УКРАЇНА

Апеляційний суд Полтавської області

Справа №11-265 2008р.                     Головуючий у 1-й інстанції

Категорія 186 ч.2                                 Горулько О.М. 

Доповідач- Слєпуха О.Є.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

2008 року   березня   місяця   „21" дня                             Колегія суддів судової палати у

кримінальних справах  Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого-судді- Ландаря О.В. Судців- Томилка В.П.,  Слєпухи О.Є. з участю прокурора - Дупака М.  Г. та адвоката - ОСОБА_1 засудженого - ОСОБА_2 потерпілого - ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.  Полтаві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Решетилівського районного суду Полтавської області від „9" листопада 2007 року.

Цим вироком

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,  житель АДРЕСА_1,  не працює,  судимий 25.11.2005 року за ч.3   ст.  185 КК України до 3-х років позбавлення волі з випробуван­ням на підставі   ст.  75 КК України з іспитовим строком на 3 роки,  27.02.2007р.,  за   ст.    ст.  307ч.2,  69,  71 КК України до 5-ти років позбавлення волі з випробуван­ням відповідно до   ст.  75 КК України з іспитовим строком на 3 роки,

засуджений за ч.2   ст.  186 КК України до 4-х років і 6 місяців позбавлення волі.

На підставі   ст.  71 КК України до 5-ти років і 1 місяця позбавлення волі.

За вироком суду він визнаний винним в тому,  що 5 червня 2007 року близько З години,  перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння на вулиці в АДРЕСА_1 повторно відкрито заволодів мобільним телефоном і іншим майном ОСОБА_3 загальною вартістю 280 грн.

В апеляції і в доповненнях до неї засуджений ОСОБА_2 просить скасувати вирок місцевого суду і справу направити на додаткове розслідування та посилається на те,  що суд першої інстанції порушив його право на захист,  не надавши можливості захищатись з

2

допомогою захисника. Під час судового слідства місцевий суд не взяв до уваги показання потерпілого і свідків,  яких допитав з застосуванням тиску. Судом не було вирішено питання про відвід головуючого по цій справі та не задоволено його клопотання про фіксування судового розгляду справи з застосуванням технічних засобів. Він був необгрунтовано засуджений за злочин,  який не вчиняв.

Колегія суддів,  заслухавши доповідь судді,  думку прокурора про залишення вироку без змін,  пояснення потерпілого,  що просив залишити без задоволення апеляцію засудженого,  пояснення засудженого і його захисника,  які пропонували суду апеляційної інстанції задовольнити апеляцію ОСОБА_2 з внесеними до неї доповненнями та направити справу на додаткове розслідування,  в ході якого додатково допитати потерпілого і свідків та провести між ними очні ставки,  перевіривши матеріали справи і мотиви апеляції та приходить до висновку,  що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Винність засудженого у скоєнні злочину при обставинах,  викладених у вироку,  підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_3,  свідків ОСОБА_4,  ОСОБА_5,  ОСОБА_5,  які підтвердили те,  що ОСОБА_2 відкрито викрав мобільний телефон у ОСОБА_3,  показаннями свідка ОСОБА_7,  якому засуджений за 50 грн. збув телефон.

В ході особистого огляду цей телефон був вилучений у ОСОБА_7 і визнаний речовим доказом /а.с. 12-14/.

Як видно з протоколу пред"явлення на впізнання потерпілому ОСОБА_2 він визнав останнього як особу,  що заволоділа без його дозволу його майном /а.с. 37-38/.

Сам засуджений як під час досудового слідства,  так і в ході судового слідства визнавав те,  що без згоди потерпілого забрав у нього телефон,  який на слідуючий день реалізував його ОСОБА_7

Під час відтворення обстановки і обставин події з участю ОСОБА_2 він розповів і показав як відкрито викрав телефон у ОСОБА_3

Тому суд першої інстанції обгрунтовано визнав його винним у скоєнні злочину,  передбаченого  ст. 186ч.2 КК і правильно кваліфікував його дії за цим законом.  ОСОБА_2 вчинив грабіж повторно,  так як раніше був засуджений за  ст. 185 КК України.

Відсутні підстави для повернення справи на додаткове розслідування. їх зовсім не зазначив засуджений в своїй апеляції і доповненнях до неї.

Його вина у скоєнні вказаного злочину доведена сукупністю названих доказів. Потерпілий та свідки як в ході слідства,  так і в суді стабільно стверджували те,  що ОСОБА_2 відкрито та протиправно заволодів чужим майном.  Тому немає необхідності проводити між ними очні ставки і повторно допитувати їх.

Потерпілий і в суді апеляційної інстанції також підтвердив те,  що засуджений без його дозволу заволодів його телефоном.  Відсутні в справі будь-які дані про те,  що головуючий тиснув на потерпілого і свідків під час судового розгляду. їх показання в протоколі судового засідання зафіксовані у відповідності з тим як вони давали в ході судового слідства. Вони є аналогічними з тими,  які вони давали в ході слідства. Це підтверджується і власноручною заявою самого ОСОБА_2 /а.с. 170/,  який в ній зазначив те,  що він повністю ознайомився з протоколом судового засідання і не має до нього ніяких зауважень та заперечень.

Немає необхідності допитувати в якості свідка ще додатково і ОСОБА_8,  яка як видно з її пояснення /а.с. 22/ також стверджувала те,  що ОСОБА_2 проти волі потерпілого заволодів його телефоном.

Як видно з матеріалів справи до засудженого ніхто не застосовував незаконних методів. Він не звертався ні до кого зі скаргами по цій обставині і не стверджував цього під час судового слідства. В ході допиту його в якості підозрюваного ОСОБА_2 власноручно зазначив те,  що показання давав добровільно без застосування фізичного і психологічного впливу.

3

На слідуючий день після скоєння злочину він був освідуваний і тілесні ушкодження у нього не були виявлені,  що підтверджується протоколом медичного огляду ОСОБА_2 /а.с. 23/.

Не було порушено право на захист засудженого як в ході досудового слідства,  так і під час судового розгляду.

Слідчий і головуючий по справі роз"яснювали ОСОБА_2 права підозрюваного,  обвинуваченого та підсудного,  в тому числі і мати захисника. Однак,  він відмовився від нього як на слідстві,  так і в суді,  що підтверджується відповідними протоколами та його власноручними заявами /а.с. 45,  82,  124 /141/.

Як видно з протоколу судового засідання,  з яким згідний був ОСОБА_2,  він не заявляв клопотань про відвід головуючому по справі та про фіксування судового засідання з допомогою технічних засобів.

Покарання засудженому суд першої інстанції призначив з врахуванням ступені тяжкості скоєного ним злочину,  даних його особи та обставин,  що обтяжують покарання. Воно обрано у відповідності з вимогами  ст. 65 КК України.

На підставі викладеного і керуючись  ст.  ст. 365,  366 КПК України,  колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 з внесеними доповненнями залишити без задоволення,  а вирок Решетилівського районного суду Полтавської області від 9 листопада 2007 року щодо нього - залишити без змін.