№ 11-57 / 2009 р Головуючий у 1 інстанції Гордійчук В.М.
ст.286 ч.2 КК України Доповідач в апеляційній інстанції Опейда В.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Луцьк 20 січня 2009 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинського області в складі:
головуючого - судді Опейди В.О.
суддів Бешти Г.Б., Міліщука С.Л.
з участю прокурора Старчука В.М.
потерпілих ОСОБА_1., ОСОБА_2
представника потерпілого ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
засудженого ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Луцьку кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_5 на вирок Камінь-Каширського районного суду від 20 жовтня 2008 року, яким ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і житель с. Воєгоща Камінь-Каширського району Волинської області, українець, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, підприємець, не судимий, засуджений за ч.2 ст.286 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами на 3 роки.
Запобіжний захід засудженому змінено з підписки про невиїзд на тримання під вартою. Вирішено строк відбування покарання засудженому рахувати з 20 жовтня 2008 року і зараховано в строк відбування покарання засудженому термін перебування під вартою з 30 червня 2008 року по 10 липня 2008 року.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави 405 (чотириста п'ять) гривень 64 копійки витрат за проведення судово-трасологічної експертизи.
Цивільний позов ОСОБА_1 залишений без розгляду.
Вироком вирішено питання речових доказів у справі.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати,-
В С Т А Н О В И Л А :
Даним вироком ОСОБА_5 визнаний винним в тому, що він 29 червня 2008 року, о 22 годині 30 хвилин перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем «Форд-Ескорт» не зареєстрованим в органах ДАІ, рухаючись в с. Брониця Камінь-Каширського району Волинської області на 16 км автошляху «Камінь-Каширський - Селище» в напрямку с. Пнівне, проявив неуважність, не обрав безпечної швидкості в умовах темної доби, при запізнілому виявленні перешкоди в особі потерпілого ОСОБА_6., який рухався в зустрічному напрямку, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки, чи безпечного об'їзду потерпілого та смертельно травмував його здійснивши наїзд на нього, після чого з місця пригоди зник.
В прямому причинному зв'язку з виникненням ДТП та подальшими наслідками є грубе порушення ОСОБА_5. вимог п.п. 2.3; 2.9; 12.1; 12.2; 12.3 і 19.3 Правил дорожнього руху України.
У поданій на вирок апеляції засуджений ОСОБА_5 вважає вирок суду несправедливим у зв'язку з суворістю призначеного покарання. Не заперечуючи своєї вини у скоєному, вважає проведене судове слідство упередженим, а висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що судом не взято до уваги порушення Правил дорожнього руху України потерпілим. Заперечує виїзд на зустрічну смугу руху. Вважає, що судом не враховано також того, що він має постійне місце проживання, працює, позитивно характеризується, відшкодував потерпілій матеріальну шкоду. Просив вирок суду змінити та пом'якшити покарання, обравши покарання не пов'язане з позбавленням волі. В додатково поданій заяві просив застосувати щодо нього Закон України «Про амністію» і звільнити від кримінальної відповідальності на підставі п «Е» ст. 1 вказаного закону.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляції, думку засудженого, який вину у скоєнні інкримінованого злочину визнав повністю і просив застосувати щодо нього Закон України «Про амністію», міркування захисника засудженого, який підтримав подану засудженим апеляцію, висновок прокурора, думку потерпілих і їх законного представника які просили апеляцію залишити без задоволення. Розглянувши матеріали кримінальної справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів судової палати знаходить, що апеляція засудженого не підлягає до задоволення.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про доведеність вини засудженого у скоєнні інкримінованого злочину відповідає зібраним у справі і дослідженим у судовому засіданні доказам. Водночас, твердження засудженого про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також однобічність судового слідства суперечить встановленим фактичним обставинам справи.
