У Х В А Л А
Іменем України
28 серпня 2014 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
судді-доповідача - Ігнатюка Б.Ю.
суддів - Чужі Ю.Г., Кондора Р.Ю.
при секретарі - Марчишак Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород справу за апеляційною скаргою ТОВ «Кредитні ініціативи» на рішення Свалявського районного суду від 19 червня 2014 року по справі за позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості ,-
в с т а н о в и л а :
ТОВ «Кредитні ініціативи» /надалі - товариство/ звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору в сумі 789 051,43 грн, в тому числі 455896,74 грн за кредитом, 269132,86 грн. по відсотках, 18791,86 грн по комісії, 44229,90 грн. по пені.
Позов мотивовано тим, що 31.01.2008 р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком /надалі - банк/ та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, по якому остання отримала кредит в сумі 59 000 доларів США. ОСОБА_2 обов'язку по поверненню кредиту не виконує, в результаті чого станом на 01.02.2014 р. утворилась зазначена заборгованість.
Право на отримання заборгованості по цьому кредитному договорі підтверджується договором між банком та товариством про відступлення права вимоги від 17.12.2012 р.
Рішенням суду в задоволенні позову відмовлено.
Позивач не погодився з цим рішенням, порушив питання про його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення його позову.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом норм процесуального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи.
В судовому засіданні представник апелянта скаргу з наведених підстав підтримав.
Відповідачка в судове засідання не явилась, про причину неявки не повідомила і тому суд розглянув справу у її відсутності відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України.
Заслухавши представника апелянта та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Свалявського районного суду від 29.01.2011 р. спір про стягнення заборгованості по даному кредитному договору між банком та ОСОБА_2 вирішено: з останньої стягнуто в користь банку заборгованість в сумі 666 667, 93 коп. Крім цього, при виконанні зазначеного рішення не враховано суму, яка була отримана при реалізації майна ОСОБА_2- належної їй квартири, що призвело до неправильного вирахування відсотків, пені та комісії.
Доводи апеляційної скарги зводяться до твердження права кредитора на пред'явлення позову до іпотекодавця незважаючи на звернення стягнення на майно у випадку не погашення заборгованості за кредитним договором, а в даному випадку заборгованість не погашена; предметом позову по рішенню Свалявського районного суду була заборгованість по кредитному договору за період до 29.12.2011 р., а предметом позову по даній справі є заборгованість, яка виникла після вказаної дати до 01.02.2014 р.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Зазначені доводи апеляційної скарги лише частково відповідають діючому законодавству та обставинам справи і тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду та задоволення позову.
Так, твердження права кредитора на заявлення позову до боржника при непогашенні заборгованості за кредитним договором, незважаючи на звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідає ч.1 ст.598, ст.ст.599-601,604-609 ЦК України. На це також вказується в п.17 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин», зміст якого частково приведено в рішенні суду першої інстанції.
Однак, для застосування зазначених вимог законодавства сторони по справі повинні дотримуватись також норм ЦПК України, зокрема тих, які стосуються підтвердження обставин, на які посилаються сторони.
Так, ч.3 ст.10 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В апеляційній скарзі стверджується, що заборгованість по кредитному договору вирахувана за період з 29.12.2011 р. до 01.02.2014 р., що не відповідає обставинам справи: на а.с.39 знаходиться розрахунок заборгованості, яка надана позивачем, з якої вбачається, що сума заборгованості вирахувана з 31.01.2008 р. Тобто, сума заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідачки по даному позову, включає і суму заборгованості, яка стягнута рішенням Свалявського районного суду від 29.12.2011 р. Стягнення цієї ж суми по даній справі є подвійним стягненням заборгованості, за період, якого стосується вказане рішення суду, що є недопустимим відповідно до ч.2 ст.223 ЦПК України, зміст якого наведено в оскаржуваному рішенні. Крім цього, як зазначено в рішення суду першої інстанції, при визначенні суми заборгованості не враховано погашення суми в результаті виконання рішення Свалявського районного суду від 29.12.2011 р. під час чого продана квартира відповідачки, а виручена від цього сума звернута в рахунок погашення заборгованості. Розрахунку заборгованості з врахуванням зазначеного позивачем не надано. Тому суд констатує, що позивачем не доведено вимог, які стосуються стягнення суми позову в 789 051,43 грн і вважає, що висновок суду про відмову у задоволенні позову є вірним.
Інших доводів апеляційна скарга не містить.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314 ЦПК України, судова колегія,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» відхилити.
Рішення Свалявського районного суду від 19 червня 2014 року по даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді :