Справа № 752/12148/14-ц

Провадження по справі № 2/752/4418/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2014 року м.Київ

Голосіївський районний суд м. Києва

ускладі: головуючого судді Сальникової Н.М.,

секретаря Лимар Н.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,

встановив:

24.07.2014 року позивачі звернулися до Голосіївського районного суду з позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який продовжує навчання. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивачі вказують, що ОСОБА_2 є студентом І курсу денної форми навчання Національного авіаційного університету, відповідач має мінливий дохід та має можливість надати матеріальну допомогу, просять суд стягнути аліменти починаючи з 13.05.2014 року і до закінчення ним навчання, а саме 30.06.2017 року, а також просять стягнути з відповідача аліменти за останні три роки, враховуючи що допомога на утримання дитини не була отримана від відповідача, а саме з 13.05.2011 року по 13.05.2014 року.

ПозивачОСОБА_1 підтримала позов в частині стягнення аліментів з відповідача у зв'язку із продовженням повнолітнім сином навчання, не наполягала на задоволенні вимог стосовно стягнення аліментів за останні три роки, з 13.05.2011 року по 13.05.2014 року, та пояснила в судовому засіданні, що до подачі позову до суду вона не зверталась для одержання аліментів з відповідача, потреба у матеріальній допомозі виникла у зв'язку із продовженням повнолітнім сином навчання. Позивач вказала на наявність у відповідача можливості надавати таку допомогу, оскільки останній має дохід від оренди третіми особами належного йому житлового приміщення.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позов в частині стягнення аліментів у зв'язку із продовженням ним навчання, не наполягав на задоволенні вимог стосовно стягнення аліментів за період з 13.05.2011 року по 13.05.2014 року, та пояснив в судовому засіданні, що навчається за денною формою навчання, у зв'язку із чим позбавлений можливості самостійно себе забезпечувати, має потребу у матеріальній допомозі, стипендії не отримує.

Відповідач ОСОБА_3 частково не визнав позовні вимоги, підтвердив наявність в нього обов'язку в надані матеріальної допомоги повнолітньому сину, який продовжує навчання, вказав на те, що завжди надавав сину матеріальну допомогу, зазначивши про відсутність доказів в підтвердження цього факту, є безробітним, а також ствердив про наявність на його утриманні батьків пенсіонерів і можливість повнолітнього сина самостійно себе забезпечувати.

Суд, заслухавши пояснення сторін, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, розглянувши надані ними докази, які мають юридичне значення, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у сукупності, приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

У відповідності до вимог ст.ст.10,11 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З обставин, наведених у позовній заяві, які згідно з ч.1 ст.61 ЦПК не підлягають доказуванню, оскільки визнані сторонами, судом встановлено, що відповідач - ОСОБА_3 є батьком народженого у шлюбі сина - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.2,8/.

Згідно довідки Національного авіаційного університету №507 від 01.07.2014 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є студентом І курсу денної форми навчання факультету комп'ютерних інформаційних технологій, терміном навчання з 01.09.2013 року по 30.06.2017 року /а.с.7/.

Відповідно до ст. ст. 199, 200 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу.

У п. 20 постанови Пленуму від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" Верховний Суд України роз'яснив, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

За змістом ст. 199 СК України обов'язок утримувати повнолітню дочку, яка продовжує навчання, покладено на обох батьків.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно зі ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.

Позивачами ані під час пред'явлення цивільного позову, ані під час розгляду справи, не було надано на розгляд суду належних та допустимих доказів в обґрунтування саме визначення часу, з якого аліменти підлягають стягненню з відповідача, що в свою чергу підтверджується матеріалами цивільної справи.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно положень ч.1 ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідачем під час розгляду справи не було надано на розгляд суду жодного належного та допустимого доказу в обґрунтування неспроможності сплачувати аліменти на утримання повнолітньої дитини в твердій грошовій сумі саме в розмірі 1000 гривень щомісячно, починаючи з моменту звернення позивача до суду і до закінчення навчання.

Факт відсутності постійного працевлаштування відповідача не може бути визнано судом, як підставу для звільнення від обов'язку щодо утримання та виховання неповнолітньої дитини.Суд критично відноситься і до тверджень відповідача щодо наявності на його утриманні батьків, які є пенсіонерами та отримують пенсійне забезпечення від держави.

За цих, безпосередньо встановлених у суді обставин, відповідно до конституційного принципу верховенства права, оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено, що дитина досягла повноліття, але на момент звернення до суду з позовом не досягла 23 - х років, продовжує навчання в учбовому закладі на денній формі та у зв'язку з навчанням дитина потребує матеріальної допомоги, за відсутності доказів про неможливість відповідача надавати матеріальну допомогу, за умов відсутності інших обставин, що мають істотне значення, суд вважає за необхідне та справедливе, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, відповідно до вимог ст.182 СК України, присудити стягнення з відповідача аліменти у твердій грошовій сумі 1 000 грн 00к, починаючи з моменту пред'явлення позову і до закінчення ним навчання.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць. Ця норма закону є безспірною під час виконання судового рішення про стягнення аліментів та передбаченою чинним законодавством України, через що не підлягає доведенню чи встановленню.

Враховуючи те, що позивач за подання позову, відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, суд вважає за необхідне стягнути дані витрати з відповідача по справі.

Керуючись ст. 51 Конституції України, ст.ст. 182, 199, 200 СК України, п.3 ст.10, п.1 ст. 11, п.1 ст. 60, ст.ст. 174, 212-213, 215, 218, 367 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м.Київ, ідн.НОМЕР_1, зареєстрованої: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Київ, ідн.НОМЕР_2, зареєстрованого: АДРЕСА_1) аліменти у зв'язку із продовженням навчання, починаючи з 24.07.2014 року по 30.06.2017 року у твердій грошовій сумі 1 000 грн 00к.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м.Київ, ідн.НОМЕР_1, зареєстрованої: АДРЕСА_1) на користь держави судовий збір у сумі243 грн 60 к.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.М. Сальникова