У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі

головуючий: Хилевич С.В.,

судді: Собіна І.М.. Оніпко О.В.

секретар судового засідання Пиляй І.С.

за участю представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рокитнівського районного суду від 26 березня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України в Рівненській області; про визнання права власності, усунення перешкод в користуванні майном, зобов'язання утриматись від певних дій та захист права власності,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Рокитнівського районного суду від 26 березня 2014 року зазначений позов задоволено:

Визнано за позивачем право власності на приміщення ангару, що розташований у АДРЕСА_1.

Зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_3 в користуванні приміщенням ангару, що розташований у АДРЕСА_1, а саме звільнити зазначене приміщення і забезпечити вільний доступ до нього.

Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_3 243, 60 гривень судового збору.

У поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_2 покликався на його незаконність та необґрунтованість через неправильне застосування норм матеріального права.

На її обґрунтування зазначав, що спірну будівлю позивач придбав у 2000 році в незавершеному будівництвом стані і дотепер як нерухомість її не зареєстрував, а тому не є правомірним власником. У той же час, за рішенням Постійно діючого третейського суду при Універсальній торговій біржі «Україна-Захід» від 5 лютого 2008 року визнано за відповідачем право власності на спірну споруду. Це рішення є чинним, а реєстрація права власності за ним не скасована.

Суд же цих обставин не врахував, як і не врахував того, що земельна ділянка, на якій розташовано ангар, є його власністю, що виключає можливість користування позивачем спорудою.

З цих підстав просив рішення Рокитнівського районного суду від 26 березня 2014 року скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з»явились у судове засіданні, перевіривши матеріали справи та доводи відповідача, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідач у 2008 році купив і зареєстрував за собою титульне право власності на спірний ангар, договір про що згодом визнано судами таким, що неукладений, а реєстрацію за ним права - незаконною. ОСОБА_3 же правомірно на підставі договору купівлі-продажу набув право власності на це приміщення під час дії Цивільного кодексу УРСР, яким не вимагалося обов'язкової реєстрації права власності на нерухоме майно.

Матеріалами справи встановлено, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, що підлягав продажу на аукціоні, від 29 лютого 2000 року, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області та ОСОБА_3, останньому передано у власність об'єкт незавершеного будівництва - склад для кормів у с.Карпилівка Рокитнівського району Рівненської області із складенням в подальшому акта прийому-передачі.

Як правильно з'ясовано в судовому засіданні, склад для кормів і спірний ангар є тотожним, тобто одним і тим самим приміщенням.

У 2008 році Комунальним підприємством «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» за ОСОБА_2 проведено державну реєстрацію права власності на цей об'єкт, яка постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 року визнана протиправною (т.2,а.с. 4-9).

Також рішення Рокитнівського районного суду від 11 листопада 2013 року рішенням колегії суддів Апеляційного суду Рівненської області від 21 січня 2014 року в частині відмови ОСОБА_3 у визнанні договору купівлі-продажу від 3 березня 2008 року неукладеним та в частині відмови у визнанні третейської угоди від 3 березня 2008 року недійсною скасовано з ухваленням нового рішення про задоволення вимог. Визнано договір купівлі-продажу будівлі ангару неукладеним, а третейську угоду від 3 березня 2008 року укладену між СГПП «Сонячне» та ОСОБА_2 - недійсною (т.2, а.с. 55-56).

З наведеного вбачається, що набуття відповідачем права власності на спірну нерухомість не є доведеним і підтвердженим відповідними доказами фактом. Договір купівлі-продажу, що укладений між ОСОБА_3 і Регіональним відділенням Фонду державного майна України від 21 березня 2000 року, є чинним, у встановленому законом порядку недійсним він не оспорений, а тому належним власником спірної споруди є ОСОБА_3

За таких обставин місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про підставність позовних вимог.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що у ОСОБА_3 відсутні докази реєстрації його права власності на нерухомість і по цій причині він не може вважатись законним власником, не можуть бути взяті до уваги як підстава для скасування рішення.

На час укладення ОСОБА_3 з Рівненським відділенням Фонду державного майна України у Рівненській області у 2000 році договору купівлі-продажу ангара діяв Цивільний кодекс Української РСР, яким не пов'язувалось набуття права власності на нерухомість з обов'язковою його реєстрацією.

Не є підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення також і доводи відповідача про те, що ОСОБА_3 не є власником земельної ділянки, на якій розташована спірна споруда. Доступ до неї власник вправі здійснювати у встановленому законом порядку (сервітут).

Ураховуючи, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для його скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Рокитнівського районного суду від 26 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: С.В.Хилевич

Судді: І.М.Собіна

О.В.Оніпко