ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
ПОСТАНОВА
16.01.07 Справа№ 5/1633-9/256
Господарський суд Львівської області в складі
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
при секретарі судового засідання Колтун Ю.М.
у відкритому судовому засіданні в м.Львові
розглянувши справу за позовом | Державного територіально-галузевого об‘єднання (надалі ДТГО) „Львівська залізниця” |
до | Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Скадовському районі Херсонської області |
про | скасування рішення органу державної податкової служби |
з участю представників:
від позивача –[....] –юрисконсульт (довіреність №ню-608 від 20.04.2006 року) ;
від відповідача – не з‘явився,
ВСТАНОВИВ:
що ДТГО “Львівська залізниця” звернулося з позовом до господарського суду про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.08.2006 року за №0000402301/0, прийнятого ДПІ у Скадовському районі Херсонської області.
Позивач вважає, що статтями 14 та 15 Закону України „Про систему оподаткування” визначено вичерпний перелік загальнодержавних податків і зборів (обов‘язкових платежів) та місцевих податків і зборів (обов‘язкових платежів) і в цьому переліку не визначено такий обов‘язковий платіж як плата за спецвикористання водних ресурсів державного значення. Окрім того, вважає позивач, що згідно з п.16 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999 року №1494, збір за використання водних ресурсів не справляється за воду, яка використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення, і саме з цією метою використовувались водні ресурси пансіонатом „Галичина”.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з викладених підстав, просить позов задоволити.
Відповідачем подано заперечення проти позову за №979/9/10/008 від 13.10.2006 року, в якому відповідач вважає, що органом державної податкової служби правомірно прийнято оспорене податкове повідомлення-рішення, оскільки пансіонат „Галичина” –відособлений структурний підрозділ ДТГО „Львівська залізниця”, як користувач водних ресурсів, для задоволення питних і санітарно гігієнічних потреб та для приготування продуктів харчування в їдальні, являється платником збору за спеціальне використання водних ресурсів, повинен подавати розрахунки та сплачувати цей збір. У зв‘язку з чим, відповідач просить позовну заяву залишити без задоволення.
Представник відповідача в судове засідання не з‘явився, а тому господарський суд, з врахуванням клопотання від 30.11.2006 року, розглядає дану справу у відповідності до вимог ч.6 ст.71 КАС України, на основі наявних доказів.
Заслухавши представників позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.
За результатами комплексної планової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2005 року по 31.03.2006 року, ДПІ у Скадовському районі Херсонської області складено акт за №31/23/0/11/22735067 від 26.07.2006 року (а.с.а.с.15-31) та прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000402301/0 від 01.08.2006 року, яким пансіонату „Галичина” –структурному підрозділу позивача визначено суму податкового зобов‘язання з плати за спец використання водних ресурсів державного значення в розмірі 982 грн. 00 коп., в тому числі 132 грн. 00 коп. –основний платіж та 850 грн. 00 коп. штрафні (фінансові) санкції (а.с.14).
Внаслідок розгляду скарги пансіонату „Галичина” за №98 від 04.08.2006 року (а.с.48) ДПІ у Скадовському районі Херсонської області прийнято рішення за №389/8/23-011 від 15.08.2006 року (а.с.а.с.49-50), яким оскаржене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
В акті перевірки зазначено, що в порушення п.14 Постанови Кабінету Міністрів України за №1494 від 16.08.1999 року „Про затвердження Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту” та абз.”б” підп.4.1.4. п.4.1 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ пансіонат „Галичина” у перевіряємо му періоді не розраховував та не подавав до органів державної податкової служби розрахунки збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту. А також в порушення п.п.3,5,15 згаданого Порядку не включив до обсягів використаних водних ресурсів обсяг використаної води у розмірі –1268 м. Куб., в результаті чого нараховано збору за спеціальне використання водних ресурсів в сумі 132 грн. 00 коп.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам господарський суд виходив з наступних міркувань та положень чинного законодавства.
У відповідності до умов договору за №9 від 14.05.2005 року (а.с.56), Криворізький Технічний Університет (виконавець)забезпечував пансіонат „Галичина” питною водою, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи рахунки фактури.
У відповідності до вимог ч.1 ст.30 Водного Кодексу України збір за спеціальне водокористування справляється з метою стимулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і включає збір за використання води водних об'єктів та за скидання забруднюючих речовин.
Згідно ч.3 цієї ж статті розмір збору за використання води водних об'єктів для потреб, не пов'язаних з вилученням води з водних об'єктів, визначається:
для потреб гідроенергетики - на основі нормативів збору, фактичних обсягів води, пропущеної через турбіни, та лімітів використання води (крім гідроакумулюючих електростанцій, які функціонують у комплексі з гідроелектростанціями);
для потреб водного транспорту - на основі нормативів збору та часу користування поверхневими водами у звітному періоді;
для потреб рибництва - на основі нормативів збору та фактичних обсягів води, необхідної для поповнення ставків під час розведення риби та інших водних живих ресурсів у рибних господарствах.
Також частиною 7 цієї ж статті передбачено, що платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни-підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води (первинні водокористувачі) та/або з водозабірних споруд первинних водокористувачів (вторинні водокористувачі), та користуються водами для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.
Окрім того, у відповідності до пункту 16 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999 року №1494, з наступними змінами та доповненнями, збір за використання водних ресурсів не справляється, зокрема, за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення.
Також у відповідності до п.4 згаданого Порядку, органи Мінприроди зобов'язані щороку до 20 січня подавати органам державної податкової служби перелік водокористувачів, яким надано дозволи на спеціальне водокористування, із зазначенням термінів їх дії. Водокористувачі, які отримали дозволи на спеціальне водокористування та здійснюють передачу води іншим водокористувачам, зобов'язані щороку до 20 січня подавати органам державної податкової служби перелік таких водокористувачів.
Таким чином, як свідчать наведені норми законодавства, орган державної податкової служби прийняв податкове повідомлення-рішення, яким неправомірно визначено структурному підрозділу позивача податкове зобов‘язання із плати за спецвикористання водних ресурсів, оскільки пансіонатом спеціальне використання не здійснювалось.
Однак, суд не може погодитись з твердженням позивача про те, що статтями 14 та 15 Закону України „Про систему оподаткування” не передбачено такий обов‘язковий платіж як плата за спецвикористання водних ресурсів державного значення, оскільки п.13 ч.1 ст.14 цього Закону, передбачено збір за спеціальне використання природних ресурсів, перелік яких передбачено ст.39 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”.
За таких обставин, господарський суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підставними, а тому підлягають до задоволення.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ч.3 ст.94 КАС України, такі присудити позивачу.
Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
1. Позов задовольнити.
2. Скасувати, прийняте ДПІ у Скадовському районі Херсонської області, податкове повідомлення-рішення від 01.08.2006 року за №0000402301/0.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного територіально-галузевого об‘єднання „Львівська залізниця” (код ЄДРПОУ 01059900), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Гоголя, 1, 3 грн. 40 коп. судового збору.
4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
5. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Мартинюк В.Я.