Зокрема, згідно матеріалів справи вбачається, що наїзд на пішохода відбувся автомобілем під керуванням ОСОБА_5 саме лівою передньою його частиною, про що свідчать виявлені і зафіксовані пошкодження. Характер виявлених тілесних ушкоджень на тілі потерпілого, а також розташування самого трупа на проїзній частині дороги свідчить про те, що суд дійшов вірного висновку про місце скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Зазначені обставини стверджуються протоколом огляду місця пригоди з схемою і фототаблицями до нього /а.с.3-21/ де зафіксовано зазначене, а також висновком трасологічної експертизи /а.с.64-66/ згідно якого корпус дзеркала заднього вигляду виявлений при огляді місця події та площадка для кріплення дзеркала, що була видана ОСОБА_5., складали одне ціле. У відповідності до висновку судово-медичної експертизи №45 від 08.07.2008 року /а.с.44-47/ зафіксовано характер і локалізацію тілесних ушкоджень на тілі потерпілого. Самим ОСОБА_5. як при проведенні досудового так і судового слідства дані визнавальні показання щодо обставин пригоди, які об'єктивно узгоджуються з показаннями допитаних у справі свідків, а також зібраних справі доказів покладених в основу обвинувального вироку. Посилання засудженого на неврахування показань свідка ОСОБА_7., а також те, що не була допитана як свідок ОСОБА_8 не заслуговують на увагу. Показанням свідка судом дано оцінку, та стверджено факт перебування потерпілого на зазначеній автодорозі, разом з тим питання про допит ОСОБА_8 учасниками судового розгляду не ставився, оскільки вони не були безпосередніми очевидцями пригоди. Разом з тим, перебування потерпілого в стані алкогольного сп'яніння не дає підстав для твердження про наявність в його діях вини в конкретному випадку. Зважаючи на викладене, твердження засудженого суперечать зібраним доказам, а отже є надуманими.
Посилання ОСОБА_5 на те, що він був тверезий під час керування автомобілем, суперечить зібраним у справі і дослідженим в цій частині доказам. Зокрема, сам засуджений не заперечував вживання ним алкогольного напою. Об'єктивно зазначений факт стверджується протоколом №177 медичного огляду від 30.06.2008 р. /а.с.26/ у відповідності до якого ОСОБА_5 перебував у стані алкогольного сп'яніння, що стверджено висновком лікаря. Наведений висновок стверджується і аналізом №1571 (а.с.27), з якого вбачається наявність алкоголю в крові ОСОБА_5 в момент забору 30.06.2008 року о 0520 , тобто майже за сім годин до скоєння пригоди, а отже висновок суду про вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння є обґрунтованим.
Зважаючи на викладене, не підлягає до задоволення клопотання засудженого про звільнення його від покарання на підставі п. «Е» ст.1 Закону України «Про амністію», оскільки до змісту п. «З» ст.7 вказаного Закону амністія не застосовується до осіб яких притягнуто до кримінальної відповідальності чи засуджено за порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами при обтяжуючих обставинах за ч.2 ст.286 КК України, що в конкретному випадку мало місце.
Визнавши ОСОБА_5 винним у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.286 КК України, суд при призначенні йому покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу та конкретні обставини справи.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 вперше притягується до кримінальної відповідальності, підприємець, характеризується задовільно, злочин скоїв в стані алкогольного сп'яніння, а його результатом стали тяжкі наслідки. При визначенні міри покарання засудженому враховано і думку потерпілих, яка просила суворо покарати ОСОБА_5.
З урахуванням наведених обставин суд прийшов до обґрунтованого висновку про призначення реального покарання у виді позбавлення волі з визначенням покарання ближче до нижчої межі визначеної санкцією статті закону за яким він притягнутий до відповідальності. Обґрунтовано призначене і додаткове покарання, зважаючи на тяжкість наслідків спричинених вчиненням злочину, а також того, що вчинений він в стані алкогольного сп'яніння.
Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни чи скасування постановленого у справі судового рішення, не встановлено.
Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст.365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого залишити без задоволення.
Вирок Камінь-Каширського районного суду від 20 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_5 залишити без змін.
Головуючий /-/ Опейда В.О.
Судді /-/ Бешта Г.Б. /-/ Міліщук С.Л.
Оригіналу відповідає:
Суддя апеляційного суду
Волинської області Опейда В.О.