено надання спонсорської допомоги на суму 10 000 грн. в межах запланованих коштів у статті "Адміністративні видатки" фінансового плану підприємства на 2013 рік.
Окрім вищенаведеного, відповідно до Закону України «Про благодійництво та благодійну діяльність», юридичні особи можуть займатися благодійництвом (ст. 2 Закону). Держава в особі її органів гарантує і забезпечує захист передбачених законодавством України прав та інтересів юридичних осіб - учасників благодійництва та благодійної діяльності (ст. 23 вищезгаданого Закону). Крім того, згідно п. 2 прикінцевих положень Закону України «Про благодійництво та благодійну діяльність», нормативно-правові акти України, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
Суд не погоджується із доводами представника позивача, оскільки Тернопільський міський голова не зобов'язував позивача сплатити зазначені кошти а висловив таке побажання.
Разом з тим, на час звернення Тернопільського міського голови вже діяв Закон України "Про благодійну діяльність та благодійні організації" від 5 липня 2012 року № 5073-VI.
Частиною 1 ст. 4 Закону передбачено, що суб'єктами благодійної діяльності є благодійні організації, які утворені та діють відповідно до цього Закону, а також інші благодійники та бенефіціари.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону засновниками благодійних організацій можуть бути дієздатні фізичні та юридичні особи, крім органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб публічного права.
Відповідно до ч. 5 ст. 75 Господарського кодексу України державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами.
З огляду на вимоги законодавства позивач не може бути благодійною організацією, а тому позовна вимога про скасування п. 5 вимог від 06.03.2014р. № 19-07-13-14/1953 є безпідставною.
Суд також не погоджується із позовною вимогою про скасування п. 8 вимог від 06.03.2014р. № 19-07-13-14/1953.
Перевіркою встановлено, що за результатом проведеної процедури закупівлі між позивачем та переможцем процедури закупівлі - фірмою "ELERPRO" s.r.o укладено договір про купівлю тролейбусів. За результатами проведеної процедури закупівля відбулася з порушенням умов визначених документацією конкурсних торгів через що позивача зобов'язано провести з продавцем нарахування на суму 34678,68 грн. або зменшити кредиторську заборгованість по розрахунках з продавцем.
Судом встановлено, що 03 вересня 2013 року Головою комітету з конкурсних торгів затверджено документацію конкурсних торгів на закупівлю трьох тролейбусів бувших у користуванні Skoda 15 TR, або еквівалентних (а.с. 37-47). Відповідно до п. 3.3 Розділу 3 "Місце, кількість, обсяг поставки товарів" місце поставки зазначено: 46027, м. Тернопіль, вул. Тролейбусна, 7.
21 листопада 2013 року між позивачем та фірмою "ELERPRO" s.r.o (м. Фріштак, Чеська республіка) укладено Договір № 11/13/к/77 про закупівлю товару за результатами проведення конкурсних торгів на купівлю трьох тролейбусів Skoda 15 TR. Відповідно до п. 3.2 Договору товар поставляється на умовах Інкотермс 2000: FCA у м. Фріштак, Чеська республіка. Згідно із п.6.2 договору місцем передачі товару вважається місце передачі перевізнику чи безпосередньо Замовнику (м. Фріштак).
На виконання умов договору позивачем було також сплачено кошти за транспортування тролейбусів в сумі 34678,68 грн. ДГТО "Львівська залізниця", що не передбачалося документацією конкурсних торгів, оскільки місцем поставки було м. Тернопіль.
За правилами Інкотермс 2000: FCA продавець поставляє товар, який пройшов митне очищення у вказане покупцем місце, тобто, відповідно до пп. 3.2 та 6.2 Договору, у м. Фріштак, Чеська республіка, отже з порушенням п. 3.3 документації конкурсних торгів щодо місця поставки.
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 31 Закону України "Про здійснення державних закупівель" від 1 червня 2010 року № 2289-VI (чинного на момент затвердження конкурсної документації , укладання та виконання договору поставки) замовник укладає договір про закупівлю з учасником, пропозицію конкурсних торгів якого було акцептовано, не пізніше ніж через 30 днів з дня акцепту пропозиції відповідно до вимог документації конкурсних торгів та акцептованої пропозиції.
Частиною п'ятою статті 40 Закону передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю продукції) переможця процедури закупівлі та не повинні змінюватися після підписання договору про закупівлю до повного виконання зобов'язань сторонами, крім випадків зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків та узгодженого зменшення сторонами договору ціни договору про закупівлю.
Таким чином суд вважає, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі.
Суд не бере до уваги твердження представника позивача про те, що місце поставки не є істотною умовою договору так як не передбачено наказом Міністерства економіки України від 26.07.2010 року № 919 "Про затвердження стандартної документації конкурсних торгів". Суд звертає увагу на те, що згідно із цим наказом місце поставки зазначається замовником у документації конкурсних торгів.
Так само суд не погоджується з тим, що законодавство не зобов'язує продавця поставити товар на адресу покупця. За даних умов законодавство зобов'язувало покупця затвердити документацію проведення торгів, адреса поставки була передбачена у документації конкурсних торгів (46027, м. Тернопіль, вул. Тролейбусна, 7) і відповідно була визначена ціна поставки, які в подальшому були порушені при укладанні та виконанні договору поставки.
Таким чином позовна вимога про скасування п. 8 вимог від 06.03.2014р. № 19-07-13-14/1953 задоволенню не підлягає.
Частино 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Розглянувши справу суд вважає, що Державна фінансова інспекція в Тернопільській області, при прийнятті обов'язкових вимог від 06.03.2014 року № 19-07-13-14/1953, діяла у спосіб та у межах визначених законом, належними і допустимими доказами довела правомірність своїх дій, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 158-167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову Комунального підприємства "Тернопільелектротранс" про скасування пунктів 2, 3, 4, 5, 8 обов'язкових вимог Державної фінансової інспекції в Тернопільській області від 06.03.2014 року № 19-07-13-14/1953, третьої особи Тернопільської міської ради - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови підписано 29 серпня 2014 року.
Суддя Баранюк А.З.
копія вірна:
Суддя Баранюк А.З.