ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2014 р. Справа № 876/7191/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В.,

ОСОБА_1,

за участю секретаря судового засіданні ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 25 червня 2014 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області про зобов’язання вчинити дії з перерахунку пенсійного забезпечення,-

В С Т А Н О В И В:

28.04.2014р. ОСОБА_3 звернувся з позовом в суд до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі-ГУ ПФ), управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області (далі-УДПС), просив дії відповідачів визнати неправомірними; довідку подану УДПС до ГУ ПФ від 15.06.2012р. №10/983/2 в частині встановлення надбавки за вислугу років визнати недійсною; зобов’язати УДПС подати до ГУ ПФ довідку про його грошове забезпечення за нормами чинними на 01.04.2012р., встановивши 40% надбавки за вислугу років на підставі наказу про встановлення позивачу стажу для виплати надбавки за вислугу років від 21.02.2012р. №11 о/с та Постанови КМУ від 07.11.2007р. №1294; зобов’язати ГУ ПФ вчинити дію з прийняття матеріалів та перерахунку пенсії позивача відповідно до постанови КМУ від 23.04.2012р. №355 з 01.07.2012р. на підставі довідки за нормами чинними на 01.04.2012р., встановивши 40% надбавки за вислугу років.

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 25 червня 2014 року в справі №454/1214/14-а залишено позовну заяву без розгляду з тих підстав, що дана позовна заява подана до суду першої інстанції після закінчення строків звернення до суду.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 25 червня 2014 року скасувати та справу направити в суд першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що строк звернення до суду ним пропущено з поважних причин, оскільки він неодноразово здійснював захист своїх прав в адміністративному порядку, без результативність якого призвело для звернення до суду.

Апелянт в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги. Представники відповідачів щодо апеляційної скарги заперечили та вважали ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 слід задовольнити з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред'явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції.

Згідно із ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Зі змісту з ч. 2 ст. 99 КАС України випливає, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи в період з 17 грудня 1975р. по 17 січня 2000р., ОСОБА_3, проходив службу в Сокальській виправній колонії №47 Львівської області на посадах начальницького складу. На день звільнення вислуга років в календарному обчисленні складає 26 років 1 місяць 7 днів. При звільненні із служби позивачу встановлена відсоткова надбавка за стаж служби в розмірі 35%, без врахування строкової військової служби в Збройних Силах України. 7 листопада 2007 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Відповідно до додатку 29 постанови вказаний вид надбавки при вислузі 25 років і більше становить 40%.

З моменту виходу Постанови КМУ, грошове забезпечення в частині встановлення надбавки за вислугу років позивача не було приведено у відповідність з постановою, тому звернувся в УДПС, згодом до суду про її встановлення.

На виконання рішень Сокальського районного суду від 04 травня 2011 року та Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року, Управлінням Державної пенітенціарної служби виданий наказ від 21.02.2012р. №11о/с про встановлення йому стажу для виплати надбавки за вислугу років та направлена поновлена довідка про грошове забезпечення до ГУ ПФ для перерахунку пенсії. Пенсійний фонд до виконання цієї довідки не прийняв і перерахунок пенсії відмовився проводити.

Позивач знову звернувся в суд з позовом щодо неправомірних дій ГУ ПФ.

22.06.2012р. Сокальським районним судом Львівської області адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено.

18.09.2013р. Львівським апеляційним адміністративним судом скасовано постанову Сокальського районного суду Львівської області, адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково: зобов’язано ГУ ПФ здійснити перерахунок і виплату позивач пенсії на підставі поновленої довідки про грошове забезпечення від 21 лютого 2012 року з 1 березня 2012 року, в якій встановлена надбавка за вислугу років 40%.

ГУ ПФ в черговий раз відмовилося виконувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2013р.: брати до уваги, що на 01.04.2012р. надбавка позивача за вислугу років становить 40%, як це встановлено судовим рішенням, та що в довідку про грошове забезпечення від 15.06.2012р. №10/983/2 необхідно внести зміни. Даних змін у вказану довідку не внесло і УДПС.

На виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2013р. відділом ДВС 14.11.2013р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, проте рішення суду як зазначив апелянт залишається невиконаним.

Апелянт зазначає, що 15.04.2014р. звернувся до Львівської обласної прокуратури з заявою щодо невиконання посадовими особами ГУ ПФ та УДПС судових рішень та 28.04.2014р. подав до суду даний позов.

Застосовуючи приписи ст.100 КАС України суд першої інстанції виходив з того, що позивачу про порушення його прав стало відомо починаючи з 23.10.2012 року.

Проте з такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів виходячи з наступного.

Згідно із ст. 8 КАС України адміністративний суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Покликання суду першої інстанції на лист-відповідь управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області від 23.10.2012р. за №10/1922 як на підставу пропуску строків звернення до суду не заслуговує на увагу, оскільки протиправні дії відповідачів щодо не перерахунку пенсії на підставі поновленої довідки відповідно до Постанови КМУ від 07.11.2007р. №1294 були предметом оскарження в судових інстанціях до 18.09.2013р.

За вищенаведених обставин колегія суддів вважає, що аналізуючи позовну заяву та додані до неї матеріали суд першої інстанції не врахував, що такі містять підстави для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в порядку ст.100 КАС України, оскільки захист порушеного права реалізовувався позивачем як в спосіб звернення до суду так і в позасудовому порядку.

Так у справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Згідно п.3 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що залишаючи позовну заяву без розгляду в порядку ст.99 та ст.100 КАС України, судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини справи, що є наслідком задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали як такої, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.160, 195, 196, 199, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 25 червня 2014 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №454/1214/14-а скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді Н.В. Ільчишин

ОСОБА_1

Повний текст Ухвали виготовлено 26.08.2014р.